В сучасному світі все частіше розвивається тенденція до інтеграції нетрадиційних наук у сферу традиційних точних наук, що характеризується особливим практичним акцентом у даній сфері. Паранормальні науки почали широко впроваджуватися у систему традиційних наук з початком політичної діяльності Адольфа Гітлера, хоча б якщо взяти до уваги той факт, що організація, яка його просунула на вищі щаблі політичної арени по своїй суті була окультною і сам Гітлер був прихильником окультизму (АНАНЕРБЕ, СС), що, зрештою, і стало в основі реалізації нацистської ідеології.
Історія паранормальних явищ бере свій початок ще з давніх часів, зокрема дуже сильно це описується у Старому Завіті, в Біблії. Після гріхопадіння людей, які до цього мали феноменальні здібності, вони були позбавлені багатьох можливостей, зокрема бачити невидимий світ. Якщо перед падінням Адам міг бачити ангелів, Бога, розмовляти з Ним, володів великими знаннями і можливостями (за словами Святих Отців – він не міг згоріти у вогні і втопитися у воді, міг бачити різні об’єкти на величезній відстані, знав мову тварин, знав властивості рослин і т.д.). Перші люди могли бачити як ангелів так і демонів, інакше навіщо було дияволу набирати форму змія, щоб спокусити Єву. Після падіння, люди були вигнані з Едему, вони втратили значну частину своїх духовних можливостей, проте не до такого рівня, при якому зараз знаходиться людство. В Біблії описані епізоди, коли люди зустрічали на Землі ангелів, демонів, спілкувалися з ними, - це було звичним явищем і не набувало якогось дивовижного характеру. Міфи і легенди, які формувалися у всіх народах світу були зумовленими і мали свої причини виникнення. Впалі ангели, які на Землі уособлювали божества, входили в контакт із людьми, маючи владу над ними, впливали на їхнє життя, поведінку, культуру, релігію, традиції; навчали людей таємних знань, магії, астрології, окультних наук. Саме в ті часи з'являлися специфічні містичні передумови появи спеціальних астральних центрів на Землі, аномальних місць, які з'являлися іще, згідно з апокрифами, після приходу впалих ангелів на Землю, поки їх не було покарано. У демонології ці місця називаються астральними каналами чи входами, - вони являли собою т.з. портали між світами різних вимірів. Ось, для прикладу, стоунхендж, який був для друїдів астральним енергетичним порталом, через який на Землю потрапляли злі духи, коли їх викликали друїдські жерці. У теології поняття «слово» надзвичайно важливе, адже це не тільки інформація про щось чи когось, - це енергія, це ключі до виконання, це владна, впливова властивість, це інформація, яка здатна впливати на події та явища матеріального та астрального світу. Слово, - це поєднання інформації та енергії певного характеру, яке здійснює вплив на властивість матерії, матеріальної чи астральної. Саме слово відігравало ключову роль у впливі нематеріальної природи на матеріальну. Матерія – це поняття відносне, воно є певним крайнім проявом астральної енергії, яка за своїми властивостями має характер матерії, речовини, грубої матерії, її можна зрозуміти у порівнянні поролону і повітря: якщо матерія буде губкою, то уся астральна енергія відповідно повітрям. І губка і повітря складаються із матерії, тих же атомів,  молекул та взаємозв’язків між ними, проте мають різні властивості. І як повітря проникає через губку, знаходиться в ній, так і астральна енергія оточує матерію, проникає в неї, керує нею, видозмінює її у формі часу.
Все,що ми бачимо, чуємо, відчуваємо.. – це всього-на-всього лише те, що сприймає наш мозок. Для прикладу, людське вухо здатне сприймати діапазон звукових хвиль від 16 Гц до 20 кГц, проте існують у природі хвилі з частотою до 16 Гц і від 20 кГц, і ми не кажемо, що не існують хвилі до 16 Гц і від 20 кГц, бо це доведено наукою. Так само із зором, нюхом, об’ємом пам'яті, аналітичними здібностями, фізичними відчуттями. Ми не відчуваємо електромагнітних полів, проте вони існують і завдяки їм ми отримуємо зображення на телевізорі чи звук у радіопередавачі. Так же із астральним світом – ми його не здатні відчувати твердою і обмеженою матерією свого єства, проте, враховуючи те, що людина – це не тільки шматок м'яса, але це і душа і різні там біополя, в такому випадку астральний світ здійснює свій вплив на тонку матерію людини, зокрема, це інтуїція, сни, передчуття, здатність розпізнавати небезпеку, яку не видно звичайним оком, це здатність відчувати позитивну чи негативну енергетику певних об’єктів, місць, людей. Проте існують аномалії, при яких людина безпосередньо входить у сферу астрального світу, бачить невидимих істот, спілкується з ними, сприймає їх вплив і здійснює свій вплив на них, принаймні, їй так здається. Паралельний світ – це світ, який нас оточує, проте за своїми фізичними особливостями людина не здатна його сприймати за звичайних умов. В цьому світі є потоки енергії та інформації, є свої істоти – ангели і демони, добрі духи і злі (що являються душами померлих добрих і злих людей, людей святих і тих, які уклали договір з демонами про довічну службу злим силам після їхньої смерті). Цей світ знаходиться в межах земних просторів, в межах людської цивілізації, як написано в Біблії, що люцифер був скинений на землю. Також в Біблії говориться про Небо і Пекло, це дещо більш віддалені світи, взаємопротилежні, адже люцифер був скинений на Землю, отже, згори, - Небо у верху, тобто не в межах Землі, матеріальної чи астральної. Потім пишеться, що наприкінці світу люцифер і його ангели будуть скинені до пекла, отже, знову вниз, на рівень нижчий, аніж Земля.
Таким чином усі баталії, духовна боротьба відбувається в межах Землі, в межах людської цивілізації і об’єктом цієї боротьби є душі людей.
Повернуся до історії. Доцільно сказати, що яким був початок, таким буде кінець, як історія починалася, тим вона і завершиться. Навіщо нам зараз, цивілізовано-розвиненим, науково-підкованим, технологічно-спрямованим людям повертатися до віковічних байок про ангелів, чортиків і невидимих світів? Віруючим людям це корисно не тільки знати як канонічний аспект християнської науки, зокрема у сучасному секуляризованому та модерністському, матеріалістичному релігійному побуті, але це також буде корисним у тому аспекті, що при кінці світу серед людей будуть з'являтися інші істоти, впалі ангели, які будуть так же матеріалізовуватися у у людському середовищі, як це було колись, у перших часах після гріхопадіння людей, коли ліси і пустелі населяли демони різної природи і суті, які не те, що навіювали спокуси людям і були невидимими духами, - це були істоти, які брали на себе лик богів, які жили між людьми, які вчили їх знань, вмінь, медицини, військової справи, цілительства… Це були істоти, які наводили жах на людей у віддалених місцях, які населяли покинуті людьми помешкання, печери, які фізично шкодили людям, тваринам: кожен народ має свої легенди і передання про містичних істот, і чомусь для багатьох людей це здається лише фольклором і результатом людських страхів і фантазій.
В книзі Буття 6:1-4 йде мова про тих ангелів, які зійшли на Землю до людей і взяли людських жінок за дружин. За давніми єврейськими легендами це Азазель і 200 ангелів, які навчили людей усякого вміння, зокрема магії і чарів, розкривши їм приховані таємниці природи. Про них говорить апостол Тадей у своєму посланні: «І ангелів, що не зберегли свого достоїнства, а полишили власне житло, зберіг (Господь) у кайданах вічних, під темрявою, на суд великого дня». Це не про тих демонів, які збунтували, бо вони є певною мірою вільні і населяють простори Землі, спокушаючи людей, це про цих 200 ангелів, які за деякими апокрифами, були зв’язаними Ангелами Божими і ув’язненими у скелях. Ще один приклад – демон Асмодей, який «утік у горішні частини Єгипту» і якого архангел Рафаїл «кинувшись за ним, зв’язав його» (Товита 8: 1-3). Багато злих ангелів було так зв’язано, поки їх не звільняли деякі жерці, друїди, втаємничені, звісно ж з допусту Божого, адже, зрештою, згідно з видінь бл. Анни Катерини Еммеріх, люцифер і його ангели були звільнені з пекла на початку ХХ століття, щоби почати останню війну злих ангелів з добрими ангелами, такий собі рогнарок, проте в апокаліпсисі уже вказана неминуча поразка сатани. Але він це сам прекрасно знає, тепер його стратегічна ціль – забрати якомога більше душ до пекла. Про це багато написано, про це багато пророкувало святих отців та візіонерок. Ми акцентуємо увагу на тому, що при кінці світу люди настільки з'єднаються із демонічною природою, що перетворяться у зовсім інших істот – напівлюдей, напівдемонів. У Біблії написано, що наприкінці світу люди будуть помічені міткою антихриста, тобто вони будуть належати виключно йому і єдиною ознакою, яка вказуватиме на те, що вони будуть вже повністю демонізованими – це неспроможність їх до покаяння, адже написано, що Бог каратиме їх, проте вони не покаються. Явища, які відбуватимуться в ті часи – зараз нам здаються паранормальними, колись були природними і в майбутньому будуть очевидними, коли постануть лжепророки і будуть творити небачені лжечудеса.
Ще один приклад з Біблії: «Та й Яків пустився далі в путь, під час якої зустріли його ангели Божі. Побачивши їх, він сказав: «Це табір Божий», і назвав те місце Маханаїм» (Буття 32: 1-3). Отже, колись по Землі «мандрували» ангели Божі, не тільки демони. Люди їх бачили, з ними спілкувалися. До паранормальних явищ належить взяття Еноха, Іллі на небо, чуда Мойсея в Єгипті і пустелі… Колись це все було реальністю, очевидністю, як для нас – схід чи захід сонця, дощ чи блискавка, туман чи сніг. Мені здається, причиною того, що ці явища відійшли у поняття легенд і міфів, перейшли у забуття під покров таємничості і містицизму, був факт поступової втрати віри у людей, розвиток імперій, великих цивілізацій, матеріалізація людського світогляду, прагнення звільнити свідомість людини від таємничого, містичного, духовного. Причиною цього являвся людський страх, відчуття слабкості і контролю, прагнення звільнитися від сил духовного світу. Люди віддалялися від природи, від пустель, вони згуртовувалися і вже не боялися впливів злих сил, вони розвивали традиційні науки, споживацькі інтереси, військову справу. Релігійний аспект свого буття вони покладали у руки однієї із уже сформованих каст суспільства – жерцям. Розвиток філософії, гуманітарних та точних наук дозволив матеріалізувати людську свідомість, тим самим виганяючи зі свого духовного життя усі прояви містичного інтересу. Звісно ж, завжди були люди, які прагнули зберігати таємні знання, передані людству злими ангелами, використовувати їх для своїх власних потреб та антигуманних амбіцій, вони передавали ці знання, зберігаючи їх у середовищах втаємничених орденів та товариств, які і зараз діють у світі і то у чи не найбільших за всю історію людства масштабах. Вони мають план і дотримуються його, вони мають знання і використовують його, вони мають силу і владу і реалізовують їх, вони – це слуги сатани, від побутових екстрасенсів, цілителів та ворожок до потужних магів, друїдів, членів вищих кіл таємних товариств, орденів масонів та ілюмінатів. Мета їх діяльності – приготувати на Землі людство до приходу царя – антихриста, приготувати йому царство на Землі, знищивши його ворогів – Церкву і християн.
Середні віки
Усе, що сьогодні відбувається у сфері паранормального, отримує ярлик «середньовіччя», тобто самі явища опускаються розумовою сліпотою, акцентується увага тільки на причині сприйняття цього явища. Такі причини завжди зводяться до психічних хворіб, багатої фантазії чи самонавіювання, проте, повторюсь, завжди мають відтінок середньовічного ототожнення. Чому так?
А справа в тому, що у часи середньовіччя астральний світ настільки виявив себе, інтегрував у матеріальний, що речі, які у нас час відбуваються в «далеких забитих селах» і житті глибоко-духовних людей, тоді були звичним явищем повсякдення. Багато виникало феноменів, явищ, проте причин цьому багато, але у своєму результаті, наслідках, вони становили глобальну т.з. пошесть. Пошесть чорної магії, чаклунства, паранормальних здатностей, досвідів; унікальні, проте особливо жахливі, відносини і зв’язки з демонічним світом; занепад моральності і духовності  у християнському середовищі… - все це спричинило появу чорного, таємничого, містичного туману над усім тим часом, над тим способом життя, над тим суспільством. Ці таємниці не спроможні бути розкриті жодною наукою світською, навіть філософією, а тому, як кажуть, через брак фактів і доказів, зводяться до примітивних гіпотез масового безумства і особливого суспільного порядку, і традиційно, у всьому цьому почали звинувачувати Церкву із Її «давніми міфілогічними упередженнями», які були настільки нав’язані політикою церковних королівств, що сприймалися простими смертними на канонічному рівні. Сучасні науковці зробили із середньовічних людей нерозумних зомбі, якими маніпулювали і обманювали, а з світської і церковної влади зробили жорстоких і негуманних деспотів і маніпуляторів.
Проте, чи слід нам слухати світських науковців, які із кожним поколінням заперечують відкриття попередніх науковців, ставлячи поняття «наука» у найбільш неправдиве, нестійке і неавторитетне значення?
Джерелами дослідження часів середньовіччя я обрав літературу, яка писалася в ті часи і яка у вузьких колах є популярною в нас час. Це не тільки церковні літописи типу «Молота Відьм», це більш конкретніша писанина з «курсу» чорнокнижжя, також сучасні історичні дослідження життя королівських родин. Цікаві речі можна взнати. І розповідати усе немає сенсу, адже всі ті дійства охоплювали абсолютно усі сфери суспільства – від селянства до державної і церковної. Напишу тезами, що тоді відбувалося..
Відьми. Попит на відьом формувався завдяки зацікавленості вищих верств населення у магічній силі, завдяки якій дами отримували бажаних женихів, королі отримували владу у своїх руках, селяни позбувалися природних неврожаїв, хворіб чи, навпаки, бажали зла сусідам, сусіднім селам. Завдяки магії можна легко було отримати прибуток, роботу, становище в суспільстві… Це звісно ж, так сама угода з дияволом, тільки на глобальному рівні, масова «терапія». І відьом плодилося як грибів після дощу. Багато нерозуму не треба, щоб заключити з дияволом договір, за яким жінка чи чоловік ставали відьмами-відьмаками і отримували унікальні здібності. Проте, попит на відьом настільки був високим, що відьмі  було вже недостатньо стати просто відьмою. Вона хотіла бути сильнішою, більш конкурентоспроможною, щоб отримати більше заробітку і по чесніше місце. Для цього їй було необхідно отримати владу більшого, сильнішого демона, а для цього треба дуже багато зробити ритуалів, і то таких, щоб вони сподобалися могутнішим демонам. Для цього використовувалися людські жертвоприношення, схожі на єврейські, але із більшим звірством. Дітей розбирали на органи, варили, використовували в сексуальних оргіях. Так же із дівчатами, юнаками, дорослими. Укладалися специфічні чорні меси. Престолом слугувало голе тіло проститутки або дівчини, яку потім ґвалтували і вбивали. «Причащалися» кров’ю людей чи тварин, сечею, калом. Вимовляли різні богохульні молитви, поклонялися козлу, як скульптурі, так і живому, якого включали у свої ритуали та оргії. Нерідко такі дійства доходили до державного рівня і цілі родини королів брали в них участь, тим самим формуючи таємні товариства, які мали масонське коріння і паралельно до своєї т.з. християнської політики, проводили опозиційну антихристиянську діяльність, тим самим виставляючи Церкву як автора і відповідача за всі ті беззаконня, симонію, аморальність і жорстокість. Королі призначали «своїх» священиків, єпископів, які були їм вигідні і які були «втаємничені», яких Церква тільки змушена була затвердити.
Відьми тоді становили цілу неофіційну касту, мали свої правила, закони, свята, організацію. Вони кілька разів на рік збиралися в певних місцях, містично визначених і проводили там свої оргії, вступаючи у сексуальні зв’язки із демонами, які матеріалізовувалися і використовували сперму чоловіків. Дівчата-відьми там віддавалися перший раз дияволу, проходячи т.з. посвячення у відьомський стан.
Відьми і відьмаки діяли відверто, зокрема, спокушаючи чоловіків і жінок. З'являлися, паралельно із сук кубами та інкубами, у лісі, полі, в будинку, серед ночі… (так з'явилися міфи про мавок, русалок, ельфів і т.д.) - вони живилися цієї енергією, зокрема, енергією гріха, негативом. Гріх і зло було життєво-необхідною енергією для їхнього існування, - відьма, яка не робила зла чи «байдикувала», одразу ж старіла і втрачала силу, проте це не звільняло її від влади диявола, який у кару за її неслужбу, знущався з неї, бив і мучив, доводячи до безумства.
Одержимість. В той час відбувалася ціла епідемія одержимості. Через згубну діяльність відьом, через нехристиянське духовне життя людей, через церковну деградацію, люди ставали легкою мішенню своїх ворогів, тим самим підвищуючи авторитетність відьом, яких більше боялися, ніж Бога чи короля. Одержимість проявлялася у двох аспектах: активному і пасивному. Активний передбачав безпосередній прояв диявола в людини – епілепсії, хвороби, нелюдські голоси, «галюцинації», дичавість, безглуздя… Той факт, що очевидці не могли зняти людину зі стелі, чи яка просто зависла у повітрі, говорить про те, що ці люди були у владі диявола. Пасивна форма одержимості проявлялася у наділенні людини неприродних і нелюдських здібностях читати думки, переноситися з одного місця в інше, розмовляти на нелюдських чи іноземних мовах без їхнього вивчення. Цим людям не шкодив ні вогонь, ні вода, ні зброя, ні отрута. Ці люди були здатними матеріалізувати злі бажання через заздрість, злу волю, «зле око», пороблення, вроки. Вони, завдяки дияволу, що ними володів, знали заклинання, якими послуговувалися для злих діл. Єдиною дієвою загрозою проти них були посвячені речі, проте все залежало від вили віри і рангу демона, що володів тієї людиною. На жаль, через нехристиянський спосіб життя, хвилі одержимості виникали і в церковному полі, зокрема, в монастирях, де масово ставали біснуватими монашки – дівчата і жінки, яких, проти церковних канонів, заганяли зі світських кіл у монастирі із різних мотивів і які, через брак покликання, не витримували суворих чернечих уставів і віддавалися розпусті, деколи до такого рівня, що партнером виступав сам матеріалізований демон.
НЛО
Тут буде виключно моя суб’єктивна думка. Відкрийте гугл і введіть пошуковий запит «НЛО». Ви побачите різні фотографії літаючих тарілок, починаючи від старих фотографій до нових, цифрових фото та відео. Розгляньте ці фото. На старих фотографіях ви побачите примітивні літаючі ящики, які були склепані спочатку на воєнних заводах Третього Рейху, потім, поступово вдосконалюючись, у секретних лабораторіях тих, хто вивіз усі документи-схеми будівництва літаючих апаратів – США та СРСР. Ці дві держави впродовж холодної війни настільки досконало змодернізували літаючі тарілки, що кожен бажаючий може побачити їх на гаїтських осторах))
Перші тарілки, які зображені на старих фото, розсипалися б ще у стратосфері, не кажучи про міжпланетні чи міжгалактичні рейси. Той факт, що усі літаючі об’єкти, які були збиті військовими будь-яких країн, не піддавалися публічному баченню, все знищувалося або вивозилося, засекречувалося. Совєти, для прикладу, збили американське НЛО, зразу ж запакували і відвезли у свої бази вивчати рівень технічного розвитку америкосів. І навпаки. Ці апарати використовуються для розвідки і моніторингу за суспільствами усіх країн, з метою зібрання інформації, перш за все, стратегічного характеру. Як і розробки Н. Тесли в інформаційно-енергетичних областях використовуються військовими обох таборів з метою впливу на клімат, природні явища, цунамі, землетруси, урагани, блискавки, магнітні поля.. Чому досі жоден археолог у світі не знаходив нічого, що стосується НЛО? Хіба вони раніше не могли появлятися? Ні, літаючі тарілки з’явилися в минулому столітті і дуже сподобалися Гітлеру, а потім його грабіжникам. А той черепок, на якому зображений гелікоптер і тарілка – це таке ж диво науковців, як і «Євангеліє від Юди» - у сучасних лабораторіях чупакабри на конвеєрному виробництві, не те, що якісь таблички чи папіруси..
Полтергейст
У нас, посттоталітарному суспільстві, широко розповсюджений термін «барабашка», це похідне поняття від слов’янського традиційного «шумного» духа – домовика, який зустрічається у слов’янській демонології іще з язичницьких часів, при цьому, «теоретично» (на основі християнської науки) негативного значення він отримав після повної християнізації Київської Русі, набагато пізніше 988-х часів. Спочатку сприймався як дух, що становить небезпеку і неспокій у приміщеннях, навіює страх і не дає людям спокійно жити, тому наші предки-язичники за властивою поганським народам традицією робили спроби «умилостивити» цих духів, відводили їм спеціальне місце в домі, подавали йому гостинців, які він нібито з’їдав, у шанобливій формі вели з ним монолог, чи сприймали різну активність в домі як відповідь на «уже» діалог. І справді, люди могли спілкуватися з цими духами до рівня ледь не поклоніння ним, як сильнішим і вищим істотам, могли за допомогою магії «використовувати» їх в якості слуг чи засобів помсти сусідам, шпигунів за ближніми, тобто в якості «шістки».
Звісно ж, ця «співпраця» відбувалася далеко не на договірних, справедливих умовах. Диявол, яким би чином язичники не пробували його задобрити, не втрачав можливості після «духовного збезчещення» свого «господаря», поквитатися над його чи її ідеєю приручити духа. Хай би якими мотивами диявол не керувався б, людина, якою б поганською не являлася б, все одно за своєю суттю є образом Божим, і це є достатньою причиною для ненависті людини зі сторони диявола. Таким чином, нерідко домовики після «довгої і вірної служби» господарям дому перетворювалися на нестерпних і невгамовних, жорстоких і загрозливих ворогів, які не давали спокійно проживати в домі, руйнували його, не дозволяли спанню і відпочинку мешканцям, «обдаровували» їх хворобами, нещастями, дуже полюбляли відбирати життя дітям, особливо немовлятам, доводили людей до безумства і відчаю. Коли поселялися у стайнях, мучили домашню худобу, викликали їхню хворобу і смерть, пошесть.
Причин поселення полтергейстів у будинках, приміщеннях, байдуже, жилих чи нежилих, підземеллях, замках є багато:
1)    Традиційне поселення диявола шляхом діяння відьом, знахарів, чаклунів, які за волею інших людей (часто, через бажання помсти чи заздрості) або за власною ініціативою викликають диявола і «наказують» йому оселитися там-то й там, шкодити мешканцям дому, викликати й них спокуси до певних гріхів, незгод (наприклад, щоб сім’я посварилася і комусь (замовнику) дісталася б жінка чи чоловік, чи просто щоб сім'ї не існувало, чи щоб їхні діти похворіли чи повмирали, деколи, коли це була форма прокляття, цей дух переслідував родину на кілька поколінь. Часто, особливо у наш час, такі явища спостерігаються у християн, коли на них насилають диявола знайомі чаклуни чи відьми, особливо якщо вони є сусідами християн, які своєю християнською силою перешкоджають вільній діяльності відьом і дияволів у певному просторі чи, природно, є ворогами нечистих сил і людей. Одного разу знайома жіночка, парафіянка нашої церкви, розказувала, що в неї сусід – чаклун і наслав їй диявола, який поселився у неї вдома. З’являвся їй у домі у вигляді потворних дітей, тварин, приходив у сні, не давав молитися, душив її, нашіптував у вухо погрози, спокуси, блюзнірства, створював неспокій в домі. Вона дуже просунулася у духовному зростанні, це випробування очистило і освятило її, диявол з часом відступив від неї.
Ще один випадок трапився у знайомих. Була сім'я атеїстів, яка під впливом певних життєвих обставин і ласки Божої навернулася до Церкви, стали вести християнське життя, проте не позбулися важкого гріха, жили через розлучення одного з подружжя, не у шлюбі. Отож, певний час проходили випробування. Це була багатоповерхівка і деколи серед ночі хтось стукав у двері. Коли підходили до дверей і вже хотіли відчинити їх, прибігав великий чорний собака, гарчав у коридорі, кидався на двері, чути було, як скрегоче зубами і дряпає двері. Це вселяло неабиякий страх і відчай. Зранку питалися у сусідів за собаку, вони казали, що в цей час не спали і дивилися телевізор чи щось читали, але жодних собачих звуків з коридору не чули, проте, де-факто, двері до квартири цієї сім'ї були подряпаними від пазурів собаки. А одного разу серед квартири ввечері їхньому сину з’явився кінь. Отож, вони виправили ситуацію, жінка відпустила не свого чоловіка, з яким жила, посвятила квартиру і діяння нечистої сили припинилося.
2)    Заселення нечистої сили у приміщення шляхом діяння на певному місці злих, грішних людей, які своїми гріхами дозволили дияволу бути прикріпленим до певного місця. Такими обставинами можуть бути: самогубство, сеанси спіритизму, викликання диявола, ритуальна діяльність сатаністів, масонів, язичників; життя у розпусті, важких гріхах, що спричинили одержимість жильця чи його переслідування дияволами; колись, у незапам’ятні часи, за життєвими обрядами язичників, при яких  здійснювалися взивання «божеств» на допомогу, для захисту дому, людей. Одним словом, дияволу набагато краще жити на землі, серед людей, аніж перебувати у пеклі, тому він знаходить будь-яку можливість «правового» закріплення своєї діяльності у людському середовищі. Якщо це погани, якщо це грішники і безбожники, то він має усі права жити і робити з ними, що завгодно, у рамках Божого допусту. Навіть, якщо люди вже довший час не живуть у дому, він пустує, дияволи не покидають його. Я ніде не зустрічав виразної думки авторитетних екзорцистів і демонологів, які б вияснили причину, чому дияволи поселяються у житлах людей і навіть без людей проживають там, ніби закріплені, ув’язнені чи змушені там перебувати як свідки гріхів попередніх жильців для Великого суду, чи ще для чогось. Деколи можна почути від людей, почитати у давніх романах, життєписах, історії про так звані нічні навідування. Людина купує нову квартиру, ночує у гостях, одним словом, перебуває ніч  не у своєму безпечному житлі, тож все наступне для неї має не привичний характер. Людина засинає і раптом, безпричинно прокидається. У мене таке буває в районі від 11 до 1 годині ночі на квартирі, в місті, де я навчаюся. Раніше в тій квартирі жила сім’я без шлюбу. Не знати, що перед тим відбувалося і хто там жив, знаю, кілька років тому там помер чоловік, також квартирант, який заснув із увімкненою газовою плиткою і отруївся газом. Отож, серед ночі прокидаюся і відчуваю, як хтось наближається і починає душити, моторошний страх проникає в кожну клітину і паралізує усе, навіть думки. Молитва блокована, при взиванні імені Ісуса навіть у думці, не вголос, витискається тільки буква «І..», або «Іс..», пробував промовляти молитву до Животворного Хреста, виходило тільки «Хай воск..» і все. Відчувається, ніби хтось так сильно стискає голову, що щелепи розламуються і зуби ледь не випадають. Здається, ніби стогнеш і кричиш, але насправді ніхто тебе не чує. Через деякий час це відступає і можна промовляти молитву, ніби бачиш і відчуваєш інтуїтивно, як тінь направляється до кімнатних дверей, до виходу в кухню…
Дуже часто такі квартири чи будинки є населеними злими духами через діяльність ворожок, особливо якщо такими є члени сім’ї, а тому у вигляді родового прокляття, що спричинюють ці ворожки для свого роду, демони переслідують кілька поколінь родини і навіть не завжди залишаються у старих житлах, коли люди переїжджають у нові помешкання, а мандрують з ними, і оселяються на нових місцях, продовжуючи переслідувати людей і викликати їм нещастя.
Аналізуючи розповіді очевидців, можна виділити такий неприємний момент зв’язку людей з цими духами як порозуміння і бажання співіснувати. Диявол прикидається якимось деколи кумедним, деколи ніжним звірятком, яке знаходить вподобання в очах жильців, люди починають ставитися до цієї істоти одухотворено, проявляючи свою поганську суть обожествлення всього, що викликає страх і небезпеку, тому вони прагнуть подружитися з цією істотою, щоби раптом не накликати на себе неприязнь надприродної істоти. Дух їх вводить в оману, з’являється у вигляді цікавої істоти, спілкується з людиною через різні звуки, предмети, поведінку у приміщенні, проте такий астральний зв'язок несе неабияку небезпеку людині, адже вона підпадає повністю під владу злого духа, який живиться її енергетикою, впливає на її волю, вводить людину у стан спокусливого блаженства, коли людина відчуває зверхність цієї істоти і свою слабкість, впокоряючись цій істоті і перетворюючись на древніх поган, чи сучасних культових сатаністів, які опускаються до найнижчого рівня безчестя і блуду, щоб догодити дияволу, особливо під час оргій і чорних мес. Як наслідок, згодом, стороннім людям здається, що людина збожеволіла, коли говорить сама із собою, проте насправді, це передостання стадія деградації особи, коли вона обмежується від світу і все частіше змушена вступати в діалог із «супутником» життя, який спочатку розказує, який світ жорстокий, несправедливий, які люди кругом нікчемні, жорстокі. Таким чином дух заставляє людину довіряти тільки їй у цьому світі і ненавидіти усіх і все. Людина перетворюється у шизофреника, параноїка, і переходить в останню стадію  цього небезпечного зв’язку. Дух проявляє свою істинну суть і починаю людину штовхати у відчай, жорстоко переслідуючи її, називаючи її зневажливо, насміхаючись над нею, вказуючи на її нещасливу долю, вади і хиби, яких вона допустилася в житті. Раптом показує навколишній світ яскравим і прекрасним, людей зображує щасливими і життєрадісними, для того, щоб особа себе відчула непотрібною і нещасливою, щоб увійшла у стан відчаю і знедолення, щоб почала себе ненавидіти, жаліти на своїм життям, ненавидячи його, себе, увесь світ, завидуючи усіх «щасливим» людям і ненавидячи «прекрасний» світ, від якого вона віддалилася. Людина втрачає остаточно смисл життя, сідає на голку, повністю сходить з глузду, чинить самогубство, сідає на стакан, при цьому прості смертні завжди стан людини називають психічною хворобою чи білою гарячкою. Людина пропадає, а дух переважно залишається на тому місці, де працював довший час, де немає ікон, де не посвячене приміщення, де він почувається у безпеці. Проте, він завжди тікає, коли людина навертається до Бога і стає християнином, тобто отримує владу на бісами, тобто, уже навпаки, становлять небезпеку для бісів, адже благодаттю і ласкою Господньою відганяють усіх злих духів і блокують їхній вплив на життя людини і її родини. Будинок посвячується священиком, бажано, екзорцистом і духи відступають, якщо люди не повертаються до гріхів. Проте є випадки (в одній сім’ї знайомий священик освячував квартиру і як тільки увійшов, невидима рука почала писати на стіні погрози священику і сім'ї і переконувати, що вони проти «цього» мешканця безсилі і справді, ще довго злий дух не покидав квартиру, навіть екзорцисти її освячували), коли цього всього недостатньо, щоб прогнати нечисту силу, і з Божого допусту, духи певний час переслідують людину, для якої це переслідування являється покутою, випробуванням, засобом духовного зростання і вдосконалення. Життя святих розповідає про численні переслідування християн збоку дияволів і після того, як християни покірно винесли всі терпіння і переслідування, отримували від Бога дар влади над злими духами, дар виганяти їх з людей, приміщень, худоби.
3) Є іще можливо причини появи полтергейстів, проте хочу наголосити, що не всі вони являються злими духами. Існує феномен, коли по деяких причинах душі людей не потрапляють у призначене їм місце, а перебувають зачиненими на землі, переважно у місцях їхньої смерті, служіння чи проживання. Це не правда, коли люди вважають, що душа потопельника винна у смерті усіх наступних після неї потопельників на певному місці, проте це правда, коли люди, особливо серед ночі, чують звуки від крокування приміщенням, стогони, бачать постаті померлих людей у місцях їхньої смерті, бачать мерців у снах, видіннях. Це можуть справді бути душі людей. Як відрізнити демонів (полтергейстів) від душ померлих? По-перше, поява диявола передує появою моторошного, неприродного, не фізичного страху, тремтіння і відчуття загрози, а поява душ супроводжується лише фізичним страхом, природнім, тобто якщо людина не боїться вночі всього і всіх, чи то повзучої миші чи літаючої, то її організм не відчуватиме страху і від побаченого. По-друге, коли з’являється поява, чуються звуки, тоді слід використати християнські засоби «ідентифікації і захисту» від злих духів, - це знак Святого Хреста, молитви, особливо короткі екзорцизми, взивання Імені Ісуса Христа. Якщо це диявол, то видіння чи звуки припиняться або дух почне різко реагувати на ці середники, наприклад, бити посуду чи гарчати, проте завжди відступати, якщо людина має віру. Основна відмінність злих духів від душ померлих – останні, можливо створюють певні незручності (страх через свою активність), проте вони ніколи не завдають людям матеріальної чи фізичної шкоди, не ведуть себе «по-хуліганськи», не кричать (душі часто плачуть, стогнуть), не роблять безпорядок в домі, не спричинюють раптове захворювання, не переслідують людину відчуттями, голосами, звуками, де б людина не перебувала, вони «закріплені» тільки у місці своєї смерті чи проживання, проте буває, коли до людини навідується не «земна» душа, а з чистилища, яка потребує молитов людини, прощення від людини чи богослужінь за упокой, тоді душа з’являється людині незалежно від її місця знаходження, майже завжди уві сні. Часто «земні» душі, які померли через нещасний випадок, як от, заснули із запаленою цигаркою і згоріли (душа прийшла до св. падре Піо і просила відправи Служби Божої за її упокій, бо в часи пошесті це був бездомний, який знайшов притулок у монастирі і одного разу, заснувши із цигаркою, згорів. Наступного дня падре Піо відправив Службу Божу (Месу) і пішов в архів і справді знайшов згадку про цього нещасного, душа якого приходила до падре минулого дня), чи, як розказував блаженної пам’яті о. Антоній Масюк, який був свідком явища, коли душа, померлого століття назад, монаха простувала сходами коридору і увесь час падала головою до сходів і так повторювалося кожної ночі. Справа в тому, що монахам виділялися гроші на щодень, на які вони могли щось собі купити чи віддати бідним, тож цей монах купив собі склянку алкогольного напою, і в саме той час, коли монахам заборонялося навіть води пити, і вернувся в монастир, піднімався сходами, насупив на рясу, впав і розбив голову об сходи, від чого й помер. Так він покутував сотню років, поки о. Антоній, який мав особливий дар заступництва за душі померлих, відправив заупокійну за того монаха, після чого покута монаха припинилася). Як би там не було, а християнська наука вчить нас бути дуже обережним із сприйняттям та висновками щодо тих чи інших явищ, адже диявол хитрий і легко може прикинутися душею померлого, повністю копіюючи його поведінку, вигляд, стиль розмови. Треба не довіряти одразу ж появам, багато молитися, радитися із священиками, отримувати від них благословення чи заборону на «контакт». Адже колись чув розповідь про одну вдовицю, яка настільки жаліла за своїм чоловіком, що готова була на все, щоби ще раз побачитися з ним. І диявол скористався слабкістю жінки і навідав її у вигляді її покійного чоловіка, почав говорити з нею,  навіть повечеряв (їй здавалося, що він їсть), казав, що йому «там» погано без неї, скучив за нею, одним словом, почав спокушати її давити на жалість і почуття вдови. Дійшло все до того, що вони опинилися у спальні і вже почали роздягатися, аж раптом, коли він зняв штани, вона помітила його страшні, диявольські ноги, потворні і з пазурами, ніби курячі, закричала, почала молитися і «привид» зник. Після того вона перестала постійно думати про чоловіка і продовжувала жити, молячись за покійного, проте вже не прагнула, щоб він прийшов до неї «вдруге».

Аномальні місця
Часто доводиться чути від людей історії про ті чи інші місця, на яких систематично відбуваються нещасні, трагічні випадки, які переважно супроводжуються смертю. Це як дорожні повороти, ділянки річок, печери, болота, так і «рівні» місця, безпечні, без загроз, яких прийнято називати аномальними місцями. Здебільшого, і ті і інші місця є зумовленими астральною діяльністю людей. Люди, які потрапляють у ці ділянки, відчувають якусь надтонку матерію, ніби потрапляють у якийсь туман, який проходить через кожну клітину людини; відчувається неспокій, з’являються ознаки параної – виникає страх і загрозливе відчуття наближення когось, відчуття не самотності, що хтось ніби спостерігає за людиною і ніби в будь-який момент з’явиться перед людиною. Деколи здається, ніби цей вібруючий страх хвилеподібно наближається з певної сторони, так ніби табун хижаків прямує у сторону людини. І залежно від певних особливостей місця, можна відчувати різні емоції. Якщо це місця здійснення язичницьких культів, ритуалів; якщо на це місце накладене прокляття, якщо тут визивали духів, займалися магією, тоді з’являється відчуття смертельного страху, слабкості, запаморочення в голові, втрати свідомості, нудоти, переживання. Людина може ставати особливо агресивною і злою, ніби перевтілюється, може навпаки виникати шалений сміх, на подобу божевільного чи у наркотичному стані. Одним словом, найбільш розвинені в людині пороки чи пристрасті особливо себе проявляють, людина здебільшого не в змозі себе стримувати і контролювати, ніби п’яніє. Якщо це місця невинно вбитих людей чи поховання, здійсненні без церковного похорону, якщо тут трапився нещасний випадок, якщо тут здійснене зло, яке не було спокутуваним, тоді такого роду місця викликають, окрім страху, щось за зразок духовного прозріння, заглиблення у свою душу, зміни світогляду, глобальнішого мислення, почуття жалю і незрозумілої скорботи. У нас в Калуші є кар’єр, де дуже часто колись я любив приходити, щоб насолодитися тишиною і заміським спокоєм. Отож, завжди в мене виникали такі відчуття, і страху, і загрози, і жалю, і духовного прозріння, там під впливом невідомих мені, навіть свідомо не відчутних, проте підсвідомих поривань та думок формувався мій світогляд, ставлення до світу, роздуми про добро і зло, різні глобальні питання і роздуми чекали мене там, тож я любив туди ходити, там я ніби живився якоюсь невідомою енергетикою, другим місцем такого поривання є гори Карпати, в селі моєї мами, коли я туди приїжджаю, я ніби оновлююся і перевтілююся, набираюся сил. Недарма кажуть, всюди добре, а вдома найкраще, адже науковці вже довели, що енергетика біополя людини надзвичайно пов’язана із магнітним полем тієї ділянки землі, де людина виросла і розвивалася, народилася, адже той сум і потяг, який виникає у заробітчан за рідною домівкою, селом чи містом, має несвідомий характер і пов'язаний із необхідністю повернення до тих місць, де біополе людини мало свої коріння і живилося геоенергетикою. І немає тут жодної єресі, коли говоримо про це не у контексті теософії, а звичайної філософії і сучасної антропологічної науки. Кажуть, «земля предків». Справді, з покоління в покоління геном людини формувався під впливом різних чинників, не тільки духовних, але й фізичних, матеріальних, тому людина ніби акліматизовувалася до певних умов певної місцевості настільки оптимально, що сприймала навіть позанормові умови за комфортні, таким чином почувалася на рідній землі «як у своїй тарілці». І коли людина кудись мандрує чи змінює місце проживання, певний час відчуває дискомфорт, зміну стану, почуття, тіло людини і її біополе не може призвичаїтися до магнітних полів іншої місцевості, інших геоумов, яких прийнято називати абстрактним поняттям «енергетичними полями». Справді, десь далеко і глибоко під землею, як і високо, на сонці, відбуваються процеси, які так чи інакше впливають на тіло людини через випромінювання різних частот і природи. До чого я веду? Існують місця, які кардинально відрізняються за своїми особливостями від іншого середовища, і які певними людьми особливо сприймаються і відрізняються. Як я вже казав, таким місцем для мене є кар’єр і мене справді щось туди манило і там я відчував особливого роду впливи і енергетику, проте не міг визначити природу, нічого злого зробити там у мене не виникало, проте було враження, що я там не один, ніби це кінець (закінчення) світу і там знаходиться якийсь невидимий світ. Тільки коли я подорослішав, мені стало відомо, що цей кар’єр являється неофіційним цвинтарем Калуша, де від 60-70-х років було поховано безліч людей через їхню участь у кримінальній діяльності чи випадкові жертви калуського криміналітету, куди можна допустити, були залучені усі державні органи, що було притаманним тодішній українській владі всюди, в часи, коли криміналітет пожирав честь і благородство представників влади, мілітаризованого сектору доти, поки не добрався на самий вершечок владної піраміди – парламенту та уряду. Багато очевидців розказували про те, що часто машина-дві приїжджали у сутінках на кар’єр, витягували з багажника чи задніх дверей тіло чи людину і там її хоронили. Особливість хімічного складу кар’єрних водосховищ, ґрунтів полягає у великому насиченні солями, лугами, що дозволяє розчиняти тіло людини за короткий час. Після того, як я це все чув, я продовжую туди ходити, проте я вже знаю, що там потрібно ходити тихо, серйозно, як на кладовищі, молячись за померлих, і продовжуючи світоглядні глобальні роздуми про добро і зло, відчуваючи уже непараноїдальну чиюсь присутність.
Був також одного разу на рибалці на річці Дністер, не пам’ятаю, в якому селі, у кількох кілометрах вище по течії від траси на Калуш-Брошнів. За селом, куди я віддалився від друзів у пошуках кращих риболовних місць, були закинуті свинарники – не представляли собою жодного інтересу. Проте, підсвідомо мене постійно туди тягнуло, ніби щось там є, це, чесно кажучи, навіть заважало моїй рибалці. І коли я нарешті вирішив вернутися до друзів, одразу ж побачив дідуся, який випасав худобу. В ході розмови він розказав, що під тими свинарниками колись червоноармійці розстрілювали і живцем ховали полонених німців, бо не хотіли їх тримати у полоні. Потім на місці цієї великої могили побудували колгосп, свинарне господарство…  
А є і такі місця (зокрема, це річка Черемош у місці мого села), де, за словами врятованих, якась невидима сила тягнула їх під воду, проте таких врятованих надзвичайно мало, минулого року батьки втопленого із усіма рятувальниками області 3 дні шукали тіло хлопця – щойно випускника школи, так і не знайшли. Поїхали до о. Семена і той їм вказав місце, де лежало тіло хлопця. Майже кожен рік там хтось топиться і то такі люди, яким у олімпійських іграх варто було брати участь по плаванню. Я там часто плаваю, проте справді відчуваю «те місце» під мостом і ніби електричним струмом, мене застерігає, щоб я туди не наближався. Такі місця трагічні, але це не душі утоплеників чи нещасних невіст-самогубок. Це результат діяльності наших же предків,  які досі ворожать на ріках, здійснюють магічні ритуали, особливо на свято святого Івана-Хрестителя. І коли священик посвячує таке місце, дияволи тікають і такі місця перестають називатися трагічними. По Україні, як і по всьому світі, таких місць багато. Час іде, матерія рухається, гори стають рівними, рівнини перетворюються в гори, на полях виростають міста, на кладовищах – села і дачі. Все міняється, проте енергетика чи ще якісь невідомі нам астральні сили залишаються і певним чином впливають на мінливу матерію. Душі непохованих у церковному порядку прагнуть, щоб за них молилися, щоб відправляли богослужіння за упокой. «За упокой» - цікаве поняття, семантично, це вони (душі) зараз не в покої, тобто потребують покою, словотворчо, спокою, утихомирення, заспокоєння, а з християнської науки це означає, коли душа уже повністю полишає землю і прямує у відведене їй місце, небо чи пекло чи чистилище. Значить, дехто чомусь затримується. І так було споконвіку. Наші предки у чомусь таки мали причину, щоб складати легенди, міфи про мавок, русалок, домовиків (домовики, як розглядалося вище – це інша причина, - злі духи).  Досі відкопують могили невинно вбитих і закатованих комуністичним режимом людей, і після під час їхнього перепоховання служать заупокійні богослужіння. А скільки таких невідомих місць залишило нам 20 століття? Фашисти, як прийшли на наші землі, були здивовані небаченою жорстокістю більшовиків-комуністів, які, відступаючи від німців, по-звірячому, тортурами і катуваннями роздирали ув’язнених «ворогів народу» більшовицького, шматували, живими закопували, байдуже, кого: матерів з дітьми, немовлят, старих та інвалідів. І хіба ці місця матимуть позитивну енергетику, ауру? Та там треба конкретно відправляти заупокійні і екзорцизми, щоб місце отримало здорову ауру. Недарма написано, наприкінці світу люди воскреснуть і їхні тіла встануть з тих місць, де вони були поховані, отже, могила – це певного роду таїнство, містичний зв'язок між землею, душею покійної людини та живими людьми.

Прокляття
Це дещо суміжна тема із попередньою, проте хочу дещо її виділити. Отож, що таке прокляття? Це набір слів, які промовляє людина і зміст цих слів є негативним і направлений проти іншої людини чи її власності. З Біблії ми знаємо, що слово має силу і що за кожне слово людина дасть відповідь і що словом можна вбити і зцілити. Слово – це велика сила, це інформація, яка містить енергію – позитивну чи негативну, залежить від змісту слова. Людина сприймає не тільки те, як слово сказане (інтонація, тембр, акцентуація) і не тільки те, що міститься в цьому слові (зміст, контекст), але й ту невидиму і невідчутну вухом інформацію, яка містить закодований справжній зміст слова, мету слова, це інформація про щирість чи нещирість автора слова, про приховане ставлення людини до співрозмовника, її істинні почуття та побажання. Звісно ж, форма слова має велике значення, проте свідоме, а підсвідоме міститься у підтексті – в прихованій інформації.
Щоб зрозуміти суть прокляття, розглянемо суть заклинання. Заклинання переважно мають словесну форму, проте цей набір слів є кодами, які здатні впливати на оточуючий світ у більшому чи меншому впливі за тією ж схемою, за якою коди у програмування здатні впливати на програму і дії комп’ютера взагалі. Це колись було знанням ангельським, проте за однією із легенд, впалі 200 ангелів на чолі із Азазелем (коли сини Божі брали за дружин жінок людських), навчили людей багато-чого, зокрема, магії. Ці знання зберігалися відьмаками, знахарями, магами, чаклунами впродовж усієї історії людства, і містили заклинання до будь-яких явищ природи. Ось чому єгипетські жерці могли так довго змагатися із Мойсеєм у здійсненні надприродних чудес. Святий Кипріян, до навернення був великим чаклуном, і міг змінювати погоду, викликати дощ, ураган; вмів літати, перевтілювати живу природу у неживу і навпаки. Таким чином, різні заклинання могли творити чуда із матерією, проте, це не просто слова. Слово містить енергію, силу і владу. Якщо це молитва зцілення, то слова молитви мають силу зцілювати і здійснювати сплив, з даному випадку – лікувати. Слова молитви зцілення, яка читається священиком, мають силу і владу від Господа Бога через священика, який отримав цю силу владу від єпископа, який у свою чергу отримав це від інших єпископів, які передають цю владу 2 тисячі років, отримавши її від Господа Ісуса Христа. Якщо ж це заклинання – то це слова, які містять силу і обмежену владу диявола, який послуговується заклиначем для своєї злої руйнівної діяльності у світі під виглядом послуговування заклиначів, відьом, екстрасенсів, знахарів, цілителів, магів злими силами для своєї злої, деколи ніби доброї, благородної діяльності. Ось чому, коли читається молитва зцілення священиком, людина зцілюється і вже не потребує лікування. А коли цю ж молитву читає цілитель чи знахар, який душу продав дияволу чи заключив з ним іншу угоду, щоб отримати чудодійну силу, тоді людина зцілюється, проте, зовсім скоро, якщо не помирає, то починає страшенно хворіти, стає нещасною і її родина.  Все залежить від енергії слова, від прихованої інформації, яку воно містить, адже якщо чаклун, злий за суттю, вважає себе добрим чаклуном і хоче зцілити людину, він читає «добру» молитву-заклинання, проте сила і влада диявола, яку диявол вустами свого слуги передає у словах молитви-заклинання, є злою, негативною і руйнівною.
Так і прокляття, найчастіше, воно направлене проти людини, яка зробила «автору прокляття», отже, ця людина зробила зло, перебуває у гріху, тобто позбавлена Господньої благодаті і захисту від нечистої сили. А сила прокляття полягає у тому, щоби злими намірами і злими силами вчинити зло людині. У світі будь-яке зло будь-якої злої сили має право вчиняти зло проти людини, якщо вона не перебуває під Господнім захистом, тобто, гріх є тим дозволом всьому злому на вплив на людину. Коли людина не в гріху, з Богом, тоді вона має владу і захист від злих сил. Проте, прокляття – поняття позачасове, воно не може зникнути раптом і має «термін дії». Деколи аж до кількох поколінь, все залежить від того, якою була причина прокляття (як покута винуватцю), так і від сили (демонічного узалежнення) автора прокляття.  Для прикладу, якщо ви сміялися на калікою, зневажали і знущалися на ним чи нею, а той каліка вас прокляв, хоча б у думках, то нічого дивного, що раптом з вами стався прикрий випадок і ви стали аналогічним калікою або такою народилася ваша дитина. Навіть якщо каліка вас не проклинав, то, повірте, певно небесні сили винесли таке прокляття вам як покуту і кару. А от зробіть щось погане відьмі чи чаклуну, який завжди боялися і перш за все, боялися їм зробити щось зле. Так вона, відьма, «складе» для вас таке прокляття, що з десяток поколінь ваша родина спокою не матиме, а то й взагалі вимре. Скільки людей у часи комунізму накликали на свої родини прокляття, ламаючи і руйнуючи церкви, хрести, монастирі, вівтарі, знищуючи невинних людей?! Та майже усі активні комсомольці, які зараз догнивають від своїх численних болячок, а їхні діти, наше покоління, бідують, спиваються, хворіють, деградують, будучи включеними у прокляття своїх батьків-дідів, тому так погано й живемо, виживаємо, тому такий безпорядок маємо і аморалізоване суспільство. Прокляття не завжди накладається (людьми), воно і накликається (Божою справедливістю – зокрема, це за гріхи, які «кличуть до неба» за справедливою карою). Якщо грішникам у світі переважно дуже добре живеться тому, що після смерті вони вічно горітимуть  у пеклі, то такого роду прокляття не дозволяють ще тут, на землі, людям добре жити, ще за життя у них починається вічне пекельне  прокляття. І це трагічно. Для прикладу, розкажу про одне прокляття, яке довгий час крутиться у моїй родині. Кілька років тому було весілля у моєї сестри, проводилося в селі, і була запрошена одна кухарка. Не знаю, чому так сталося, але мої родичі дуже погано з нею обійшлися, не знаю, чи справедливо, взяли іншу кухарку, та їм чимось не підійшла. І чи то з нею погано розійшлися, чи не заплатили їй за роботу чи ще щось - одним словом, вона розгнівалася, сказала, що "замовить за нашу родину псалтир" і пішла з весілля. Псалтир читають за померлих, тому ми думаємо, вона таки звернулася до ворожки, щоб та "почитала". Короче, з того часу почалися біди в родині, в кожній сімї - то хтось захворів, то діти хворіють так, що в обласній лікарні не можуть навіть діагноз поставити, то нещастя трапляються, то фінансові труднощі зявилися, а найгірше - це деякі родичі ніби розум втратили, страх - люблять ризикувати і тому потрапляють у біду. Твереза людина не пішла б на такі ризики, а вони ніби закодовані, також почали пити, курити, постійна депресія, думки про самогубство... Нам якось легше - наша сімя є практикуючими християнами, тому лиха хоч і зачіпають, але не дуже серйозно. А родина не дуже, чи зовсім не християнська, але, слава Богу за ці нещастя, родина зрозуміла, що без Бога з цими бідами не справиться і починає навертатися. Починають ходити до Церкви, молитися, вести християнське життя, не пити, не проклинати, не злитися... Біда всіх до Бога приводить, але чи надовго? Є люди, за що я і боюся, які, як тільки біда зникає, вертаються до гріхів і знову караються. Аби людям стало розуму, що з Богом можна жити і без нещасть і біди.
Отже, прокляття не завжди є поганим явищем, часто, в я кості кари чи покути, воно призводить людину до очищення від гріхів і навернення до святої віри, після чого прокляття зникає як у людини, так і в родині та ближніх.

Сільський релігійний світогляд
Хочу написати кілька слів про т.з. Писаний Камінь, поблизу сіл Розтоки, Білоберезка і Буковець, Верхній Ясенів. Це колишнє капище язичників, які колись приносили тут жертви своїм божкам, проводили різні культові обряди та ритуали. Класичне місце, де викликали злих духів, астральний канал, через який здійснювався звязок між світом впалих духів і людським світом.
Язичники завжди населяли ці края глибоких гір, вони і зараз населяють їх. Одні інтегрували свою поганську віру у християнську, інші залишилися відвертими язичниками, як от відомі цілителі - мольфари, чи прості смертні із побутовим рівнем сповідування язичництва. Особливо побільшало язичників у період хрещення Русі, коли нескорені волхви разом із своїми сімями мігрували далеко у гори, подалі від впливу княжої політики. Таким чином культура поганства розвивалася і набирала все більших обертів, а з поступовою християнізацією гірських територій, воно як вірус, адаптувалося до нових умов і як ракова пухлина, почала розростатися у середовищі християнства, заміннюючи здорові клітини чистої християнської науки на злоякісні клітини сатанинських культів.
Що спостерігаємо у теперішній час? Та от для прикладу візьмемо тут ж гору, на якій розташований Писаний Камінь. Вона проклята. Не треба бути святим, щоб, піднімаючись на цю гору, не відчути шалений духовний спротив у душі, замішання, появу безглуздих, проте сильних і настирливих спокус, від гніву бо бажання ризикованого наближення до прилеглих до дороги обривів та ущелин. Деколи відбуваються дивні аномалії, коли на певній частині дороги тебе ніби просвічує і ти не розумієш, де ти знаходишся, звідки і чому сюди прийшов і куди маєш іти. Ніби пам'ять стерли чи перенесли з однієї географічної точки в цю... Слід сказати, що ці місця оповиті страшними легендами та переказами, люди раніше полюбляли розказувати, що бачили чортів у віддалених стайнях для худоби, що ці чорти їх лякали і худобу мучили. Чи не в кожній хаті біда траплялася, попри дорогу розташовані три хати, у кожній з яких було самогубство. На цій горі живе одна гілка моєї родини. Там уже кілька поколінь не припиняються самогубства. Сестра моєї бабці кілька разів пробувала здійснити суіцид, проте всі рази її рятували люди, проте доля її щасливою не була. В її дочки повісилася донька (моя троєрідна сестра), друга - ось нещодавно пробувала отруїтися, її молодший брат постійно має проблеми, не контролює себе, ніби собі не належить...
Існує традиція після великих свят, особливо Богородичних, після церкви відвідувати це капище на Писаному Камені, виконувати певні ритуали, ворожити. Зараз державні органи влади докладають усіх зусиль, щоби розробити маршрут до цього капища, щоби все більше людей мало змогу там побувати, відвідати місця культів жертвоприношень демонам. Місцеві школи кожного року організовують походи школярів на той камінь, це починає ставати звичної щорічною традицією. Проте елементарні знання демонології дають змогу зрозуміти, що схожі місця культів - це не просто джерело негативної енергетики, як наслідок, це не просто втрата життєвих сил, духовне спустошення, які мають тимчасові ефекти, це не просто втрата свідомості на короткий час і заміна її певними злими силами, що має наслідком певні трагедії, вбивства, прилив сильних спокус. Такі місця є інфікованими. Кожен, хто має гріх, є під достатньою владою сатани, який у даному випадку має право на оволодіння цією людиною. Як кожен, хто знаходиться у церкві, самою своєю присутністю вшановує Бога у Святих Тайнах утаєнного, так же кожен, хто прибуває на місце поклоніння дияволу, своєю присутністю почитає його і складає йому шану, а отже, порушує заповідь, і таким чином переходить під юрисдикцію сатани. Здебільшого інфіковані люди не стають одержимими в тому сенсі, що у них вселяється один із тих духів, які сидять при цих астральних воротах, очікуючи своїх шанувальників, які б змогли винести його з того місця і внести його у цей світ. І щоб це зробити, людині достатньо мати тяжкий гріх і вона підпадає під владу диявола, який у цьому випадку має безпосередній контакт з людиною, це на рівні відвідування відьми-ворожки, екстрасенса чи здійснення спіритичних сеансів. Найчастіше, люди, після відвідування таких місць, є ніби міченими, вони не є біснуватими, проте диявол є їхнім постійним супутником життя. З'являються дивні хвороби, здебільшого, які не піддаються навіть діагностиці, не те, що лікуванню, трапляються трагічні випадки у сім'ї, родині, у колі друзів, проблеми на роботі, у міжособистісних відносинах, у духовному житті. Людина стає неспокійно., дратівливою чи апатійною, депресивною, схильною до меланхолії, втрати сенсу життя, схильною до суіцидіальних думок, втрачає здоровий сон, пам'ять, що, зрештою приводить до психічних розладів і хворіб. З'являються галюцинації, відчуття присутності чогось, деколи злі духи нагліють до тієї міри, що дають змогу себе побачити, реально шкодити, перекидти усе в квартирі, голосно промовляти нецензурні слова, єхидно сміятися, доводячи людину до безглуздя. Людина починає себе неадекватно поводити, реагувати на дії злих духів, тим самим усі вчинки цих духів приписуються цій же нещасній жертві. Її ближні вважають, що у неї психічні хвороби, припадки, що це вона сама з собою розмовляє, сміється, коли втрачає розум, розкидує усе в квартирі через припадки, має галюцинації, коли каже, що щось бачить. Доля такої людини залежить від тверезої свідомості її ближніх, які, хоч і в таких випадках самі автоматично знаходяться під дією цих самих духів, які здійснюють свій вплив на жертву, послуговуючись цими людьми, проте зможуть виявити джерело цієї духовної аномалії і звернуться до екзорцистів і до Господа Бога взагалі, щоб отримати владу над цими бісами.
Ось так люди на цій горі і живуть, ніби занурені у невидимий, проте відчутний морок, вони ніби існують, ніби мертві душі Гоголя, спостерігають за тобою із сторін, ніби прагнучи порятунку чи звільнення від існуючих умов життя...