Моніторинг процесів сучасного розвитку суспільної думки в Україні, вектори суспільної орієнтації українців вказує на те, що Україна вкотре прямує у зашморг небезпечного окупанта. Мова йде про євросоюз як систему тоталітарного ультра суспільства, яке, набираючи з кожним роком все більшої могутності і влади, хитро та мудро захоплює та поневолює країни-учасників союзу, сплітаючи навколо них мертву павутину залежності жертви від підступного павука. Все це відбувається природно, тихо, без жодного пострілу чи «укусу».
Глобалізація як інструмент політики цього ультра суспільства почала формуватися і активно розвиватися в минулому столітті, скориставшись своєю ж заздалегідь розробленою стратегією дискримінації консервативних ідеологій. Дана стратегія плекалася тисячоліттями, в її основі завжди лежали принципи абсолютної влади, тоталітаризму та універсального контролю. Імперії, королівства, монархії – все це були прототипними моделями побудови єдиного суспільства, в основі якого лежала архаїчна модель Вавилону як символу абсолютизації влади людини у світі, відмови від Бога як першоджерела буття та спроби заміни Бога людською владою. Влада передбачає контроль над усіма процесами, явищами та елементами суспільства як носія і джерела влади, як джерела буття живої матерії, без якої неможливо отримати владу. Влада завжди була найвищою цінністю, це був символ Бога і абсолютизації найвищих прагнень людини у філософському тлумаченні мети існування життя відносно вічності та поняття світу. Еволюція влади починалася із примітивних матеріальних цінностей, які мали властивість бути і не бути, тобто виходила із правового поняття «володіння». Хтось чимось володів, інші не володіли і така різниця розвивала поняття статусу, як результату природної залежності того, хто не має від того, хто має. Причиною такої залежності було прагнення жити, отже, природна необхідність життя спричинила появу залежності користувача від володільця, слабкого від сильнішого, бідного від багатшого. Наявність інструментів, ресурсів, вмінь та позитивного результату використання цих чинників викликала у людей відчуття зверхності, особливості, універсальності та незамінимості, а отже, породжувала гордість як властивість і можливість бути людиною і водночас надлюдиною. Гордість підносила людину над іншими, таким чином віртуально формуючи сприйняття себе як нового виду живої істоти.
Людське суспільство завжди було релігійним, світогляд людей завжди зводився до трьох видів буття: тварин, людей і Бога (богів). Тварини залежали від людей, приручивши їх, люди тварин якби поневолили і стали розпоряджатися ними у своїх корисливих мотивах, як от їжа, транспорт, інструменти тяглової сили і т.д. Водночас люди залежали від Бога (богів), адже перебували у такому ж становищі відносно Бога (богів), як тварини відносно людей. Сили природи, стихії, хвороби узалежнювали людей від себе, власне, людина корилася тому, що не змогла підкорити. Правовірні, які дотримувалися дохристиянської віри в Бога, визначали Його так, як Господь їм це був безпосередньо об'явив, вони не ототожнювали Його з силами природи, стихіями чи явищами, але сприймали їх як наслідок діянь Бога на Землі. Це релігія духовності, релігія Духа, яка тепер називається християнством. Язичники ж, які відійшли від первинної релігії, втратили статус духовної істоти, вважаючи себе абсолютною природою на рівні тварини. Вони відчували себе слабкими тваринами, повністю залежними від сил природи. Ця залежність зумовила появу страху перед будь-якими непідконтрольними явищами у світі, а отже, формувала світогляд залежності людини від будь-чого сильнішого. Цей світогляд заставляв людину упокоритися силам природи і сприймати їх за божества, як носія влади над людиною, а людину сприймати як абсолютного раба божества. Проводячи аналогію проявам сил природи і трактуючи ці прояви як дію божеств, люди прагнули зрозуміти дію і мотиви божеств, а тому приходили до єдиного висновку – це дія хаосу. Прагнучи хоч якось упорядкувати і унормувати цей хаос для свого подальшого існування, люди приносили жертви стихіям природи, починаючи від плодів і завершуючи ритуальними людськими жертвоприношеннями. Проте, так як ні вітер, ні гроза, ні вода у своїх природних проявах не можуть змінити дію своєї стихії завдяки цим жертвам, тому люди не змогли упорядкувати залежність своєї природи від божеств, таким чином тисячоліттями вважаючи себе частиною дикої природи, приреченою на долю звичайних тварин. Це усвідомлення формувало у людей комплекс раба, меншовартості та варварської дикості. По своїй релігії, не будучи духовними істотами, вони втрачали будь-яке поняття моралі, совісті, пристойності. А тому цей світогляд глибоко закорінився у генах наступних поколінь, таким чином назавжди виродивши первинний образ духовної істоти, створеної Богом, сфорумавши образ дикої тварини з усіма її природними інстинктами, а навіть протиприродними збоченнями, які невластиві навіть тваринам, адже тварини свою дикість черпають із закладених у них інстинктів, які здатні змінюватися лише за наявності розуму, який є тільки у людей. Інстинкти тварин контролюють їх поведінку, а розум людини ці інстинкти здатний або приборкувати і контролювати, або розвивати їх у наймерзенніших і найжорстокіших формах.

Носії первинної релігії (прахристиянської) були духовними людьми. Вони не піддавалися впливу дикої природи, а тому генотип їхній формувався і передавався з покоління в покоління із закладеним сприйняттям свого буття як істоти, створеної Богом особисто, а отже, духовної. Людина жила за законами, а отже її буття сприймалося як упорядкованим та унормованим у залежності від Бога, виключався будь-який прояв хаосу чи безпорядку у відносинах Бога з людиною. Були правила, виконуючи які людина відчувалася дитиною Божою, будучи благословенною, вона мала усе необхідне і жила у достатку, не залежачи від хаотичних проявів природи чи стихій. Порушуючи правила, людина підпадала під кару Божу, а тому виключалася із унормованих відносин з Богом. Тоді Господь допускав хаотичний вплив природи на людину, ставивши її на рівні із язичниками, проте чекаючи, поки людина усвідомить свій анти-духовний проступок, покається і повернеться до духовного життя. Це принцип здорової демократії, оснований тисячоліттями тому Богом, передбачав свободу і життя в достатку за умови виконання законів Божих, і відповідне покарання за порушення законів із супроводжуючою ізоляцією людини від Божого суспільства. 

Власне, так сталося, що духовні люди (жиди) з часом, після багатьох все частіших проступків супроти Бога, в кінці-кінців таки повністю Його зреклися, асимілювавшись і перейнявши релігію і культуру язичників, диких людей. Господь тому й забороняв кровозмішення із представниками язичників, щоб у формування наступних поколінь, до генотипу духовної людини не увійшли гени дикої людини – раба. Проте, жиди Бога не послухали і стали кровозмішуватися із язичниками. Це призвело до появи нового виду жидів – «універсальних», які від тих часів і почали намагатися отримати владу у світі для того, щоб поневолити усіх інших людей, зробивши їх своїми рабами. Ці жиди тепер присутні всюди, вони формували суспільство, вони створювали таємні товариства, вони робили перевороти і страшні геноциди, власне, цей вид жидівства є тим унікальним мутантом, який перейняв властивості «надлюдини» із дикими властивостями жорстоких і аморальних язичників.

Проте, все по-порядку. Будучи вибраним народом, жиди відчували свою піднесеність над іншими, порівнюючи свій благословенний статус із природнім і немічним життям язичників. Вони спершу гордилися цими привілеями і тому і них формувався комплекс повноцінності і надцінності. Над собою вони визнавали тільки владу Бога, та й то не завжди. Завдяки благословенню Бога, жиди були процвітаючою нацією, володіли неабиякими багатствами та худобою, мали великі маєтки і землі. Будучи господарями на своїй землі, та маючи достатки, вони вже не хотіли працювати, порати землю, щось добувати, майструвати, виготовляти, рубати, вони придумали залучати до цього рабів, а так як статус жидівства формувався у їхній свідомості як особливий і привілейований через неправильне трактування Божих установ, вони вирішили наймати рабів із сусідніх язичницьких племен. Форма рабства давала їм не тільки повну свободу і відчуття зверхності, але й спонукала до появи міжжидівської конкуренції. Бути паном над рабами стало недостатнім для розвитку їхнього іститутут влади, і вони почали конкурувати між собою, намагаючись стати зверхнішим над іншими жидами, захоплюючи сусідні жидівські маєтки, грабуючи і обманюючи одні одних.
Зрештою, сформувавши у своєму генотипі сталу свідомість носія влади і господарями над іншими людьми, вони почали відмовлятися від самого Бога, не вбачаючи уже більше залежності від Його благословення і їхнім достатком, яке вже передавалося як спадщина, а не дар Божий. Тому вони відійшли від Бога, покинувши Його заповіді і поринувши у світ дикої природи.

Можна сказати, що таким чином вони ставали атеїстами, відмовляючись від Бога, проте ні, вони всупереч здоровому глузду їхніх вчинків, переймали язичництво. Постає питання, навіщо людині з псевдо статусом «надлюдини» визначати залежність свого буття перед рослинками і тваринками, дощиком чи вітерцем? Справа в тому, що язичництво настільки деградувало людську природу, що перетворило цю релігію із банальної необхідності жертвоприношень у розвинутий інститут пікантних і збочених ритуальних культів. Дозволялося усе, вимагалося усе, збочення і аморальність стали заповідями життя людини. Для жидів, які мали усе, владу і достаток, це було якби вершиною їхнього прагнення у задоволенні, адже відвернувшись від Бога, вони почали втрачати духовність, контроль над інстинктами, тим самим поринувши у блуд як у щось нове і захоплююче відносно морально-утвердженого попереднього духовного життя. Почалося кровозмішання і формування нового жидівства. Це тривало недовго, Господь кілька разів карав жидів масовим поневоленням їх іншими потужними язичницькими народами, проте жиди не каялися, але навпаки, все більше мутували, переймаючи бездуховність світогляду у переформування свого генотипу. В цей час починають формуватися нові релігійно-ідеологічні трактати жидівського світогляду, відбираючи ті якості Біблії та книг язичницьких релігій, які відповідали уже сформованому генотипу жида дохристиянського періоду. Це надлюдина, це посередник між божествами і «простими смертними», всі решта «нежиди» повинні бути знищені або бути поневоленими жидами у абсолютне рабство, жиди повинні керувати світом і вкінці-кінців підготувати суспільство до приходу антихриста. Ось ці основоположні принципи стануть джерелом буття усього жидівства в усі періоди часу. Вони настільки вкоріняться у генотип молодих жидів, що хоч візьми немовля і вирощуй його без впливу старших жидів, - воно все одно проявлятиме ті властивості, якими живуть соціально-зв’язані жиди.

Прихід Господа Ісуса Христа змінив концепцію поняття «вибраного Богом народу». Привілей вибраності, давно втрачений жидами, був містично переданий на всіх християн, незалежно від раси чи національності. Прийняття християнства для людини означає прийняття правил Бога, за якими, виконуючи їх, людина уже не залежить ні від чого, що існує чи живе на Землі, тільки від Бога, Його милосердя і Любові, це дитина Божа, не раб, якими себе вважають язичники. Відречення чи неприйняття християнства означає повернення чи залишення людини у стані раба, залежного від випадків, стихій, явищ. Все це відбувається за принципом свобідної волі і тут немає жодного тоталітаризму ні збоку людини, ні збоку Бога.

Проте, втративши свою державність і самостійність, жиди, розсипавшись по цілому світі, продовжували нести свій світоч ідеології вибраності та надлюдяності, проникаючи у всі сфери суспільних процесів інших народів. Вони із почуттям зависті до християн, на яких уже перейшла «вибраність» і благословення Боже, впродовж двох тисячоліть намагалися будь-що знищити християнство як носія містичної надлюдини – людини природи і Духа, істоти, яка має привілеї і ознаки як людини, так і ангелів чи інших духовних надістот. Святий Дух із хрещенням людини не дається і не сходить на людину просто так, Він дає силу і реальну владу людині впливати на матерію і духовний світ, якщо воля людини добра. Господь через старозавітніх пророків творив надприродні чудеса, проте тепер людина вірою і силою Святого Духа здатна творити чудеса, а це означає, що духовна людина отримує вищий статус – статус напівангела.

Жиди, втративши менший статус, та й взагалі будь-який статус, окрім природної живої істоти, намагалися повернути собі таку владу і силу, проте, будучи відлученими від Бога, вони шукали альтернативних джерел влади, зокрема містичної. І вони її знайшли. Це люцифер. Маючи згідно волі Божої, «силу і владу на Землі зводити народи до часу», сатана володіє певними можливостями і владою, яку він не може реалізовувати на Землі безпосередньо – лише через людей, а ключем до отримання цієї влади є вільна воля людини. Демони здатні матеріалізуватися, проте все таки їхня діяльність зводиться до спокус. Проте коли людина приймає владу диявола, вона отримує привілей більшої здатності до практичної реалізації цієї влади, адже людина по статусу займає вищий ступінь істоти, аніж дияволи.

Залучившись підтримкою люцифера, жиди почали переформатовували свої релігійні течії в одну єдину і повністю присвячену новому господарю релігію. Це таємна релігія, доступ до якої мають вибрані жиди, які отримують знання і посвячення від найпримітивніших та загальних постулатів на нижчих ступенях втаємничення і до найвищих та безпосередніх свячень на вищих ступенях з усіма серйозними ритуальними фізичними та душевними злиттями людської природи з демонічною. Одним словом, бажаючи отримати велику владу, людина віддає своє тіло і розум в оренду духу демона, взамін отримує право розпоряджатися владою демона. Проте, цього ніхто ніколи не скаже, підстава полягає в тому, що на вищих ступенях втаємничення, здобуваючи абсолютну владу демона, людина втрачає контроль над своїм тілом і розумом, тим самим, бажаючи стати напівбогом, стає абсолютним рабом і носієм волі демона. Ми бачимо людину, але це лише тіло, душа якби законсервована і ніякої участі у свідомих чи підсвідомих процесах розумової та фізичної діяльності людини не бере.

Поширюючись як ракова пухлина, метастазами проникаючи у всі соціальні процеси, інститути, установи, заклади суспільства, вони прагнуть мати всюди своїх людей, контролювати і впливати на суспільний розвиток, на думки, погляди, ідеї, релігії, культуру, сприйняття, моду, поведінку людей. Процес глобалізації необхідний для того, щоб сформувати одне суспільство, одну державу з одним громадянством для того, щоб недопустити проявів ідей чи поглядів, які є індиферентними від ідей світового жидівства. Вони взагалі хочуть зробити людство нездатним свідомо, тверезо чи свобідно мислити, це має бути одна біомаса тупих, нерозумних, аморальних та бездуховних людей, метою, ідеєю і призначення життя для яких буде тільки задоволення своїх пожадливостей і пошук нових збочених відчуттів. Вони бажають реалізувати абсолютну владу своєї раси, а для більшої розрізненості їхньої раси від всіх решта – перетворити усіх інших людей у подобу тварин, диких, бездуховних істот, які ніколи не зможуть стати для жидів опонентами чи ворогами.

Справа в тому, що поки християнин є носієм Святого Духа, він контролює свої інстинкти, ті прояви генотипу дикої природи, яку формували предки тисячоліттями, проте коли людина набирається гріхів, втрачає ласку Святого Духа, вона деградує і повертається у збочення і дику природу язичника. Стає рабом і узалежнює себе від усього, зокрема від свого тіла.

З контексту публікації згадуємо, що генотип язичників мутував до такої степені, що перетворив людей у подобу тварин, диких, немічних супроти природи, істот, проте жорстоких і аморальних відносно собі ж подібних. Проте з поширенням християнства, і не тільки морально розвинених релігійних концепцій, але із реальною дією Святого Духа, дика природа пост-язичників почала руйнуватися, інстинкти почали приборкуватися здоровим глуздом, морально і духовно підкованим розумом, людина почала просвічуватися і комплекс рабства почав зникати з її свідомості, а дикість, жорстокість та збочення почали зникати з людського світогляду. Нова, народжена від Духа, людина переображувалася і ставала надлюдиною по подобі ангела. Це дало поштовх для розвитку сучасного розвинутого суспільства, науки, техніки, освіти, медицини, культури, духовності взагалі. Святий Дух поступово очищав цивілізації від варварського мислення, поведінки, життя. Збочення, ритуальні вбивства відійшли у таємні закутки християнського суспільства – у жидівські катакомби таємних товариств, сект та орденів масонської павутини.

Коли сили жидівського масонства окутали своєю павутиною велику частину Європи, коли жиди відчули силу і владу, достойну публічному виходу, вони здійснили Французьку революцію, як перший етап пропаганди антихристиянської моделі і способу розвитку європейських держав. Жидам життєво необхідним є знищення християнства, інакше вони не зможуть повернути людину до мутованого стану тварини. Дух Божий просвітлює розум людини, який бореться проти інстинктів, контролює їх і керує ними, а без Духа розум сам стає рабом інстинктів, людина втрачає відчуття свободи, волі, стає рабом, на благо жидомасонам.

Після революції, усвідомлюючи, як важко переламати консерватизм Європейської християнської спільноти, жиди вирішили дискредитувати консерватизм у жалюгідній формі жорстокого тоталітаризму у вигляді радикального націоналізму, для того, щоб мати абсолютну підставу заборони будь-які прояви консервативних ідеологій, тим самим підготувавши підґрунтя для активного поширення і пропаганди радикальної ліберастії у формі тоталітарної демократії.

Дискредитація націоналізму у формі розробленого жидівством націонал-соціалізму стала необхідним базисом у просуванні лібералізму як політики викорінення християнства як консервативної релігії. Це, що вважалося раніше гріхом, забороною, а саме різного виду збочення, вседозволеності та аморальності тепер почало трактуватися як вищі суспільні цінності, права людини і метою буття суспільства. Для Європи ця модель стала ефективним інструментом у знищенні християнства. У нашому, східному  християнському суспільстві була задіяна модель фізичної ліквідації християнства у вигляді атеїстичного комунізму. Таким чином формувалося підґрунтя для викорінення християнства як у західному, так і у східному суспільствах.

На цьому підґрунті зараз реалізовується пропаганда усього того, що заперечує свобідну волю людини, здоровий глузд та моральну духовність. Особливо загострюється пропаганда радикального гомосексуалізму. І це не тільки тому, що світове жидівство прагне зекономити природні ресурси за рахунок скорочення кількості людей (для чого й придумує у своїх секретних лабораторіях різні невиліковні інфекції), але й перш за все тому, що гомо-пропаганда являється ефективним способом знищення християнства, як такої «антигуманної» релігії, яка забороняє людині «проявляти свої права та інтереси», тим самим ставлячи релігії в один ряд із екстремізмом, нацизмом, комунізмом та іншими явищами дискримінації. Демократія уже своє віджила, вони використали її лише для того, щоб підготувати суспільство до вміння співжиття нормальних і ненормальних проявів людської природи. Тепер же, коли політика толерантності навчила людей ставитися до різного роду збочень та вседозволеності із спокійним сприйняттям, вони починають агресивну кампанію боротьби проти усього, що зветься нормальним. Останні 50 років пішли на те, щоб заспокоїти і пристосувати старше, доросле консервативне покоління до ненормальних суспільних рухів, а тепер, коли ці аморфні елементи суспільства уже не розрізняють між нормальним і ненормальним, взялися за дітей, і від самих дитячих садочків буквально вирощують покоління мутантів на засадах нелюдського збочення і фобії до всього, що є морально-високим, зокрема до християнства. Вони вирощують рабів, які з кожним роком вступають у доросле життя з сформованою свідомістю, ворожою до будь-якого прояву християнського світогляду.

Коли це покоління зараз підросте і набуде масового характеру,  воно як пухлина, трісне із середини і виллється на усе тіло суспільства, покриє його своєю нечистю та смородом. Це покоління – воно вчинить так, що зруйнує усе, знищить, викорінить абсолютно усе, що буде супротивитися їхньому світогляду. Воно повстане проти Церкви, як єдиного джерела здорової духовності, воно захоче стерти Церкву з лиця землі, навіть незважаючи на політику сучасного духовенства йти на зустріч цій армії безбожників і ліберастів, уподібнюючись до них. Вони як люті леви будуть роздирати усіх, хто не є левом.

Ця стадія у матеріальному полі забезпечить формування цілісного, глобалізованого суспільства, з дуже міцними і динамічними зв’язками між елементами і це стане цілісним інструментом у руках тих, хто контролює світ. Прямі директиви політики верхівки влади уже не наштовхуватимуться на різні опори, опонентські зауваження, радикальні невдоволення і бойкоти. Вони навіть не будуть кимось аналізуватися – вони будуть сприйматися «на віру» чи довіру до урядів, як тих хто повинен вирішувати і думати, всі решта – суспільство – мають тільки жити для задоволення і не думати, не аналізувати, не противитися чи дискутувати, інакодумних будуть нейтралізовувати як потенційну загрозу суспільства.

Що стосується містичного поля, то тут усе набагато колоритніше. Ні гроші, ні влада, ні ідеології, ні принципи, ні щось інше у цьому світі, що може розглядатися як цінність чи мета, - нічого з цього не формує ту політику, яку проводять уже дві тисячі років, а особливо потужно в останні століття – підготовку до приходу антихриста. Все вище перелічене – це все засоби і способи для всіх і вся, це надскладні плани і стратегії, які так же передаються людям від духів, як і протягом всього часу передавали знання людям щодо всіх злих сфер людської життєдіяльності. Хтось називає обдарованістю, даром, талантом, геніальністю, вмінням, - а насправді ми, люди, є лише приймачами чи відтворювачами, дзеркалами світу духів. Єдина наша автономна функція – яка контролюється тільки нами – це наша воля, вибір тих чи інших духів, в результаті те, що ми говоримо, робимо, пишемо, думаємо – усе є відображенням зв’язку між нашою свідомістю і свідомістю духів – добрих чи злих, ангелів чи демонів.

Так сталося, що століття тому відбувся різкий розрив у часовому і просторовому вимірах. Минуле століття вмістило у собі мабуть не одне тисячоліття, але цей проміжок повинен був бути скорочений і втиснутим у одне століття. Такого роду аномалія спричинила настільки неадекватний резонанс у світі, зокрема у структурі людського розуму, що практично кожне наступне покоління випереджало попереднє за усіма показниками розумової активності з різницею у десятки разів чи поколінь. Людство просто природно не могло синтезувати знання і досвід попереднього століття для того, щоб вийти на балансовий рівень із науково-аналітичним потенціалом, який виник у цьому ж вимірі минулого століття, проте не зміг бути синтезованим людським розумом за такий короткий, стиснутий час. Дійшло до того, що духи повинні були фактично «перепрошивати вручну» людський мозок, нерідко не просто змінюючи структуру розумової аналітики, але й банально записуючи всю необхідну інформацію в мозок, як на жорсткий диск у вигляді снів чи видінь. Я не тільки маю на увазі усіх тих відомих вчених, яким приснилися знання, які досі не можуть бути повністю дослідженими, але й усіх тих людей, які завдяки сходженню на них злих духів, зуміли використати ці знання, здійснюючи відповідний вплив на відповідні кола людей, тим самим сіючи у їхніх свідомостях насіння нової глобальної ідеології. Взяти до уваги хоча б якогось письменника чи музиканта. Якщо його твір порівнюючи із типовим твором типового виконавця позаминулого століття, - вважається «революційним» чи геніальним, то це не означає, що людина геніальна вродилася, набрала досвіду життя і змогла змоделювати якийсь цікавий сценарій. Ні, тому що, перевіркою чогось справді геніального є час. І коли ми геніальним захоплюємося не одне століття, тоді це класика, це те, що передано людям для духовного милування добрими духами. А коли новітній твір уже через десяток років чи місяць часу перестає бути цікавим, хоча при першому читанні-прослуховуванні приніс нам «неземне» захоплення – тоді тут слід поставити акцент. По-перше, кожне слово є інформацією. Навіть для неофітів є відомою та істина, що кожне слово, кожний символ – це інформація, а інформація – це енергія. І коли твориться слово, перш за все закладається ідея чи думка, як плід позитивної чи негативної енергії (як цікаво, правда, коли людина думає, у мозку відбуваються електричні мікро-розряди, коли продукується енергія, акумулюється чи передається для виконання), тоді енергія відображається у матеріальному вигляді – це будь-яка дія людини, рух чи слово, символ. Щоб не розписувати, коротко для розуміння: книжна, якщо вона не добра, то вона обов’язково зла, так само все решта. І коли ми класичну музику слухаємо уже не одне століття, то від пісні рок-групи спершу впадаємо у захоплення, а тоді вона для нас здається огидною, це породження-твір явно не добрих духів.

По-друге, згадаймо, що таке гріх, зокрема тілесний, який він солодкий і який він за мить стає огидним і смертельно-розпачливим. Спершу від задоволення нас ніщо не могло зупинити, згодом ніщо б нас не заставило його повторити. Проте фактично він відбувся і вже не важливо, чи ми його повторимо чи навіть думати про це не будемо – так чи інакше ми відкрили містичний канал чи зв'язок із світом злих духів і так чи інакше, а якийсь із духів таки захоче проникнути у нашу свідомість, розум, щоб дещо у нас там в голові настроїти, змінити, немов би комп’ютерний вірус, який так же проникає у комп’ютер, змінює налаштування операційної системи, програм, і навіть після того, як його видаляють, програмне середовище комп’ютера уже працює не так, як до цього часу, але з відхиленнями, помилками і «на зло» користувачу. Злий дух не обов’язково повинен опанувати людину, щоб змогти змінювати настройки її психіки і свідомості. Він шкодить, змінює людські погляди, цінності, базові моральні настройки, спонукає до інших гріхів, які б розширили свідомість в частині сприйняття нових задоволень, тому священики так наголошують на тому, щоб якнайшвидше піти до сповіді після гріха – позбутися духів, яких ми в себе впустили.

Чим більше гріхів робить людина – тим легше духам її перепрограмувати. Чим більше людей грішать – тим легше духам керувати масами. Чим більше людей стануть підконтрольними духам – тим швидше антихрист матиме змогу зявитися у світі.

Уявіть собі, що все жидівство світу століттями очікує приходу свого «месії», вони готові його прийняти як царя і бога. А тепер подумайте, які важелі впливу у світі не перебувають у руках жидів? Кожен український президент, поки не вчинить акту вірності жидівській общині, не зможе утриматися більше року на посаді. Інакше, підконтрольний жидам народ України скине президента із його крісла. Поки жиди приймають поточного президента – доти і народ не зможе нічого змінити, тому що воля народу – це інструмент маніпулювання і поки хтось цей інструмент не візьме у свої руки – доти він не виконуватиме своєї функції.

Все, що зараз відбувається – це театральна схема, розігрувана кожен день за певним сценарієм. Цей сценарій диктується вищим степеням втаємничення, а тоді ними інтерпретується і розбивається на такі собі фокус-групи для все нижчих степеней. Кожна ця степень характеризується певним впливом на свідомості мас людей у різних державах, різних соціальних сферах, колах спілкування, життєдіяльності. Проникнення вищих вказівок відбувається ефективно, крізь усі прошарки суспільства, які тепер власне харчуються цими вказівками-нейропрограмами. Всі решта, незначна категорія суспільства, яка не має змоги слідкувати на глобальним потоком формування людської свідомості – вони відпадають у соціальний «осад», тим самим ізолюючи себе від все тіснішої над-системи глобалізованого суспільства. Суспільство структурується, формується єдина система, в якій християнству не місце. Зараз найголовніше -  повернутися до тих базисів, яких навчала Церква у першому тисячолітті, маю на увазі до радикалізації віри як ідеології, як цінностей, за які сучасний християнин просто зобов’язаний померти в разі вибору між мимовільним зреченням від віри на користь ліберастичних цінностей суспільства, та «екстремістською, не толерантною, дискримінуючою» вірою. Скоро нове покоління вимагатиме від нас чітких проявів, наочних жестів поклоніння Богу чи дияволу. Церва має готувати хрестоносців, а не ягнят-трансвеститів. І радикальніше виступати проти політики урядів, тоді й християни будуть брати за приклад дії Церкви і також чинитимуть спротив жидівській політиці безбожності для нежидів.

Звісно ж, мають ще творитися знаки, які допомагатимуть комусь кріпитися у вірі, а когось остаточно оприділяти як непокаянного.

Як би не було, а все ж це цікаво, ось так читати і розуміти усю історію світу у знаках і символах, прихованих у Святому Письмі, переданнях, пророцтвах, апокрифах і розшифрованих детально до рівня прозорливості, завдяки чому усвідомлюєш, що і чому відбувається сьогодні і що відбудеться завтра. Пророцтва мають бути виконані до кінця, навіть ті, які загублені на темних поличках церковних підвалів. Історія поступово добігає кінця, зараз – період затишшя, період підготовки, формування і вольової диференціації суспільства. Серпень для винограду. Восьмий місяць вагітності. Останній перед останніми стражданнями Землі і плачу людства.

Просіть у Бога мудрості, все решта додасться.