Серед усіляких форм набоженства до Пресвятої Діви Марії
Вервиця - найвідоміша і найбільш розповсюджена. Популяризованню і
усвідомленню цієї Марійської молитви сприяли неодноразові переконливі
звернення і заклики Папи Льва XIII наприкінці XIX ст. На жаль, донедавна
ця молитва була занедбана. Однак, здається, зараз вона віднаходить своє
привілейоване місце в християнському світі, особливо серед молоді.
Приклад і слова Івана Павла II становлять могутній стимул для віруючих.
Вони знову набувають, відчувають потребу у цій традиційній, але такій
актуальній практиці, тепер більше, ніж будь-коли в історії людства.
Не надто заглиблюючись в історію походження цього
набоженства, папи продовжують багатовікову традицію святого Домініка і
його послідовників. Аж до XVI ст. ця практика мала різні форми, і тільки
за св. Пія V (†1572) утвердилася форма, яка відома нам: відмовляння
"Богородице" у поєднанні з розважаннями п'ятнадцяти таємниць, тобто
основних подій з життя Христа і Пресвятої Діви. Кожний десяток
"Богородице Діво" передує "Отче наш", а закінчує коротке вшанування
трьох Осіб Божих. Кількість п'ятнадцяти десятків відповідає числу
псалмів, тому Вервиця називається "Псалтирем Пресвятої Діви". Таємниці
поділяються на три частини, по п'ять у кожній, і називаються відповідно:
радісна, страсна, і славна.
Повторювання цих слів, що просто і легко
запам'ятовуються, чудовий спосіб молитви. Почерпнуті з Євангелії і
рекомендовані Церквою, вони мають велику цінність. Вони могли б стати
монотонними і втомливими, як усі формулювання, що часто повторюються.
Звідси закид: навіщо повторювати безконечно ті ж самі слова? Чи можливо
безперервно думати про те, що промовляється десятки і сотні разів? Але
розважання різних таємниць призначене для підтримування уваги. Не
йдеться тут про чисто розумові роздумування, а про споглядання, повне
віри і любові, конкретного здійснення трудів нашого спасіння. Про все
те, що Марія розважала у Своєму серці і чим жила, ми розважаємо тепер
разом з Нею, щоб поглибити наше розуміння. Сконцентрувати увагу допоможе
звичка відраховувати відмовлені "Богородице Діво" зернятами, нанизаними
на ланцюжок або мотузку. Ченці на сході та мусульмани використовують
щось подібне до нашої Вервиці, звертаючись до Ісуса або до Аллаха.
Вервиця - молитва проста і, водночас, всеохоплююча.
Людина віддається їй тілом і душею, голосом і долонями, своїм розумом і
серцем. Усі способи молитви поєднуються у ній, доповнюючи її:
обожнювання, поклоніння, прославлення, благання, заступництво, подяка.
Розважання над Таїнствами обіймає радісні, страсні, славні таємниці
Христа, усі правди нашої віри: Святу Трійцю, Втілення, Спасіння. Папа
Лев XIII написав вісім енциклік про Вервицю, вбачаючи у ній "коротку
суть християнської релігії" і "виклад змісту усієї Євангелії". Хоча
Вервиця не літургійна молитва, однак папи схвалюють її, затверджуючи
різні вервичні об'єднання. Вервиця, що зазвичай відмовляється приватно,
часто читається й спільно, надто у місцях зустрічі прочан. Багато
чернечих зборів вважають Вервицю практикою спільною, особливо ефективною
у наданні ритму і в освяченні простого і покірного життя на службі Богу
і людям.
Промовистим підтвердженням досконалості Вервиці є її
відношення до Пресвятої Діви Марії, Посередниці усіх ласок. Вервиця
одночасно вшановує Матір Божу і якнайкраще випрошує те, що прагнемо
отримати. Лев XIII і його наступники вважають молитви на Вервиці
найкращим засобом проти зла, що панує у сьогоднішньому світі як у
площині окремих осіб і сімей, так і у сфері стосунків суспільних і
міжнародних. Нагадуючи слова Івана XXIII Папа Павло VI наполягав на
тому, щоб Вервиця стала "великою публічною молитвою, що слугує у
звичайних і надзвичайних потребах святої Церкви, народів і усього
світу". Бо ця молитва однаково помічна для усіх епох і в усіх країнах.
Пристосована до кожного століття, усіх суспільних умов і будь-якого
становища, доступна для простого люду та оцінена належно вченими. Це -
молитва усіх, і кожен знайде у ній чисте джерело для задоволення спраги
побожності, відповідно до своїх уподобань, здібностей і ласок, даних
йому Богом.
Вервиця це не лише молитва; вона чудовий засіб освячення
і духовного поступу, одна з найкращих шкіл доброчесності і життя
християнського. Без сумніву, не можна наполегливо розважати таємниці
життя Ісуса і Марії та не втілити у життя те, що з них будемо черпати.
Як сказав Пій XII: "Душа почувається затишніше, коли йде дорогою,
вказаною Ісусом і Його Матір'ю". Марія наближається до нас, бере за руку
і вчить жити так, як Вона Сама жила на землі коло Свого Сина. Ось у
чому наука Вервиці та таємниця її успіху: вона "вводить нас в живий
контакт з Ісусом через Серце Його Матері" (Іван Павло II).
Папа Римський Іван Павло II про Святу Вервицю
Витривало відмовляємо Вервицю у церковних громадах і
сім'ях. Під час повторювання звернень вона з'єднує серця, сприяє
встановленню згоди, оживлює надію і обдаровує нас усіх миром і радістю
Христа, який для нас воскрес.
Відмовляти Вервицю - це означає відвідувати школу Марії і
вчитися у Неї, Матері та апостолки Христа, як жити, дотримуючись вимог
християнської віри.
Вона перша увірувала, а в Церкві на Спільній молитві об'єднала в любові перших учнів Свого Сина.
Відмовляти Вервицю не означає повторювати певні вислови.
Це встановлення інтимного діалогу з Марією, який свідчить про вияв
довіри до Неї, спроможність розповісти їй про свої проблеми, відкрити
перед Нею серце, виявити готовність до прийняття Божих планів і
пообіцяти витривалість у вірності їй у всіх, надто у важких ситуаціях.
При цьому слід бути впевненим у допомозі: Вона випросить потрібні для
нашого спасіння ласки Свого Сина. Під час молитви на Вервиці,
розмірковуємо про Христа, оглядаючи його поглядом Марії, розважаємо про
таємниці життя, страждання і воскресіння Христа, очима і серцем Тієї,
яка була Йому найближча, (з виступу, виголошеного перед "Ангел
Господній" 2-го жовтня 1988 р. ).
Прошу вас, відмовляйте Вервицю!
(28.10.1981 р. На аудієнції для поляків).
http://www.promin-lubovi.narod.ru/
