Прихід Христа на землю був об’явлений Пречистій Діві Марії та Св. Йосифу. Пастирям було відкрито, що у Вифлеємській стаєнці народилася Божа Дитина. Царі зі Сходу, довідавшись з пророцтв про прихід Месії, прийшли та впали ниць перед Дитятком, віддавши Йому честь як Богочоловіку.

Проте решта людей нічого не знали про прихід у світ Спасителя. Щоб іти за Ісусом, щоб поширювати Його науку, потрібно було добре знати, хто є Спасителем. Тому до народу мав прийти чоловік, який би розповів людям про Христа. Цим чоловіком був св. Йоан Предтеча, який звіщав про прихід Месії та хрестив людей.

У нинішню урочистість Богоявлення, коли Ісус охрестився в ріці Йордані, відкрилося небо та пролунав голос Отця: «Це є Син Мій возлюблений, в Ньому моє вподобання», а Дух Святий зійшов на Нього у вигляді голуба. Безгрішний прийняв хрещення, щоб виєднати нам через свої терпіння, яких Він має зазнати на хресному дереві, велику Божу ласку, яка нам так необхідна для спасіння.

На другий день Йорданських свят ми відзначаємо Собор св. Йоана Хрестителя. Йоан охрестив Ісуса Христа, Бог об’явився народу. І тут народ стривожився. Що це може означати? Хто перебуває між нами? Хто є той Христос?

Наступного дня Йоан Хреститель дав відповідь на ці запитання: «Ось Агнець Божий, який бере на Себе гріхи світу».

Агнець – це ягнятко. Вперше ягнятко приніс в жертву Господові праведний Авель – і ця жертва була мила Богові. Ной приносить Богу подячну жертву за порятунок родини від потопу – і Бог приймає цю жертву. Авраам приносить в жертву замість свого сина ягнятко – і Господь приймає його жертву. Невинне, чисте, здорове і доглянуте ягнятко приносив жидівський нарід в жертву Богові для прощення своїх гріхів.

Але Йоан Хреститель говорить про іншого агнця: «Ось Агнець Божий, який бере на Себе гріхи світу». Агнець Божий – це людина, а не ягня! Тут йдеться про іншу жертву.

Старозавітні жертви складали для Бога люди, і ці жертви не могли відкрити людині двері до Неба, хоча й вирішували певні земні питання. Тому для спасіння людської душі потрібна була інша жертва, якою став Ісус Христос.

Христос – це чиста, свята, цілопальна Жертва, це Агнець Божий, який взяв на Себе гріхи усіх людей від Адама і Єви до останньої людини, яка буде жити на цій землі.

Виникає ще одне запитання: а звідки той чоловік, який все своє життя прожив у пустелі, знає, що то є Агнець Божий, який має спасти світ з неволі гріха?

Йоан Хреститель сказав: «Це Той, про якого я вам говорив: наступить муж, сущий переді мною; Він був раніше за мене, я не знав Його». Отже, йдеться про людину, яку Йоан Хреститель ніколи не знав і яка була молодшою за нього на півроку, – про Ісуса Христа. «Та я на те прийшов водою хрестити, щоб Він був об’явлений для Ізраїля». Так свідчив Йоан, промовляючи: «Я бачив Духа, що мов той голуб з неба сходив і перебував над Ним, і не знав я Його. Але Той, Хто післав мене водою хрестити, сказав мені: «Над Ним побачиш Духа, який сходить і над Ним перебуває, той і хрестить Святим Духом». І я бачив і засвідчив, що Він є Син Божий».

Все своє життя Йоан Хреститель перебував у пустелі, він ніколи не їв м’яса та не пив вина, він ніколи не стриг свого волосся. Його душа була тісно з’єднана з Господом Богом. Перебуваючи в покуті і молитві, він разом з ізраїльським народом очікував Спасителя. Бог вибрав його і сказав, що він побачить Месію і буде тримати руку над Ним. Багато народу приходило до Йоана хреститися, тому він побоювався, що не зможе впізнати Божого Сина. Але Бог йому об’явив, що Дух Святий зійде на Нього.

Йоан хрестив людей водою на покаяння. А коли Ісус увійшов у воду, річка Йордан здригнулася, як співаємо ми у коляді, і змінила течію. Рука Йоана затремтіла, відчувши ту святу хвилину, коли Божий Син буде об’явлений для жидівського народу. Наступного дня Йоан говорив до народу: «Вчора хрестився безгрішний, котрий прийняв обряд покаяння для людей. Це Він візьме на свої плечі наші гріхи, через Нього відкриються для нас двері Царства Небесного».

Йоан Хреститель, як писав пророк Ісая, це голос вопіющого в пустелі. У ті часи люди шукали розради, підтримки і надії, але тодішнє суспільство було далеким від Бога. І коли з’явився Йоан Хреститель, люди пішли до нього та питали: «Що нам робити?», а він відповідав: «Хто має дві одежі, хай дасть тому, хто не має. А хто має харч, хай поділиться з тим, хто не має». Прийшли митарі хреститися і питали: «Вчителю, а що ми маємо робити?» А Йоан казав: «Нічого більше понад те, що вам призначено, не робіть». Також приходили і воїни: «А що ми маємо робити?» А він відповідав: «Нікому не робіть кривди, фальшиво не доносьте на людей і вдовольняйтеся вашою зарплатою». Коли ж приходили до нього підступні фарисеї, він говорив: «Гадюче поріддя! Хто вам казав утікати від настигаючого гніву? Чиніть плоди, достойні покаяння, і не беріться говорити собі: маємо за батька Авраама. Я кажу вам, що Бог з каміння цього може підняти дітей Авраама. Вже сокира прикладена до кореня дерев. І кожне дерево, яке не приносить доброго плоду, буде зрубане і вкинуте в вогонь».

Бог у Пресвятій Тройці явився нам. Але й тепер Бог також являється своєму народові – під час кожної Служби Божої. Тому ми щоразу маємо запитувати себе: чи ми не втратили віру? Чи любимо Бога і Церкву?

Святкуючи Богоявлення, ми співаємо: «Єлици во Христа хреститися, во Христа облекостися». Колись і ми були облечені в Христа і прийняли дар Святого Хрещення. Але чи ми є свідомими, що значить той дар? Хрещення – це печать Святого Духа, яку неможливо стерти.

Задумаймося, чи ми, як християни, даємо свідоцтво своєї віри у цьому світі, чи, може, набираючи свяченої води, лише профануємо католицьку віру? Свячена йорданська вода має чудодійну силу та є надзвичайно цілющою. Але яку вартість для нас має ця вода, коли ми лише раз чи два на рік приходимо до церкви? Яку вартість вона для нас має, коли ми покропимо цією водою свої помешкання, на стінах яких немає жодного образу? Якою вона є для нас, якщо ми кропимо нею своїх рідних, які ніколи не стають разом до ранішньої і вечірньої молитви, не ходять в неділю і свята до церкви? Чи таким людям ця свячена вода допоможе?

У день Богоявлення ми всі маємо відновити свої хресні обіти, які за нас складали наші хресні батьки чи ми самі під час свого Першого Святого Причастя. Ми повинні застановитися, чи своїм життям ми даємо свідоцтво своєї віри? Чи живемо як християни? Чи могли б люди в Україні чи за її межами, дивлячись на нашу поведінку і вчинки, сказати про нас, що ми є справжніми християнами? Чи не соромимося Христа і Його святої віри? Чи часом дух лібералізму не нищить наші родини і нашу парафію?

Подивіться, скільки ми маємо церков! Але хочу поставити таке запитання: чи не будуть ваші діти і онуки, побачивши священика, відвертатися від нього? Чи будуть вітатися з ним християнським привітом? Гордість, егоїзм, непошана до духовного стану нині запанували в нашому народі. Існує брак доброго католицького виховання в наших родинах. Існує брак доброго прикладу для наслідування з боку батьків, дідів і бабусь, брак спільної молитви в родині, брак дотримання посту, життя в мирі і любові, збереження християнського мислення. Пам’ятайте, що християнин – це не назва, а спосіб життя!

Багато з вас є хресними батьками. Тримаючи своїх похресників до хресту, ви обіцяли виховувати їх у вірі, в любові до Бога і свого народу. Тому питаю вас сьогодні: чи ходять ваші похресники до церкви, чи ви молитися за них? Коли ви бачилися зі своїми похресниками востаннє, чи давали за них на Службу Божу?

Йоан Хреститель ніколи не боявся говорити правду, навіть самому царю, тому за правду та любов до Бога він заплатив своїм життям. Тож молімося нині: «Боже, дай нам мужніх і відважних працівників на духовній, народній і політичній ниві, бо тільки такі люди можуть змінити трагічний духовний стан нашого народу на краще. Боже, дай нам тих людей, які б жили з Богом, які б жили в правді та які б боронили правду, бо тільки правда може визволити нас з неволі гріха і принести спокій в наші родини та державу. Амінь.

о. Василь Ковпак,
Генеральний настоятель Братства Св. Свящмуч. Йосафата 

http://www.saintjosaphat.org.ua/