9 вересня 1949 р. заарештований НКВС і поміщений у тюрмі на вул. Лонцького у Львові. Поширювались чутки, що молодий отець Роман збожеволів від тортур і співав у тюрмі на повен голос псалми. Також є свідчення, що його живцем замурували в стіні в’язниці. Після арешту рідні ніколи уже не бачили священика. Як відповідь на звернення до прокуратури СРСР, надійшло повідомлення про смерть священика 14 жовтня 1949 року «від паралічу серця».

У 1948 р. був заарештований, засуджений на 10 років і вивезений до Караганди. Після свого звільнення й реабілітації у 1957 р. розгорнув широку місіонерську діяльність серед католиків візантійського та латинського обрядів, за те й був іменований Митрополитом Йосифом Сліпим Апостольским адміністратором Казахстану і Сибіру.

Через 4 роки його вдруге заарештували радянські органи й ув’язнили на 3 роки.

Термін другого ув’язнення священик не відбув. 30 жовтня 1963 р. у таборі Долинка поблизу Караганди він помер. Похований там же, але стараннями громади місцевих католиків, а також родичів та його колишніх прихожан на Західній Україні, двічі перезахоронений.

Ностанній раз — на кладовищі у с. Рясна Руська Львівскої області.

26 жовтня 1949 р. був заарештований органами НКВС і засланий на 10 років до Сибіру. Від ув’язнення звільнений 11 лютого 1955 р. Був священиком у підпіллі, організовував нелегальні богослужіння. У липні 1962 р. заарештований вдруге. Його судили разом з іншим підпільним єпископом Іваном Слезюком.

У в’язниці важко захворів на туберкульоз легень.

Помер єпископ Симеон Лукач 22 серпня 1964 р. у рідному селі, коли, бачачи його безнадійний стан, священики перевезли працівники тюрми. Мощі блаженного Симеона зберігаються у церкві св. Івана Богослова в Богородчанах.

24 вересня 1904 р. вступив до Чину Святого Василія Великого в Крехові і 16 травня 1907 р. склав свої перші чернечі обіти, а 21 вересня 1910 р. —схиму (вічні обіти). Єрейські свячення прийняв 14 лютого 1915 р. У 1932 р. його призначили ігуменом монастиря оо. Василіян та парохом церкви Святої Трійці в Дрогобичі.

26 червня 1941 р. заарештований НКВС і ув’язнений в Дрогобицькій тюрмі. З того часу священика ніхто живим не бачив.

Після відступу більшовиків люди знайшли спотворене тортурами тіло отця на території в’язниці. Місце поховання блаженного остаточно невідоме, проте численні свідчення вказують на те, що священика поховали разом з іншими у спільній «братській» могилі на цвинтарі на вулиці М. Грушевського у Дрогобичі.