1. Вірити розумом і волею
Хто любить, вірить усьому, що говорить той, кого любить. Тому чим більша наша любов до Ісуса Христа, тим сильніша і живіша наша віра. Добрий розбійник, дивлячись на нашого Відкупителя, що невинно вмирає на хресті і терпеливо зносить муки, виявив Йому любов. Приваблений цією любов'ю і просвічений Божим світлом, повірив, що Він справді Син Божий, і попросив Його, щоб пам'ятав про нього, коли буде у своєму Царстві.
Віра є фундаментом любові, на котрому ця основується, але любов ще удосконалює її. Хто досконаліше любить Бога, той досконаліше вірить у Нього. Любов породжує у людині не лише віру розуму, але й – волі. Інакше грішники, які визнають правдивість правд віри, але не хочуть жити згідно з Божими заповідями, через слабку віру. Коли б мали живу віру, в те, що Божа ласка є понад всяке благо і що гріх є найбільшим злом, бо позбавляє нас цієї ласки, напевно, змінили б своє життя. Якщо, ставлять вище за Бога скороминучі блага цієї землі, це означає, що не вірять взагалі або дуже слабо. Зате, хто вірить не лише розумом, а й волею, тобто в значенні, що хоче вірити Богові, який об'являється з любові до нього, а також знаходить радість у цій вірі, той вірить досконало і старається ототожнити своє життя з правдою, яка є предметом його віри.
Брак віри у тих, що живуть у грісі, не з'являється аж ніяк з таємниці самої віри. Правда, Бог захотів, щоб питання віри були для нас незрозумілі, але тому, щоб ми, віруючи в них, могли здобути заслуги. Одночасно правди віри є для нас настільки очевидними через об'явлені знаки, що не вірити цьому означає бути несповна розуму, негідним і безумним.

2. Грішне життя і брак віри
Основним джерелом ослаблення віри є облудні звичаї. Хто погорджує Божою приязню, бо не хоче втратити заборонених приємностей, бажав би, щоб не існував закон ані кара для грішника, тому уникає вічних правд: смерті, суду, пекла і Божої справедливості.
Усі ці речі жахають маловіра і наповнюють гіркотою кожну приємність, тому він старається зробити свій розум таким винахідливим, шукає безліч правдоподібних аргументів для самовпевненості та самообману, що наче немає ані душі, ані Бога, ані пекла, тому, можемо жити і вмирати, не підкоряючись ні закону, ні розуму.
Саме таке неоднозначне розуміння звичаїв є джерелом появи численних матеріалістичних трактатів і систем, індеферентистів, деїстів, натуралістів. Одні заперечують існування Божества, другі Божого провидіння, твердячи, що Бог, створивши людей, не піклується вже більше ними і не дбає про те, чи Його люблять, чи ображають, чи спасаються, чи також гинуть. Ще інші заперечують Божу доброту, твердячи, що Бог деяких створив для пекла, доводячи їх сам до гріха, щоб погубили себе і проклинали Його завжди у вічному вогні.
О людська невдячність і негідність! Бог у своєму милосерді створив людей, щоб зробити їх вічно щасливими в небі, дав їм стільки світла, дарів і ласк, щоб дійшли до життя вічного! Саме з цією метою відкупив їх численними терпіннями і безмежною любов'ю. Вони ж намагаються в ніщо не вірити і віддаватися моральним порокам згідно зі своїм бажанням. Не допоможуть їм усі ці нікчемні заходи, бо ніколи не звільняться від докорів сумління і страху перед Божою карою.
Ці питання я обговорював в останньому виданому творі під назвою "Правдивість Віри", в якому виявив безпідставність усіх систем, створених модерністськими недовірками. О, коли б вони позбулися своїх моральних вад і захотіли полюбити Ісуса Христа, напевно вже не ставили б під сумнів справи віри, але сильно повірили б у всі правди, об'явлені Богом!
Хто любить Ісуса Христа всім серцем, завжди пам'ятає про споконвічні правди і згідно з ними поводиться.
Хто любить Ісуса Христа, досконало розуміє вислів Мудреця: "Марнота марнот, каже Когелет, марнота марнот – геть усе марнота" (Проп. 1, 2). Свідомий, що кожна земна велич є димом, болотом і оманою, а єдине добро і щастя кожної душі полягає у любові до Творця і виконанню Його волі. Знає, що ми є тим в дійсності, чим ми є перед Богом; що на ніщо не придасться здобуття всього світу, якщо занапаститься своя душа. Знає, що всі блага землі не можуть заспокоїти людського серця, але тільки Бог може зробити людину щасливою. І нарешті: свідомий, що все треба залишити, аби Все здобути.
Любов справді всьому вірить. Є також ще інші християни, щоправда не такі лукаві, як ці вище згадані, що не хочуть у ніщо вірувати, щоб свавільно без докорів сумління віддаватися своїм порокам, але такі, що вірують, однак їх віра дуже слабка. Вірять у найсвятіші таємниці, в правди, об'явлені в Євангелії, у Пресвяту Трійцю, у Відкуплення, святі тайни, проте не у всі. Ісус сказав: "Блаженні вбогі; блаженні, які терплять; блаженні, які умертвляють себе; блаженні переслідувані, яких обмовляють, проклинають люди; блаженні вбогі" (Лк. 6, 20); "Блаженні тихі" (Мт. 5, 4); "Блаженні голодні та спраглі справедливості" (Мт. 5, 6); "Блаженні переслідувані за правду" (Мт. 5, 10); "Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради" (Мт. 5, 11).
Так говорить Ісус Христос у Євангелії. Як можна вважати, що вірять у Євангеліє ті, що кажуть: "Блаженний, хто має гроші? Блаженний, хто не терпить? Блаженний, хто використовує розваги? Бідний той, хто переслідуваний і зневажений іншими?" Слід зазначити, що вони не вірять у Євангеліє або вірять тільки частково. Хто ж справді вірить, визнає своїм щастям і Божим вирізненням те, що є убогий, хворий, умертвлений, погорджений і гноблений людьми. Вірить в це і так говорить той, хто довіряє усьому, що йому звіщає Євангеліє, і справді любить Ісуса Христа.


Мій любий Відкупителю, Життя моєї душі, вірую, що Ти є єдине Добро, гідне любові. Вірую, що Ти найбільше любиш мою душу, бо Ти один з любові до мене помер, знищений болем. Вірую, що в цьому і в майбутньому житті немає більшого щастя понад любов до Тебе і виконання Твоєї волі. Вірую сильно в це і тому відмовляюся від усього, щоб стати тільки Твоїм і тільки Тебе мати. Через заслуги Твоїх Страстей допоможи мені і зроби мене таким, яким мене бажаєш.
Непомильна Правдо, в Тебе вірю, безмежне Милосердя, Тобі довіряю, Доброто безмірна, люблю Тебе. Любове безмежна, яка повністю жертвувала себе мені у Страстях і Євхаристії, віддаюся Тобі увесь.
Доручаю себе також Тобі, Прибіжище грішників і Мати Бога, Маріє! Амінь.


Св. Альфонс Марія де Лігуорі "ЯК ЛЮБИТИ ІСУСА ХРИСТА"