«Вітай! Що через Неї пекло стогне. Вітай, визволення з вічної геєнни». (Акаф. Покрову Богородиці).
Якщо ти повинен любити свою Матір, то це не лишень для того, що Вона є добра, милосерна, свята й красна, але також і для того, що Вона тобі допомагає затріумфувати побіду над великим ворогом, що його ти повинен боятися, — тобто — над дияволом.
Марія пострахом для пекла.
Аж до народження Тої Божественної Діви, диявол, як володар, мав власть над цим світом. Біснуватих поміж Жидами було пребагацько. Ще й по сьогоднішні часи диявол проявляє грізну могутність у країнах поганських, де не призивається Імені Марії.
Марія є ворогом сатани. Вона була сотворена Непорочною, щоб знищити Люцифера (диявола): І ворожнечу положу, — сказав Господь до змія, — поміж тобою а Невістою (Дівою Марією), і Він (Її Син) розчавить твою голову!
Тими головами, що не заперестають наново виростати, це єресі. Марія, — так оспівує Її Свята Церква, — знищила всі єресі, що піднялись спродовж століть; Вона погубила всіх переслідувателів Церкви, що проливали кров вірних.
Раз цісар Юліан-Відступник грозив святому Василієві Великому, архієп. Кесарійському, що наколи мешканці і на дальше залишаться християнами, то він країну затопить у вогні й крові.
Після той погрози він виправився війною на Персів. Між тим св. Архієпископ безнастанно молився перед іконою Пресвятої Діви. Одного дня Пресвята Діва відповіла йому через Свій образ: «Будь спокійний, Мій сину, — Юліан погиб!...»
І чи ж дивне воно, що диявол запалав смертельною ненавистю проти Тої, що руйнує його царство? А як же ж пошкодити Всенепорочній? — У своєму безсильному шалі, він звертається проти нас, Її діток, — що ще блукаємось по цій землі.
Він заприсяг погубити всіх нас до останнього, — щоб ми враз із ним потонули в безодні. «Су-постать ваш диявол, як лев рикає ходить, рискає кого поглотити». Диявол, як ревучий лев, — каже св. Петро, — ходить довкруги нас, шукаючи, кого б з нас пожерти...
1 хто ж осмілявся б ці надхненні слова легковажити? Хто осмілився б думати, що він безпечний, коли Святий Дух сам каже берегтися нам?
Св. Альфонс за приклад наводить одного шляхтича, що то мав для своєї послуги дуже рухливу мавпу. Те звірятко служило йому, подавало до стола, мило начиння, і віддавало йому чимало інших услуг.
Той шляхтич жив зле, але познакомився з святим священиком, та одного дня запросив його до себе, щоб той подивляв його чудне звірятко. Святий справді прийшов. Закликали мавпу. Але звірятко опустило вуха й причаїлося коло ліжка у віддаленій кімнаті. Священик враз зо шляхтичем звернувся до мавпи, та велів їй зараз вийти з укриття. Звірятко послухало, і дрижачи ціле, піднялося.
«В Ім’я Ісуса Христа», — сказав тоді священик, — «приказую тобі, скажи, хто ти є?»
О, чудо, — мавпа почала говорити!.. «Я» — каже вона, — «є дияволом, — і служу цьому чоловікові, щоб мати його душу. Я від Г.Бога маю призволення кинутися на нього, задушити його і жбурнути до пекла негайно, як він опустить молитовку «Богородице Діво», що її він відмовляє на честь Пресвятої Діви!
Задеревілий від страху шляхтич, кинувся до стіп священика, благаючи в його помочі. Святий вспокоїв його, а звернувшись до диявола, крикнув: «Геть звідсіля, — пекельна тварюко, не смієш нікому шкодити! Я позволяю тобі лиш у стіні оставити знак твойого побуту!»
Вмить дався чути глухий стукіт. Потвора щезла, — але в стіні утворилася діра, що протягом довшого часу не можна було її залатати.
О, дитя Марії! Ти користуєшся великим старанням із боку безнастанної ласки твоєї Матері, що тебе стереже від кігтів пекельної потвори.
І як же ж ти можеш спокійно жити, наколи диявол коло тебе, якщо ти не почуваєшся безнастанно схороненим під Материнський Покров Пресвятої Діви?
Як же ж ти можеш бути запевнений, що до своєї судьби, наколи ти не завсіди призиваєш Її на поміч?
Господь Бог лишив дияволові величезну могутність. Той воріг твоєї душі є духом, — щоправда, — упалим, але він зберіг усю свою проникливість. Він основно знає слабі сторони людської природи; він знає успосіблення, будову кожного чоловіка, і хосен, що його може з нього осягнути.
В штуці спокушувати, він посідає віковий досвід. Він може повалити стовпи святости, що їх уважали непохитними, — він має надію, що й тебе, у свою чергу приведе до упадку.
Чи чуєш? — Він має сильне переконання, що й ти, що читаєш оці стрічки й маєш набожність до Пресвятої Діви, що й ти залишиш колись свою Неньку, попадеш під його владу, та що він тебе кине до пекла...
Він не залишить тебе ні в день, — ні в ночі! Він обмотає тебе своїми сітями, як ниточками; він заворушить твій ум, твою волю, твоє серце, твою уяву, твої змисли; він виставить тебе на спокуси внутрі й позбавить тебе потіх назовні, щоб одного дня, ти самітно-оставлений, залишив боротьбу й здався на його ласку.
О, ти конче потребуєш твоєї чуйної, невтомної, могутньої Матінки.
Але не бійся нічого! Марія — то пострах для злих духів. «Коли вони зачують, що вимовляється Її ім’я, вони з перестрахом щезають!» — каже св. Вернард. — «Вже саме Ім’я Марії змушує їх до втечі; зачувши Його, вони вважають себе за побіджених!»
Один місіонер з Японії доносить, що раз товпа дияволів, під видом хижих звірів, окружили одного христіянина, намагаючись його перелякати.
«Я не маю зброї, що нею я б зміг вас поразити», — відповів їм, — «я не маю іншої помочі, як Імена: Ісуса й Марії».
Заледве лиш ці два Імена дійшли до їхніх вух, аж тут вмить розпалась земля, — і горді духи провалились.
Але, щоб запевнити собі цю безнастанну поміч Марії, ти повинен від сьогодні зачинати життя безперервної просьби до Неї.
Ти не можеш задоволятися призиванням Марії лиш кілька разів, коли пекло намагається у кожній хвилині тебе проковтнути; його безупинним наступам ти повинен протиставити — безнастанну молитву.
Ісус поручає нам в «Отче наш» просити нашого щоденного хліба — і щодня відновляти нашу просьбу. Ми повинні так само щодень прохати Пресвяту Діву, щоб нас обороняла від диявольських засідок і захороняла нас від пекла.