Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.
Матвія 5:6
Багатьох українців наразі турбує одне запитання: чому
українська нація, терплячи величезне національне приниження, шалений
економічний визиск, маючи абсолютну законодавчу беззахисність, постійні
репресії проти патріотів, терпить цей окупаційний режим і не повстає
проти нього. На акції протесту приходить 50-100 чоловік, і це в Києві!
Притому, що рейтинг правлячого режиму стрімко падає, соцопитування
стверджують про наявність в країні стійкої революційної ситуації, рішучі
заяви роблять політики, а народ мовчить. Чому?
Насправді відповіді прості і банальні: більшість
«рейтингових» опозиційних політиків нічим суттєвим не відрізняється від
окупантів, хіба що певним національним забарвленням своєї риторики.
Тобто, не викарбувались ще ті лідери, яким народ буде безумовно
довіряти. А без керівників революція неможлива.
Висновок невтішний, бо «месію» можна чекати і «до
другого пришестя». Але ситуація не безвихідна! Добру відповідь із
минулого нам дає Степан Бандера в своїй статті «З невичерпного джерела»:
«Віра найбільше скріплює сили душі. Через правдиву і глибоку віру в
Бога-Спасителя кожна людина і цілий народ мають змогу без зупину черпати
з вічного джерела стільки сили, скільки їхня душа спроможна сприйняти.
Особливо в найтяжчих життєвих ситуаціях, великому нещасті, терпіннях і
боротьбі віра в Христа дає найсильнішу, часто єдину й певну поміч. В
тому напрямі мусимо найперше звертати наші думки і серця, коли думаємо
про допомогу нашому народові в його важкому, але благородному змаганні
за правду і волю».
Тому я вважаю, наше завдання на сьогодні, коли
більшість українців перебуває в зневірі, не має напрямних, не має
лідерів, - звернути свій погляд до Царя царів, ходити до церкви,
скріплювати в щирій молитві за Україну свою віру.
І добре було б саме в цей час почути голос Церкви.
Бо особисто мені якось дивно: вірні УПЦ КП і УГКЦ сидять за гратами за
відрізання голови сатанинському ідолу, і жодного коментаря з вуст
очільників церков не пролунало. (мова не йде про простих священників).
Тим більше, коли сталася ця кричуща історія з вірним УГКЦ Степаном
Бичеком, коли до нього кати не дозволили прийти священику для сповіді.
Всі хлопці з «Тризуба» - ревні християни і завжди в перших рядах ставали
на захист українських церков, тоді коли їх намагалися рейдерувати
бандюки з московського патріархату.
Але не мені, простому мирянину, судити Церкву Божу.
Сподіваюся, є те, чого я , напевне, не знаю, і вірю,що українська церква
ще скаже своє вагоме слово.
В ці дні Великого посту якраз і є саме той час, коли
мирянам треба звернутися в своїх думках до Бога і молитися. Не хочеш
йти на Майдан , бо там зрадливі політики – прийди до церкви, помолися за
Україну, за її волю, постав свічку за здоров`я ув`язнених героїв! І на
щиру молитву Господь обов`язково відповість, і безумовно благословить
наш визвольний рух. Від святих отців хотілося б почути слова підтримки
до українців. В першу чергу, до тих, які зараз переслідувані за
українську справу. І до всіх інших, хто в цей нелегкий час шукає правди.
Я впевнений, що це і є те, що потрібно нам сьогодні, насправді.
16.03.2011
www.banderivets.org.ua