Все святе життя Марії для більшої чіткості поділено на три частини. Перша - розповідає про події до п'ятнадцяти літ життя: з моменту її Непорочного Зачаття (в лоні св. Анни; - прим. наша) аж до миті, коли Предвічне Слово прийняло людську плоть в її дівичому лоні. Друга частина обіймає тайну Воплочення, ціле життя нашого Господа Ісуса Христа: Його муки й смерть, і Вознесення на Небеса, - в нерозривному поєднанні з життям нашої Цариці. Третя частина вміщає життя Божої Матері по Вознесенні її Сина, аж до щасливої години її Успення, перенесення до Небес, де Вона живе вічно, як Дочка Отця, Мати - Сина, й Супруга Святого Духа, - та коронацію Марії, як Цариці Неба й землі. Ці три частини я поділила для зручності на вісім: для власної пригадки, для заохочування моєї волі, і для розважання вдень і вночі.

Щоб сказати щось про часи, в які я написала цю Не­бесну історію, треба відзначити, що мій батько - Брат Франсіс Коронель, і моя мати - Сестра Катерина де Арана, - заснували в своєму власному домі монастир Босих монахинь Непорочного Зачаття за розпо­рядженням і по Волі Бога, котру отримала в спеціаль­ному видінні і об'явленні моя мама. Ця подія сталася на восьмий день по Йордані, 13 січня 1619р. Того ж дня ми взяли чернечі обіти: моя мама і її дві дочки; а мій татко знайшов притулок в Чині нашого ангельського отця Св. Франціска, де вже перебували, як послушники два його сини. Там він одягнув чернечу рясу, зложив вічні обіти, жив примірним життям та закінчив його святою смертю. Моя мама і я одягли монаший вельон в день Стрітення Господнього, 2 лютого 1620р. Через неповноліття моєї сестри обіти її були відкладені. Всемогутній в Його неперевершеній доброті так уласкавив нашу родину, що всі ми були посвячені для Нього в духовному стані. На восьмий рік заснування монастиря, та на моє двадцятип'ятиріччя, в рік Господній 1627 святе послушенство наклало на мене обов'язки ігумені, котрі я незаслужено виконую дотепер. Під час перших десяти років виконання цих обов'язків я отримала багато наказів від Найвищого і Цариці Небес, щоб написати історію її святого життя. І я продовжувала в страху і сумнівах опиратись цим Небесним наказам аж до року 1637, коли то я почала писати її перший раз. Після завершення праці, будучи повна страху й переживань, діставши пораду від сповідника (котрий надавав мені духовний провід під час відсутності мого сталого сповідника), я спалила все написане, де була не лише ця історія, але й багато інших важливих і чудних справ; бо сповідник сказав мені, що жінки не повинні писати в Церкві. Я негайно послухала його. Але згодом я мусила перенести найтяжчі докори від моїх наставників і від сповідника, що знав ціле моє життя. Щоб змусити мене наново писати цю історію,вони грозили покарати мене. Найвищий і Цариця Небес також повторяли Свої прикази. З Божої ласки я поновила написання цієї історії восьмого грудня 1655р., в день Непорочного Зачаття.

Я прославляю Тебе (Матей 11, 25) і величаю Тебе, Найвищий Царю, що в Своїй незмірній величі Ти затаїв ці великі Тайни від мудрих і учителів, та в своїй благості виявив їх мені, найнікчемнішій і безвартісній рабині Твоєї Церкви, щоб Тебе ще більше полюбили, як всесильного Автора цієї історії, що вибрав собі таке негідне і слабке знаряддя.

Я бачила великий і дивний знак на небі: я бачила Жінку, прекрасну Даму і Царицю, укороновану зорями, зодягнену в сонце, і місяць був під стопами її ( Йоан: Одкр. 12, 1). Святі ангели промовили до мене: "Це та благословенна Жінка, що її Св. Йоан бачив в Одкровенні, в котрій - вміщені, забезпечені і запе­чатані чудесні Тайни Відкуплення. Так надзвичайно найвищий і всевладний Бог уласкавив це Сотворіння, що ми, Його ангельські духи, є повні подиву. Обміркуй і возлюби її привілеї, увічни їх на письмі, бо для цієї мети їх представлять тобі відповідно до твоїх здіб­ностей. Мені дали можливість побачити такі дива, що їх безмір відняв мені мову, а моє захоплення знечулило інші спосібності. Бо я не мислю собі, щоб всі сотворені істоти зуміли коли-небудь зглибити їх, як це виявиться в час моїх розповідей. Іншим разом я оглядала прегарну драбину з багатьма щаблями; кругом неї було багато ангелів, і велике їх число возходило і низходило по ній. Його Величність звернувся до мене: "Це є таємнича драбина Якова, Дім Бога і Брама Небес (Буття: 28, 17). Якщо ти ревно змагатимеш, щоб жити бездоганно в Моїх очах, ти зійдеш по ній до Мене."

Ця обітниця розбурхала мої бажання, запалила мою волю й захопила дух. У сльозах я переживала, що буду тягарем сама собі в моїй гріховності (Йов 7, 20). Я зітхала, щоб скінчився мій полон і тужила, щоб прибути там, де не буде жодних перепон моїй любові. В цій тривозі я провела не один день, стараючись рефор­мувати моє життя; я знову повторила свої обіти й виправила деякі мої недотягнення. Видіння драбини повторялось без перерви, але я не діставала роз'яснення. Я дала багато обітниць Господеві й прирекла відокре­мити себе від усіх земних речей, заощадити силу моєї волі тільки для Його любові, щоб вона не відхилялась навіть трошки в бік найменшого й невинного сотворіння. Я відкидала всі видимі й чутливі речі. Після цілих днів, проведених в таких переживаннях і настроях, я дістала звістку від Найвищого, що драбина символізує життя Пречистої Діви Марії, Її чесноти й таїнства. Його Величність промовив до мене: "Я бажаю, Моя невісто, щоб ти піднялась цими сходами Якова і вступила через ці двері до Неба, щоб набути знання про Мої якості і зайнятися розмишлянням про Мою Божественність."

"Стань і йди, зійди по ній до Мене. Ці ангели, що оточують Її й супроводять Її, то ті, що їх Я назначив сторожами Марії, оборонцями й вартовими Цитаделі Сіону. Роздумуй про Неї старанно й, розважаючи над її чеснотами, старайся наслідувати їх". Здавалось мені, що я тоді зійшла по драбині, і що я розпізнала великі чуда і несказанні щедроти Господа у звичайнім сотворінні, і найвищу святість і досконалість чеснот, які будь-коли витворила Рука Всемогутнього. На вершечку драбини я побачила Господа духів і Царицю всього сотвореного. Вони приказали мені воздати Йому славу, честь і поклоніння за ці великі дива, і записати в книгу все, що я зумію зрозуміти. Славний і великий Господь дав мені Закон, не тільки той, що був виписаний на таблицях, які Він вручив Мойсеєві (Вихід 31, 18), але й окремий, вироблений Його всесильним Перстом, щоб над ним розважати і його дотримуватись.

Він так зворушив мою волю, що в присутності Цариці я обіцяла подолати мою нехіть, і засісти з Її допомогою до написання історії, звертаючи увагу на три речі: перша -пам'ятати, що все сотворіння мусить виявляти належну Богові глибоку пошану й принижувати себе пропорційно до вибачливості Його Маєстату по відношенню до людей; також - що чим більше ласк і користі отримаєш від Бога, тим більше мусиш виявляти страху, пошани, уваги й покори; друга - подбати, щоб всі люди, що забувають про власне спасення, розважили й вивчили, наскільки ми завдячуємо Богородиці і Матері Благочестя за Її добровільну участь у Відкупленні, щоб подумали про любов і пошану, яку Вона виказувала Богові, і про почесті, котрі ми маєм віддавати цій величній Пані; і третя - що я охоче виявлю перед моїм духовним провідником, а як треба, то й перед світом, - мою нікчемність і негідність, і -як я мало віддячую за те, що одержую.

На мою урочисту заяву Пречиста Діва відповіла: "Моя доню. Світові необхідна така доктрина, бо він не знає і не практикує пошану, яка належить Всемогутньому Господеві. Це кидає виклик Божій Справедливості, щоб вона засмучувала і упокорювала людей. Вони потопають в своїй безтурботності і повні темряви не відають, як знайти полегшу чи дістатись до світла. Але вони заслужили на це, бо не шанують і не бояться Бога".

Поряд з цим Найвищий і Цариця дали мені багато інших розпоряджень, як вияснити їхню Волю. Я не посміла відмовитись від вказівок, які Мати Божа обіцяла мені давати при укладанні її життєпису. Також, не випадало відкладати його написання, оскільки Найвищий натякнув, що це найбільш відповідний час, промовивши такі слова: "Моя доню. Коли Я післав Мого Єдинородного, світ, за винятком небагатьох душ, котрі Мені служили, був в далеко гіршому стані, ніж будь-коли від його початку. Бо людська натура така уломна, що якщо вона не піддається внутрішньому проводу Мого світла і виконанню вказівок Моїх служителів, якщо не відкидає своїх власних суджень і не йде за Мною, - за Тим хто є Дорога, Правда і Життя (Йоан 14, 6), якщо уважно не тримається Моїх Заповідей, щоб не втратити Моєї дружби, то вона скоро впадає в пропасть темряви й незліченних бід, аж поки не дійде до закаменіння в гріху. Від Сотворення й гріха першого чоловіка, аж поки Я дав Закон Мойсеєві, люди керували собою, згідно із своїми нахилами, і чинили багато помилок й гріхів (Рим. 5, 13). Одержавши Закон, вони знову поповнили гріх, не слухаючи його (Йоан 7, 19). І так вони жили далі, все більше відступаючи від правди і світла, і потрапляючи в стан повного забуття Закону. Через батьківську любов Я післав їм вічне спасення і засіб на невиліковні недуги людської вдачі. І це було по справедливості. Як тоді, коли Я вибирав відповідну пору для прояву Мого милосердя, так і тепер Я вибираю цей час, щоб виявити їм ще одну велику ласку. Бо зараз прийшла година і відповідний час, щоб люди довідались про справедливу причину Мого гніву, і - що вони будуть справедливо звинувачені і засуджені за свою провину. Тепер Я виявлю Моє обурення і здійсню Моє правосуддя і закон. Я покажу їм Мою справедливість. А для того, щоб скоріше завершити цю справу, і тому, що зараз є час показати моє Милосердя більш відкрито, і те - що Моя любов ніколи не лінується, - Я запропоную їм відповідне лікарство. Щоб тільки вони скористали з нього і вернулись до Моєї ласки!

Тепер в цю годину, коли світ прийшов до такої безпросвітної ситуації, і коли, хоч Слово воплотилося, смертні є більш безтурботні і менше дбають про своє благо; - коли день їхнього перехідного життя минає швидко згідно із сонячним часом; - коли ніч вічності підступає ближче й ближче для нечестивих, а день без ночі народжується для праведників; - коли більшість смертних поринає глибше й глибше в темінь свого невіжества й вини, переслідуючи праведних й висміюючи дітей Бога; - коли Мій святий і Бо­жественний Закон зневажають при виконанні державних справ, роблячи їх ворожими, протилежно до Моєго Провидіння; - коли лихі найменше заслуговують Мого помилування; - в ці наперед визначені часи Я бажаю відчинити браму для праведних, через котру вони зможуть знайти доступ до Мого Милосердя. Бажаю дати їм світло, яке розвіє морок, що огортає очі їх розуму. Бажаю дати їм відповідне лікарство, щоб вчинити їх гідними Моєї ласки. Щасливі ті, що віднайдуть його, і благословенні ті, що оцінять його вартість; багаті ті, що наткнуться на цей скарб, і -благословенні і премудрі ті, що вникнуть в нього і зрозуміють його чудесні якості і скриті тайни. Хочу, щоб смертні знали, яким вартісним є посередництво тої, що спричинила віднову життя, даючи смертне існування безсмертному Богові. Як надолуження, Я бажаю, щоб вони глянули на чудеса, здійснені Моєю десницею в тій чистій Істоті, як у дзеркало, в якому зможуть зміряти свою власну невдячність. Бажаю, щоб вони дізналися багато речей про Матір Слова, котрі згідно з Моїм високим судженням все ще залишаються тайною".

"Я не виявив тих тайн у первісній Церкві, бо вони такі великі, що вірні були б згубились, споглядаючи їх і захоплюючись ними в той час, коли важливішим було твердо встановити Закон милосердя і Євангеліє. Хоч всі тайни Віри є в досконалій гармонії з собою, людська неосвіченість при вигляді їх великомірності могла привести до сумнівів і протидії в час, коли Віра у Воплочення і Відкуплення, і правила нового Закону Євангелія були ще в своїх початках. З тої ж причини Особа Воплоченого Слова промовила до своїх учнів на Тайній Вечері: "Багато речей маю сказати вам; але ви ще не готові прийняти їх". (Йоан 16, 12). Цими словами Він звертався до цілого світу, бо світ ще навіть не був здатний повністю підкоритися Законові милосердя і визнати віру в Сина, не то що - бути впровадженим у тайни буття Його Матері. Але зараз людство має більшу потребу для цього виявлення, і ця необхідність спонукує Мене знехтувати їх злим наставленням. І якщо тепер люди постараються уприємнитись Мені, віруючи, вшановуючи і вивчаючи чудесні речі, що тісно є пов'язані з цією Матірю Благочестя, і якщо вони всі будуть благати Її посередництва від усього серця, світ знайде полегшення. Я більше не буду відгороджувати від людей це містичне Місто притулку. Виясни це людям і підкресли, наскільки зможеш при твоїх недоско­налостях. Я очікую, що твої описи і твердження про життя Благословенної Діви не будуть просто опінією чи розважаннями, а - достовірною правдою. Той, хто має вуха, нехай слухає. Нехай ті, що спраглі, прийдуть до живих вод і висушать криниці. Нехай ті, що шукають світла, йдуть за ним до кінця.

Так мовить Господь, Бог Всемогутній."

О Царю, Найвищий і наймудріший Господи! Які незбагненні Твої постанови і недослідимі Твої дороги (Рим. 11, 33)! Непобідимий Бог, триваючий вічно, і чий початок є невідомий (Еклезіаст)! Хто може зрозуміти Твою велич, і хто може бути вартий Твоїх найчарівніших праць, чи хто може сказати Тобі, навіщо Ти сотворив його (Рим. 9, 20)? Ти - вознесений понад усіх них, і наше око не в силі сягнути Тебе, і наше розуміння не може обняти Тебе. Будь благословенний, прекрасний Царю, бо соблаговолив показати мені, Твоїй рабині і негідному хробакові землі, величні святощі і найбільш возвишені тайни.

Я побачила Найвищого, рівночасно зрозумівши, хто є Його Величність сам собою. Я дістала ясний розум і чітке сприйняття, що означає - бути Богом, безмежним в своїй субстанції і якостях, Предвічним, вознесеним понад усіх, існуючим як один правдивий Бог в Трьох Особах. В Трьох Особах - через три види діяльності, в котрих Вони знають, розуміють і люблять Один Одного. Єдиний Бог, щоб забезпечити радість вічної єдності! Це є Тройця Отця, Сина і Святого Духа. Отець не є зроблений, сотворений, породжений, ані не може Він мати якогось походження чи початку. Я усвідомила, що Син виводить своє походження від Отця з-перед віків, і - що Вони є рівні в своїй предвічності, і - що Він є народжений через плідність інтелекту Отця. Святий Дух походить від Отця і Сина через любов. В їх нероздільній Тройці немає нічого, що можна би назвати першим чи останнім, більшим чи меншим: всі Три Особи є однаково предвічні і однаково рівні. Існує єдність суті в Трьох Особах. Ані Особи не сполучились, щоб сформувати одного Бога, ані Божественна субстанція не відокремилась чи поділилась, щоби створити три такі окремі Особи, як Отець, Син і Святий Дух. Тому то Вони є одним і тим самим Божеством: рівна в кожному є слава, маєстат, влада, предвічність, незмірність, мудрість і святість, і всі інші якості. І хоч є Три Особи, в котрих ці безмежні досконалості існують, є лише Один і правдивий Бог, Святий, Справедливий, Могутній, Предвічний, і Безмірний.

Я також одержала розуміння, що Тройця по­розумівається між Собою мислено, і тому не потребує іншого способу спілкування. Отець знає, про що мислить Син, а Син і Святий Дух відають, що є на думці в Отця. Я зрозуміла, як Вони люблять Один Одного однаковою незмірною і вічною любовю; - яким чином існує одна неподільна і рівна тотожність розуму, любові і дії; - як існує одна проста, безтілесна й неподільна Божа природа, сутність правдивого Бога, в котрій злучилися і об'єдналися всі досконалості в їх найвищій і безмежній степені.

Я вияснила також, як оцінювати якість цих досконалостей Найвищого Господа: що Він є пре­красний без скази, великий - без кількісної харак­теристики, добрий - без порівняння, вічний - без часової тривалості, сильний - без будь-яких слабин, повний життя - поза процесом природного згасання, правдивий - без обману; присутній в усіх місцях, наповняє їх, не займаючи собою; існує в усіх речах, не забираючи жодного простору. Немає жодної супе­речності в Його ласкавості, ані недоліків - в Його Мудрості. В своїй Мудрості Він - незбагненний, в своїх постановах - потрясаючий, в присудах - Справедливий, в своїх мислях - скритий, в словах - найправдивіший, в діяннях - Святий, в своїх скарбах - щедрий. Для Нього жоден простір не є завеликий, жодна тіснина не причинить незручності. Його Воля не хитається, смуток - не заподіє болю. Для Нього не існує ні минуле, ні майбутнє. О, Предвічна Безмірність! Яку безмежну широчінь я побачила в Тобі! Що за неозорість я бачу в Твоїй безконечній Істоті! Жоден зір не може сягнути в глибочінь Твого буття. Це є незмінлива Сутність, що є понад всі інші істоти, найдосконаліша Святість, нерушима Правда. Це - безконечність, довжина, ширина, висота і глибина, слава і її джерело, опора -без втомлюваності, великодушність - без границь.

Я зрозуміла, що Найвищий перебував в стані блаженного спокою, коли Три Божі Особи (згідно із нашим способом думання) ухвалили передати Божі досконалості назовні, у вигляді дарунку. Для більшої ясності мушу відмітити, що Бог охоплює своїм інтелектом всі речі одним миттєвим, простим і непо­дільним актом. Він не переходить від розуміння одної речі до розуміння іншої, як чиним ми, коли спершу розрізняєм і сприймаєм умом одну річ, а опісля переходим до знання інших через їх зв'язок з тим, що вже знаємо. Бог знає їх зразу у повному обсягу і взаємозв'язку, бо всі вони вміщаються в Його несотво-рених, безконечних і вічних Божественних знаннях і науці. Хоч процес мислення і здійснення Волі у Бога не потребують ніякого часу, ані постепенності для їх виконання, ми в своїй людській обмеженості потре­буємо поділити Божу дію на багато окремих моментів і різноманітних актів, щоб прив'язати їх до відповідних рядів сотворених речей. Тільки по цій причині ми говоримо, що Бог спочатку задумав і зробив одне, а потім - задумав і зробив дальший крок. Так ми краще розуміємо взаємозв'язок між сотвореними речами. Отже, наскільки я розумію, порядок Сотворення складається з таких моментів.

Перший момент: Бог пізнає свої безграничні досконалості і якості, як також - схильність і невимовне прагнення виразити себе назовні. Божий Маєстат, споглядаючи природу своїх безмежних досконалостей, їх доброчесність і пречудну дієвість, прийшов до заключення, що це буде лише справедливо і властиво, а навіть - обов'язок і необхідність: виявити свою щедрість й милосердя, розподіляючи навколо себе невичерпні скарби, заложені в Божественності. Бо більш природно є для безконечного Бога бути щедрим у дарах і ласках, ніж для вогню - вистрілювати вгору, чи для каменя - падати униз, чи для сонця - випромінювати світло. В той же час Бог є свідомий, що роздавання дарів і ласк не зменшує Його засобів, а навпаки - їх збільшує, даючи вихід невичерпному фонтанові Його щедрості.

Дві речі примусили моє літепле серце завмерти в здивуванні, а потім вибухнути полум'ям. Перша - то пристрасне бажання і невгнута Воля Бога виявити свою Божественність і скарбницю милосердя. Друга - це невимовний і непойнятний безмір добрих дарунків, котрі Він бажає розподілити. Я бачу, як Його Велич­ність є приготований освятити, усправедливити, приголомшити дарами й досконалостями всіх живучих на землі: і всіх разом, і кожного зокрема. Він був би готовий дати кожному людському сотворінню більше, ніж мають всі ангели й серафими разом. Навіть якби всі краплини в океані і піщинки на їх берегах, всі зорі, планети й елементи, і всі сотворіння були спосібні мислити й сприйняти Його дари, вони напевно отримали б їх без міри, очевидно при умові, якщо самі не відвернуться від них. О страшна ця злоба гріха, що одинока є спосібна затримати навальний струмінь таких величних і вічних дарів!

Другий момент: Бог визначає предмет і намірення цього Божественного самовиявлення, а іменно, - що воно має сприяти Його більшій славі і возвеличенню Його Маєстату.

Третій момент: вибирається і укладається порядок чи спосіб цього спілкування, так щоб діяння Господа відбувались в ідеальній послідовності, гармонії і підпорядкованості. Тут було найперше ухвалено, що Боже Слово прийме людську плоть і стане видимим. Були визначені і змодельовані в Божому Умі доско­налість і устрій святої людської природи нашого Господа Ісуса Христа. А далі вже були сформовані майбутні постаті всієї решти людей по взірцю першого -Божого Образу. Божий Ум наперед запланував гармонійність і оздоби людської природи, складеної з матеріального тіла й оживляючої душі; ця природа наділялася здібністю знати і любити свого Сотворителя, розрізняти між добром і злом, а також - свобідною волею, щоб любити свого Бога.

В четвертому моменті були визначені дари й ласки, що мали бути надані людській природі Христа, нашого Господа. Вони мали бути відповідні для Богочоловіка, що мав стати Головою всіх сотворінь, спосібних прославляти Бога.

Сюди ж відноситься декрет про предназначення Матері Воплоченого Слова. Бо тут, наскільки я розумію, Вона була задумана в Божому Умі поперед всіх інших сотворінь. На Неї негайно була спрямована нестримна ріка Божого благовоління відповідно до Її майбутньої гідності Божої Матері.

Дізнавшись про такі славні тайни і декрети, я була захоплена ними до нестями. З радістю возвеличую Всемогутнього, що передбачив перед усіми віками, а потім - і сотворив для нас таку чисту й величну, таку чарівну і Богоподібну Істоту, яку ніхто нездатен описати.

Сльози затуманили мені очі і жаль пронизав моє серце при думці, що такий надзвичайний Божий твір не має признання, і що це діло Найвищого ще не виявлено усім смертним. Багато є відомо, а ще більше лишається невідомим, бо ця запечатана книга ще не була відчинена. Я зрозуміла, що Автор цього Божого Кивоту більше любується цим творінням своїх рук, ніж усією рештою світу, хоч багатюща різноманітність сотворінь голосно свідчить про всемогутність їх Творця. Бо в цій одній Цариці задумано й поміщено більше цінностей, ніж у решті всесвіту. Тут (наскільки я розумію) був укладений договір із Словом щодо ступеня святості, досконалості і обдарувань, котрі мала посідати Його Матір Марія. Були передбачені способи захисту, підтримки й оборони для цього правдивого МІСТА БОГА; для того Міста Його Величність обдумав ласки і заслуги, що їх Вона мала заробити для себе і для Його народу через самовіддані надолуження Богові.

І в тому самому четвертому моменті Бог вирішив створити середовище і притулок, де Воплочене Слово і його Матір мали проживати і спілкуватися. Для них, у першу чергу, були сотворені Небо і земля з усіми зірками, планетами і цілим всесвітом. Тоді ж для Ісуса було заплановано Сотворення людей; і Він мав стати Головою і Царем свого народу.

Я переходжу до п'ятого моменту. В цьому п'ятому декреті було ухвалено сотворити ангельські істоти, досконаліші від людей і духово більш подібні до Бога. Ангельські духи мали бути поділені на дев'ять хорів і три ієрархії. Всі вони мали прислужувати перед Престолом Всевишнього, знати Його і любити. Помимо того, вони були призначені, щоб помагати і служити обожествленій людській природі Предвічного Слова, прославляти і вшановувати Його, визнавати Його своїм Головою, віддавати належну честь Його Матері, Пресвятій Марії, Цариці тих же ангелів. Ангелам було поручено носити їх на руках і берегти на всіх дорогах (Пс. 91, 11). В цьому моменті Христос, наш Господь заслужив для них всі ласки, які вони мали одержати. Він був проголошений, як їхній Начальник, Взірець і Цар, підданими котрого вони мали стати.

Тут же була передбачена доля добрих і злих ангелів: тих, що добровільно віддадуть честь Господеві, і тих -що гордо повстануть проти Всевишнього через своє самолюбство. Одночасно було вирішено сотворити Небе­са - для Божої прослави і винагородження добрих; землю і другі небесні тіла - для користі інших сотворінь; а також -пекло в глибинах землі, для покарання злих ангелів.

В шостому моменті було ухвалено сотворити народ і людську спільноту для Христа по Його Образу, щоби Воплочене Слово могло знайти братів подібної натури, але менш досконалих, і щоб Він царював над ними. В зв'язку з цим був встановлений порядок Сотворення цілого людського роду, що мав початись з однієї пари і розповсюдитись, аж доки в установленому порядку народяться Пречиста Діва і її Син. Був передбачений упадок Адама і всіх інших людей, за винятком одної Пречистої Діви. Наперед був визначений остаточний середник для направи цього гріховного упадку людства - терпіння найсвятішої людської природи Воплоченого слова. Покликані вибиралися необме­женим Милосердям, а приречені - осуджувалися точно виміреною Справедливістю. Все то було зручне і цілеспрямоване для збереження людського роду і осягнення мети Відкуплення. Людям лишалась свобідна воля згідно з Божою Справедливістю. Супроти них не творилася несправедливість, бо якщо при своїй свобідній волі вони вибирали гріх, то так само вони мали спосібність утриматись від гріха з поміччю ласки і світла розуму.

Поcкільки Божий 3aкои є випиcaний в cеpцях людей, нiхто не може мaти опpaвдaння, чомy вiн не знaв i не любив Богa, як нaйвище Добpо для вcього cотвоpеного.

Усвідомлюючи ці тайни, я побачила з надзвичайною ясністю високі мотиви, задля яких Бог об'явив і прославив Себе, і котрі повинні спонукати людей хвалити і прославляти Сотворителя і Відкупителя усіх. Я також спостерегла, як неохоче люди визнають свій обов'язок перед Богом, чи дякують за отримані ласки; мені було повідомлено про скарги й обурення Найвищого через таку непам'ятливість. Всевишній наказав мені не чутися винною за таку невдячність, але дати Йому жертву хвали й нову пісню, і щоб я звеличала Його в імені всіх сотворінь.

О Найвищий і незрівнянний Господи! Щоб я тільки мала ту любов і досконалості всіх ангелів і праведних, щоб визнати і восхвалити вартісно Твою велич! Я визнаю, великий і могутній Господи, що таке низьке сотворіння, як я, не може заслужувати на незабутню ласку, що дозволяє отримати це ясне й захоплююче знання і світло про Твій неперевершений Маєстат. Перед лицем Твоєї величі я відчуваю мою нікчемність, про яку я не відала перед тою щасливою годиною. І я не знала про непересічну вартість чесноти покори, котрої вчать у цій науці. Не хочу сказати, що зараз посідаю ту чесноту. Але не заперечу, що мені показали надійну стежку, яка веде до неї. Твоє світло, о Найвищий Господи, просвічує мене, і Твій світильник показує мені стежки (Пс. 119, 105), так щоб я бачила, ким я була, і ким я є, і щоб боялася, чим можу стати. Ти просвітив мене, Найвищий Царю, і запалив мою волю найбільш захоплюючим завданням.

Причиною всіх причин є Бог, що сотворив всі існуючі речі. Його всевладна Рука дала буття всім речам і явищам у певний час і спосіб, які Він собі вибрав. Мойсей описав початок і послідовність праці Сотворення у вступній главі Буття. Оскільки Господь побажав цього, я пригадаю її початкові слова: 1. "Напочатку сотворив Бог небо і землю. 2. Земля ж була пуста і порожня, та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами. 3. І сказав Бог: "Нехай буде світло!" І настало світло. 4. І побачив Бог світло, що воно добре, та й відділив Бог світло від темряви. 5. Назвав же Бог світло "день", а темряву назвав "ніч". І був вечір і був ранок - день перший."

Небо було сотворено для ангелів і людей, а земля, -як місце тимчасового перебування для смертних. Ангели були сотворені в Третьому Небі і в стані ласки, через яку вони перші могли заслужити собі винагороду слави. Бо хоч вони були вже частинно прославлені, Бог ще не об'являв їм свого Лиця, аж поки вони не заслужать такої ласки через підкорення Божій Волі. їх випро­бування тривало дуже коротко.

В першій стадії всі вони були сотворені і наділені ласками й дарами, як прекрасні і досконалі істоти. Вони одержали ясне поняття про сутність Триєдиного Бога і Його Закон. їм запропонували возхвалити і вшанувати Його, як їхнього Сотворителя і Господа, необмеженого в своїй суті і якостях. Всі ангели підчинилися цьому Божому розпорядженню, але з різним наставленням: добрі послухались з любові, відчуваючи справедливість цього чину, - жертвували Богові свою любов і добру волю, повірили у те, що було вище їх розуміння. Люцифер же підчинився неохоче, бо не бачив іншої можливості. Йому забракло бажання і любові творити справедливість. Хоч він ще не позбувся ласки через свою холодність і неквапливість при віддаванні Богові належної честі, його ангельські чесноти вже були в небезпеці і достатньо не промінювали.

В другій стадії ангелів повідомили, що Бог намірився створити людей - розумних сотворінь, нижчих рівнем від ангелів, щоб вони теж любили, боялись і шанували Бога, як їхнього Автора і вічне Добро. Ті сотворіння мали отримати великі ласки, і Друга Божа Особа побажала прийняти на себе людську плоть, вивищуючи її до рівня Божественності. По тій причині ангели повинні були визнати Другу Божу Особу своїм Начальником не лише як Бога, але і як Богочоловіка, відповідно возхваляючи Його і шануючи. Більше того, вони мали служити Йому і бути нижчими по гідності і обдаруваннях. Для того, щоби вони погодилися з оцим розпорядженням, їм було представлено, що іменно цей Богочоловік є джерелом ласки, яку вони вже дістали, і - слави, яку ще мають одержати; - що вони, як і решта сотворінь, є сотворені для Його прослави; - що всі розумні істоти стануть народом Божого Сина, будуть знати і шанувати Його, як свого Голову. Добрі ангели охоче підчинилися цій Божій Волі з найбільшою покорою і любовю. Але люцифер, повний зависті і гордості, не підкорився, і підбунтував своїх прихильників пристати до нього. Він переконав їх, що якраз він має бути їхнім головою, встановить уряд, віддільний і незалежний від Христа.

Тоді ж Ангелам дали третє розпорядження: вони повинні були визнати вищість над ними не лише Воплоченого Слова, але й тої Жінки, в чиїм лоні мав прийняти плоть Єдинородний Син Бога Отця; ця Жінка мала стати Царицею і Володаркою всіх сотворінь. Ріночасно Всевишній показав у видінні всім ангелам (добрим і злим), постать Пречистої Діви з досконалою людською природою, Цариці Небес, наділеної обильнішими Божими ласками й дарами, ніж вся решта сотворінь. Це про Неї писав в Одкровенні Св. Апостол Йоан: "І знамення велике видно було на небі - жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами її, а на голові її -вінець із дванадцяти зірок".

Добрі ангели із ще більшим запалом сповнили Божу Волю, прославляючи Премудрість і чудесні діла Найвищого. Люцифер же і його послідовники сягнули ще вищого ступеня гордості і непослуху. Він несамовито змагав, щоб стати головою всього людського роду і всіх ангельських хорів; а якщо мало би статися воплочення, то щоб воно звершилось із ним. Із страшними блюзнірствами він виступив проти ухвали, що ставила його (і всіх ангелів) нижче від Матері Воплоченого Слова. З непогамованим обуренням він повстав проти Автора цих великих чудес і закликав до спротиву других ангелів, кажучи: "Несправедливі є ці накази, і кривда вчинена моїй величі. Цей людський рід, на котрий Ти, Господи, дивишся з такою любовю і так дуже прихиляєшся до нього, я буду переслідувати і знищу. На це я спрямую всю мою силу й прагнення. І цю Жінку, Матір Слова, я скину з того місця, на яке Ти намірився поставити Її. І цей план, який Ти уложив, зведу наніщо моїми руками" Це горде чванство розгнівило Господа, і щоб усмирити люцифера, Він промовив до нього: "Ця Жінка, що її ти відмовляєшся вшанувати, зітре твою голову, і Нею ти будеш переможений і знищений. І якщо через твою гордість смерть вступить у світ, то життя і спасення для смертних ввійдуть через покору цеї Жінки. Ті, що мають природу і подобу того Чоловіка й Жінки, будуть втішатися дарами й вінцями, які ти і твої послідовники згубили".

Добрі ангели побачили справедливий гнів Най­вищого супроти люцифера і, сповнені гарячим бажанням приспішити прославу Бога, попросили дозволу стати проти збунтованих ангелів.

Тоді відбулась та велика битва в Небесах, яку описує Св. Йоан у "Одкровенні": "... 7. І настала війна на Небі. Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон воював та й ангели його. 8. Та не перемогли, ані місця не знайшлося їхнього більше на Небі. 9. І повержено дракона великого, змія стародавнього, званого дияволом і сатаною, що зводить вселенну, - повержено на землю, і ангели його з ним повержені".

Глава 4.
СОТВОРЕННЯ І УПАДОК ЛЮДИНИ

На шостий день Бог сформував і сотворив Адама, на вигляд, як 33-літнього мужчину. Бо це був вік, в якому Христос мав бути засуджений на смерть. Адам був тілесно так подібний до Христа, що не було жодної помітної різниці. Душа Адама також була подібна до Христової душі. Від Адама Бог утворив Єву, що була по зовнішному виду і фігурі повною подобою Пречистої Діви. Бог дивився на ті прототипи грядущих Ісуса і Марії з найбільшим задоволенням і прихильністю. Він нагромадив на них незліченні благословення, так якби хотів втішатися і їх потомками, аж поки прийде час для народження Ісуса і Марії.

Але дуже коротко тривав цей щасливий стан, в котрім Бог сотворив батьків людського роду. Зависть змія розворушилась проти них, бо сатана нетерпляче чекав їх Сотворення. Він не знав, як їх було сотворено і хто вони були, бо Бог закрив це від нього. Але сам по собі він додумувався, підозрівав, що Адам - то предсказане Богом воплочене Слово, а Єва - Його Матір, та Жінка із "Одкровення", яку він відмовився вшанувати. Його підозріння зміцнилося, коли він оцінював досконалість їх душ і тіл, коли побачив, як Бог із батьківською любовю зробив їх панами усіх сотворінь, дав їм надію на вічне життя, коли підслухав їх бесіди про Божі Заповіді. Лють дракона зросла до нестями, і він забрав би був їм життя, коли б не знав, що Найвища Сила йому перешкодить. Тому він став обдумувати, як позбавити їх ласки Найвищого і зробити їх неприятелями Бога. Він почав слідкувати за ними, шукаючи слабких місць в їх характерах. Накінець пастка була обдумана. Він рішився підступити до жінки, бо йому здалось, що її вдача була делікатніша й нестійка, і притім була певність, що це - не Христос, якого він боявся. Крім того, він був більш роз'юшений проти жінки, відколи побачив чудесне знамення у Небі й почув погрозу від Бога Отця. Отже він спочатку на відстані занепокоїв думки і уяву Єви, щоб вивести її із стану духовної рівноваги, а потім наблизився у виді змії і втягнув в розмову. Вона повірила йому, порушила Божу Заповідь, підмовила Адама вчинити те саме. Настала руїна для них і їхнього оточення; вони і ми згубили щасливий Рай, в котрому Бог їх примістив.

Коли після упадку Адама і Єви їх внутрішня краса, зовнішня привабливість і первісна справедливість перемінилися в потворність гріха, люцифер відсвяткував свій тріюмф у товаристві демонів з неймовірною радістю і нахвалянням. Але тішився він недовго, коли побачив, як всупереч його надіям, Божа любов милосердно обійшлася з порушниками, дала їм шанс відпокутувати, надіятися на прощення, і вернути собі Божу ласку. Коли демони зрозуміли вартість каяння, все пекло розгубилось. Розчарування люцифера зросло, коли він почув Божий присуд проти винних. А ще більше його вразило повторення тої погрози - "Жінка зітре твою голову", - яку він вже чув перед тим у Небі. Отже це була не та жінка, котру він спокусив!

Потомки Єви множились після упадку. І так само множилися добрі і лихі, вибрані й осуджені: ті, що йшли дорогою Христа Відкупителя, і інші - що слідували за сатаною. Вибрані горнулися до Бога, вправляючись у Вірі, покорі, милосерді, терпеливості і в усіх чеснотах; для побіди їм допомагали Божі дари й ласки, які вже заслужив для них Відкупитель і Господь ще перед своїм Воплоченням. А осуджені ішли за батьком брехні і автором гріха, наслідуючи його в гордості, зарозумілості, непристойності і злобі, заробляючи собі лише вічні муки й безпросвіток пекла.

Помимо цього всього, Найвищий в своїй незрівнянній ласкавості дав нашим прародичам благословення, щоб людський рід множився і зростав. Провидіння дозво­лило, щоб Єва в неправедному Каїні започаткувала лихі овочі гріха, а в невинному Авелі - земний прототип нашого Господа Ісуса Христа. З тої пори лихі тріюмфу­вали, а добрі - страждали, що триває в світі аж донині: Єрусалим богобоязнених і - Вавилон боговідступників, кожен із своїм провідником на чолі. В ході зміни поколінь Бог вибирав і плекав вибраний і найшляхетніший народ, а в його середовищі - славний і святий рід, з котрого Він мав походити по своїй плоті. Я не буду затримуватись на подробицях родоводу Ісуса Христа. Тільки скажу в похвалу Найвищому, що Він багато разів виявляв мені свою незрівнянну любов до власного народу, ласки, які Він йому подавав, чудесні і Пресвяті Тайни, які йому довірив, і як ті всі благодаті пізніше проявились в Його святій Церкві. Бо - "ніколи не спав, ні не дрімав Той, Хто призначив себе сторожем Ізраїля". (Пс. 120, 4).

Він виховав найсвятіших Пророків і Патріархів, що в писаннях і пророцтвах об'являли нам з глибини віків про те, що ми тепер маємо в своїм посіданні. Він бажає, щоб ми шанували їх за те, як високо вони цінили Закон милосердя, як ревно тужили за ним і молились за нього. Хоч пророки і Праведники з того народу не отримали ласки побачити Воплоченого Христа, вони були щедро нагороджені Господом, що виявляв Себе перед ними в пророцтвах і зворушував їх серця до молитви за Його скорий Прихід і Відкуплення всього людського роду. Одностайність і гармонійність всіх тих пророцтв, діянь і прагнень старинних отців були солодкою музикою для Найвищого, котра наблизила пору, в яку Він мав зійти, щоб особисто повести бесіду з людиною.

Потомство Адама розросталось; множилися праведні й неправедні. Рівнобіжно ширилися, з одного боку - лемент праведників за Відкупителем і, з другого боку - провини нечестивих, щоб завадити тому добру. Народ Найвищого і плани для тріюмфу Господнього Воплочення були в останніх стадіях підготовки для приходу Месії. Царство гріха в поколінні нечестивих поширило свою владу до крайніх меж, і тому відповідний час для направи прийшов.

Коли старинний змій заразив цілу землю своїм отруйним подихом і безсумнівно втішався повним контролем над смертними, що стали незрячі на світло розуму (Рим. 1, 21) і на Заповіді старинного писаного Закону;

коли замість шукати за Волею Бога і пізнавати її, люди потворили собі багато фальшивих законів і богів за своїм уподобанням;

коли злість на правдивого Бога і нехтування Ним стали звичними; коли світ, несвідомий своєї сплячки й смертельної недуги, перестав молитись за своє вибавлення;

коли воцарилася гордість, а немудрих стало безліч; коли люцифер в своїй зарозумілості приготувався проковтнути чисті води Йордану; коли ці кривди все більше й глибше ображали Бога; коли Його Справедливість мала повне оправдання, щоб знищити все сотворене,

- ось якраз на тому схрещенні подій Найвищий зрівноважив ваготу Його незрівнянної Справедливості Законом Милосердя, і вирішив прислухатись до голосу своєї доброти, до гомону і вірного служіння праведних і пророків Його народу, а не - до свого обурення на злобу й гріхи решти людства. В цю темну ніч старинного закону Він післав у світ два ясні світильники, що мали об'явити про наближення світанку для Сонця Справедливості - для Христа, нашого Спасителя.

То були святі Йоаким і Анна, котрих Господь Бог сотворив і підготовив окремим рішенням для виконання їх особливих обов'язків. Святий Йоаким мав свій дім, родину і близьких в Назареті. Він був праведний і святий чоловік, просвічений світлом і спеціяльною ласкою з висоти, був обізнаний з багатьма тайнами Святого Письма і давніших пророків. В довготривалих і гарячих молитвах він просив, аби Бог сповнив свої обітниці; і його віра й добрі діла досягали Небес. Він був дуже покірний і чистий, вів святе й просте життя; а ще був дуже поважний і серйозний, незрівняно скромний і чесний.

А благодатна Анна мала дім у Вифлеємі, була найбільш невинною, покірною і гарною дівицею. З дитинства вела цнотливе, святе й замкнуте життя; мала велику схильність до безперервної самоосвіти і розмишлянь про високі речі, поряд з тим вона була дуже пильна й працьовита, бездоганна в праці і в духовному житті. Мала впоєне в свідомість знання про Святе Письмо, і глибоко розуміла його приховані і святі тайни. Вона була неперевершена в чеснотах віри, надії і любові. Оснащена тими всіми дарами, вона безнастанно молилася за прихід Месії. Її молитви були такі милі Господеві, що до неї можна би застосувати слова жениха із "Пісні пісень": "Ти зранила моє серце одною волосинкою твоєї шиї". Через те, без сумніву, Свята Анна займає високе місце серед Святих Старого Завіту, що своїми заслугами приспішили прихід Відкупителя.

Ця жінка також гаряче молилась, щоб Всевишній удостоїв її милості одержати чоловіка, котрий буде помагати їй дотримуватися старинного закону і завіту, і досконало виконувати всі Заповіді. Провидіння вчинило, що про ті самі речі і в той самий час молився до Бога Святий Йоаким. Обидві просьби були рівночасно предложені перед Трон Пресвятої Тройці. Прошення були вислухані і одобрені. Було поста­новлено, що Йоаким і Анна воз'єднаються в шлюбі і стануть батьками Тої, що буде Матірю Воплоченого Слова. Святий Архангел Гавриїл дістав доручення повідомити їх обох про постанову Пресвятої Тройці. У видимій формі він став перед Анною в час її молитви. Із трепетом і радістю вона припала до землі, щоб вшанувати сяючого і прекрасного післанця Небес. Але він їй не дозволив настільки впокорюватись, знаючи, що вона стане ковчегом правдивої Небесної манни -Пресвятої Марії, Матері Слова (чого інші ангели ще не знали). Не виявив він ще цієї тайни самій Святій Анні. Лише попросив уважати й так промовив: "Найвищий дає тобі своє благословення, слугине Божа, і буде твоїм спасенням. Всевишній почув твої прохання і бажає, щоб ти була в них наполеглива й продовжувала благати за прихід Відкупителя. Згідно з Його волею ти приймеш Йоакима, як твого супруга, бо він є чоловіком чистого серця і милий Господеві. В його товаристві ти зможеш неухильно дотримуватись Закону й служити Богові. Продовжуй твої молитви й просьби, і не проси про що-небудь інше, бо Господь догляне за всім. Ходи простими стежками правди і нехай твоя душа розмовляє з Небом. Молись далі за Месію і радій у Господі, котрий є твоїм Спасенням".

До Святого Йоакима Архангел Гавриїл промовив уві сні: "Йоакиме, будь благословенний Десницею Всевишнього. Будь стійким у своїх прагненнях, живи чесно й бездоганно. Це є Воля Всемогутнього на те, щоб ти прийняв св. Анну, як твою супругу, бо Господь провідав її своїм благословенням. Заопікуйся нею і ціни її, як заставу Найвищого, бо Він віддав її під твою відповідальність. " В наслідку цього Божественного повідомлення Святий Йоаким негайно попросив руки в цнотливої Анни, і вони одружилися, підчинившись Божому розпорядженню. Але жодне з них не обмо­вилось про свій секрет ще багато літ, про що згадаю я у відповідному місці.

Святі супруги замешкали в Назареті, далі ходячи Божими шляхами. Доходи від свого маєтку вони щороку ділили на три частини: на храм в Єрусалимі, на бідних, і - для пристойного утримання сім'ї і родини. Жили в незахмареному мирі і єднанні сердець, без суперечок і тіні недоброзичливості. Покірна Анна згідливо піддавалась у всіх справах волі Йоакима. А той Божий чоловік, наслідуючи її покору, намагався пізнавати бажання Святої Анни, довіряючи їй цілим серцем. І ніколи не помилився на цьому. Господь щедро наділяв святу дружину Анну великими ласками й світлом знання, щоб приготовити її до щасливої долі -стати матірю Тої, Котра мала бути Матірю самого Бога.

Двадцять літ благословенна пара не мала потомства. Це вважалось у жидів великим нещастям і неславою; бо нібито бездітних Бог наперед виключав із ласки породити Месію для вибраного народу. Тому святі Йоаким і Анна перенесли багато упокорень і образ від сусідів і знайомих. Бог дозволив на ці терпіння, щоб вони в терпеливості й покорі дозріли до найбільшої Божої ласки. Вони далі палко й витривало молилися, уважали на Божі накази і, врешті пообіцяли Господеві, що коли Він дасть їм потомство, то вони віддадуть його на службу до храму в Єрусалимі.

Через рік, діставши натхнення від Бога, Йоаким був в Єрусалимському храмі, приносячи молитви й жертви за прихід Месії і за своє запрагнене потомство. Прийшовши в Єрусалим з другими краянами, щоби віддати приписані дари й пожертви в присутності первосвященника, літній і достойний Йоаким наразився на догану з боку нижчого за званням священника Ізагара. Серед іншого той сказав: "Чому ти, Йоакиме, приходиш з твоїми дарами й жертвами, що не є милі Богові, поскільки ти є безвартісним чоловіком? Залиш це товариство й відійди. Не турбуй Бога твоїми дарами й жертвами, котрих Він не приймає". Святий муж, повний сорому й замішання, з покірною любовю звернувся до Бога: "Найвищий Господи і Боже! На Твій наказ і бажання я прийшов до храму. Той. що займає Твоє місце, погордив мною. Мої гріхи заслужили на цю неславу. Але тому, що я приймаю це упокорення з Твоєї Волі, не відкидай творіння Твоїх рук". Тоді -умиротворений, хоч повний жалю, поспішив із храму до свого господарства, яке мав в Єрусалимі, і там не один день наодинці благав Господа такими словами: "Найвищий і предвічний Боже, від Кого залежить все існування і направа людства! Я паду ниць в Твоїй живій Присутності. Благаю Твою безмежну Доброту зглянутися на недугу моєї душі і почути молитви мої і Твоєї слугині Анни. О, Господи, перед Твоїми очами всі мої бажання (Пс. 37, 10). І якщо я невартий, щоб мене почути, не погорди моєю покірною супругою. Господи Боже Авраама, Ісаака і Якова, наших праотців! Не ховай Твоєї доброти від нас; не позволь, бо Ти єси Отець, щоб я з моїми жертвуваннями попав в число осуджених і відкинутих, бо Ти не дав мені потомства. Пригадай, о Господи, жертви (Второз. 12, 27) і посвячення Твоїх слуг і Пророків, моїх предків, і глянь на їх труди, що були милі для Твоїх Божественних очей. Поскільки Ти приказав мені, мій Господи, молитися до Тебе у довір'ї, то згідно з величчю Твоєго Милосердя і влади даруй мені те, про що я молюся на Твоє бажання. Благаючи Тебе, я сповняю Твою Волю і виявляю послух, задля якого Ти обіцяв вислухати моє прохання. Якщо мої гріхи є на перешкоді Твоєму Милосердю, відніми те, що не подобається тобі й заважає Тобі. Ти всевладний, Господи Боже Ізраїлю, і все, що Ти бажаєш, осягаєш без перешкод. Хай моя молитва досягне Твого слуху; і якщо я нікчемний і маловажний, то зате Ти -безмежний і завжди готовий уділити милосердя упослідженим. Куди я дінуся від Тебе, Хто є Царем над царями і Володарем над панами? Ти осипав благосло­веннями Твоїх синів і слуг в їх поколіннях, і Ти навчив мене надіятись і прагнути Твоїх щедрот, що їх Ти давав моїм браттям. Якщо Ти ласкаво прихилишся до моєї просьби і подаруєш мені потомство, я віддам і посвячу його на вічну службу до твого святого храму. Я прив'язав мої очі і мою волю до Твоєї святої Волі, і усе бажав тримати їх подальше від проминаючих речей цього світу. Здійсни відносно мене те, що є згідне із Твоїм уподобанням, і потіш наші душі звершенням наших надій. Глянь із Твоєго Трону на цей негідний порох і піднеси його, щоб він зміг величати Тебе й хвалити Тебе. І нехай в усіх речах сповниться Твоя Воля, а не моя".

Подібно в той самий час виливала свою душу перед Господом Свята Анна: "Найвищий Боже, мій Господи, Сотворителю і Вседержителю вселенної, Якого моя душа вшановує, як правдивого Бога, безмежного, святого і предвічного! Упадаю ниць в Твоїй істинній Присутності і промовлятиму, хоч я є лише порох і попіл, виявляючи свої потреби і страждання. Господи Боже несотворений, вчини нас вартими Твого благословення, і дай нам святий овоч лона, щоб ми могли віддати його на Твою службу в храмі. Згадай, о Господи, що Анна, твоя слугиня, мати Самуїла - була неплідною і, що згідно із Твоїм щедрим милосердям її прагнення було сповнене. Я відчуваю у собі смілість, котра надихає і запалює мене, щоб я просила Тебе виявити мені таку ж милість. Тож вислухай, о Найсолодший Господи й Володарю, моє покірне благання! Згадай жертви, приношення і службу моїх предків, і ласки, котрі Твоя всесильна Рука вчинила для них. Хочу пожертвувати Тобі, о Господи, присвяту, приємну і милу для Твоїх очей. Але найбільше, що я спроможна дати Тобі, то мою душу, мої здібності і схильності, цілу мою істоту. Якщо Ти глянеш на мене з Твого Трону і даш мені потомство, то я із тої самої миті присвячу і пожертвую його для служіння Тобі в храмі. Господи Боже Ізраїлю! Якщо на те буде Твоя ласка і Воля - зглянутися на це нікчемне і бідне сотворіння, й потішити Твого слугу Йоакима, -то вислухай мою молитву. І нехай в усіх речах сповниться Твоя свята і предвічна Воля!"

Ось так молилися Святі Йоаким і Анна. їх просьби досягли Трону Пресвятої Тройці і були прийняті. Три Божі Особи (наскільки ми по-людськи можемо собі представити) промовили до святих ангелів наступними словами: "Ми вирішили в Нашій прихильності, що Особа Слова прийме людську плоть і що через Нього весь рід смертних знайде засіб для поправи. Ми вже оголосили про це і обіцяли Нашим слугам – пророкам із наміром, щоб вони об'явили про це світові. Гріхи живучих і їх злоба є такі велика, що Нам дуже важко вийти поза межі строгих правил Нашого Правосуддя. Але Наша доброта і Милосердя є більшими від їх усіх злодіянь, ані не можуть вони загасити Нашу любов до людей. Ми глянемо з Милосердям на творіння Наших рук, які Ми сотворили на Наш образ і подобу, і дамо їм спосібність стати спадкоємцями і учасниками Нашої вічної слави. Ми візьмемо під увагу служби і задово­лення, одержані від Наших слуг і приятелів, і врахуємо заслуги безлічі тих, що вирізнять себе в ділі Нашої прослави і приятелювання. І передусім, Ми маємо перед Нашими очами Ту, котра має бути вибрана, котра має бути миліша понад усі сотворіння, і виокремлена для Нашої приємності і вдоволення. Бо Вона має зачати Особу Слова в своєму лоні і одягнути Його в людську плоть. Поскільки цей твір, яким Ми виявимо для світу скарби Божественності, мусить мати початок, ця пора є для Нього сприйнятна й відповідна. Йоаким і Анна знайшли ласку в Наших очах. Ми глядимо на них з приємністю, і збагатимо їх найвідбірнішими дарами й ласками. Вони були вірні й стійкі в своїх випробуваннях, і в простоті і праведності своїх душ стали сприйнятні і милі для Нас. Нехай Гавриїл, як Наш посланець, принесе хвилину радості для них і для цілого людського роду. Нехай він об'явить їм, що в Нашій прихильності Ми глянули на них і вибрали їх".

Голос від Трону продовжував: "Гавриїле, просвіти, піднеси на духу і потіш Йоакима і Анну, Наших слуг. І скажи їм, що їх молитви дійшли перед Нашу

Присутність, і їх прохання були вислухані з милосердям. Обіцяй їм, що милістю Нашої Десниці вони отримають благословенний Овоч, і що Анна зачне Дочку, котрій Ми надаємо ім'я МАРІЯ".

Разом з тим уповноваженням Найвищого Гавриїл дістав роз'яснення про численні тайни і святі речі, що були зв'язані з цим повідомленням. Він зійшов з Небес, з'явився Святому Йоакимові під час молитви і промо­вив: "Праведний і чесний муже. Всевишній із Його всевладного Трону звернув увагу на твої прагнення, почув твої зітхання і молитви, і вчинив тебе щасливим на землі. Твоя дружина Анна зачне і породить Дочку, що буде благословенна між невістами. Народи узнають її, як благословенну. Той, Хто є Предвічним Богом, несотвореним, і Сотворителем усього, Найспра­ведливішим у своїх судженнях, всевладним і сильним, -посилає мене до тебе, бо твої труди і милостині були визнані. Любов змягчила Серце Всевишнього, приспі-шила Його Милосердя, і в своїй щедрості Він бажає збагатити твій дім і твою сім'ю Дочкою, яку зачне Анна. Сам Господь вибрав для Неї ім'я Марія. Нехай від самого дитинства Її посвятять для храму, а в ньому -для Бога, як ти це обіцяв. Вона буде вибрана, благородна душею, сильна і повна Святого Духа. ЗАДЛЯ НЕПЛІДНОСТІ АННИ ЇЇ ЗАЧАТТЯ БУДЕ НАДПРИРОДНИМ. Вона буде Дочкою, незвичайною у всіх Її ділах і через ціле життя. Прослав Господа, Йоакиме, за цю ласку і возвелич Його, бо в жодному іншому народі Він не вчинив чогось подібного. Ти підеш зложити подяку до Єрусалимського храму. І на підтвердження істинності цього радісного повідомлення ти стрінеш в Золотій Брамі твою сестру Анну, що прийде до храму в тому самому наміренні. Памятай, що чудесним є це повідомлення, бо Зачаття цього Дитяти утішить Небо й землю".

В міжчасі тричі благословенна Анна була затоплена в молитві і розважанні. Вона дуже перейнялася тайною Воплочення, яку із особливим просвітленням випро­шувала в Предвічного Слова. З найглибшою покорою і живою вірою вона молилась за якнайшвидший прихід Відкупителя людського роду: "Найвищий Царю і Володарю всього сотвореного! Я, найнікчемніше і негідне сотворіння, і все ж - витвір Твоїх рук, - хочу виблагати хоч би ціною мого життя, яке Ти дав мені, щоб Ти в Твоєму Милосерді прискорив час нашого спасення. О нехай Твоя безмежна Доброта прихилиться до Наших потреб! О щоб наші очі могли глянути на Обновителя і Відкупителя людей! Пригадай, о Господи, давніше милосердя, яке бачив Твій народ, коли Ти обіцяв свого Єдинородного! І нехай ця обітниця безграничної доброти роззброїть Тебе супроти нас! Хай він прийде тепер, той вимріяний день! Чи це можливо, щоб Найвищий зійшов із своїх святих Небес? Чи це можливо, щоб Він мав земну матір? Яка вона, та жінка, має бути, така ощасливлена і благословенна? О хто може бути достойним глядіти на Неї? Хто буде вартий стати слугою Її слуг? Благословенний є той рід, що матиме можливість бачити Її, припасти до Її стіп, щоб її вшанувати? Який премилий буде Її вигляд, а також -у її товариства! Благословенні будуть ті очі, що узріють Її, і вуха, що слухатимуть Її мову, і сім'я, з якої Найвищий вибере собі Матір! Здійсни, о Господи, цю постанову, сповни Твою Божественну доброчинність!"

Тут Святий Архангел Гавриїл не забарився стати перед святою Анною із такими словами: "Покора, Віра й милостині Йоакима і твої власні дійшли перед Трон Найвищого. Він посилає мене, свого ангела, щоб передати тобі новини, які порадують твоє серце. Його Величність бажає, щоб ти була тою ощасливленою і благословенною. Він вибирає тебе, щоб ти стала матірю Тої, котра має зачати і породити Єдинородного від Отця. Ти народиш Дочку, яку згідно із Божим наміром назовуть Марією. Вона буде благословенна між невістами і повна Святого Духа. Вона буде хмариною, що вивільнить росу з Небес для наснаги смертних, і в Ній звершаться пророцтва твоїх предків. Вона буде брамою життя і порятунком для синів Адама. Знай також, що я об'явив Йоакимові, що він матиме Дочку, яка буде благословенна і удачна. Але Господь не зволив дати йому повне знання про тайну, що Вона буде Матірю Месії. Тому стережи цей секрет. А тепер іди до храму, щоб воздати подяку Найвищому за те, що так уласкавив Тебе своєю Правицею. При Золотій Брамі ти стрінеш Йоакима, де обговориш із ним цю новину. Ти є та, яку Господь благословив особливим чином, котру Він бажає провідати і збагатити новими окре­мими благословеннями. На самоті Він промовлятиме до твого серця і дасть тут початок Законові ласки, оскільки в твоїм лоні Він дасть буття Тій, що має облекти Безсмертного у смертну плоть і людську постать. Ця людська плоть, воз'єднана із Словом, випише Закон Милосердя своєю власною кровю".

Святий Дух зміцнив серце Святої Анни, щоб воно не зупинилось з радості й захоплення. Вона негайно поспішила до Єрусалимського храму і там знайшла Святого Йоакима, так як заповів їй Архангел. Разом вони вознесли подяки Найвищому за це надзвичайне благословення і принесли окремі дари й пожертви. Вони поверталися додому заспокоєні й наново просвітлені ласкою Святого Духа, весело обговорюючи свою зустріч з Архангелом Гавриїлом. При тій оказії вони призналися одне одному, що двадцять років тому цей же самий Архангел Гавриїл приказав їм стати супругами, щоб вони могли служити Богові згідно з Його святою Волею. Тепер вони присягнули знову, що віддадуть обіцяну Доню до храму, а, крім того, обіцяли кожного року у цей день відвідувати храм із особливими дарами, молитися й давати милостині. Цю присягу вони сповняли до своїх останніх днів.

Розсудлива дружина Анна ніколи і нікому не обмовилась про таємницю, що її Доня має бути Матірю Месії. За Божою ласкою святий Йоаким дізнався про це лише на смертній постелі.