«Які великі ріки благодати зринули на твою благословенну душу, (Йосипе) в тридцятьох роках твого пожиття з взорами такими добротливости, з Ісусом і Марією?!...» (З Акаф. св. Йосипа.).
Ти, може, думаєш, що туземське життя Пресвятої Діви було виповнене високими ділами, блискучими чудами.
О, як дуже ти помиляєшся!
Пресвята Діва заключала Свою святість у виповненні обов’язків стану, а ті обов’язки були вельми звичайні.
Перейди життя божественної матері: ти не найдеш ні одного чуда! Що найбільш, — Євангелія, даючи огляд 18-літнього тягу життя Пресвятої Родини в Назареті, каже цими простенькими словами: Ісус був підлеглий Своїм Родичам. Очевидно, — що й справді не було ніякого визначнішого діла, щоб про нього згадати.
Пресвята Діва була Обручницею Святого Йосифа і Матір’ю Ісуса. Вона виповнювала обов’язки, що випливали з того подвійного уряду.
В домі, в Назареті, та Княгиня Янголів, Та вичікувана всіми віками, вела господарство, замітала хату, приготовляла обід, мила начиння. Ще й до тепер вказують на криницю, де Вона завсіди ходила брати воду, носячи збанок на Свойому рамені.
Сусіди нічого особлившого не знали оповісти про Пресвяту Родину. Вони лиш замічали скромність молодої Матері, Її привітливість, Її милий спосіб віддавати прислуги.
Ніколи навіть і не приходила їм думка, що ця невіста могла бути Матір’ю Месії, або, що той маленький Ісус був Желаниям вічних гір. Ба що більш, — ніколи й у Пресвятої Діви не виринала думка, познакомити їх зо станом високих тайн.
Так упливало Її одноманітне життя у виповненні тисячних обов’язків родинного життя.
Чи не можеш ти Її наслідувати й учинити постанову: ділати задля любови до Бога те, що приписує твій стан життя, що його ти вибрав? Ніяке твоє заняття не може бути за низьке, щоб не подобатися Богові.
Коли Ісус і Марія з наміром вибрали життя бідного стану ремісничого, то це очевидно, у тій цілі, щоб тобі показати, що Господь Бог не глядить на величину діл, що їх для Нього довершуємо, — а лишень на любов, з якою їх сповняємо.
Для Господа Бога, що є безконечною величавістю, всі туземські заняття людей, чи то вони царі, чи простолюдини, мужики, мають таку саму вартість. Багачі цього світу, могутні, вчені, не більші бідняків, слуг і невчених.
Перед ним кожен чоловік то порошинка і в Його очах кожен обов’язок не є понижуючий, коли, його виповняємо задля Волі Божої.
Якщо тобі прийшла думка вивищитися над своїх ближніх, тому, що посідаєш більш науки, більш хисту, більш майна, — то ти дав доказ пустого нерозуму.
І якщо тобі довелося засумувати, що не маєш почеснішої посади у суспільності, або, що ти не тішишся таким признанням, як твій сусід-ближній, то ти проявив свою вузькоглядність. Ти, на ділі, нічого не зрозумів у справжньому багатстві й у справжній Шляхетності. Вони заключаються втім, щоб на цьому світі служити Тому, хто тебе сотворив, виповнювати те, що він тобі поручає, уникати того, що Він тобі забороняє.
Та що більш,"— наколи Він тобі на цій землі дав у покоряюче заняття, то дякуй Йому, що Він уподібнює тебе до Ісуса й Марії, менше виставляє на гордість, менше відповідальності й неприємностей накладає тобі.
Пресвята Діва усвятилася виповняючи Свої покірні заняття, як Обручниця і Матір, але те, що надало заслуг тому трудолюбному Її й простодушному житті, це любов, з якою Вона ті обов’язки виповнювала.
«Вся слава дочки царевої в ній самій» (Пс. XCIV, 14). Вся слава Княжої Дочки в ній самій, — каже Псальмопівець. Звідсіль доводиться сказати: справжня вартість життя Дочки Божественного Царя не заключалася у величавості зовнішніх діл, але у наміренні, з яким Вона їх виповнювала.
Яке ж було те намірення? — Вона хотіла подобатися Богові, Вона хотіла Йому показати Свою любов через свій покірний послух.
Чи бачиш Її заняту в спокійнім домику в Назареті? — Яке неустанне старання, щоб все було чистеньке й добре, все на своєму місці, щоб робота була скінчена у свій час! Але, в тім самім часі, Її серце спрямовується до Ісуса, що тутечки ж з нею, занятий своїми дитячими забавками. Вона не тратить Його з очей. Вона чуває, щоб Він не впав, щоб не скалічився. Від часу до часу, Вона бере Його на руки, приголублює, — і знову жваво береться за роботу.
Так само і ти ділай з Тим Ісусом, що його носиш у своєму серці. При всьому, що ділаєш, думай про Нього, або бодай від часу до часу збуджуй акт любови до Нього, кажучи: «Ісусе, все роблю для Тебе. Люби мене, помагай мені!»
Одним словом, — ти повинен подобатись Ісусові під час всієї твоєї праці, і ніщо не повинно тебе відлучити від Нього.
Коли св. Роза з Ліми жила ще у рідній хаті, батьки Її хотіли їй перешкодити, щоби не ходила до церкви, та й щоб не молилася у своїй кімнаті. В тій цілі вони замикали Її в кухні, наказуючи їй приготовляти обід. Але свята не горювала з тої пригоди. «Ісусе», — сказала вона, — «Ти мешкаєш у хатині мойого серця; чи ж не Ти сам сказав, що як лиш хтось Тебе любить, то поспішиш з Отцем і Святим Духом, щоб замешкати в його душі?
«О, добре! Ніхто не перешкодить мені мешкати враз з Тобою, і молитися, коли я працюватиму!»
Роби те саме!
Може бути, ти бажаєш більш молитися, піти до церкви, слухати Служби Божої в тижні. Але праця перешкоджає тобі довго молитися. Можливо, що ти маєш родину удержати. Ти мусиш йти служити до чужих, щоб заробити на своє утримання.
Можливо, що так само, прийшла тобі думка піти в монастир, щоб совершенніш служити Богові.
Але, — годі! Непереможні обставини супротивляються твоїм бажанням і ти собі уявляєш, що ти не можеш подобатися Богові! Помилка!
Скажи собі: Господь Бог замешкує у мені, відколи я находжусь у стані ласки. Я буду Йому жертвувати свій труд через руки Пресвятої Діви. Я буду молитися під час своїх занять, проситиму в своєї Небесної Матінки помочі і вказівок, як Вона Сама працювала для Ісуса у Назареті, так щоб і я працював.

о. Йосиф Схрейверс ЧНІ "Моя Небесна Ненька"