Центром монашого життя у східній традиції є постійна молитва та спо­глядання, спасіння душі, або зма­гання до святости через очищення серця та постійну молитву. Це життя євангельської простоти, осередком котрого є любов Бога і ближнього, життя вірности й інтимности з Богом, у якому акцен­тується життя родинне як інститу­ція. У центрі такого життя стоїть особа та її повне здійснення в присутності Бога, що очищує і переображує.

Монаша спільнота - це молитовна спільнота, вартість якої походить не від її соціяльної праці, а від онто­логічного буття у Христі всередині Церкви. Тому-то постійні зусилля скеровано до того, щоб зберегти в монастирі дух молитви, миру, по­кори, братньої любови, тихої праці та життя в Божій присутності. Особливістю нашого буття є прослава Бога євангельським та ас­кетичним способом життя, наслі­дування Ісуса Христа і життя в Дусі Святому за прикладом Пресвятої Богородиці, Апостолів, святих От­ців та духовне служіння потребам Церкви.

Головний настоятель. Адреса

Ігумен монастиря, Монастир св. Теодора Студита, с. Колодіївка, Підволочиський р-н., Тернопіль­ська обл. - 47844, тел. (03543) 32465.

Головний монастир (Формаційний дім)

ImageМонастир Св. Теодора Студита.

Богом покликана особа, вступаючи до монастиря, стає кандидатом. Коли кандидат пройшов пробу, яка триває 1-1,5 року, йому надають підрясник, шкіряний пояс і скуфію. Так він стає послушником. Через три роки послушник прий­має постриг у рясу: отримує рясу і камилавку. Таким чином він стає рясофорним іноком. Це перший ступінь монашого посвячення. Пройшовши певні випробовуван­ня і ставши зрілим у монашому житті, за три або чотири роки (залежно від готовности особи), рясофорному іноку вділяється Чин малого ангельського образу або Чин мантії. Відтоді інок стає монахом. Приймаючи чин схими, монах складає обіти (такі, як у цьому чині приписані: нестяжання, ціломудрія і благочестя). Чин ман­тії - це другий ступінь монашого церковного посвячення. Третій ступінь монашого посвя­чення Церквою - Великий Ангель­ський образ. Він є найвищим ступенем посвячення Богові, сим­волом завершення формування монаха, коли він уже здатний прий­няти строгішу форму монашого подвигу: усамітнення, мовчання... "Великий ангельський образ" мож­на отримати не швидше, як через 5-10 років після Малої схими, залежно від готовности особи.

Дочірні монастирі

Жіночий Монастир Введення у Храм Пресвятої Богородиці, смт. Великі Бірки, Тернопільський р-н., Тернопільська обл.

Монастир Матері Божої "Знамен­ня" с. Посіч, Тисменицький р-н., Іва­но-Франківська обл.

Монастир Святого Духа с. Долина, Теребовлянський р-н., Тернопільська обл.

Чисельність монашої спільноти

Загальна кількість спільноти - 28 осіб, а саме: єромонахів - 8; єродияконів - 2; великосхимників - 1; мантійних монахів - 1; рясофорів іноків - 7; послушників - 7, з яких 1 свяще­ник; кандидатів - 2.

Освітній рівень монахів

З вищою богословською освітою - 7, з них 2 - з ліцензіятом, 5 - із дипломом семінарії; 1 - із незакінченою вищою, 7 - студенти семінарії; вища освіта - 3; неповна вища освіта - 2; середня спеціальна освіта - 5; ПТУ - 9, середня освіта - 2.

Середній вік

Середній вік братів - 35 роки.

Дата заснування і засновник

Монаша спільнота розпочала існувати у першій половині серпня 1995 року Божого, у м. Івано-Фран­ківську.

Засновник: єромонах Григорій Планчак.

Єромонах Григорій (Роман) Планчак народився 16 травня 1960 року у м. Прнявор, Республіка Боснія і Герцеговина, (Югославія). Влітку 1979 року вступив до мо­настиря ОО Василіян у м. Кула, Сербія, Югославія. Восени того ж року був покликаний до військової служби у місті Сараєво. У грудні 1980 року повернувся, після закінченої військової служби, у монастир до міста Кула, а у січні 1981 року, з благословення насто­ятелів, переїхав до монастиря у Глен Ков, НЙ (США), де протягом двох років був у новіціяті. З 1983 по 1990 рік проходив філо­софські та богословські студії у Римі. Богословські студії закінчив у Григоріянському Богословському Університеті, а ліцензіят з Патристичної духовости в Орентальному Інституті.

У Римі 1 січня 1988 року склав схиму, а 29 травня того ж року одержав священичі свячення з рук Святішого Отця Івана Павла ІІ, у базиліці святого Петра. У січні 1991 року повернувся на Україну, де виховував кандидатів і новиків як соцій магістра у монас­тирі ОО. Василіян, у селі Крехів. Восени 1992 року, згідно з рішен­ням Провінційної та Генеральної Рад ОО. Василіян, був призначений ігуменом і парохом монастиря у Кулі, Югославія.

З 1995 по 1996 рр. був духівником Семінарії та Катехитичного Інсти­туту в Івано-Франківську. В 1995 році, в Івано-Франківську, за благо­словенням Кир Софрона Дмитерка заснував нову монашу спільноту братів і сестер. Влітку 1996 року о. Григорій з братією розпочав нове життя у Монастирі св. Теодора у с. Колодіївка.

3 травня 1997 року Архимандрит Кир Любомир Гузар видав грамоту, якою єромонаха Григорія Планчака було затверджено Ігуменом Монастиря святого Теодора Студита та надано йому усі права на­місника згідно з Типіконом монахів студійського уставу.

Діяльність

Основним правилом життя монахів є молитва та праця. Щоденними обов'язками вони прославляють Бога, служать ближнім та самі освячуються. Служіння монахів у монастирі розподілені так, щоб мати змогу брати участь у Церков­ному та келійному правилах. Праця та обов'язки у монастирі називаються "послушанія", і вони бувають дуже різні. Послушанія є духовні й матеріяльні, що викону­ються у монастирі і поза ним. Найосновніші послушанія у монас­тирі: щоденна робота у захристії, на фірті, кухні і пральні, майстерні, комп'ютерній, а також іконопис, виготовлення речей церковного вжитку, переклад духовних текстів, видання книжок, касет із пропо­відями та духовними піснями. Крім того, чільне місце займають священичі служіння на парохії, зустрічі з людьми та духовний провід, катехитична школа для дітей та молоді. Щороку монахи організовують табори для молоді зі Східної та Західної України, у яких активну участь беруть також і брати.

Час від часу єромонахи монастиря на запрошення деяких парохій чи спільнот дають реколекції та місії. Єромонахи щодня по черзі їздять до жіночого монастиря у Великі

Бірки, де відправляють Св. Літур­гію для сестер, сповідають їх та дають духовні поради. Отець ігумен, по можливості, ви­їжджає на реколекції чи місії як по Україні, так і за кордон, зокрема по різних містах Канади та США. Ігу­мен разом з братами та сестрами періодично проводять духовні зустрічі в дусі нової євангелізації у вищих навчальних закладах, під­приємствах та культурних центрах. Проповіді о. Григорія, що спону­кають до оживлення віри, знайомі багатьом телеглядачам. Монастир св. Теодора, розташо­ваний в с. Колодіївка, є місцем "паломництва" для багатьох. Єромонахи і монахи служать людям, які потребують духовної допомоги та лікування молитвою. В останній вівторок місяця вони проводять спеціяльні молитви за оздоровлен­ня осіб, хворих духовно, душевно та фізично. Тоді збирається багато людей з різних областей Західної та Східної України. Важливо наголосити, що до Колодіївського монастиря зі своїми духовними потребами приїжджають люди усіх конфесій.

Також багато осіб приїжджає у монастир, маючи бажання побути на спільних молитвах, всенічних богослуженнях, напередодні неділь і свят та послухати живе Боже сло­во.

Для власного духовного збагачен­ня монастир контактує з иншими монашими спільнотами і монас­тирями не лише в Україні, а й за кордоном. З цією метою упродовж 2003 та 2004 років ігумен о. Григо­рій відвідав монастир св. Катери­ни на Синаї та колиску монашого життя у Єгипті - монастир св. Макарія Великого у пустелі Уваді Натрун.

Історія

У серпні 1995 року Божого у місті Івано-Франківську, з благословен­ня Кир Софрона Дмитерка, Ординарія Івано-Франківської єпархії, започатковано молоду монашу спільноту. Господь біля особи о. Григорія Планчака (тоді духівника Івано-Франківської Духовної Семі­нарії) зібрав декілька семінаристів, що хотіли жити глибшим духовним життям, беручи за основу східну монашу традицію. При окремій зустрічі зі Святішим Отцем Іваном Павлом ІІ о. Григорій одержав особливе усне благословення на оживлення монашого духу і повер­нення до джерел східної монашої традиції та нової євангелізації у нашій Церкві. Це благословення перейшло і на новостворену спіль­ноту.

Поселившись на квартирі, брати вчилися спільного життя в дусі лю­бови та довір'я, намагаючись все влаштувати на зразок монастиря: келії, каплицю, розпорядок дня, працю, навчання, богослуження, трапезу, келійне правило, духов­ний провід та спільне святкування свят. У липні 1996 року Божого, за благословенням Кир Любомира Гузара (тоді Екзарха Києво-Вишгородського), монаша спільнота братів поселилася у монастирі св. Теодора, у с. Колодіївка. У новозбудованому монастирі мо­лода спільнота продовжила духов­но та організаційно формуватися. Вона швидко зростала, як духовно, так і чисельно, а це дало можли­вість поступово засновувати инші монастирі. Таким чином, у листо­паді 1997 року Божого було посвя­чено камінь під будову монастиря, у с. Посіч. У травні 1999 року Божого на прохання Кир Корнилія Пасічного, єпископа Торонтського, був заснований монастир в Оранжвіллі (Канада), який існував три роки. У червні 2001 року Божого заснований монастир св. Духа у с. Долина, Теребовлянського р-ну. Також у 1997 році Божому, під ду­ховним проводом о. Григорія, було створено жіночий Святовведенський монастир у смт. Великі Бірки. Наші монастирі живуть і діють на славу Божу. Монахи через молитву, аскетичний подвиг та служіння Церкві і людям та за до­помогою Святого Духа зростають у святості.

На облечинах кандидат отримує чорний підрясник, чорний шкіря­ний пояс та скуфію. При постризі в рясофорного інока йому дають рясу та камілавку. При складанні Малої схими монах отримує параман, чорну мантію, клобук, ручний хрест, сандалі та чотки.

При складанні Великої схими ченцеві додають вигаптуваний червоним аналав та кукіль. Єромонахи нашого монастиря но­сять єрейський нагрудний хрест.