В контексті першої неділі Адвенту, коли Церква розпочинає приготування до Христового Різдва та новий літургійний рік, Святіший Отець зазначив, що це є шлях віри, який, з одного боку, нагадує про перший Христовий прихід, а з другого – відкривається на очікування його остаточного сповнення, тобто повернення Ісуса у славі, коли Він прийде судити живих і мертвих.

«Чекання, очікувати – це вимір, який пронизує все наше особисте, родинне та суспільне існування, – зазначив Бенедикт XVI. – Чекання присутнє у тисячах ситуацій, від банальних до найважливіших, які нас повністю і глибоко огортають». Серед таких Папа назвав очікування дитини подружжям, чекання родича чи друга, який прибуває здалека, юнака, який чекає на результати вирішального іспиту, очікування відповіді на лист чи на прохання про вибачення… «Можна сказати, що людина живе доти, доки чекає, доки в її серці живе надія», – зазначив Святіший Отець, додаючи, що в очікуваннях людини розпізнається її моральна та духовна «постава».

Готуючись до Різдва, продовжував Папа, кожен може запитати себе самого: «А чого очікую я? До чого звернене моє серце?». Таке ж питання можна поставити родині, суспільству, громаді. Що нас об’єднує та надихає? Дві тисячі років тому Ізраїль очікував Месію, Який мав звільнити народ від морального та політичного рабства, встановивши Боже Царство. Але ніхто й уявити не міг, що Месія народиться від бідної дівчини, і навіть Вона ніколи про це не думала, але «в Її серці очікування Спасителя було настільки великим, Її віра та надія були настільки гарячими, що Він міг знайти у Ній гідну Матір». Як зазначив Святіший Отець, Бог сам приготував Її ще перед віками. «Між Божим очікуванням та сподіваннями Марії, створіння «повного благодаті», повністю відкритого на план любові Всевишнього, є таємнича відповідність, – сказав на завершення Бенедикт XVI. – Тож вчімося від Неї, Жінки Адвенту, переживати щоденні жести з новим духом, з почуттям глибокого очікування, яке може сповнити лише Божий прихід».

кредо