Пресвята Божа Мати, неначе залишає свій величавий престіл у небі і сходить до нас, своїх улюблених дітей, розсіяних по всьому світі. Вона бачить терпіння і тугу нещасних, вона оцінює жертви наші і сходить до нас, щоб осушити сльози плакучих і скріпити віру тих, що сумніваються, та зібрати молитви своїх дітей і занести їх перед престіл Всевишнього – Справедливого Судді.
Ми завжди звертаємось до Пречистої Діви Марії, як до нашої матері, бо це імя виявляє глибоку правду: Марія є дійсно наша Мати. Діти завдячують своїм матерям не тільки дар життя, але і його збереження; бо діти є безрадні і вони залежні від інших, головно від своєї матері, що помагає їм і дбає за них.

Наш нарід від віків оспівував в піснях Пречисту Діву Марію як помічницю нашу. Кому із старших людей не є знана старинна наша церковна пісня:


Пресвята Богородиця була поміччю в часах міжусобиць, неспокоїв і нещасть. У часах воєн, Пресвята Божа Мати старалася, щоб справедливість перемогла. Війська імператора царгородського Гераклія, що в VII ст. розгромив був перську армію, яка напала була на Єрусалим і вкрала правдивий хрест, що на ньому вмер Ісус Христос, ідучи до бою співали пісні в честь Пресвятої Діви Марії. Хрестоносні походи збільшували не тільки набожність до Страстей Христових, але і до Страдання Богоматері. Найславніша поміч Матері Божої була 7. X. 1571 р. коли австрійський полководець Дон Жуан, знищив Турків, які грозили заллянням всієї Европи. Папа Пій V зарядив відмовлення вервиці, щоб виблагати поміч Пресвятої Діви Марії, і в час рішальної битви, він сам, намісник Христа, молився до Богоматері в своїй приватній каплиці. З вдячності за перемогу побожний Папа Римський установив свято Вервиці і встановив теж новий титул для Пречистої Діви Марії, а саме "Поміч Християн". Крім того Марія помагала зберегти церкву від єресей, як про це співається в церковних відправах: "Ти одна знищила всі єресі в цілому світі"...

Але Пресвята Божа Мати є рівнож поміччю для кожного з нас зокрема. Св. Павло вважав Страсти і Смерть Спасителя як особистий дар для цього самого: "Він любив мене, і віддав мені Себе". Так само ми повинні ставитися до помочі Марії. Її материнська любов спрямована не тільки до Церкви, але й в особливий спосіб до кожного з нас. Коли б завішані вота, дарунки вдячности, могли б говорити людською мовою, вони розповіли б тисячі і тисячі історій чудотворної помочі Богоматері нещасним людям. Та хоч усі мають право до Її помочі, то Вона передусім помагає тим християнам, що в їхній душі є незатертий образ Її розпятого Сина. Чудотворні ікони Божої Матері, так густо розсіяні в Українській Землі, є найкращим доказом великої любови Небесної Цариці до нашого Українського Народу.
Таким гарним доказом чудотворної опіки Божої Матері є і чудотворна ікона Її у манастирській церкві ОО. Василіян у Погоні. На тім місці, де за давнім переданням іще за короля Данила мало започаткуватися чернече життя, повстав манастир у Погоні в 1634 році. На Покуті було – почавши від XV ст. – багато чернечих осідків так, що при кінці XVII ст. начислювано 32 манастирі, та всі вони, однак, скоро скінчили своє існування. Залишився аж до останніх днів тільки манастир у Погоні, В 1736 році Іванна з Потоцьких Велигорська збудувала манастирську церкву Успення Пресвятої Богородиці в подяку за ласки одержані при тамошній чудотворній іконі Божої Матері.
Погонецька чудотворна ікона Божої Матері потішала засумованих, підносила тих, що впали духом, привертала здоровя немічним, уздоровляла калік. З жертв, зложених тими, хто дізнав чудесної помочі, справлено срібну суконку та срібні корони; крім того було ще два медаліони і двадцять пять вот, дарунків вдячности, що украшали цю ікону.

Сьогодні того вже нема! Австрійська держава за цісаря Йосифа II, обдерла чудотворну ікону Матері Божої з Погоні з усіх дорогоцінностей; забрали срібну шату і срібні корони та й усі вота, що прикрашали цю ікону. Проте ікона Божої Матері була і надалі у великому почитанні усього Покуття. І хоч жадоба ненаситнього австрійського скарбу забрала і золото і срібло з чудотворної ікони Погонецької, то Мати Божа не перестає зсилати свої ласки тим, хто у Неї помочі просить і хто стоїть під її прапором, як правдивий, щирий її поклонник.

Милі Браття і Сестри! Дорожім нашою традицією, традицією особливого почитання Пресвятої Богородиці! Наші славні прадіди були піонерами культу Марії, вони відкрили не тільки для нас але і для сусідніх народів новий марійський світ. Користаймо і ми з всякої нагоди, щоб поширювати почитання Пресвятої Богородиці та стояти на сторожі її чести і .слави. Скільки тут є такої доброї нагоди особливо для Марійських Дружин, братств, товариств і церковних організацій старатися про поширення особливішого почитання Пресвятої Богородиці не тільки як нашої Небесної Цариці, але і як Цариці Українського Народу. Та не тільки маємо це робити зорганізовано, але кожний і кожна з нас, має святий обовязок своїм власним життям бути пропагандою для Пресвятої Діви Марії.
Хай наша набожність до Пресвятої Богородиці не замикається в ялових і безхосенних почуваннях. Але треба нам всіми нашими талантами стреміти до згармонізування нашого духа з духом нашої Пресвятої Неньки. Тоді Вона, Пресвята Мати, бачучи в нас свої прикмети, скаже перед Всевишнім Господом Богом, про кожного з нас: "Оце мої діти". Це буде великою нагородою за те, що в Христових словах: "Це мати Твоя" – ми вчули не тільки визвання до любови Її як нашої Матері, але й до відзеркалення Її в наших душах, в почутті обовязку, що дитина має бути відбиткою своєї матері.

Погляньмо щераз з далечини на наше Галицьке Покуття, на Погонецький монастир ОО. Василіян і чудотворну ікону Божої Матері в манастирській церкві в Погоні.
Перед Першою світовою війною започаткована була будова нової церкви і манастиря, на жаль, перервала її на фундаментах московська інвазія. Аж перед Другою світовою війною погонецький манастир був гарно перебудований, але нова большевицька інвазія земель Західньої України, цим разом уже зовсім поклала кінець його триста-літньому існуванню. Так упала твердиня колишньої розбудови чернечого життя на Галицькому Покутті.

Але Пресвята Божа Мати жде наших молитов і зітхань у своїй чудотворній погонецькій іконі. Вона звідтам глядить за нами, розсипаними по всьому світі. Просім Її і благаймо, щоб покрила нас своїм чесним омофором, щоб дала нам єдність і силу та двигнула наш нарід з недолі, до колишньої слави.

о. НИКОЛАЙ ВОЯКОВСЬКИЙ