"Я авторитетно заявляю: не я, Владика Каваців, робить розбрат і розкол у Церкві, а Блаженніший Любомир Гузар. Бо я буду святити нових священиків, дияконів, нових єпископів, щоби ми мали Українська Католицька Церкву. Не я є розкольник. А ті, що допустили до того, що є. Я маю повне моральне право як єпископ УГКЦ, за яку терпів разом зі своїми десятьма Владиками, тисячами священиків, монахів і монахинь, вірних, очолити УГКЦ, яка буде вірно служити своєму народові. Час відродити цю Церкву, яка була тут до 1946р, без усіляких змін. Я розумію, що найлегше звести праведного священика-отруїти. Це не робиться в один день. Але мушу втримати нашу віру і нашу Церкву. Я не можу дивитися, як оті безбатченки нищать нас докорінно"

  Владика УГКЦ Йосафат Каваців.

" Со святими упокой… "

      В п’ятницю 4 червня 2010 року по довгій недузі відійшов у вічність ісповідник віри Преосвященний Кир Йосафат Каваців ЧСВВ. Покійний єпископ завершив свій життєвий шлях на 77 році трудолюбивого життя з чого 56 років як монах ЧСВВ; 48 років як священник; 30 років як єпископ УГКЦ. Народився Йосафат 5 січня 1934 року в селі Яблунівка біля Стрия. Любов до Бога і церкви мама прищепила синові ще з дитинства. Бажання бути монахом появилося в хлопчика від постійного спілкування з сестрою настоятелькою ЧСВВ Йоанікією зі Стрия. Коли московсько – більшовицький режим руками НКВД на львівському лже-соборі ліквідував Україньську Греко-Католицьку Церкву. Родина Кавацівих з першого ж дня перестала ходити до церкви що стала частиною Російської Православної Церкви. Закінчивши школу і кредитно – фінансовий технікум молодий спеціаліст влаштувався бухгалтером на Жидачівському паперово-картонному комбінаті. Там скоро згуртував греко-католиків і ті у вечірній час відвідували його скромне помешкання молилися. Таємно (як йому здавалося) Й. Каваців навідувався до надійних людей, збирав добровільні пожертви, пакував у ящики і висилав посилки ув’язненому митрополиту Й. Сліпому, отцям Шабану і Бобкевичу, сестрам–монахиням, отцям–васильянам. І ось перший донос місцевих попів – Трофимчука з Жидачева і Савчука з Дрогобича, якщо влада не витурить Каваціва як найдалі звідси, то скарга полетить аж до Москви. Хлопця заарештували та через відсутність свідків невдовзі випустили. З гулагівських таборів, заслання стали повертатися дивом вцілілі греко-католицькі священики. З ними відразу і зустрівся Й. Каваців. Опинився на волі протоігумен о. Грядюк. Він дуже прихильно поставився до намірів хлопця і дозволив йому в 1954 році скласти монаші обіти. Завдяки допомозі духовних наставників і вчителів, протоігумена о. Бориса, о. доктора Максимця, єпископів – доктора Тимчука і Федорика, о. Ключика, Богуна та інших Каваців успішно закінчив Богословські студії. 24 травня 1962 року Івано-Франківський ординарій єпископ Слизюк поклав на молодого монаха владичну руку, яко святитель, і Йосафат Каваців став священиком. Під пресом тотального стеження комуністичних та кагебистських функціонерів почалося служіння о.Йосафата Господеві, катакомбній УГКЦ. 1977 року о. Каваців перевозить з Києва до Львова тлінні останки Влд. Йосафата Коциловського, останнього єпископа м. Перемишля, смерть якого настала внаслідок фізичних та моральних знущань в одній із тюрем м. Києва 1947 році. 25 листопада 1980 єпископ Хіра висвятив таємно о.Йосафата Каваціва на єпископа підпільної Української Греко-Католицької Церкви. Після свячень Влд. Йосафата засудили на 8 років ув’язнення. Після повернення 1989 році Влд. Йосафат служить Благовіщеньській церкві м. Стрия як священик пам’ятаючи слова свого святителя — як будеш бачити занепад нашої Церкви, тоді мусиш оголосити свої свячення на єпископа - це відбулося 2002 року. Це час коли наша Церква зазнавала і зазнає знищення усього католицького від попів, які перейшли до УГКЦ з РПЦ. Постать Влд. Й. Каваціва була офіційно неприйнятною для номенклатурного проводу УГКЦ тому вони розпочали компанію на дискредитацію Владики. Як не боляче було, але найближчі учні стали причиною довгих років терпінь Владики. Потрібно було надзвичайної сили і відваги щоб продовжувати служіння в Церкві в той час коли вороги звідусіль намагалися знищити її. Та не зважаючи на те Владика до остатнього був вірний Святій Католицькій вірі і рідній УГКЦ. Закінчилося ця боротьба для Владики, але не закінчилася вона для Його учнів – послідовників , які вийшли з-під Його владичної руки. Вічна пам'ять великому ісповіднику і праведнику Преосвященному Кир Йосафату Каваціву.

http://www.ugccst.org.ua/