Останнім часом переважно серед християнських ЗМІ почастішали повідомлення про гоніння на християн в різних країнах світу. На жаль, наша українська Вітчизна в цьому сенсі також не представляє якого-небудь принципового винятку. І в зв'язку з цим пропоную подивитися на цю проблему ще з одного боку.

Річ у тому, що в Україні вже немало років спостерігається, начебто, загальновідома, і, в той же час, дуже неординарна і неприпустима ситуація. Та ситуація, яку чомусь не квапляться визнавати і виправляти відповідні наші владні і правоохоронні структури. Причому, незалежно від того, хто конкретно-персонально в той або інший час сидить на вищих державних постах.

Крім того, вона - і, знову ж таки, - «чомусь» (?) залишається «поза увагою» і, відповідно, - належним на неї активним реагуванням з боку чи не всіх вітчизняних християнських кіл.

Так от, - в нашій країні і, зокрема, в різних районах Києва абсолютно легально і безперешкодно продається войовничо-ксенофобська і расистська і, перш за все, так звана "антисіоністська", в т .ч. яскраво виражена і агресивна антихристиянська, друкована продукція. Причому, велика частина асортименту цієї, дуже сумнівного походження і якості, ідеологічної поживи видається нині під реквізитами або патронатом Міжрегіональної академії управління персоналом (МАУП), а деяка - російськими чорносотенцями і українофобами.

Основна маса тієї комерції, як добре відомо, реалізується через мережу спеціалізованих кіосків цього скандально "прославленого" приватного вузу, а також через кілька сумнозвісних торгівельних розкладок на Майдані Незалежності.

Причому, тут слід підкреслити, що в цьому сенсі, по суті, мало що змінили деякі - досить гучні, проте - «одноразові», спонтанно-епізодичні адміністративні акції, проведені в 2007 р. нинішньою столичною владою. Швидше навпаки: вони дали дуже зручний привід видавцям і розповсюджувачам (а також їх адвокатам) цієї літератури несамовито волати, що теперішня київська - «неукраїнсько-сектантська» владна верхівка, мовляв, «незаконно» їх «гнобить і переслідує»!

Серед іншого, в тих багаточисельних книжках, брошурах і газетах (серед яких, наприклад, деколи можна побачити навіть україномовний переклад "Майн кампф" Адольфа Гітлера або «матеріали», що «заперечують» Голокост і інші нацистські злочини в Україні і Європі!) в дуже грубій і обурливій манері ганьбиться і хулиться Бог Всевишній (а особливо - Сам Син Божий).

В них перекручується і фальсифікується вміст Святого Письма і віровчення Його Христової Церкви, «щедро» розсипаються огидний і безпідставний наклеп і прокляття як на старо- (юдеїв), так і новозавітній (християн) Божий народ.

Включаючи і, власне, Українську Церкву, її святих і подвижників, пастирів і віруючих і, відповідно, - дуже багату, більш ніж тисячолітню, славну і плідну християнську духовність, етнічну традицію і культуру українського народу. У тому числі - вслід за компартійними ідеологами - там цинічно «заперечується» і перекручується дуже значний, безцінний вклад в неї відомих наших класиків. І т.д. і т.п.

І все це неподобство скоюється під псевдопатріотичними гаслами "викриття" Христової віри і моралі як, нібито, "шкідливо-чужоземного" - "семітсько-сіоністського і візантійського обману і лицемірства". А її носії і прибічники, мовляв, "заважають" популяризації і масовому поверненню українства до своїх "єдиноістинних" - прадавніх арійсько- язичницьких ("трипільських" і ін.) етноджерел і т. п..

Так само, як і ці "незліченні" горезвісні "космополітно-сіоністські" (або "юдо-масонські") і інші "вороги" і "змовники", "зрадники" і "агенти впливу", яких "суперпильні" навколоМАУПовські і всі, - до них ідейно близькі і подібні праворадикальні "ультрапатріоти" маніакально «бачать» і «знаходять» ледве не під кожним ліжком.

Ті самі, хто, згідно їх твердження, "перешкоджають" розвитку нашої держави як "української (або, точніше, - на зразок відомих «зразків» - екстремістсько-тоталітарної) України".

Тобто, утвердженню в нас певного суспільно-політичного пристрою. Такого порядку, в якому, - під приводом «захисту українців» від всього «ворожо-чужородного» - свобода слова і свобода совісті, як і інші демократичні права і свободи, фактично були б ліквідовані або, принаймні, зведені до суто номінальних. А присутнє в Україні народонаселення, при цьому, буде штучно розділене на «різноякісні» сорти і категорії.

Де, скажімо, статус «повноцінних» і «законних» громадян «національної держави» отримають лише особи залежно від «чистоти» їх (і їх родичів) походження з «титульної нації», а також «правильності» світоглядно-ідеологічних, в т.ч. релігійних переконань і «ступеня» суспільно-громадської «користі» цих людей.

* * *

І цей "реєстр", за бажанням, можна було б продовжити. "Реєстр" з беззаконно-нечестивого арсеналу тих сил, які за будь-яку ціну (і, знову, - як і їх радянсько-атеїстичні попередники) прагнуть відірвати український народ від Богоблагословенного, згідно біблійної лексики, - "від сім'я Авраама" благодатного і життєдайного "святого кореня". І, врешті-решт, відкинути до стану тієї первісної - "дикої за природою маслини" (Рим.11:1,16,24), яка в своїй духовній пітьмі і незнанні не знала Господа і Його милості і любові, благодаті, зцілення і порятунку.

Крім того, наведені і інші схожі факти відверто і грубо порушують і топчуть гарантовані Конституцією і законодавством України демократичні права і свободи її громадян. Зокрема, зловживаючи свободою слова і злісно провокуючи і нагнітаючи "антиавраамову" нетерпимість і ненависть на міжнаціональному і релігійному грунті (або, іншими словами, - підступно накликаючи на наше суспільство, згідно Бут.12,3, тяжке " прокляття"), вони кричущо суперечать утвердженню і зміцненню авторитету України як дійсно цивілізованої і правової європейської держави. Вони дискредитують її перед оточуючим, особливо християнським, світом. Тобто, фактично мають антидержавний, антиукраїнський, антинародний зміст і суть.

І такий висновок, тим більше, підтверджує та інформація (яку вже неодноразово надавали багато ЗМІ), що згадана вище видавнича і суспільно-політична діяльність МАУП щедро спонсорується і підтримується деякими зарубіжними колами. А особливо - певними ісламсько-фундаменталістськими. І не є, при цьому, ніяким секретом, що така їх «дружба» і двостороння «симпатія» один до одного зовсім не випадкові. Вони, не в останню чергу, викликані спільними для них «палкими почуттями» до старо- і новозавітнього Божого народу, біблійно-євангельських моральних і духовних цінностей та ідеалів і, відповідно, - цивілізації, що базується на них, та культури.

Крім того, думаю, тут слід враховувати також і наступне.

А саме: дуже суперечливим - зигзагоподібним і дещо неочікувано-«сюрпризним» і прикрим, але, проте, по-своєму логічним і закономірним, виявився хід відомих «постмайданних» суспільно-політичних і, перш за все, владно-урядових, подій і тенденцій в нашій державі. Якихось суттєвих, корінних, після 2004 р., змін, а понад усе - хоч би мінімальної «деолігархізації» і «декорумпізації», на превеликий жаль, фактично не сталося. (І на це, звичайно, є серйозні і, перш за все, глибинні духовні причини).

І все це, як відомо, породжує неабияке невдоволення і розчарування і, навіть, елементи апатії і смутку, а деколи і неприхованого роздратування серед мільйонів демократично і патріотично настроєних українських громадян. Тих людей, хто, в своїй основній масі дуже щиро, охоче і з великою надією підтримували на минулих президентських виборах тодішню «помаранчеву» коаліцію. В той же час, це також сприяє радикалізації (включаючи посилення згаданих вище воєнно-антихристиянських і, взагалі, - ксенофобських настроїв) на тому ж - правому фланзі нашого суспільно-політичного спектру.

* * *

Отже, описана ситуація, як представляється, вимагає не «стидливо»-мовчазного (як, переважно, маємо нині!), а як раз навпаки - активного і послідовно-наступального наполегливого реагування всього нашого соборного християнського суспільства. І, окрім іншого, вона, в першу чергу, актуалізує необхідність того, щоб впливові групи, сформовані з цивільно і політично свідомого авангарду Божого народу України, в т.ч. наділені Богом великою відповідальністю голови і архипастирі традиційних і протестантських Церков, церковних об'єднань і союзів країни, - одна за одною - "пішла до царя, і благала його про помилування [тобто - справедливість і законність], і просила його за народ свій" (Еф.4,8).

Іншими словами - їх, зокрема, спеціальних візитів і спільних Звернень до Президента, Прем'єр-міністра і Голови Верховної Ради України, а також до відповідних інших владних і правоохоронних органів та установ. Як і інших прилюдних, в т.ч. масових - молитовних і мирних протестних акцій і т. п.. А християнським медіа - належної зацікавленої уваги, моніторингу і освітлення, поряд з іншими, і цього питання.

Любов членів Тіла Христового, на мою думку, покликана і повинна наочно і результативно діяти не лише, наприклад, проти таких (зрозуміло, - не людей, а) огидно-гріховних і розпусних явищ, як гомосексуалізм або наркоманія, алкоголізм і куріння та їх ганебної реклами і тому подібне

А, загалом, всіх цих - потворних, антилюдських збочень і деформацій. Включаючи пропаганду і інші форми і прояви злісно-блюзнірської антихристиянської і, в цілому, - релігійної (і, зокрема, міжконфесійної), міжетнічної і будь-якої нетерпимості і ворожнечі, ксенофобії і расизму.

Щоб все це - як і будь-яке інше - волаюче неподобство і беззаконня було, врешті-решт, демократичною, гідною і богобоязливо-праведною (якою вона повинна колись стати!) українською владою раз і назавжди припинено і заборонено. Адже, згідно Господнього задуму, державна влада, як цілий інститут, так і кожен окремий її "начальник є Божим слугою": чесним, доброчесним і законопокірним громадянам «на добро» і «похвалу»; в той же час "він недаремно носить меч: він - Божий слуга, месник в покарання тому, хто чинить зло» (Рим.13,3-4).

Включаючи і «пропагандистсько-агітаційну» діяльність сучасних - свідомих або несвідомих - однодумців і послідовників ярих бого- і людиноненависників Голіафа і Амана, Нерона і Леніна, Сталіна і Гітлера.

Лев Овштейн

  Milites Christi Imperatoris