Бути священиком – тягар чи радість покликання...

Складаючи вічні обіти, богопосвячена особа свідомо відмовляється від створення сім’ї, відмовляється від багатства, ще від багато чого відмовляється і це на перший погляд виглядає дуже сумно і несправедливо. Від благ земних може відмовитись будь-хто. Але не кожен може пожертвувати ціле своє життя для Бога, для служіння Йому, щоб продовжувати місійне послання Христа, щоб проголошувати Євангеліє вбогим, посвятити себе всього в руки Господа з цілковитою довірою і любов’ю. Так, саме з любов’ю віддаючи своє життя для Бога, можливо жити в чистоті, послусі, убогості, молитві і витримати до кінця. Як багатьом людям може допомогти богопосвячена особа! Хай Бог буде прославлений у своїх вибраних та покликаних!

Обрав дорогу стати священиком і Ян Вакульчак, наш семінарист Місійного Згромадження, як колись св. Вікентій де Поль, - вирішив служити бідним і потребуючим. В Урочистість Пресвятого Серця Ісуса він склав вічні шлюби, а вже на другий день, в свято Непорочного серця Діви Марії, отримав дияконське свячення – перший ступінь священства. Отець Єпископ Ян Пурвінський провів урочисту церемонію рукоположення. Підтримати, і радіти, і святкувати в цей день прийшла родина Яна, сестри монахині, отці місіонери, друзі.

На обраній дорозі в щоденній молитві, в щоденній праці, Ян йтиме до бідних, потребуючих, до тих, хто шукає Господа, щоб об’явити радість Спасіння, Милосердя, Любові Христа. Молимось, щоб крокуючи дорогою священства Ян та всі, хто присвятив своє життя Господу, мали мудрість, мужність, витривалість, сміливість, силу та всі потрібні благодаті.

Семінаристи Місійного Згромадження, семінарії св. Юстина де Якобіса / http://catholicnews.org.ua