« ...Різноманітні містерії, таємні обряди, заклинання були єдиною доступною для народу областю. Магія була гнозисом народу. До неї зверталися, щоб „пізнати”, що представляє собою світ у своїй внутрішній суті, для того, щоб під дією тих чи інших містерій, заклинань заволодіти таємною силою. Звідси безліч заклинань, гімнів і взагалі увесь складний містичний культ в тих чи інших общинах. В результаті, гнозис, магія і містичні культи знаходились в нерозривному зв’язку між собою».
Отже, діяльність людини була невід’ємно зв’язана з впливом зла на людство. Людина, як найслабша істота на Землі, не змогла б вижити без підтримки астрального світу, тому, від’єднавшись від Бога, людство прагнуло вижити за рахунок енергії і сили зла, яке радо зустріло вибір людини по відношенню до Бога. Люди утворювали племена, згуртовуючись для збільшення шансів на виживання, але все одно їхнє становище дуже залежало від ... . В середовищі одного виду кожен індивідуум прагне отримати зверхність над іншими, при цьому не володіючи більшою силою, аніж усі. Тож ця людина не знаходить іншого виходу, як служити злу взамін на силу і владу (на Землі і то не надовго). Умови звичайні:  людина, не маючи нічого, може продати тільки свою душу і/або повинна виконати волю демона, якому служить людина. Це може бути загибель великої кількості людей, обов’язкове жертвоприношення, боротьба з християнами і все в цьому роді. Взамін демон дає людині певну владу, багатство, виконує матеріальні бажання, при цьому ця людина автоматично перетворюється на „героя комп’ютерної гри” в яку грає цей самий демон і який грає по своїх правилах, може в будь-який момент вбити свого «героя», якщо надокучить. Система двох світів – як і людина не має прямого контакту з віртуальним середовищем комп’ютера, так і диявол не має прямого впливу на волю і свідомість людини (звісно ж без згоди самої людини, і взагалі останнім часом диявол прагне «перестати існувати», щоб залишитися лише на сторінках фантастичних книжок і в казках). Тільки людина може впливати на віртуальні процеси за допомогою клавіатури і мишки, тоді, як демон впливає на людство через свідомості як індивідуумів так і цілих людських мас, які прихильно (свідомо чи несвідомо) до нього ставляться.
Людина, отримавши силу диявола, виконує волю своїх бажань, паралельно виконує волю сатани. Перш за все диявол прагне володіти людською думкою, щоб не було опору проти його волі. Для цього він вводить людину у пряму залежність від астральної енергії, яку запропонувати може лише він. Тому всі відьми, ворожки, шамани живляться цією енергію, яку вони отримують у тих обсягах, які є пропорційними об’єму виконання волі демона, тобто «літра пороків, пристріту, зливань воску дорівнює літрі демонічної енергії» :) (!). Робота слуги нечисті – це зводити душі і направляти їх на дорогу до свого «роботодавця». Спілкуються ці слуги (нижчого ступеня споріднення) за допомогою ритуалів, заклинань, язичницьких обрядів, сильніші відьми і ворожки (вищого і найвищого ступеня споріднення) виходять безпосередньо на прямий контакт з нечистю і вже не потребують додаткових засобів. При чому, чим вищий ступінь споріднення, тим більш залежна душа від демона, тим більше повинна отримувати енергії, тим більше душ повинна зводити, тим більше зла повинна робити, тим важче помирає, тим більше зла приносить за совою у світ і залишає по смерті ( досить поспостерігати за смертю відьми, якщо вона не передасть свого «знання» - демона іншій людині: ця людина або десятки разів вмирає, або її «слуги»(яким вона сама служить), виїдають внутрішні органи і прориваються у стелю і т.д.). Людина, яка отримує «знання» від відьми, автоматично стає не менш слабшою за попередню, якщо ж відьма не передала «знання», «його» як правило отримує четверте покоління по родині (ці люди деколи народжуються із зовнішніми прикметами демонічності – з хвостами, рогами і т. п.).
Такий тісний зв'язок з нечистю (особливо енергетичний) був основною причиною не визнання поганами християнської віри і спротив їй, зокрема збоку волхвів і ворожбитів племені, які, як правило, тримали повноту влади (не зважаючи на наявність вождів) у своїх руках, адже основним законом у кожному поганському племені був закон поклоніння своєму божкові, тобто культ, а вже потім визнання влади вождя чи іншого проводиря племені.
Як результат людина, яка отримала владу, - вождь племені; людина, яка постійно в контакті з демоном – шаман, функція якого передавати волю демона вождю для подальшого її здійснення, старости, жреці – виконуючи волю вождя, а отже і демона, простий люд – джерело влади вождя, предмет впливу жреців, джерело душ і енергії для демона і нарешті сам демон, як образ певного бога, духів предків, якому люди поклоняються.
Частину своїх знань „бог” свого племені передавав людям для того, щоб навчити людей усьому злому і показати нікчемність і слабкість людини без демонів. Жодна людина не могла додуматися до того, що знав демон. Він давав людині великі знання в обмін на їхні душі, адже знання ці підносили людину над людьми.
Згідно з матеріалами Тори, після створення людини, вся Божа любов була напрямлена на людей, що визвало ревність збоку частини ангелів. Двісті ангелів під керівництвом Азазеля спустилися на гору Хермон. Але разом із тілом ангели ввібрали в себе теж людське начало, яке є в людини. Вони одружувалися із земними жінками. Скинуті ангели навчили людей таким мистецтвам, як виготовлення зброї для війн, виявлення властивостей дорогоцінних каменів, так у світі появилася завість, люди почали вбивати один одного за метали і каміння. Інші падші ангели навчили людей магії, видобувати різні яди. Згодом Бог покарав цих ангелів за їхнє відступництво, але знання зброї, ритуалів, культів все ще зберігалося людським розумом.
Кожне плем’я було індивідуальним по зв’язку зі своїм демоном. У одних племен у контакт з демоном могла входити лише одна людина(переважно шаман племені), в інших племенах(майя, та ін. народи Пд. Америки і Африки) у контакт входили цілі групи людей, які під дією сильнодіючих речовин занурювалися всі одночасно у глибокий транс, тобто фізично перебували на землі, на своїх місцях, а свідомістю переміщалися по астральному світі у супроводі демонів, які під різними зображеннями сприймалися людьми, як їхні боги. Завдяки астральним мандрівкам появилися такі унікальні явища людської діяльності як величезні малюнки, видні тільки з космосу, зображення ідолів, архітектурні споруди. Для чого споруджений стоунхендж? Не для зелених чоловічків і не для показників часу. Це був потужний портал між фізичним і астральним світом, через який маги-друїди могли обмінюватися джерелами енергії, впускати демонів, проводити спіритичні ритуали для встановлення необхідних зв’язків з демонами.
Отже, поганство – це відступництво від Бога, що призводить до уподібнення демонічній і звірячій подобі, призводить до падіння з первинного стану до стану нижчого за порядком. Ця схема приблизно виглядає так: Ангели – демони, люди – тварини, демони і люди у сукупності – тварини і небуття. Адже буття визначає постійний зв'язок творіння і Творця. Коли зв'язок порушується, буття для творіння перетворюється у небуття. Небуття у цьому значенні не означає «перестає існувати», адже причина виникнення (створення) творіння є причиною неможливості ліквідації цього творіння, ця причина становить зв'язок між Творцем і творивом, і хоч зв'язок може перерватися, причина залишається. «Бути чи не бути» залежить від самої людини, від її волі. 
©UCT