Необхідність відродження давнього ордену

Орден тамплієрів. Він заснувався як чернечий орден після Першого Хрестового походу у 1119 році, і який мав на меті захист Святої землі в часи наступу мусульман на християнські території Святої землі. Це були воїни-монахи, лицарі, які захищали святі місця християнських земель, вони брали участь у Хрестових походах, були мужніми і чесними, яких поважали і самі вороги-мусульмани. Тамплієри - це католицький лицарський орден, метою існування якого був захист християнської релігії від поганства, від мусульманства, захист Церкви від її ворогів, які намагалися знищити Католицьку Церкву. Після вдалого першого Хрестового походу, в результаті якого Єрусалим був звільнений від мусульман, дев'ять хоробрих і благочестивих французьких лицарів на чолі з Хуго де Пейном вирішили заснувати братство. Воно ґрунтувалося на самовідречені від благ світу задля реалізації великої християнської мети - захисту Святої Віри. В часи 10-11 століть потужно зросла експансія мусульманського ісламізму на християнських територіях. Як і тепер, християни країн Близького Сходу і Півдня опинилися у жахливому становищі, адже жорстокість ісламістів не знає меж, адже релігія традиційного ісламу вчить будь-що знищувати християн та інших "невірних" задля поширення влади Аллаха на Землі. Після смерті Мухамеда ісламісти почали масово винищувати людей, християн, які мирно жили на територіях Палестини, Єгипту, Сирії, Північної Африки, Іспанії, Малої Азії. Людей різали як тварин, обезголовлювали, катували, гвалтували, спалювали цілі сім'ї, села і міста. Щоб врятувати людей від цієї дикої звіриної експансії, у Європі почали формуватися армії Хрестоносців, метою яких був оборонний захист людей від тотального геноциду ісламістів. На той час мусульмани у ході нерівних воєн проти мирного населення південно-східних територій, змогли захопити дві третини християнського світу. Християни потребували негайної допомоги, адже перед ними стояло питання їхнього існування взагалі, вони повинні були або захищатися або приректи себе на вірну смерть. На захист мирних жителів і стали славетні воїни-хрестоносці, які вирушили через пів-Європи у східні землі для боротьби проти ісламської навали, на захист і звільнення народів Близького Сходу від ісламістського геноциду. Шляхетність, чесність, мужність і благородність цих славетних лицарів продовжує досі надихати достойних людей високого духу, адже ці лицарі жертвували своїм життям задля порятунку пригноблених і беззахисних християн, задля захисту Святої землі від профанативної політики жорстокого ісламу. Цими лицарями здебільшого були поважні і багаті європейці, які кидали все і йшли за Христом, зрікалися свого багатства, володінь, маєтків, статусу, земних благ і вирушали на вірну смерть з благородною метою. Власне ще до початку військових сутичок, цих воїнів чекав нелегкий шлях через Європу, вони боролися проти стихій природи, хворіб, голоду і холоду, воістину це були справжні шляхетні лицарі! Папа Інокентій ІІІ писав у той час тамплієрам: "ви справами виконуєте слова Євангелія: немає більшої за ту любов, як хто покладе душу свою за своїх друзів".
На жаль, сучасні люди, ниці і позбавлені будь-яких ознак благородності і гідності, різними способами обливають брудом цих шляхетних лицарів, придумуючи різні анти-католицькі версії, щоб дискредитувати як самих Хрестоносців, так і Католицьку Церкву взагалі. Особливо цю тему люблять розвивати радянського мислення совки, які звинувачують християнство як релігію жорстоку через ті Хрестові походи. Хоча вони не хочуть за аналогією свого мислення звинувачувати патріотів, які у часи Другої світової війни боролися проти фашизму. Тому, звинувачуючи хрестоносців і Католицьку Церкву, вони самі себе заперечують, адже не хочуть вбачати аналогії між визвольними війнами політичного характеру і релігійного. Як і впродовж тисячоліть громадяни країни зобов'язані захищати свою державу від наступу ворожих військ, так і тоді Європа зобов'язувалася захищати свої території, своїх громадян від наступу ворожих сил. А що на територіях, окупованих ісламістами, жило переважно мирне населення, тому й виникла необхідність формувати військові загони у Європі задля порятунку мирних людей. Люди і на Заході схильні закидати Католицькій Церкві звинувачення у підтримці Хрестових походів, проте мені цікаво, а що вони думають, Церкві слід було промовчати і закрити очі на тотальне винищення людей ісламістами. Тепер ці ж безумні європейці звинувачують Церкву у тому, що вна не достатньо втручалася у боротьбу проти гітлерівської Німеччини. Складається враження, ніби люди у своїй ненависті до Церкви, готові висувати найбезглуздіші і безумні звинувачення, тільки щоби звинуватити. То вони засуджують дії Церкви у часи Хрестових походів, то вони засуджують Її слабкі дії у часи Другої світової війни. Та що ж, Церква мала формувати новий Хрестовий похід проти Німеччини? Вона б звісно ж сформувала б, якби її не тримали у лещатах військового контролю як збоку фашистів, так і збоку всієї Європи. З одного боку нацистська Німеччина, з другого боку - фашистська Італія, Церква уже не така сильна, як була колись. Звісно ж, численні воїнства католицького духовенства і мирян жертвували своїм життям, ризикували, рятуючи переслідуваних нацистами євреїв, слов'ян, людей інших національностей, проте це максимум, що Церква могла зробити, виходячи зі своїх можливостей, а Її і в цьому звинувачують, безпідставно, проте аби тільки язиком помахати у сторону проти Церкви. Ці нікчемні люди тепер формують усе демократичне суспільство. А ну, якби за Європу напали ісламісти чи інші окупанти, - цікаво, чи ті європейці, які, незалежно від статі, ходять у спідниці і звинувачують Церкву у обороні від ісламського геноциду, чи вони візьмуть до рук зброю? Ні, ніколи, адже їм уже чужим є поняття патріотизму, мужності, благородності. Ці нащадки давніх славетних лицарів тепер перетворилися на новий вид людей - ліберастів, людей, які не залежно від статі, вважають себе тендітними, слабкими істотами, які максимум, на що здатні - це ображатися, проте які язиком дуже сильні, коли нападають на Церкву і християнство. Зараз Європа, яка населена цими істотами, зрікається усього християнського, будь-яких слідів двох-тисячолітньої християнської історії, щоби підлеститися до наступаючої експансії ісламістів. Ці дівчата, які відверто себе називають гомосексуалістами чи толерастами, правлять урядами європейських держав. Вони після Другої світової війни, коли поняття патріотизму, націоналізму були дискредитовані радикальними антигуманними ідеологічними течіями, почали виховувати нове покоління громадян, мирних слабких істот, які можуть тільки існувати, а на щось більше не здатні. Консерватори опинилися у меншості. Ліберали, звинувативши консерваторів у тому, що вони стали причиною радикальних ідеологій, почали займати панівні політичні і владні важелі, соціалісти прийшли до влади, власне, комунізм переміг націоналізм. Тепер у Європі панує комуністична диктатура, яка свого часу панувала у Радянському союзу. Тепер у Європі ніхто не має права на власну думку, вільно висловлюватися, якщо ці погляди суперечать ліберастичним. Всі мас-медіа, освіта, культура, політика контролюються ліберастичною диктатурою, політика якої - глобалізація. Ця глобалізація покликана знищити європейський народ, європейську культуру, християнську Церкву, білу расу. Це новітній фашизм, який має на меті знищити білу расу європейців. Ініціаторами цієї націонал-соціалістичної ідеології стали ліберасти, які, щоб показати свою протилежність до консерватизму, почали політику мультикультурності, глобалізації, відкрили свої кордони ісламістам. Будучи безумними у своєму прагненні диктувати матеріальні цінності християнам, для яких ці цінності є заборонені, ліберасти почали руйнувати Католицьку Церкву як і мирно знищувати християн шляхом імміграції та інтеграції ісламу в європейське середовище. Спонсорами цієї політики є самі ісламісти, зокрема ті, хто на Близькому Сході сидять на нафтових родовищах, прагнуть утвердити релігію Аллаха по всьому світі і окуповують все більші території шляхом мирної війни. Вони спонсорують імміграційну політику Європи, виділяють колосальні кошти на будівництво мечетей, на розвиток ісламської культури, релігії, громад у Європі. Вони захоплюють усі суспільні сфери Європи і диктують їм свої умови, головна з яких - знищити Католицьку Церкву.
Таким чином як результат, іслам масово розвивається у Європі, мусульмани, вважаючи, що живуть серед невірних, починають гнобити християн, а останні у свою чергу піддаються ідеям ліберастії і покірно опускають голови перед кривдниками. Християни, якщо їх ще так можна назвати, стали секуляризованими, їх, щоб вони не замислювалися над проблемою свого подальшого існування, держави Європи настільки засліплюють матеріальними благами, що основною релігією сучасних псевдо-християн являється збагачення, матеріальний достаток та гонитва за задоволеннями. Якщо окремі свідомі християни висловлюються опозиційними до сучасної ліберастичної політики поглядами, то їм привласнюють ярлик нациста, дискредитують, вилучають із суспільної течії та виставляють їх у світлі ворогів демократії, ворогів суспільства, середньовічних консерваторів, одним словом утилізовують. Щоб догодити ісламістам, забороняють будь-які публічні прояви християнської релігії, забороняють вільно висловлювати християнські цінності, ідеї, адже вони суперечать ісламу.
Більше того, щоб знищити фізично ті нації, які раніше вважалися християнськими, щоб скоротити їхню чисельність, ліберасти проводять пропаганду ідей по самознищенню християнських націй. Ця пропаганда включає в себе пропаганду евтаназії, абортів, контрацепції, гомосексуалізму, кар'єризму, толерантності, пропаганду нових релігійних рухів, як от Нью-Ейдж, пропаганду різних релігій, окрім християнства. Від дитячих років людей вчать, що гомосексуалізм - це природне явище, що аборти дозволяють не опинитися у скрутному матеріальному становищі і не загрожують кар'єрному росту, що християнство - це антидемократична релігія і щоб спів-існувати у сучасному, ліберастичному світі, потрібно шукати альтернативу християнства, яке є пережитком середньовіччя і не властиве сучасній Європі. Пропагується контрацепція і аборти, щоб скоротити кількість представників білої раси, корінних європейців. Так само гомосексуалізм - пропагується для того, щоби зруйнувати нормальний інститут сім'ї,  щоби скоротити кількість населення серед європейського світу, щоб поширити СНІД, який би допоміг у ліквідації європейців. Вітаються між-расові сім'ї, зокрема з ісламістами (ефективна пропаганда ісламу - чоловіки-ісламісти, беручи в жінки християнок, згідно своєї релігії, перетворюють їх у рабинь, а останні у свою чергу, щоб уникнути насилля збоку ісламіста, змушені відрікатися християнства і приймати іслам, щоб чоловіки до них хоча б ставилися як до рабинь, а не тварин). Коли християни тримаються своїх християнських цінностей, ліберали здійснюють вплив на християнські церкви, звинувачуючи їх у дискримінації і анти-демократичності. В результаті, значна частина тих християнських церков, які відпали від Католицької Церкви, а,отже, втратили благодать, з легкістю переходять на ліберастичні релігійні ідеї, пропагуючи той же гомосексуалізм, вільність від гріха і заповідей Божих, як от "церква" Євангелістів та Англіканська "церква". Католиків, які продовжують триматися істинного християнського вчення, переслідують, порочать Католицьку Церкву, щоб посіяти сумнів і зневіру у Католицькій вірі. Пропагується мода на різні східні релігії, культи, філософські течії. Пропагується сатанізм, окультизм, магія і астрологія. Секуляризовані християни легко ведуться на ці пастки диявола і потрапляють у сіті пекла, масово стають одержимими і тому толерують, під впливом злих духів, сучасні ідеї ліберастії.
І основне: всі ці ліберастичні павутини - вони охоплюють усе європейське суспільство, окрім ісламістів. Вони, будучи до кінця вірними Аллаху, не піддаються впливу секуляризованої політики. Причина проста. До новітньої політики ліберастії християнську Європу масонські організації готували кілька століть. Спочатку отруювали суспільство легкою дозою демократії. Потім в особі французької революції знищували консервативне духовенство, церкви, католицьку освіту, католиків, прагнучи їх поставити навколішки перед масонською ідеологією, релігією, або переосмислити свої християнські консервативні цінності і інтегрувати їх до більш примітивної сучасної філософської думки. Різні єретичні філософські концепції завжди виникали у християнському світі, проте Церква, маючи вплив і авторитет, не дозволяла їм вільного виходу у світ, зберігаючи чистим християнське вчення. Проте після французької революції інститут Церкви, католицької освіти перебував у руїнах, тому одразу ж філософські погляди набули неабиякого публічного розвитку та наслідування, аж до крайніх поглядів атеїзму. Як тільки Церква почала ставати на ноги, Її одразу ж бичували атеїстичні, масонські уряди, в той же час пропагуючи антихристиянські та атеїстичні ідеї. Християни потрапляли поступово під вплив цих ідей, їхня віра слабшала, деструктуровувалась, мутувала. Християни заражалися вірусами модернізму, забуваючи про традиційне християнське вчення. Нове покоління християн зовсім відрізнялося від старшого, виникав культ і мода бунту нової, освіченої еліти проти консервативних, середньовічних у поглядах, батьків. І коли після Другої світової війни у суспільстві виник потужний рух молоді проти всього святого, проти католицького "ярма", консервативного світогляду, тоді молодь пішла радо назустріч сатані і плодам його слуг, прагнучи скинути з себе старий одяг моральності, духовності, гідності, пристойності та християнської совісті. Саме тому сучасні християни, як плід секуляризованої політики ліберастів-масонів, так легко потрапили у павутину диявола.
А от ісламісти, які зберігали свої релігійні цінності, протилежні до сучасного секуляризму, жили у закритому суспільстві, де панували виключно ідеї їхньої релігії. До них не проникав бруд зіпсованого Заходу, тому, коли їм відкрили кордони європейські держави, увійшли у них зі своїми строгими поглядами і цінностями. А те морально-зіпсоване середовище, яке панує у Європі і почало ісламістів оточувати, не те, що не зіпсувало і не розчинило їхні цінності, але навпаки, обурило їх. Цей бруд став для них нестерпним, вони зненавиділи християн, європейців, тому ще консервативніше підійшли до свого становища. Вони добивалися відкриття мечетей, групувалися і спілкувалися переважно зі своїми соціальними групами, вони не поспішали злитися з секуляризованими європейцями. У сім'ях продовжували виховувати дітей, строго зберігаючи їхні релігійні цінності, які передаються з покоління в покоління. Вони почали жити у Європі як її громадяни, проте не так як європейці. Тому теперішня їхня життєва позиція зводиться до того, щоби знищити цей модерний, пост-християнський соціум довкола себе і жити у тому середовищі, звідки вони вийшли. Звідси й ці судові позови проти Хрестів, християнської атрибутики, релігії.
Вони також не можуть сприймати новітні ліберастичні суспільні "послуги" і пропаганду. Їм не дозволяються аборти, контрацепція, для них мерзенним є гомосексуалізм. Вони продовжують народжувати десятки дітей, у них зберігається національно-релігійні почуття честі, гідності. І хоч останнім часом новітнє покоління мусульман інтегрується у європейську культуру, піддаючись на ліберастичні пропаганди і стаючи в опозицію до цінностей їхніх батьків, проте політика ліберастів таки досягла того результату, при якому християнство вироджене, кількість білого населення європейців різко скорочується, а мусульманство, яке уже ледь не домінує у Європі, процвітає. І навіть в контексті боротьби проти Католицької Церкви, якщо мусульманство перетвориться на дітей ліберастів, десакралізується, воно все одно долучиться до тієї боротьби проти Церкви за ліберастичні цінності, яку ведуть білі європейці своєю толерастією, атеїзмом, модерним псевдо-християнством та іновірством.
Як бачимо, християнський світ окупований, він знаходиться під загрозою знищення і вимирання.  
Тому перед сучасними свідомими християнами постає те рокове питання, яке кілька століть тому поставало перед християнами Католицької Європи і Близького Сходу: змиритися і готуватися до духовної смерті, байдуже дивитися на руйнацію і профанацію Святої Церкви, чи стати до бою, почавши новий Хрестовий похід. Якщо я звертаюся до українських християн, то маю на меті застерегти: те, що поки ми живемо у вільній державі, де можемо вільно сповідувати свою християнську релігію, зовсім не означає, що нам не слід хвилюватися проблемами християнства на Заході, навпаки. Ми повинні відродити у своїх душах той славетний образ лицарів-тамплієрів, починати кувати свою зброю, яка є не тільки молитвою, але й активними громадськими діями, позицією та дискусійним реагуванням проти зазіхання Європейської політики на розвиток України і її Церкви; словом, прикладом відроджувати християнську Україну, воювати проти ворогів України - атеїстів, лібералів, гомосексуалістів, модерністів, які прагнуть наблизити нашу християнську державу у павутину ліберастичної Європи, діючи із середини. Будучи по суті своїй нікчемними, вони прагнуть зруйнувати морально-духовні цінності нашого шляхетного українського народу. Тотальний наступ на свідомість українців почався іще перед розпадом СРСР за звичним для ліберастів сценарієм. До нас спочатку нелегально, а після розпаду масово почав проникати культ європейської секуляризації в особі фільмів, серіалів (де критикується, висміюється християнська релігія, опорочнюється Церква, прославляється свобода інстинктів і природних начал людини, пропагується сексуальна вседозволеність, атеїзм, сатанізм), музики (яка покликана зруйнувати моральність людини, здеградувати її свідомість, пропагуючи ту ж сексуальну вседозволеність, сатанізм, атеїзм, звільнення від моральних та духовних рамок, "повернення" до тваринного способу життя), книги, літературу (пропаганда окультизму, магії, астрології, східних практик та релігій, культів, сатанізму, теософії, атеїзму, сексуальної вседозволеності). Відкриваються освітні кордони для української молоді, яка вирушає вчитися не тільки спеціальності, але й способу життя європейців, запозичуючи їхній світогляд, мислення, політику і моду, та, повертаючись в Україну, заражають цими неоідеями своїх ровесників, близьких, насміхаючись і критикуючи їхні консервативні традиційні цінності. Старше покоління заробітчан, ринувшись за кордон, до деякого часу поверталися звідти приголомшеними від аморальності західного суспільства, тепер же вони повертаються іншими, тепер вони звинувачують консервативних українців у середньовічності поглядів та традиційності переконань. Вони вчать свою молодь, дітей бути європейською, дозволяючи їм деморалізовуватися та духовно деградувати. Тепер старше покоління не заперечує, а молоде активно відстоює потребу позбутися старих, християнських, духовних цінностей і перейти на нові, вседозволені, ліберастичні ідеї. Тепер вони якщо не організовують, то схвалюють і пітримують гей-паради, аборти, евтаназію, десекуляризацію установ, закладів, організацій, освіти, культури, політики. І це відбувається на ще незагоєнній духовній рані тоталітарно-атеїстичного панування. Інші відновлюють язичництво, інші - атеїзм, ще інші - стають націоналістами, щоб боротися проти християнства - всі вони ведуть боротьбу проти Святої Церкви, християнства, вони є виконавцями апокаліптичних пророцтв - готують світ до приходу антихриста, він таки прийде, проте чи можна його прихід відтермінувати? Так, можна і треба. Для цього слід стати християнськими воїнами, лицарями і почати боротьбу за оборону нашої Святої Віри, потрібно взятися до захисту душ наших братів і сестер, українців, України. Потрібно вже тепер боротися проти експансії і окупації європейської ліберастії, поки вона масово не проникла у наше суспільство. Треба зараз починати новітній Хрестовий похід проти вбивць наших душ.
Мені дико спостерігати за нашими сучасними християнами, які перетворилися на гомосексуалістів! Чоловіки і жінки, які вважають себе християнами, ревними християнами, перетворюються за ліберастів, розплідником чого являється новітня християнська думка, яка виникла у результаті переосмислення християнських цінностей сучасними богословами-модерністами, які також черпали освітню отруту в освітніх закладах тієї ж ліберастичної Європи і Америки. І цей псевдо-християнський масонський лібералізм, проникає у душі християн, отруює їх і робить їх паралізованими. На пропозицію сучасних свідомих християн провести серйозну акцію протестів проти гей-параду, лібералізовані християни обурюються, вважаючи це дикістю і середньовічністю, адже, типу, ми живемо у сучасному суспільстві, демократичному, де панують закони свободи, толерантності і взаємоповаги, тому не слід втручатися у життя інших людей, які сповідують інші цінності. Вони схвалюють проведення гей-параду як ознаку демократичності України, вони толерують гомосексуалістам, які починають свою кампанію по пропаганді під ярликом гендерної рівності та взаємоповаги своїх збочених ідей. Вони вважають, що гомосяки мають право на свій спосіб життя і на пропаганду такого способу життя серед українців, зокрема й дітей.
Свідомих християн в Україні зовсім мало, проте вони готові діяти в ім'я Христа задля спасіння нашого українського народу. Лицарів-тамплієрів також було не багато по кількості, проте довший час вони вели успішну боротьбу проти кровожерних ісламістів. Нам слід об'єднатися, визначити вектори спільних дій і починати захищати свої душі, душі своїх братів і сестер, дітей, українського народу і України як суверенної християнської держави. Інакше ми перетворимося на тих слабких істот, яких легко зможуть захопити вороги; якими будуть маніпулювати; яким будуть диктувати свої ідеї, нав'язувати чужі для нас погляди, думки і доказувати, що це є наші думки і погляди, що ми вільні, проте насправді будемо кріпаками поки взагалі не перестанемо існувати.

Новітні лицарі Храму

Що потрібно для того, щоб стати новітнім тамплієром? Перш за все потрібно стати справжнім консервативним християнином, якому є чужим толерастія, модернізм, прагнення земних благ і почестей, боязнь бути осміяним суспільством, критикованим і відкинутим, прагнення сподобатися людям, прагнення іти в ногу із сучасним світом, потурання моді. Цей християнин не повинен боятися соціуму і його оцінки соціумом, але повинен мужньо і свідомо протиставлятися течії цього світу, він повинен стати воїном Христа, а отже не боятися пожертвувати собою, своїм статусом, матеріальними благами та славою у боротьбі проти диявола і його світових слуг і дітей. Хрестоносці повинні взяти активну участь на полі битви, яким зараз являється інформаційний простір та соціальне середовище. Він повинен відповідати ударом на удар при кожному поєдинку у відповідь на тактичні дії всіх вище згаданих ворогів людських душ, виявляти та нейтралізовувати отруйні стріли ліберастичного масонства. Він повинен також бути глибоким містиком, у глибоко-духовному зв'язку з Богом, повинен розуміти Святе Письмо, християнські пророцтва, вміти їх розпізнавати та споглядати їхню реалізацію у сучасних умовах чи передбачати можливість настання тих чи інших подій і намагатися їх не допустити, відтермінувати чи зменшити їхній негативний вплив на існуюче буття суспільства. Він повинен паралельно до матеріальної боротьби проти слуг сатани, вести містико-духовну боротьбу із тими злими духами, які будуть постійно атакувати його з того моменту, відколи він вирішить стати воїном Христовим. Він повинен остерігатися важкого гріха, який би дозволив злим духам зламати і здобути перемогу над воїном чи звести його у хибному напрямку. Він повинен навчитися розпізнавати дію злих духів через події і явища, людей, близьких і ворогів, які його супроводжують на полі бою. Він повинен духовно зростати і вдосконалюватися у духовній боротьбі, заручитися підтримкою святих і ангелів, які б його супроводжували, допомагали йому, навчали і просвітлювали його розуміння стратегій та хитрості диявола, щоб вміти відбити той чи інший удар. Воїн Христа повинен не боятися, коли йому будуть погрожувати, переслідувати, залякувати, але навпаки, повинен сприймати це як реакцію на результативні дії лицаря і тому більш завзятіше повинен вести боротьбу.

"10. Нарешті кріпіться в Господі та в могутності його сили.
11. Одягніться в повну зброю Божу, щоб ви могли дати відсіч хитрощам диявольським.
12. Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах.
13. Ось чому ви мусите надягнути повну зброю Божу, щоб за лихої години ви могли дати опір і, перемагаючи все, міцно встоятися.
14. Стійте, отже, підперезавши правдою бедра ваші, вдягнувшись у броню справедливости
15. і взувши ноги в готовість, щоб проповідувати Євангелію миру.
16. А над усе візьміть щит віри, яким здолаєте згасити всі розпечені стріли лукавого.
17. Візьміть також шолом спасіння і меч духовний, тобто слово Боже.
18. Моліться завжди в дусі всякою молитвою і благанням. І для того, чуваючи з повною витривалістю, моліться за всіх святих..." (Ефесян 6:10-18)

Коли воїн Христа навчиться поборювати диявола, тоді він буде бачити духовними очима, як боротися з його слугами. Господь його навчить ухилятися від стріл лукавого і відбивати удари мечів його слуг, чи в слові, чи в ділі, чи в матерії, чи поза нею.

"не журіться, як або що говорити: тієї години буде вам дане, що маєте ви говорити, бо не ви промовлятимете, але Дух Отця вашого в вас промовлятиме."
(Від Матвія 10:19,20)

І останнє. Ми, східні лицарі-тамплієри, повинні битися мудро і сміливо до кінця. Якщо ми будемо падати, якщо диявол нас переможе, ми закінчимо так, як закінчили давні тамплієри, - вони, що боролися проти єресі та ісламу, зійшли зі шляху праведного і утворили страшну єресь на основі ідолопоклонства та ісламу. Вони впадали у спокуси, тому диявол їх переміг і перетворив на своїх слуг, які існують і понині, поклоняючись йому. Ми ж повинні усвідомити, що ця боротьба - проти особисто сатани і його слуг - це найважчий вид боротьби, який існує у світі. Навіть будучи святими, ми самі не зможемо виграти цю боротьбу. Тільки Господь її може виграти, бо Він переміг диявола. Тому пам'ятаймо, що ми лише слуги Господні, хоч і лицарі, проте перемоги і здобутки повинні присвоювати Господу, а не собі. У покорі Господу сила християнина. Коли Господь за нас, тоді нема кого нам боятися, головне не впасти у гріх - сіті сатани, не бути пораненим його стрілами спокус. Для цього слід поєднати у собі лицаря та монаха, тобто бути воїном Христа і слугою Христа. Хай Господь нас благословить! Хай Пресвята Богородиця, святі та ангели нами опікуються і допомагають! Хай нас не покидає благочестя та мужність у боротьбі, поки ми не отримаємо вінці переможців у Царстві Небесному, де перебуватимемо у вічній злуці з Господом Богом у Царстві Небесному на віки. Амінь.