Ледве прийшов додому, покусаний комарами, подертий тереном і всякими будяками, ноги в порізах, шрамах, червоних плямах від оводів-комарів. Розібрав речі - і ліг, - оце благодать! Здається, ніби чути, як ноги дякують за відпочинок. Хоч вікно і відкрите, хоч і вітер з вікна дує нічною прохолодою і черговою порцією комарів, зате все тіло аж горить - за день на сонці ледь не розплавилося. Такої спеки давно не було - в тіні було 34 градуси, вітер гарячий, - взагалі так триває уже кілька днів. Земля потріскала, На вулиці в період обіду майже нікого не побачиш - усі ховаються по квартирах, чекаючи вечора, щоб вибігти на річку-озеро і скористатися літом.
Так же і я сьогодні провів день. Півдня в неті, потім, спамятався і побіг на річку. В місці, де я віддихаю, зливаються дві річки - холоднюча Чечва впадає у гарячу Лімницю. Це при тому, що Лімниця - гірська річка, а Чечва переважно тече на рівнині. Парадокс. Цьогорічне русло річок змінилосяя і там, де раніше була глибока заплава - тепер камянистий берег. Короче поплавав, позагаряв, ну і думаю собі порибалити, - 8 година, сонце вже не припікає, люди з ріки уже вилазать, можна покидати блешню, може головеня чи окуня впіймаю... І тут почалося! Класичний сценарій української реальності. Ловлю, дивлюсь, люди на протилежному березі уже сітки розправляють! Ніби з глодного краю приїхали, - ні, щоби відпочити, культурно поплавати, вудочкою рибку половити... Ні! Прийшло бидло, 6 зграй нарахував і в кожній від 5 до 20 метрів сітки. Першими у воду заходять старий якийсь з внуком чи ким, не знаю. В одній руці сітка, в другій - здорова деревяна палиця. Люди собі ще плавають, діти у воді бавляться, а тут почалося! Спускаються вони по-маленьки вниз по ріці і кожні півметра гуп і гуп палицею по воді, типу, як я зрозумів, рибу лякають, щоб у сітку кидалася. Це з усією повагою до оточуючих, зокрема до мене, який стоїть зі спінінгом у 10 метрах від них. І ще так благально дивляться у мою сторону, телепатично посилаючи мене подальше, бо я стою у них на шляху. Я телепатично їх також посилаю, дивлючися на них, як у зоопарку, і нінакрок не поступаючись. Ця "битва екстрасенсів" тривала десь 5 хвилин, згодом молодший догадався, що вони і так нічого не зловлять, тож почав вилазити з води. Старий не здавався, зібрав сітку і сам закинув удруге, продовжуючи прямувати вниз по течії. Коли уже був навпроти мене, я не втримався і спитав, де саме його сітка, щоб я не зачепив. Старий зрозумів суть питання, а  точніше презирливого закиду і почав виправдовуватися, пояснюючи, що така чудова погда і таке чудове місце, що було б гріхом не прочесати річку сіткою. Також почав нарікати, щ в ріці вже немає риби, ніби він сітку закинув просто так, щоб не в поле. Ну, звісно ж, такі риболови тут усю рибу ще з весни відфільтрували, навіть віднереститися не дали. І це одна із найчистіших річок у Європі, до Добровлянського мосту, настільки чиста, що навіть риби нема. Я, рефлексивно продовжуючи закидувати у "поле", зрозумів, що це дохлий номер і почав збиратися додому. Поки збирався, підтягнулися усі "бригади" з берега, вишикувалися, як в армії і почали один за одним по-двоє на відстані у 10 метрів проводити "очисні" паради з транспарантами-сітками. Я так поспостерігав хвилин 10 і за цей час зрозумів, чому українці нещасний народ, - бо тупий. Не думаю, що українська нація була такою бидлячою до минулого століття, адже вважаю, що це була прекрасна славетна і мудра нація, поки її не згноїли і не знищили. Залишили саме бидло, зрадників, "дешеве мясо", яке було вигідно утримувати в радянській державі. Одиниці тих, хто вижив, хто повернувся із Сибірів - мають одиниці послідовників, свідомо-мислячих і мудрих людей, яких зовсім не видно на фоні загально-суспільного сучасного болота. Отож, це болото уже смердить 20 років і тепер остаточно догниває під егідою болотяної влади, яка ним заправляє. Страшно уявити, що буде далі, але знаю одне - щоб не було і як би не було, це буде справедливо по-відношені до цього народу. Пиляти гілку, на якій сам сидиш! Тупо. І таких прикладів усюди. Гниль і ржавчина запустілих заводів - це відображення внутрішньо-суспільного єства, долі народу і його стану душі.
Отож, зрозумівши, що нічого тут робити, вирушив додому, злий звісно ж, адже як згадаю минулі роки, коли було повно риби, коли сітки були дифіцитом, тоді риболовля називалася риболовлею, а зараз - хіба що на річку подивитися і блешню помити. Недалеко від дому проходив повз озеро. Сонце ще з півгдини обіцяло висіти над горизонтом, тож я вирішив спробувати половити щуку, як-не-як, а за цілий спекотний день вона мала б достатньо проголодатися. Почав як навіжений бігати по своїх точках. То там закину, то там. Почую, - щука десь там кинулася - побіг туди. Головне щоб постійно в русі, бо комарі можуть загризти. Отож, одна щука, непогана така, судячи з сили потяжки, зійшла, від гарячої води в озері вона дуже ослаблена, спяніла, квола, тому й не може робити сильні ривки чи з повною силою накидуватися на здобич. Певно, вкусила за хвіст твістера і виплюнула. Зате наступна потяжка була вдала - півкілограмову красую викинув на беррег. Дуже сильною і рвучкою попалася. Думав, кілограм тягну. Радий, що є результат. До цього часу ось уже три тижні ловлю коден раз щуку і лише фотографував і відпускав. Молодших 2 років (до 300 гр) я відпускаю, даю їм шанс підрости до осені, більших забираю. Більші поїдають більшу мирну рибу, від якої більша користь, зокрема у поїданні водоростей і планктону, які починають гнити в цей спекотний період, чим забруднюють озеро і перетворюють його у смердюче болото. Принаймі я так вважаю. Сліди біології, вроді, за 10 клас. Харчовий ланцюг, природний баланс і все таке...
Година після заходу сонця принесла ще один удар, щука була, мабуть, зовсім маленька, бо лише потягла приманку на метр вбік і коли смикнув, то майже нічого не відчув. Певно також за хвіст схопила. На той час комарі мене уже доїдали. Ціла хмара на мене одного накинулася, а я в шортах і сорочці з коротким рукавом. Танцював індійські танці, поки азарт не скорився під укусами комарів. Зате настрій піднявся, рибку гарну зловив, є чим вдома похвалитися і брату показати, не на фотографії, які він до цього часу завидно називав банальним фотошоп-мейкерством))