Свято Внебовзяття Пречистої Діви Марії є особливим днем для мешканців
містечка Кастель Ґандольфо, а зокрема, – для парафіян храму святого
Томи з Вілланови, розташованого при площі перед Апостольським Палацом.
Адже це – один з небагатьох днів, коли Вселенський Архиєрей, що протягом
майже цілого літа перебуває у літній резиденції в цьому місті,
відправляє Службу Божу у згаданій церкві. Не було винятком і цьогорічне
свято.
Вранці, о 8:00 місцевого часу, Святіший Отець Бенедикт XVI очолив
святкове Богослужіння та виголосив проповідь, а опівдні, на внутрішньому
подвір’ї Апостольського Палацу, відбулася зустріч з вірними для
спільної молитви «Ангел Господній».
На початку проповіді Бенедикт XVI пригадав, що цього року припадає якраз
60-та річниця відтоді, як Папа Пій ХІІ урочисто проголосив догму про
Внебовзяття Пречистої Діви Марії, навчаючи, що Богоматір, відвічно
поєднана з Христом, Непорочна в зачатті, Дівиця у материнстві,
великодушна Співробітниця Божественного Відкупителя, була також
збережена і від гробового тління, та взята з душею й тілом до небесної
слави, де сяє як Цариця по правиці Свого Сина, Безсмертного Царя (пор.
Апостольська Конституція Munificentissimus Deus).
На основі цього підсумку нашої віри, Святіший Отець прокоментував
літургійне читання з послання святого Павла до Коринтян. Апостол, за
словами Папи, допомагає нам краще зрозуміти це таїнство, навчаючи про
воскресіння Христа, який є «первістком померлих». «Занурені у Його
Пасхальне таїнство, ми стали учасниками Його перемоги над гріхом і над
смертю», – сказав Бенедикт XVI, додаючи, що саме в цьому полягає
ключовий момент людської історії. Згідно зі святим Павлом, усі ми,
з’єднані з Адамом, першою і старою людиною, маємо ту саму спадщину, до
якої належать страждання, смерть та гріх. Однак, ми маємо можливість
жити новою дійсністю: у святому Хрещенні ми також з’єднуємося з новою
людиною – Воскреслим Христом, і, таким чином, у нас уже перебуває життя
Воскресінням.
Те, що святий Павло говорив про всіх людей, вів далі Святіший Отець,
Церква у своїй непомильності говорить про Пречисту Діву Марію: Божа Мати
є настільки включеною у Христове Таїнство, що уже наприкінці Свого
життя в усій повноті стає учасницею Воскресіння Свого Сина, вже відтоді
Вона живе тим, чого ми очікуємо наприкінці часів, коли буде повністю
знищений останній ворог – смерть; уже живе тим, що ми проголошуємо в
молитві «Символ Віри»: «Очікуємо воскресіння мертвих і життя майбутнього
віку».
Де ж знаходимо коріння цієї перемоги над смертю? Папа зазначив, що вони –
у вірі Назаретської Діви, «вірі, яка є слухняністю Божому слову і
цілковитим віддаванням Себе Божественній ініціативі та дії».
Підтвердження цього знаходимо у євангельському уривку, що розповідає про
те, як Марія відвідала свою родичку Єлизавету, яка називає Її
«благословенною між жінками», додаючи: «Щаслива та, що повірила, бо
здійсниться сказане їй від Господа». «Дорогі друзі! – сказав Бенедикт
XVI. – Не обмежуймося тільки тим, щоб споглядати Пречисту Діву Марію в
Її славній долі, як людину дуже далеку від нас. Ні, ми покликані
побачити, що Господь, у Своїй любові, бажав також і для нас, для нашої
остаточної долі: через віру жити з Ним в досконалій єдності любові, і,
таким чином, жити по-справжньому».
У цьому контексті Святіший Отець зупинився над іншим аспектом
догматичного формулювання, в якому говориться про «взяття до небесної
слави». Папа пригадав, що слово «небо» не стосується якогось місця у
всесвіті, але чогось більшого і трудного для окреслення з огляду на
обмеженість наших людських понять. «Цим терміном, – сказав Бенедикт XVI,
– ми хочемо ствердити, що Бог, Який став близьким до нас, не покидає
нас навіть і після смерті, але має місце для нас та дарує нам вічність,
що в Бозі є місце для нас». Приклад Богочоловіка Ісуса є також і для нас
запорукою того, що Божа та людська природа можуть співіснувати. Це
означає, що у вічності існуватиме не якась частина нас, але ціла людина,
бо Бог любить нас такими, якими ми є. «Бог приймає цілу людину, усе її
життя, і в Ньому очищена, вона приймає вічність», – наголосив Папа,
додаючи, що християнство не звіщає лише якогось спасіння душі невідомо
де, де буде скасовано все, що цінне маємо в цьому житті, але обіцяє
вічне життя, «життя будучого світу», у якому все дороге для нас віднайде
повноту в Бозі. І саме у Внебовзятій Діві Марії, що повністю бере
участь у воскресінні Свого Сина, ми споглядаємо здійснення цього
майбутнього «Божого світу».
«Молімося до Господа, – закликав Бенедикт XVI, – щоб допоміг нам
зрозуміти, наскільки цінним в Його очах є наше життя, щоб зміцнив нашу
віру у вічне життя, щоб вчинив з нас людей надії, які трудяться над
збудуванням світу, відкритого на Бога, людей радості, які вміють
зауважувати красу майбутнього світу між справами щоденного життя, і цією
впевненістю живуть, вірять та надіються».
КРЕДО
