Проблема боротьби масонерії із християнством базується за конкурентних відносинах, зокрема на тонкому енергетичному рівні. Справа в тому, що скільки б не існувало масонство, воно завжди являло собою посвячений орден містерій – спільноту людей, які, досягаючи певного степеня «втаємничення», отримували просвітлення – зміну структури і можливостей свідомості, зміну світобачення, сприйняття. Всі ці зміни базуються на знаннях – не матеріальних  (які масон отримує після проголошення клятв збереження в таємниці тих знань і їх правильної реалізації в житті), але на духовних знаннях. Ці духовні знання являють собою якісно нову зміну сприйняття світу, оточуючого середовища, подій і явищ у суспільстві, природі, історії минулого буття світу, аналізу теперішньої ситуації і прогнозу майбутніх подій на основі пророчо-харизматичного яснобачення – інтуїтивного, надприродного перенесення в різні часові простори з метою набути досвід минулих чи майбутніх подій. Такого роду сприйняття містичних знань чи досвіду спостерігаємо у християнському містицизмі. Різниця між цими містичними суб’єктами полягає в джерелі знань, в їх істинності та об’єктах передачі цих знань, які мають свої, протилежні цілі. Об’єктів є двоє – це невидимі сили на чолі з Господом Богом і невидимі сили на чолі з люцифером. Ці знання, хоч вони і взаємопротилежні, проте спорідненні за суттю і «матерією», мають спільний початок – первинне джерело божественних енергій – енергії Бога Святого Духа.

Проте найвищий по ієрархії ангел, отримавши величезні знання, не зміг їх умістити у собі конструктивно, не зміг справитися з ними, опанувати їх. Він не зміг усвідомити, що ці знання йому дані, а не з’явилися самі від себе у ньому самому, він їх отримав даром, проте вони для нього виглядали чимось абсолютнішим за саме джерело – Творця, Який є Джерелом Буття. Він не справився з цією мудрістю, яка уособлювала і акумулювала ці знання, як у свою чергу не справився цар Соломон. Він подумав, що володіючи цими надважкими для засвоєння знаннями, він зможе стати альтернативним джерелом цих знань і божественної енергії, проте він не зміг домислити, що ні знання, ні енергія не визначають, не створюють джерело, а джерело створює і визначає знання і енергію. Тобто джерело було першим за знання, власне, воно володіло знанням, проте не знання володіло джерелом. А от ангел не був джерелом, за своєю суттю і природою він був результатом знань і енергій, продуктом, творінням. Він складається із знань і енергій, проте не може продукувати нову енергію, лише управляти чи видозмінювати уже йому даровану. Прагнучи стати джерелом, він порушив ієрархію, абсолютний порядок і гармонію, божественні закони, в результаті чого позбавив себе джерела вічної енергії і знань, за свій бунт був відлучений від джерела. Не маючи доступу до джерела, тим паче, будучи віддаленим від нього, він почав мутувати, деградувати і видозмінюватися, адже він не міг уже живитися живодайною божественною енергією, яка є причиною і джерелом всякого буття. Він став автономним згустком невмираючої по суті, проте нестабільної без джерела, енергії, яка акумулювала у собі і утримувала всі ті знання, які він отримував перед відлученням. Як рослина без сонячного світла стає в’ялою, деструктивною, напівсухою і яка не приносить плоду, так само ангел став мутувати до тієї природи, якою він зараз являється. Перебуваючи у постійній темряві і мороці, він почав поглинати цей морок, прагнучи будь-що поглинати, щоби хоч якось компенсувати і симулювати збагачення енергією, проте він не зміг знайти інших джерел енергії тому, що джерелом божественної енергії є тільки Творець. А не маючи доступу до Творця, до Його енергій, він почав шукати реальну альтернативу і він її віднайшов. Цим джерелом для нього стала людина, як світоч, носій божественної енергії. Проте людина, через свою надто тісну наближеність до джерела-Творця, перебувала за межами дозволеного дияволу перебування. І хоч Рай існував на Землі, проте містично Царство Боже було також на Землі, Земля не була настільки абсолютно-матеріальною, якою вона стала після гріхопадіння. Людина, перебуваючи на Землі, була максимально наближена до Творця, так само Творець, хоч і всюдисущий, але перебуваючи на Небесах, проте до Землі був особливо наближеним. Це наближення полягало у енергетичній силі, у силі енергетичної дії божественної енергії на земне творіння, зокрема на людину. Людина була мало чим обділена у кількості тієї отриманої енергії і знань, до яких мали доступ найближчі ангельські і архангельські легіони Творця. Саме тому, скоріше зі злоби і зависті, аніж бажанням украсти божественну енергію, яку отримувала і володіла людина, він вирішив аналогічно до свого становища, відлучити ще одне творіння від джерела, адже вбачаючи неабияку любов Творця до Людини, ангел вважав, що відлучивши це улюблене творіння від Творця, помститься Творцю за своє відлучення. І після гріхопадіння людини, хоч Господь перебуває всюди і є всюдисущий, проте Земля була позбавлена зв'язку із джерелом божественної енергії, так само і людина, через гріх, а в подальшому – через первородний гріх не могла живитися світлом енергії Творця, а тому аналогічно до впалого ангела, стала деградувати за своєю природою, перетворюючись на звірів, так формувалася істота поганина чи язичника – напівлюдини, напівзвіра, - істоти, яка, маючи інтелект, розум, проте позбавлена мудрості, керувалася тваринними інстинктами, а не світлим знанням, яке вона могла отримати тільки із джерела.

Ангел, який був скинутий з Неба, втратив те світло і енергію, якою володів через зв'язок із джерелом. Він став позбавленим світлих енергій і мудрості. Він загнав себе у пастку, перетворившись на тварину по природі. Він, втративши мудрість і світлу енергію, віддалившись від джерела, отримав те, що являється протилежним до цих категорій, а саме: дурість і негативну енергію. Негативна енергія, якщо хоча б матеріально її розглядати з точки зору фізики, вона є небуттям, чорною дірою, яка поглинає буття, як у фізиці негативне поле притягує позитивні частинки (електрони), як от негативний заряд Землі притягує позитивний заряд неба - блискавки. Так само впалий ангел, відлучившись від буття, став небуттям; відлучившись від джерела позитивної енергії, став чорною дірою негативної енергії – категорії, яка не являється чимось, проте існує завдяки чомусь, живиться буттям, щоб існувало власне небуття. Це в енергетичному контексті написано, адже за природою, цей ангел є істотою, тобто це не певне поняття, яке зводиться до форми енергії (це не темрява – відсутність світла, а, якщо вважати, що світло – це потік фотонів як матеріальних частинок, то темрява – це потік тих же фотонів, матеріальних частинок, тільки іншої властивості і характеру), а це є носій енергії, так само як матеріальне тіло людини, яка є носієм душі, так само цей ангел має тіло (нематеріальне), яке є носієм негативної енергії. Він мучиться весь час і не тільки тому, що перебуває у пеклі, а й тому, що відлучений від Творця, віддалений від джерела, він не має сили і мотиву для свого існування, він існує тому, що за природою є безсмертним, як і душа людини. Кожна нематеріальна істота є безсмертною. Матеріальна оболонка безсмертної душі людини є смертною, проте поки існує примітивна матерія. Цей ангел, втративши мудрість і набувши дурість, перетворився на аналог тварини, істоти, якою керують інстинкти. Єдиний його інстинкт, як і причина, мотив його існування після втрати джерела – це боротися проти світла і божественної енергії, тобто робити зло, знищувати людські душі – провідників божественної енергії тут, в царстві сатани, на Землі, на яку скинутий був впалий ангел. Земля по суті після гріхопадіння була вся відлучена від божественної енергії. Єдиним каналом доступу цієї енергії до Землі були душі праведників, які могли приймати цю енергію, були достойними отримати цю енергію і через яких ця енергія, потрапляючи на світ, змінювала його, зупиняла його деградацію, виводила його з небуття у буття, живила істот життєдайними енергіями. Коли праведники зникли всі, окрім Ноя, тоді Земля майже повністю здеградувала, вона увійшла у точку небуття, була позбавлена життєдайних енергій і тому все її життя було знищеним. Проте задля Ноя, який став провідником джерела божественної енергії для тих істот, було дозволено спастися життю і таким чином воно збереглося до сьогоднішніх днів. 

Мета впалого ангела – позбавити своє царство від будь-якого провідника світлої енергії, яка стала для ангела, після його мутації, смертельною небезпекою, найгарячішим вогнем, який спопеляє його природу при його наближені до джерела. Для нього тепер псевдо-джерелом енергії стала негативна енергія, тобто задоволення своїх бажань, інстинктів, які полягають у тому, щоби зробити людині зло, погубити її душу, як образ Божий, зробити її нещасною – відлучити її від Бога, завдавши Творцю болю, а людині – вічну смерть і страждання. Псевдо-джерело існування цього ангела – позбавлення себе від опіку божественного вогню. Як диявол мучиться від болю в одержимій людині, коли над нею читають молитви чи прикладають до тіла людини посвячену річ, так само все царство сатани мучиться у світі через те, що у світі присутні провідники світлої енергії (особливо потужно джерело енергії Творця наблизилось до Землі після розп’яття Господа Ісуса Христа і зіслання Святого Духа) і водночас мучаться через те, що навіки утратили ту гармонію буття і досконалий стан при постійному перебуванню у зв'язку із джерелом. Така взаємопротилежність, роздвоєння та дурість провокує неабиякі страшні наслідки на буття життя на Землі. Диявол проявляє свою дурість у тому, що все, щоб він не робив задля власної дурості і деградованих інстинктів, - все це не має ніякого результату через відсутність енергії і знання, тобто влади чинити ті чи інші дії, впливати на рух матерії, на життя людей і відносини між таборами ангелів та демонів.

Без джерела він є зв’язаний, він є безсмертним, проте безпорадним тому, що позбавлений знання. Як собачка, яка навчена гавкати і кидатися на всіх, будучи прив’язаною і з намордником, ніц не може. Люцифер став знаряддям випробування людської волі. Він лише гравець і жодної суттєвої ролі в світі невидимих істот він не відіграє. Раніше, коли він був ув’язнений і скутий в кайданах у пеклі, він лише міг давати певні вказівки, розпорядження, які рідко коли виявлялися ефективними і то на короткий час. Адже ті демони, які могли вільно перебувати у світі, проникаючи із пекла, не могли по суті кардинально вплинути на людство. Після Відкуплення людського роду, вони могли збиратися разом, ділитися і хвалитися своїми злими вчинками, складати примітивні стратегії, прогнози, виявляти небезпеки та розробляти плани щодо руйнації провідників світлої енергії. Планували використовувати схильності певних впливових людей, підбирали «правильних» людей, опрацьовували їх (створювали навколо людини морок спокус, а коли людина впадала у спокусу, - через гріх проникали у людину, змінювали її свідомість, розум, перекривали доступ світлих енергій до її розуму, деформували розум людини завдяки простому «перекодуванню програмного забезпечення мозку», - через відсутність божественної енергії людина втрачала джерело знань – мудрість, а тому демони через спокуси і порочність активізовували роботу інстинктів, особливо протваринних, які являлися трагічною альтернативою джерела світлої енергії) і використовували для боротьби проти провідників світлої енергії. Це завжди були «диверсійники» - єретики, сектанти, іновірці. Згодом це були «мислителі-гуманісти», які завдяки демонам змогли проникнути у результат формування свого розуму і зрозуміли, що в основі буття людини лежать інстинкти. Вони вважали, що свобода проявів інстинктів у людині - це джерело щастя і життєдайної енергії для буття людини. Так виникли масони – жерці чи священики люцифера, провідники темряви і негативної енергетики, тобто руйнівники провідників світлої енергії.

Слід повернутися до повноважень сатани – вони регулюються відносно автономно, проте таки контролюються Творцем. Сатана не має ні влади, ні знань, ні енергії, ні сили, поки не отримає дозвіл на її тимчасове володіння і використання в обмеженій формі від Творця – джерела. Це відбувається для прокурорського впливу у духовній боротьбі як окремої людини, так і людства взагалі. Існування тимчасових знань і влади виходять із існування потреби вибору для кожної людини. Ці повноваження раніше були дуже строго визначеними, їхня автономія була надзвичайно обмеженою, проте демони спромоглися протягом майже двох тисячоліть використати цю автономію і наробити стільки дірок і тріщин у енергетичному зв'язку людства із джерелом, що, коли в минулому столітті люцифер із основним складом демонів був звільнений і випущений на Землю, – він зміг за півстоліття зробити те, чого не спромоглися зробити прості демони протягом двох тисячоліть – встановити своє царство на Землі так сильно, що з кожним роком сила провідників світлої енергії тане на очах. Це великий врожай, який зійшов після двохтисячолітніх посівів. А головними слугами, які працювали на цьому полі і були масони у всіх іпостасях. Представники таємних товариств, псевдо-християнських орденів, єретичних братств, окультних груп, масонських лож, ордену ілюмінатів і т.д. – всі вони являлися сходинками у великій піраміді масонської ієрархії, на чолі якої знаходиться власне люцифер, він же бафомет, він же осіріс,  він же сатана. Представники цих спільнот в різній степені, залежно від свого втаємничення і набуття містичних псевдо-знань, здійснювали сильніший чи слабший вплив на життя і розвиток усього суспільства, суспільної думки та поглядів, так і на мислення окремих індивідів. Справа в тому, що по суті, кожний рівень втаємничення являє собою доступ і відкритість людської свідомості, душі та розуму масона до впливу на нього, на його життя і діяльність різного чину демонів. До перших степенів втаємничення прилучаються слабші демони, до вищих степенів – сильніші демони. Всі ці демони, маючи повноваження на період життя людства, маючи доступ до деяких ангельських знань, отримуючи владу на використання цих знань, «діляться» частково із своїми прийомними слугами – втаємниченими членами масонської «церкви». Це аналогія «втаємничення» у християн, де джерелом знань є істинне джерело божественної енергії. Чим більша святість у людини, тим більше вона містично наближається до джерела, тим більше вона просвітлюється світлом джерела, тим більше досягає містичних, надприродних знань, тим більше стає мудрішою. Коли християнин досягає вищих рівнів втаємничення, просвітлення, тоді він перевтілюється, його людська природа з’єднується із божественною і людина набуває ознак вищих ангелів, стає напів-божественною по суті, зберігаючи особистий індивідуалізм.

Так само у масонстві. Рівень втаємничення залежить від дій людини на шляху до отримання нових, вищих знань. Чим більше людина наближається за мисленням, діями до сатани, тим більше знань їй дається, тим вона сильніше з’єднується із дияволом і поєднується з ним повністю, стаючи напівлюдиною, напівдияволом. У  християн на вищих степенях втаємничення починає діяти Святий Дух, Який впливає на вчинки християнина (проявляються надприродні можливості зцілювати хвороби, виганяти демонів, впливати на матерію), на його слова (які не тільки конструктивно є досконалими, але і являються носіями потужної світлої енергії, яка знатна впливати на матеріальну та нематеріальну природу, змінюючи їх в позитивну сторону, в сторону світла). Аналогічно, прямо протилежно по суті, спостерігаємо у масонів. Злий дух, який все сильніше проникає у представників вищих степенів втаємничення, все сильніше проявляє свою дію і вплив на масона і через масона. Енергія, яку випромінює демон через масона, його слова (енергія і конструкція), вчинки (які є явно злими, чи під благим виглядом несуть негативну дію) є негативними, спустошуючими, руйнівними. Масон стає залежним від енергії і знань диявола, а диявол у свою чергу живиться енергією своїх злих вчинків, які він здійснює через того ж таки масона. Як і в масонів, у демонів також є плинна ієрархія. Чим більше зла наробить диявол, тобто чим сильніше він зруйнує присутність божественних енергій на Землі, тим більшого рівня втаємничення він отримує, тим вищим стає його ієрархічний рівень, тим більше йому вищі дияволи передають наявні у них знання. Аналогію спостерігаємо у ангельській ієрархії – архангел Михаїл, маючи досить низький ієрархічний рівень (рівнів є дев’ять), через те, що виступив проти бунту люцифера, був високо наставлений як провідник ангельських легіонів.

Отже, коли масон досягає вищих ступенів втаємничення, він фактично стає носієм диявола, оболонкою злого духа. Він уже не є людиною з її індивідуальністю, точкою зору, мисленням, свідомістю, характером, - у даному випадку душа людини, як джерело свідомості і розуму, поступається місцем дияволу, який уже мислить, говорить і робить від себе, замість людини, прикриваючись людською особистістю свого тілесного хазяїна. А тут уже аналогії із християнством немає. Християнин при наближенні до джерела, зовсім не втрачає своєї індивідуальної суті, проте при спілкуванні з Богом, зі Святим Духом спілкується його душа, яка є власне розумом і свідомістю людини, тобто людина безпосередньо поєднується із Творцем, не втрачаючи своєї особистості та індивідуальності, за священним законом свободи вільної волі. Тобто навіть при максимальному поєднанні із божественною енергією людина, являючись індивідуалом як людською, незалежною істотою, має власний розум, свободу вибору, свідомість і мислення, і на підтвердження цього факту знаємо немало випадків упадку даних людей у гріх – результат дії власної людської волі та індивідуалізму. Божественна енергія і душа людини є різними категоріями, енергія живить душу і душа живе через енергію. У випадку із масонством вищих ступенів – тут такий варіант виключений. Не володіючи своєю душею, тобто розумом і свідомістю, власне душа, перебуваючи у владі, у полоні волі диявола, не зможе ніколи навернутися до Бога, хіба що під впливом зовнішнього чинника, який змусить диявола звільнити душу. А поки такі слуги сатани виконують спершу волю диявола,  а потім дозволяють дияволам особисто діяти через них, доти відбуватимуться страшні негативні зміни у суспільстві. І як уже писалося, так відбувалося до минулого століття, коли результат було досягнуто, коли автономні повноваження сатани вступили у силу у зв'язку із масовою апостазією людства. До того часу, протягом двох тисяч років божественна енергія стримувала повноваження, владу, обмежувала знання і силу диявола, адже християнство було досить потужним провідником світлої енергії на Землю. Проте під дією масонів, християнство почало поступатися поганським філософським концепціям, атеїстичному світогляду, ідеям світського гуманізму. Масони відібрали у християнства матеріальну сторону релігійного вчення – потребу чинити добро, тому і проповідували свободу, рівність і братерство, як унікальну альтернативу християнської релігії. Проте цей матеріалізм як результат дурості диявольських знань не передбачив містичної сторони християнських принципів і вчення. Масони думали, що такою альтернативою зможуть донести мир і любов усім людям (в часи християнського домінування миру не було, позаяк християнська релігія – релігія строга і вимоглива у питанням свободи, зокрема що стосується заборони гріхів, яка викликала ненависть збоку суспільства проти Церкви через таку заборону інстинктів), але не маючи основи божественної енергії, це їхнє прагнення до добра в результаті ставало інструментом зла. Звісно ж, такий світогляд мали лише перші ступені втаємничення, які тільки ставали масонами із стареньким багажем християнських цінностей за плечима. Проте згодом, коли їхній розум деформовувався, свідомість деградувала, вони розуміли суть місії масонства і починали боротьбу проти Церкви, проти заповідей Божих, проти механізмів спасіння людських душ – проти каналів божественних енергій, які є благодаттю Божою. Якщо перші ступені втаємничення можуть продовжувати імітацію служіння Богу, аллаху, будді, то вищі ступені виключно поклоняються і служать люциферу – їхньому єдиному божеству.

Найбільша проблема була (тепер це не проблема, а безповоротний наслідок) – це кількість масонів. Останніми століттями їхня кількість зростала геометричними прогресіями. Якщо колись політика Церкви стримувала розвиток масонських лож і тримала їх у підпіллі, то останнім часом вони змогли повністю себе реабілітувати і навпаки, почати свою боротьбу проти Церкви. Вони проникали усюди – в школи, лікарні, університети, редакції, фабрики, уряди, у християнські ордени, у Церкву, прагнути знищити Її із середини. Вони змогли змінити суспільство, модифікувати його на свій лад, таким чином, щоб у 20 столітті воно могло прийняти і прихильно відреагувати на прихід люцифера у світ, що й відбулося у 50-60-х роках минулого століття, коли вся молодь, підготовлена як дешева проститутка, пішла сліпо в обійми сатани. Тепер ця молодь як і масони, поєдналася із демонічним світом, стала слугами і адептами сатани і його нової політики – нового світового порядку і його нової релігії -  Нью-Ейджу, яка всіма силами намагається приблизити прихід свого месії – антихриста.

Цікавим є те, що масонів стало дуже багато, а тому зросла потреба у негативній диявольській енергії, а її об’єми регулюються впливом диявола на людство, а цей вплив блокується божественною енергією. Тому масони почали все відвертіше боротися проти Церкви, а не маючи можливості її перемогти мирними засобами, вдалися до крайнього необдуманого кроку – пожертвувати усім християнським світом, вливши у нього потік мусульман-ісламістів у такі центри християнської віри як Америка і Європа, країни СНД. Вони думали, що іслам знищить і викорінить християнство, а тому вони й більшу послугу зроблять своєму божеству – люциферу. Проте тут уже не раз наголошувалося, що диявол, позбавлений божественної енергії, позбавляється містичних знань (вони здебільшого містяться у Святому Письмі, яке диявол знає напам’ять, проте ці знання недостатньо для розуміння, адже ключ до їх розуміння – божественна енергія, тобто благодать, а її дияволи, як і його слуги позбавлені, і жодна кабала їм їх не відкриє; трактування дияволом Біблії має результатом появу нової секти і єресі). Позбавлений знань, він не володіє мудрістю, а отже, яким би розумним не вважався б, він є дурним. І от ми бачимо картину: викорінюється християнство на Заході шляхом секуляризації та ісламізації, проте нові вогнища божественної енергії починають засвічуватись в тих країнах, народи яких зараз знищують християнство. Аналогію ми особливо відчутно можемо вбачати з історії ранньої християнської Церкви, коли після моря пролитої крові християнських мучеників язичницька Римська імперія стала християнською. Бачимо, християнство поширюється уже в Азію (куди Святий Дух у перших часах забороняв іти проповідувати Євангеліє апостолам, тримаючи ці народи до теперішніх часів як фатальний містичний результат продажу первородства Ісавом, недотримання віри у обіцянку появи нащадка і народження Ісмаїла, кара народам Моава, филистимлянам, єгиптянам та інших народів за те, що вони зводили ізраїльський народ із шляху праведного). Тепер, за словами Євангелія, коли приближається кінець світу і «Євангеліє буде проповідуване всім народам», це проповідування уже приникає у Азію, не наверненим залишився ще Китай, який призначений на невірство на час для спустошення Росії і слов’янських народів, які згодом навернуться, як і розгромлений Китай.

Таємниця масонів полягає ще у тому, що після смерті, коли душі всіх інших людей потрапляють за місцем призначення згідно Божого Суду (в пекло, в Рай, в чистилище), їхні душі стають злими духами, нікчемними духами, вони не мають такої деградованої ангельської природи, яку мають дияволи, проте виконують спільну із ними функцію – спокушають людей до гріха, роблять людям шкоду, мучать у снах і т.п. Вони також слугують своїм послідовникам, робляться для них ніби духовними наставниками, виходять із ними за зв'язок при спіритичних сеансах, медитації та у снах. Всі вони після завершення своєї місії, після Страшного Суду будуть перебувати у пеклі, ближче до центру пекла, у якому буде знаходитися люцифер, а тому і мучитися будуть більше.

Зараз сила масонів, тобто сила диявола у світі балансує із силою божественної енергії, яку отримують християни і живлять нею усю живу природу довкола них. Колись перед Відкупленням захищати віру дозволялося ціною вбивства, насилля, війни. Тепер у нас є зброя набагато сильніша і ефективніша – це молитва і Свята Літургія, як і інші середники, набожества і духовні християнські практики. Вони, що мають на меті адорацію і спілкування з Творцем, дозволяють наблизитися до Творця – джерела божественної енергії. Ми, при просвітленні, проникаючи у глиб божественної мудрості, отримуємо знання, силу, владу, енергію для духовної боротьби проти армії сатани. Вони безсилі, поки ми сильні, поки ми сини світла, поки ми є світочами і носіями цього світла у світі. Тісний зв'язок із джерелом потребує містичного життя, набуття містичного досвіду, втаємничення, мудрості. Для цього треба повністю поринути у духовну сферу, позбутися твердої оболонки матеріалізму і всього суєтного та матеріального, та злучитися з божественним. Це не означає тікати від світу у пустелі, ні. Це означає зміну світогляду і прагнення досягти того рівня мудрості, який дозволить нам жити у світі серед матерії, досягти тих божественних знань, які вказуватимуть нам правильну дорогу у цьому світі, правильну позицію, мислення, свідомість, щоб ми змогли зберегти себе від впливу сатани через цей світ на нас. І це все досягається лише розумною молитвою і святістю життя, роздумами над таємницями і пророцтвами Святого Письма і традиційною, не масонською, церковною наукою. Адже сучасне «пластикове» церковне вчення схоже на паперовий автомат у руках на війні, ним можна лише похвалитися здалеку, якості він не має жодної. На жаль, масони спромоглися через столітню корекцію богословської модерної думки перетворити християнську релігію на різновид практичної психології. Цей релігійний продукт тепер майже втратив усю містичну, божественну, дієву силу, благодать, силу тієї віри, яка здатна гори переставляти. Ця сила зберігається лише у достойних християн, які тримаються науці Святого Письма і традиції Церкви, які зараз перебувають у опозиції до світу, яким ворожим є поняття толерантності, ліберальності, свободи совісті. Які не пристосовуються до світу, але живуть у світі, воюючи із ним молитовно, словом та прикладом для наслідування і своїм протиставленням до принципів світового «братерства». Все у наших руках, це «все» означає символічно вервицю, тобто молитву. Матір Божа, перед об’явленням епохи останніх часів, численно з’являлася християнам і наголошувала на потребі у молитві. Молитвою ми відвернули Третю світову війну, яка мала статися у 60-х роках минулого століття. Молитвою ми і зараз утримуємо мир, проте треба ще сильно молитися за навернення секуляризованого світу, бо це не велика для нас шкода, що грішники панують у світі і їхня кількість з мерзенністю їхніх гріхів зростає, біда нам в тому, що всі ці грішники гарантовано забронювали квитки до пекла, а нас потім спитають на суді, чи ми намагалися їх врятувати.

Отже, слід аналогічно, проте протилежно, уподібнюватися до масонів. Як вони набувають влади сатани і використовують її у служінні дияволу, так і ми, християни, повинні наближатися до Творця, джерела божественної енергії, черпати сили, знання, мудрість, використовувати ту потужну владу, дану нам Господом Ісусом Христом, для боротьби проти влади сатани і його слуг. Для цього треба поєднатися з Богом, визволитися із матеріальної матриці, перестати бути світовим, стати надлюдиною, вищою по розуму від інших людей, мудрою людиною, здатною не лише контролювати свої інстинкти і природні нахили, але й вміти божественною мудрістю поширювати серед людей і природи світло божественної енергії.