Маю бажання підсумувати результати ловлі щуки та окуня на калуському озері в период липня-місяця. Липень цього року виявився досить мокрим, незважаючи на кілька жарких днів, які в свою чергу формували баланс помірних літніх умов. Якщо на початку місяця вода в озері (непротічному) піднялася приблизно на півметра, то наприкінці рівень води вирівнявся до середнього, стандартного для цього озера рівня. Стандартний рівень – це рівень, який визначається рівнем води у меліоративному каналі, який проходить паралельно до західного берегу озера і сполучений з озером підземними джерелами. Таким чином, після довгих дощів вода в озері піднімається і через деякий час опускається, прямуючи в канал, який є протічним і впадає в ліву притоку р. Млинівки. Саме тому в час завершення дощів рибу не рекомендовано ловити, - вода рівень води опускається і риба на це відповідно негативно реагує. Ще одним негативним явищем внаслідок випадання дощів є підняття разом із рівнем води водоростей, які з кожним роком все збільшуються в об’ємі і які вкривають абсолютно усю площу озера. Вони піднімаються, а те, що їхня звичайна довжина від дна озера до поверхні не розтягується, тому вони відриваються від дна і піднімаються на поверхню, заповнюючи значну площу поверхні води. Коли вода спадає, вони все ще залишаються на поверхні, утворюючи своєрідну біологічну оболонку, яка вкриває на кінець липня приблизно 70-80% площі поверхні озера, призводить до «водяного» парникового ефекту, адже під впливом сонячних променів темно-зелені водорості нагріваються і одночасно нагрівають під собою воду. Через те, що ці водорості відриваються від дна, а отже, від ґрунту, а також через те, що вода надзвичайно нагрівається, вони відмирають і починають гнити, затруюючи воду і наповнюючи її отруйними газами. Для непротічного озера це дуже небезпечно, адже вода влітку і так слабо насичена киснем, а тут ще й наповнюється небезпечними газами та продуктами розкладу біомаси. Деякі види риби, особливо мальки, які уже вийшли з ікри цього поточного року, через брак кисню починають помирати, також отруюючи воду. Відмерлі водорості – джерело поживи молюсків, призводять до відмирання частини цих тварин. Через спеку, яка починається з початком серпня, рівень води стрімко падає, а меліоративний канал, що сполучений з озером, через відсутність вологи, майже пересихає, не даючи озеру надії на втримання стабільного стандартного рівня води. В цей час озеро переживає не найкращі часи. Минулого, 2009 року, спека затягнулася аж до початку жовтня – вода в озері впала на метр. Це було жахливе, смердюче болото, від якого на велику відстань несло гниллю і сірководнем. Звісно ж, такі умови не становлять загрози основній біомасі, зокрема більшості риб, проте негативно і різко впливають на їхню харчову активність, - риба перестає клювати, або ловиться дуже слабко, принаймні на спінінг щуку ловити абсурдно. Часто можна спостерігати, як під час проводки приманки з різних боків розходяться хвилі від плавників щуки, яка мляво, деколи під самий берег, переслідує приманку, не маючи сили на неї накинутися. Зараз перші дні серпня, після декількох жарких днів вода у озері опустилася майже до середнього рівня і одночасно почалося підняття водоростей. Вони вкривають поки місця із відносно невеликою глибиною. Глибші місця покриються водоростями, думаю, до середини серпня, коли рівень води остаточно впаде до стандартного показника. Отже, процес ловлі хижої риби в липні не зазнав тих небажаних, вище описаних, змін, окрім поступового зниження рівня води наприкінці місяця.
На початку особливо активним був окунь, потім кудись пропав, можливо в результаті того, що почався період північно-західних вітрів. Окунь особливо активний при південному вітрі – пн.-зх. Вітри примушують рибу відходити на глибші місця, а для даного озера – це на його середину, куди без човна звичайному риболову не дістатися (окрім тих, які знають підводні стежки, які ведуть до середини озера – крок вліво-вправо – і ти уже провалюєшся в метрові глибини: Google Maps ці стежки знає))). Щука активно клювала до початку останнього тижня місяця, коли погода була теплою і моросив легкий дощик. Згодом почалися дуже спекотні дні, підняття водоростей і риба стала пасивною.
Отже, зараз про особливості ловлі хижаків: на що, де, коли…
На калуському озері цього липня домінував у ловлі щуки силікон, а саме червоні, оранжеві та жовто-червоні твістери, слабший результат давав цих же кольорів віброхвіст. Також дуже уловистими були блешні, вертушки, «білі», номер 2-3 та невеликі коливалки. Воблерів риба виключила із липневого раціону. Довжина силіконових приманок в межах 6-8 см, із неважкою джиг-голівкою, щоб під час проводки приманка трималася на глибині до півметра від поверхні води.
 
Основними місцями покльовки щуки були вікна водоростей, удар відбувався переважно при першому-другому метрі проводки. Було декілька випадків, коли щука хапала приманку уже в повітрі, коли після проводки уже витягував з води. Вода в озері відносно прозора і щуці важко бути непоміченою для здобичі, тому вона і ховається у скупченні водоростей, які у цей час уже піднімаються і плавають по поверхні води. З дна продовжував брати окунь (на початку місяця) також на твістери, зокрема на червоний.

Час лову залежав від погоди. Якщо дує слабкий теплий вітер і падає дощ, незалежно, чи великий чи просто моросить, тоді щука активно клювала протягом всього дня. У посушливі, теплі  дні щука клювала дуже раннім ранком та ввечері – година до заходу сонця, більш сміливо клювала з настанням темряви. Дрібна трав’янка клювала і в обідній час, з години 2-3 дня, але в той час ігнорувала яскраві приманки, клювала на темно-зелені, коричневі твістери.  У дні максимальної спеки щука клювала після заходу сонця, до години 10-10:30. Довше не сидів – через водорості важко було робити влучні закиди приманок, які постійно за них зачіплялися. Також хмара оскаженілих від спеки комарів робила процес риболовлі нестерпним.
Наприкінці липня хижак зовсім перестав ловитися, це пов’язано мабуть із початком процесу гниття водоростей, зниженням рівня води та з надмірним напливом відпочиваючих.