Головний настоятель. Адреса

Curia Generalizia, Compagnia di Gesu, Casella Postale 6139, 00195 Roma Prati, Italia.

Настоятель Товариства Ісуса в Україні. Адреса

Головний дім Товариства Ісуса в Україні, вул. Й. Сліпого 8-а, 79017 м. Львів, тел. (032)-2967027. Товариство Ісуса в Україні не має окремої провінції, але є дистриктом у складі Незалежного російського регіону Товариства Ісуса.

Формаційні доми

Новициат Найсвятишего Имени Иисуса, ул. Долинная 6, а/я 93, пос. Восход, г. Новосибирск - 630051, Россия.

Новіціат: Nowicjat Towarzystwa Jezusowego, ul. Tatrzańska 35, 81-313 Gdynia.

e-mail: nowicjat@jezuici.plЦя адреса електронної пошти приховується від різних спамерських та пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати java-script.

www.jezuici.pl/nowicjat

Чисельність монашої спільноти

У спільноті є 15 монахів, з них: з вічними обітами - 12, новиків - 3 (тимчасових обітів у Товаристві немає).

Чисельність монахів за кордоном

У світі - близько 20 000 єзуїтів. На час видання довідника за кордоном перебуває 6 братів з України.

Освітній рівень монахів

З вищою освітою - 7 (з них - з ви­щою богословською - 6), з незакінченою вищою - 4, зі середньою - 4.

Середній вік

Середній вік єзуїтів - 34 роки.

Дата заснування і засновник

У 1539 році десять друзів у Господі - священиків, що походили з різних країн Європи, створили Товариство Ісуса - новий чернечий чин, щоб на шляху убогости, чистоти та послуху краще служити Богові і людям. Засновником Товариства є св. Ігнатій з Лойоли (Іспанія) - іспанський лицар і дворянин, за походженням баск. У неповних 30 років його важко поранено на війні. Тепер він на­довго залишився у родинному замку прикутим до ліжка. До рук Ігнатія потрапляють книги "Життя Христа" і "Життя святих" і суттєво впливають на переміну його внут­рішнього життя. Щораз більше він відчував прагнення наслідувати святих, про яких читав, і щораз менше прагнув такого життя, яке провадив раніше. Терпіння й чи­тання зробили з нього нову людину. Одужавши, свій лицарський меч він пожертвував на вівтар Матері Божої у Монтсераті.

Діяльність

У Головному домі, у Львові, постійно перебуває головний на­стоятель Товариства Ісуса в Україні о. Давид Назар, а також кілька єзу­їтів у формації. Основні напрямки їх діяльности: адміністрування ордену в Україні, видання ігнатіянської літератури, праця "на ви­клик" - реколекції, дні віднови, релігійні конференції і семінари, тощо. Серед членів Товариства Ісуса в Україні є представники обох католицьких обрядів: латинського і византійського. Відповідно орден має офіційну реєстрацію як в Укра­їнській Греко-Католицькій Церкві, так і в Римо-Католицькій Церкві. Єзуїти Головного дому також ма­ють представництво у Києві (вул. Лютеранська 6/56), де, крім иншої діяльности, працюють в місії "Єзу­їтська релігійна служба". В Україні єзуїти опікуються трьома римо-католицькими парохіями. При парохії св. Анни, у м. Хмель­ницькому, функціонує Реколекційний дім блаженного о. Йоана Бейзима.

Також єзуїти служать на парохіях - Успення Пресвятої Богородиці, у с. Чорний Острів, Хмельницької области та Діви Марії-Королеви, у с. Кіцмань, на Чернівеччині. Члени Товариства завжди охоче виїжджають на реколекції, дні від­нови, конференції та семінари. Активно діє місія "Єзуїтська ре­лігійна служба". Ця організація є українським відділом Всесвітньої єзуїтської служби біженців (JRS - Jesuit Refugee Service), яка, за дорученням Святішого Престолу, опікується проблемами біженців та мігрантів цілого світу. Основний напрямок діяльности в Україні на тепер - допомога в поверненні на батьківщину та реінтеграції в суспільство тих наших мігрантів-заробітчан, яким не пощастило на чужині, адже багато з них зали­шаються не тільки без грошей, але й втрачають здоров'я або ж опус­каються на саме дно суспільства.

Історія

Через рік після створення Товарис­тва Ісуса, у 1540 році, папа Павло ІІІ підтвердив основу майбутнього статуту Товариства. Протягом першого століття існу­вання Товариство Ісуса досить по­тужно розвивалося, зокрема науко­во і освітньо. Значно збільшилася кількість колегій. Хоча вони й були для ордену деяким тягарем, але та­кож призвели до зростання чисельности членів Товариства та його впливу у суспільстві. У 1565 році орден нараховував 2 тисячі членів, а у 1615 р., коли вмер п'ятий гене­рал ордену, понад 13 тисяч. Невдовзі після заснування Това­риства єзуїти з'явилися в Індії, Ки­таї, на Філіпінах, у Конго, Ефіопії, Північній та Південній Америці. Багато з них намагалися допомогти американським індіянцям, які за­знавали жорстокого поводження з боку європейських колонізаторів. У цьому дусі були засновані відомі "редукції" у Парагваї. Великий успіх єзуїти здобули в Азії. У 1614 році більше мільйона японців були християнами (до того, як християнство зазнало пере­слідування в цій країні). В Китаї єзуїти дістали від імператора право проголошувати Євангеліє завдяки своїм знанням у галузі астрономії, математики й инших науках. Успіхи Товариства протягом пер­шого століття його існування спро­вокували проти єзуїтів суперниц­тво, заздрощі й інтриги. У багатьох випадках боротьба ставала настіль­ки запеклою, що орден опинявся на межі свого існування. За тієї доби, охопленої рухом найконтроверсійніших ідей - янсенізму, кві­єтизму, просвітництва - єзуїти бра­ли участь у всіх суперечках. Але ці наукові баталії, в яких прославляли себе богослови й філософи, не по­винні затіняти працю євангелізації, яка ніколи не припинялася. У XVII та XVIII століттях у різних євро­пейських країнах зростає число "народних місій", метою яких був розвиток християнської освіти там, де населення, будучи номінально християнським, насправді не було катехизоване.

Опозиція Товариству з боку ве­ликих католицьких монархів Єв­ропи (Іспанії, Португалії, Франції) змусили папу Климента XIV у 1773 році розпустити орден. Останній генерал ордену був ув'язнений у римській тюрмі, де через два роки помер.

Орден був скасований протягом сорока років. Закрилися колегії, місії, були зупинені найрізноманіт­ніші апостольські починання. Єзу­їти були приєднані до єпархіяльного духовенства. Однак з різних причин Товариство продовжувало існувати в деяких країнах: в Ки­таї та Індії, де збереглося кілька місій, у Прусії і, насамперед, у Росії, де Катерина ІІ відмовилася оприлюднити декрет папи. Таким чином, структури Товариства на території Російської імперії змогли існувати та діяти і надалі. Товариство Ісуса відновив папа Пій VII у 1814 році. Знову почала­ся традиційна апостольська праця. Колегії пережили новий розквіт. За умов промислової революції про­вадилася значна робота в галузі технічної освіти. Коли наприкінці XIX століття з'явилися рухи ми­рян, єзуїти взяли участь у керівниц­тві ними.

Єзуїти відкривали нові періодичні видання. Важливою ініціятивою стало створення центрів суспіль­них досліджень для вивчення нових соціяльних феноменів та впливу на них. У 1903 році була створена організація "Народна дія" ("Action Populaire"), щоб сприяти зміні соціяльних і міжнародних структур та допомогти робітникам і селянам у їхньому колективному розвиткові. Багато хто з єзуїтів фундаментально досліджував при­родничі науки, що зазнали стрім­кого підйому у ХХ столітті. З цих учених найвідоміший палеонтолог П'єр Теяр де Шарден. Єзуїти також розпочали комуні­кативну діяльність. Вони працюють на радіо "Ватикану" від його за­снування і до сьогодні. Друга світова війна стала для То­вариства, як і для всього світу, перехідним періодом. У післявоєн­ний час виникають нові починання. Єзуїти беруть участь у створенні "робітничої місії": священики пра­цюють на заводі, щоб розділити умови, в яких живуть робітники і уприсутнити Церкву там, де її ще не було.

Єзуїти розвивають богословські дослідження. Французи вивчають богослов'я Отців Церкви і вперше видають наукові праці грецьких та латинських отців. Праця над ними триває і до сьогодні. Инші бого­слови стають відомими у зв'язку з Другим Ватиканським Собором: о. Карл Ранер у Німеччині, о. Бернард Лонерган, який викладав у Торонто та у Римі.

Ще одна важлива сфера - екуме­нічна діяльність, якій надав потуж­ного імпульсу Другий Ватиканський Собор. Одним з піонерів у цій галузі був о. Августин Беа (згодом кардинал). Після Собору Товариство дійшло до висновку про необхідність вне­сення змін до свого способу дій. У 1965 році була скликана 31-а Ге­неральна конгрегація, яка обрала нового генерального настоятеля о. Педро Аррупе та започаткувала де­які найнеобхідніші зміни (форма­цію, спосіб апостольства, функціо­нування Товариства тощо). Через 10 років о. Педро Аррупе ви­рішує зібрати 32-у Генеральну кон­грегацію, щоб глибше замислитися про місію Товариства в сучасному світі. Ця конгрегація, що затвер­дила в своїх декретах першорядне значення місії - "служіння віри", як це визначила ще 31-а конгрегація, висунула також инше завдання - участь Товариства Ісуса в боротьбі за справедливість у світі. Вже до того багато хто з єзуїтів, ніби вихо­дячи за межі свого й без того різно­манітного покликання, залучався до суспільної діяльности заради встановлення справедливішого соціяльного устрою та захисту прав людини. Але те, що раніше вва­жалося справою окремих членів, віднині ставало церковною місією ордену нарівні з місією протидії атеїзму. Тому конгрегація прийняла 4-й декрет - "Наша місія сьогодні: служіння віри і сприяння справед­ливості".

Не раз ми чули, що разом зі зник­ненням віри в Бога зникає й повага до людини, що гуманізм і соціяльна справедливість мають християн­ське коріння. Але вперше в історії Церкви релігійний орден поєднав у своєму служінні ці дві місії: захист віри і захист людської гідности та сприяння встановленню справед­ливости повсюди, у всіх частинах світу, серед усіх народів, незалежно від їхнього віровизнання, культури, політичного устрою, етнічної та расової приналежности.
http://monks.ugcc.org.ua/index.p....emid=40