Питання мови є надзвичайно важливим. Протягом усієї історії людства мова відігравала роль тактичного засобу впливу однієї цивілізації на іншу, засобом завоювання і полонення одних народів іншими, це показник пануючого впливу і влади сильної держави—імперії над слабшими, над колоніями, над поневоленими територіями. Можна, звісно ж, захопити, загарбати народ, обеззброїти, обкласти податком, тримати в терорі, насаджуючи деспотичний режим, проте це ніколи не призведе до асиміляції ідентичних ознак народу із ознаками імперії, адже люди – це істоти вільні, вони зберігають свою кровність, зв’язки із старшими поколіннями свого народу, прагнуть мати свої ідентичні ознаки, традиції, культуру, мову, обряди, релігію. Людина завжди прагне відрізнятися від інших, прагне детермінувати свою приналежність до своєї рідної нації, своєї території, до своїх кровних зв’язків. Чому так? А тому, що на рівні генетики у неї зберігається певний базис, який прив'язує людину до певного соціуму, до певної території, до певних біологічний полів, магнітних полів, особливостей природи середовища, у якому живе людина і жив її народ. Людина на всіх психічних рівнях відчує свою ідентичність і  прагне зберігати її за будь-яких умов, адже це дозволяє їй почуватися комфортно, оптимально і у своєму макросвіті. Ці ознаки забезпечують існування в людини почуття волі і свободи, нездоланності і непереможності. Кожен чоловік відчування потребу захисту своєї сім¢ї, родини, свого народу. Адже кожен народ, яким би великим він не був, колись був малим народом, сім'єю або кровноспорідненим колом сімей, які будували свої відносини шляхом кровного споріднення для укріплення зв’язків між сім¢ями, таким чином задля безпеки і допомоги в існуванні малих сімей і соціальних груп. Такі зв’язки згодом призводили до об¢єднання сімей і появи великих соціальних груп на рівні держави чи імперії. Більші народи кровним спорідненням захоплювали менші, утворюючи імперії. Коли пануюча імперія досягала рівня високорозвиненої цивілізації, у неї з¢являлися завойовницькі амбіції, які базувалися на потребі розширення території, потребі нових джерел ресурсів, сировини і «кадрів», які б виконували таку роботу, яка була невластива і небажана для корінної нації, для рідного народу. Виникала потреба у рабах. Раб – це людина, позбавлена волі і свободи, власних інтересів  і амбіцій, переможена і існування якої залежить від інших людей – власників раба. Таким чином відбувалися війни. Це уже не кровний зв'язок з іншими народами, адже кровний зв'язок передбачає рівноправність у зв’язках. Не завжди одні народи прагнуть «родичатися» з іншими, бажаючи зберегти свою ідентичність і це призводить до конфліктів інтересів між останніми, особливо якщо ці народи виявляють відмінні ознаки між собою. Саме тому першими рабами були представники «кольорових рас», які у своєму цивілізаційному розвитку дещо відставали від сильніших, але володіли територією і природними ресурсами. Расизм – це найбільш рання ідеологія людства, яка споконвіків ділила людей на вищих і нижчих за рівнем розвитку та за походженням. Дикі племена в очах високорозвинутих культур здавалися нелюдьми, певною ключовою ланкою між тваринами і людьми, істотами, які б на рівні слонів, коней та собак могли б виконувати потреби вищої цивілізації. Саме у цьому полягає теорія Дарвіна, яка ділить людей на надлюдей і нелюдей, жертвою чого стала Африка і Америка. Потреба в істотах, які б виконували чорну роботу, негуманну і непридатну для людей, призвела до виникнення імперій і колоній, правлячих цивілізацій і сировинних придатків.
Військова справа постійно вдосконалювалася, розроблялися все нові види зброї, вдосконалювалися механізми, пристрої, тактики і стратегії; поняття якості почало переважати поняття кількості, розум, знання, хитрість і мудрість ставали основними засобами у розвитку військової справи. Розвивалася розвідувальна справа.
Історія ізраїльського народу являється наочним прикладом появи першого ідеологічного спрямування – націоналізму. Мойсей забороняв ізраїльтянам одружуватися на жінках інших народів з метою запобігання втрати національної та релігійної ідентичності. Чоловіки, беручи в жінки дівчат інших народів, з часом переймали традиції та вірування дружин, забуваючи віру і традиції своїх предків. Хто б що не казав, а ця модель націоналізму ізраїльського народу призвела до того, що євреї, хоча фактично і не мають своєї держави, як раса, як нація збереглася до наших днів, не те, що на рівні певної мало чисельної діаспори, але це – величезний народ, народи, які населяють практично усі країни світу. У них досі зберігається ця риса ідентичності – у них на найвищому рівні знаходяться національні інтереси. Кожен єврей, досягнувши висот, прагне підтягнути до верхів інших представників своєї раси. Таким чином ця расова організація саморозвивається і спів-існує у будь-якій цивілізації і, не маючи конкурентних соціально-расових систем, практично домінує у світі. Єдиною конкурентною системою такого роду був ІІІ Рейх, проте і він «упав», адже використовував не ті шаблони і не ті методи імперіалістичного прагнення домінування своєї раси. Нацисти використовував старі методи терору і війни, хоча, якби вони скористалися дифузійною схемою соціального захоплення «поган» євреями, вони б зараз справді домінували у світі. Ця схема проста: проникаючи у нові країни, євреї, за прикладом вірусу чи бактерій, прагнуть знайти відповідне, комфортне і сприятливе місце для закріплення свого соціального статусу і позиції. Зазвичай це люди, задіяні у певній соціальній діяльності і які швидко потрапляють у середні касти населення – ремісники, купці… Вони плодяться, одружуються виключно на доньках «свого народу», єврейках, таким чином збільшуючи демографічну ситуацію у плані зростання єврейського населення у середовищі корінного народу. Маючи від природи дані їм здібності розуму і хитрості, підлості і жадності, вони швидко, усіма моральними/неморальними способами, захоплюють суспільні сфери впливу, таким чином добиваючись високого соціального становища і влади. Тобто, біологічно виражаючись, проникають у мозок і починають керувати всім тілом, тобто, фабрикою, селом, містом, державою. Вони починають диктувати корінному народу свої права і права свого народу, інтереси і бажання, згідно Тори, яка гласить, що євреї повинні бути панами світу, а всі інші народи – їхніми рабами. Ці владні сили починають вливатися у таємні протосуспільства, масонські ложі, містичні та окультні ордени, за якими стоять ті ж євреї, з більшими амбіціями і глобальнішими інтересами. Вони уже на глобальному рівні починають керувати світом, плануючи війни, революції, повстання, зміни політичних режимів, ідеологій, суспільних процесів, інтересів, моди, рухів; вони усіма засобами вироджують неєвреїв, перетворюють їх у рабів, у тварин, у нижчі форми життя. Це явище споживацтва, коли маса людей, живучи задля задоволення своїх природних бажань, перетворюють у тварин, які втрачають індивідуальність, особистість, людські ознаки, волю і свободу, які є рабами моди, ідеологій, суспільних культів та власних бажань.
Повернемось до теми. Мова як фактор впливу і поневолення одного народу іншим відігравав ключову роль  у військовій стратегії. Для прикладу повернемось до того ж таки ізраїльського народу, який був згодом поневолений Вавилонською державою, Навуходоносором. І що вчинили вавилоняни, щоби знищити цю непереможну і нескоренну націю? Вони, попри те, що від імені правителя Вавилону, наказували відрікатися рідних релігій, захоплених народів, звичаїв і в обов’язковому порядку приймати релігію Вавилону, насаджували також свою власну мову, по-моєму, арамійську. Таким чином вони остаточно добили цю націю – знищили її мову. Адже самий закон Мойсея був написаний єврейською мовою, то тепер, навіть якби хтось прагнув національного відродження, не зміг би повернутися до історичних витоків своєї нації, адже вони не знали мови і потрібно було відродити державу Ізраїль, щоби офіційно займатися перекладами цих книг – мова оригіналу уже була мертвою. Ізраїль як держава загинув ще перед римською облогою, його знищив Вавилон, шляхом знищення єврейської мови. Хоч після повернення в історичне місце держави, вони отримали тимчасову незалежність, проте вони уже не були одним народом, про що свідчить той факт, що при подальшому набігу ворогів, народ Ізраїля розділявся на прибічників приєднання Ізраїлю до держави-ворога і на тих, які ще відчували націоналістичні почуття прагнення незалежності своєї держави – Макавейські воїни. Частина народу Ізраїля згнило, воно вже не почувалося незалежним, окремим народом, але частиною якогось народу, будь-якого, аби тільки їжа була і дах над головою. Такі люди називаються перешиванцями, сміттям народу. Вони втратили єврейську мову – вони втратили свою державність, національну ідентичність. Саме масонські організації стали тими підпільними націоналістичними рухами євреїв, мета яких полягала у захопленні всього світу і утвердження своєї раси як панівної.
Хіба ця писанина не нагадує ситуацію в Україні? Росія, як Вавилон, прагне захопити Україну уже протягом багатьох століть. Імператриця Катафалка першою додумалася офіційно заборонити вживання української мови у всіх сферах суспільних відносин на території України. Всі наступні імператори також сповідували дану тактику. Радянський союз практично завершив цей план остаточно, коли насильно, шляхом геноциду, знищив значну частину української нації, замінивши її вірусами у вигляді своєї корінної російської нації. Цей вірус розвивався і захоплював всю Україну протягом цілого століття, що й стало плачевним результатом такої нестабільної ситуації в Україні, коли цей вірус прагне добратися до голови, щоби керувати усім тілом. І він уже добрався і його тотальне зараження проникло на всю територію України, навіть у саме серце, в західну частину України.
Усіма можливими способами відбувається ліквідація української нації різними шляхами, проте найсерйознішим з них являється  русифікація і українофобія, особливо це стосується обмеження використання української мови та історії, реалізується стратегія перетворення української нації у націю іншу, у безособову масу, у тварин, чиїми життєвими інтересами повинно бути те ж задоволення бажань, потреб у їжі та розвагах. Росія прагне повернути Україну у своє володіння, хоче поки що не як територіально, проте фактично. Вона прагне перетворити Україну у колонію, у джерело ресурсів – сировинний придаток. А українців прагне перетворити у безлике бидло, яке б не знало ні своєї мови, ні історії, ні походження, ні мети існування. Росія прагне знищити те, що відрізняє людину від раба – почуття волі і свободи і не лише почуття, але закріплене певним становищем, дійсністю і реальністю. Що ж відбувається?
Відбувається наступ на мову. Влада закриває україномовні школи на Сході, у Криму – там взагалі одна україномовна школа. Найлютіший ворог України – Табачник, усіма можливими способами знищує усе, що стосується Української держави, зокрема, добравшись до вищих щаблів влади, ставши міністром освіти і науки, молоді і спорту, цей єврей починає згори знищувати усе: українську мову, українську історію, освіту. Скорочує набір абітурієнтів у вищі навчальні заклади, бо не хоче, що українці були високорозвиненими, адже це б загрожувало перетворенню української нації у рабів, неосвічених і нерозумних. Постає питання щодо закриття значної частини ВНЗ, підвищуються ціни на навчання, що призведе до того, що українці не матимуть можливості за наявної економічної нестабільності здобути вищу освіту, стати спеціалістами, які б змогли керувати державою, провадити її в позитивний напрямок у всіх сферах суспільних відносин, що б призвело до становлення якісно нового, інтелектуально-розвинутого суспільства, яке  б володіло почуттям належності до України як до рідної держави, своєї, у них формувалася б нова свідомість, за якою молоді люди прагнули б усіма силами відроджувати свою Батьківщину, виносити її на якісно новий рівень у світовій громадськості, у них породжувалося б почуття гордості за свою державу, патріотизму і національної самоідентифікації. На даний час частка етнічних українців із вищою освітою коливається на рівні 10%, а, враховуючи, що частка етнічних українців з вищою освітою нижчих прошарків населення, бідних, становить 43%, напрошується висновок про те, що поточна політика держави у сфері освіти призведе до того, що кількість українців з вищою освітою скоротися до 5-6%. А враховуючи тенденцію до збільшення зубожіння українського населення, зростання кількості безробітних, скорочення робочих місць, банкрутство і закриття малих і середніх підприємств, можна сказати, що українці, як нація, житимуть в Україні на рівні населення більшості країн Африки – бідними, неосвіченими, хворими… Back to the ussr!
Реалізується таємна політика виживання українців поза межі України, створюються умови, не життєздатні для людей, влада держави робить усе, щоби захопити територію і ресурси держави і одночасно позбувшись корінного населення – українців. Владу турбує західне питання – ліквідація українців, патріотів, носіїв українського духу. Для цього в офіційному порядку націоналізм оголошується тероризмом і починається тотальне переслідування свідомих українців до того рівня, що вживання української мови стає ознакою приналежності до терористичних організацій. Будь-яка активна суспільна позиція проукраїнського спрямування інтерпретується як терористична діяльність і активно утискається. Добралися до українських письменників, у пресі з’являлися публікації щодо очорнення і переслідування збоку владних структур Марії Матіос. Пропонується заборонити в’їзд у ЄС представникам націоналістичних організацій. Запроваджується окремий від курсу зарубіжної літератури курс вивчення російської літератури. Чому? Щоби люди думали і говорили, цитували російською мовою? Чому інтереси національних меншин ставляться вище інтересів корінної нації? Чому не створено жодної програми підтримки вживання державної мови у східних і південних регіонах України? Навіщо переписувати історію України і оминати або спотворювати реальність? Чому українцям заборонено знати свою історію? Чому українець почувається незручно, коли говорить українською мовою? Чому патріотичні почуття, любов до Батьківщини переслідується каральними органами? Чому українці змушені розуміти російську мову, коли хочуть читати книги, газети, журнали, дивитися телевізор, відеофільми, в той же час, коли більшість населення України не розуміють державної української мови? Хіба ці люди достойні громадянства, коли не розуміють мови держави, в якій живуть? Безліч питань і жодних відповідей, тиха війна набуває жахливих наслідків, українці переживають епоху п’ятого геноциду і так відбувається впродовж усієї історії України, починаючи від періоду розпаду Київської Русі. Кожне століття, кожне десятиліття було і є роковим у долі українського народу і все таки є надія, що ми і далі існуватимемо, як нація, яка вкотре переживає національну кризу державотворчості, період спаду життя нації, з метою вкотре відродитися і почати новий період розвитку України.  Можливо це відбудеться не тепер, можливо прийдеться пережити значні втрати, мучеництво, жертви, щоб досягти чергового воскресіння нації і України і хоч це вже не раз відбувалося, маю надію, що наступні покоління будуть більш мудріші і зможуть адекватно проаналізувати причини і наслідки дотеперішньої історії України і українського народу, зроблять відповідні висновки і докладуть усіх зусиль, щоби не допустити повторення аналогій у процесі державотворчості України і не дозволять появи антиукраїнських сил у середовищі українського суспільства.