"Твій батько певно теж бере участь у цій місії", - сказав отець місіонер після сповіді до зажуреної дочки. "О, мій Отче", - відповіла вона. "Він навіть не думає про те, хоче дальше жити у своїй безбожності, вже 30 років не сповідався. На багатьох чудотворних місцях я молила Божу Матінку про його навернення, але марні мої молитви".
"Але чи ти знаєш Чудотворну ікону Богоматері Неустанної Помочі? Коли б ти знала і молилася до неї, то, думаю, твій батько вже був би навернувся".
Тут оповів засмученій дочці про чудесні навернення перед Іконою Богоматері Неустанної Помочі і додав: "Сьогодні зачніть дев'ятницю до Богоматері Неустанної Помочі про навернення батька і зашийте в його одіж медалик БогоматеріНеустанної Помочі, а він напевно прийде на місії і навернеться". Так і зробили, але медалик змогли зашити тільки при кінці дев'ятниці.
Того ж дня взяв на себе одяг з медаликом Божої Матері Неустанної Помочі і Пресвята Мати чудесно показала, що вона - Мати Милосердя, (Прибіжище) пристановище грішників. В часі обіду наш службовець був мовчазливий, задуманий, їв мало, порушувався на кріслі, наче б не міг знайти собі місця, відчував, що ціле його тіло здригалось, а в душі чув дивне зворушення. І цей чоловік, що від дитинства не плакав, наприкінці обіду із сльозами в очах запитав: "Прошу, скажіть мені, в котрій годині отець місіонер сповідає?"
"О. місіонер сповідає від 2-ої до вечора, але хто бажає, то в будь-якій годині отець місіонер його висповідає". Коли це почув, сказав: "Іду до сповіді".
І вийшов. Здивування огорнуло всіх, бо ж він 30 років не сповідався. Але сказав правду, бо сталося чудо Божої благодаті через Божу Матір Неустанної Помочі: щасливий грішник іде до отця пароха і просить побачення з отцем місіонером, бо хоче висповідатися. Отець місіонер з радістю сповнив цей обов'язок. Сльози вдячності для Богоматері Неустанної Помочі навернулись йому на очі, коли побачив коло себе розкаяного грішника, що щиро, зі сльозами, почав і закінчив свою сповідь. Покаяння було стійке. Цей службовець жив до кінця життя правдиво по-християнськи і був великим почитателем Пресвятої Матінки Неустанної Помочі.
ПРЕСВЯТА БОГОРОДИЦЕ, МАТИ НЕУСТАННОЇ ПОМОЧІ - СПАСИ НАС!
Заувага: При кінці цієї книжки є три молитви з відпустами до Божої Матері, Матері Неустанної Помочі. Поручається відмовляти одну з тих молитов після кожної науки.
  Наша свята віра вчить нас, що Бог Отець зродив від віків Єдинородного свого Сина, "який, як каже святий Павло, є образ невидимого Бога, первородний кожного створіння." Тому теж святий Тома Аквінський вчить, що тільки Божий Син є досконалим, вповні вірним Божим образом, а створіння - лише недосконалим Божим образом. Майже на кожному кроці спостерігаємо у створіннях сліди Божої всемогутності, мудрості, доброти, краси. Святий Павло і каже в листі до Римлян, що через сотворені речі можна пізнати могутність і Божество Творця. Святе Письмо каже виразно, що чоловік був створений на образ і подобу Божу. Читаємо в першій книзі Мойсея "І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її".
І так святий Тома вчить, що жодне нерозумне сотворіння - не Божий образ, ані не сотворене на Божий образ, бо тільки людина й ангел є сотворені на Божий образ і подобу, і додає цей учитель, що відбитка цього образу полягає на уділенні людині трьох властей душі: розуму, пам'яті і волі.
Людина отримала ці три власти душі, щоб, як її Творець, могла творити образи, бо і не може інакше уживати пам'яті, розуму і волі, як тільки витворюючи образи з того, що піддають її відчуття. Скільки разів думаємо про що, як каже святий Тома, стільки разів витворюємо в собі образ даного предмету з поміччю уяви, що помагає нам розуміти невидимі речі.
Нажаль, відразу після сотворіння світу грішні люди спроневірялися в почитанні належному Богові, до чого дуже причинилася уява. Святий Павло пише: "осуєтились в своїх мудруваннях і притемнилося їхнє нерозумне серце, заявляючи, що вони мудрі, стали дурними. І проміняли славу нетлінного Бога на подобу, що зображує тлінну людину, птахів, чотириногих і гадів", і стали ідолопоклонниками. Тому, щоб устерегти Ізраїльтян від ідолопоклонства, промовив Бог до них через Мойсея: "Не робитимеш собі ніякого тесаного боввана, подобизну того, що на небі вгорі, ані того, що на землі внизу, ні того, що в водах під землею. Не падатимеш ниць перед ними й не служитимеш їм, бо Я - Господь, Бог твій."
Але цей наказ не відносився вже до християн, бо коли "Слово сталося Тілом і замешкало між нами", то Божий Син власне тому стався людиною, щоб ми мали Його образ перед очима, і щоб гляділи на нього і через це помагали собі в осягненні мети, яку вказує святий Павло: "І так само, як ми носили образ земного (Адама), так носитимем і образ небесного", то значить, Христа Господа.
Але не лише статуї й образи Спасителя можемо ставити при дорогах і в домівках. Святий Дух від самого початку християнства натхнув вірних, щоб окружали себе образами Богородиці і святих Господніх, чого маємо докази в підземних катакомбах Риму. Святий Тома подає три причини, з-за яких вірні від найдавніших часів почитали образи святих: "1. Щоб простенькі і неписьменні люди вчилися - бо образи заступають їм книжки,
2. Щоб таїнства Втілення Божого Сина і приклади святих Господніх ввійшли глибше в нашу пам'ять,
3. Щоб оглядання образів побуджувало нас до набожності, бо вигляд сильніше діє на нас, ніж сухі слова, які чуємо в оповіданні."
Вже минули часи, коли різні єретики-маркионісти, іконоборці, а пізніше євангеліки виступали проти почитання святих образів. Коли б сьогодні християнин-католик відважився у своїй безбожності сміятися зо святих образів і заявив, що не треба їх почитати, стягнув би на себе церковну анафему.
На Нікейському соборі так сказали отці церкви: "Ми приймаємо святі образи, а на тих, що виступають проти них, накладаємо прокляття. Хто застосовував би висловлювання свчтого Письма про божків до святих образів, нехай буде проклятий. Хто відважився б ці святі образи називати божками, нехай буде проклятий. Хто відважився б переконувати, що Католицька Церква присвоїла собі колись божків, нехай буде проклятий і т.п."
Коли сам Господь Бог створив нас на свій образ і подобу і дав нам можливість і здатність творити образи, представляти в зовнішніх формах те, що нас побуджує до живої віри і гарячішої набожності, тоді хто ж з нас не мав би почитати і любити образів, що представляють нам Ісуса Христа, Його Найсвятішу Матір або святих Господніх? Коли шануємо образи, світлини дорогих нам осіб, то чому не моли б ми шанувати образів святих?
Але може хто запитає, чи є десь вірне зображення Богородиці? Нажаль, вірного образу Пресвятої Діви не маємо, "бо і не знаємо лиця Пресвятої Діви Марії", - пише святий Августин.
Учений протопресвітер латеранський отець Іван Хризостом Томбеллі пише такі слова: "Нехай на потіху і на досліджування правди нам послужить висловлювання деяких святих отців, що образи, які маємо, дають нам загальне поняття про чудесну красу душі Богоматері, що, за словами святого Амброзія, "краса Її тіла віддзеркалювала красу душі, була образом Її чесноти".
Багато поважних авторів, між ними Папа Венедикт ХІV, стверджують, що святий євангелист Лука був малярем і намалював образ Пресвятої Діви Марії. Цей образ, на думку поляків, мав би бути тепер на Ясній Горі в Ченстохові. Його у 1382 р. взяв з українського княжого замку в Белзі польський князь. До Белза привезли його з Сільця Полоцького 1270 р. з монастиря святої Єфросинії, княжни Полоцька, котра, бувши ігуменею Сільця, в 1158 р. отримала образ в дарунок від Константинопольського Патріарха в Ефесі.
Італійці стверджують, що цей перший образ Богородиці знаходиться на горі під Болоньєю, або в Римі, в церкві Богоматері Сніжної (Більшої). Є однак поважні автори, що заперечують взагалі існування якого-небудь образу, мальованого святим Лукою. На чудотворній Ченстоховській іконі (припустімо, що вона дійсно мальована святим Лукою) рис лиця Пресвятої Богородиці сьогодні вже не можемо пізнати, бо затерлися впродовж віків.
Епископ Пилип Гербет, описуючи образи Пресвятої Богородиці, зображені на стінах підземних римських катакомб, робить справедливу заувагу, що перші християни старалися виразити точні риси лиця Богородиці, але, представляючи Її з Божественним Дитятком на руці або з руками, піднесеними до неба, хотіли пробуджувати себе до довір'я в посередництво і заступництво Тої, яку Архангел назвав "Благодатною."
Особливіша честь, що віддаємо деяким образам Пресвятої Богородиці, зродилася не з якихсь людських, земських причин, але головно із-за чудесної помочі, яку отримували люди.
Божественний Спаситель, щоб доказати, що Він - очікуваний Месія, сказав до учнів святого Івана Хрестителя: "Ідіть, сповістіть Йоана про те, що чуєте і бачите: Сліпі бачать і криві ходять; прокажені очищуються і глухі чують; мертві воскресають..."
Тим самим доказом сьогодні Пресвята Богородиця переконує нас, яка приємна для Неї та набожність, яке миле почитання Її святих образів. Святе Євангеліє не згадує, щоб Пресвята Богородиця за свого життя зробила яке чудо, бо читаємо тільки, що на Її прохання Божий Син перемінив у Кані Галилейській воду у вино. Але відколи почалося сповняти пророцтво: "Ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди," не було християнського народу, серед якого Богородиця не творила б чудес для тих, що прибігають до Її образів, що перед Її образами благають ласки і милосердя.
Дуже багато на світі святинь, в яких славляться чудотворні ікони Пресвяої Богородиці. В Римі є сімдесят, в Месині перед землетрусом 1907 р. було вісімдесят, багато з яких були привезені зі Сходу християнами, що втікали від мусульман.
В деяких італійських містах є по кілька і кільканадцять чудотворних ікон, наприклад, в Мілані шість, в Неаполі, Болоньї, Венеції - по дванадцять.
Іспанські католики, змагаючись з італійцями в почитанні Богородиці, мають на своїй землі різні чудотворні ікони; лише в самому Мадриді нараховується їх аж тридцять. Франція, коли б не революція, що знищила дуже багато церков, була б переповнена чудотворними іконами.
Також й Англія, що називалася колись "Посагом Марії". Німецькі і скандинавські краї, тепер зматеріалізовані, мали величаві святині, в яких у ХVI столітті знищено і спалено дуже багато чудотворних ікон.
В нашій бідній батьківщині практично немає місцевості, церкви (якщо ще не знищена чи не перетворена на клуб або склад), де нарід не почитав би чудотворного образу Богоматері. Від віків славилися чудотворні ікони Богородиці в Гошеві, Зарваниці, Почаєві (у Василіянському монастирі), Тернополі, Львові та інших місцях. Здавалося б: якщо стільки є чудотворних ікон, то даремно було б їх помножувати. Однак інакше судить цей, що сказав: "Бо хто має, тому дасться, і він надто буде мати". Сто років після виставлення чудотворної ікони Божої Матері Неустанної Помочі в Римі і після поширення копій-правдивих відбиток ікони по всіх краях світу, майже всюди уряджено престоли з Чудотворною іконою Божої Матері Неустанної Помочі. Бо, як пише святий Омер: "Вірні завжди одержують ласки перед самими чудотворними іконами і лиш у цих місцевостях, де вони знаходяться. Однак у тому загальному правилі Чудотворна ікона Божої Матері Неустанної Помочі - великий виняток.
З церкви святого Альфонса в Римі Її наймилосердніша могутність досягає всіх, навіть у найдальших частинах земської кулі. Вірні копії цієї Чудотворної ікони виставлені в різних церквах світу; маючи цю саму чудодійну силу, сталися посередніми джерелами прещедрих благодатей". Звідси випливає висновок, що це воля Найвищого, щоб набожність до Божої Матері Неустанної Помочі була пов'язана з почитанням тієї ікони.
Підтверджують це і слова Святої Церкви, бо в літургійній молитві на празник Божої Матері Неустанної Помочі читаємо: "Всемогутній і милосердний Боже, Ти, що дозволив особливою набожністю почитати образБожої Матері Неустанної Помочі...", і в другій такій молитві: "Господи Ісусе Христе, Ти, що дав нам Свою Родительку, якої славний образ почитаємо за Матір готову нам безнастанно помагати..." Отже бачимо, що свята Столиця злучила набожність до Божої Матері Неустанної Помочі з Її образом, почитаним під тією назвою.
Закінчуючи цю науку про справедливість почитання святих образів, отже й образів Пресвятої Богородиці, звернімося до Її образу, в якому Вона прославлена як Мати Неустанної Помочі.
Маючи розважати історію тієї прастарої Чудотворної ікони, просімо Бога в тих часах, коли найбільше потребуємо помочі з неба, щоб наші серця були наповнені особливою набожністю до Божої Матері Неустанної Помочі. Відмовляймо до Неї щоденно наступну молитву:
Господи Ісусе Христе, Ти, що дав нам свою Матір, якої славний образ почитаємо за Матір, що готова нам завжди помагати, спричини це, п р о с и м о, щоб ми, взиваючи ревно Її Материнської помочі, заслужили безнастанно дізнавати овочу Твого Відкуплення. Ти, що живеш і царюєш на вічні віки. Амінь.
Богомати і Діво, Твою славу торжествуєм, Твоєї помочі випрошуєм, Твій чудотворний образ почитаєм, Ти Мати благодатна, Ти надіє світу. Нашими молитвами не погорджуй, з наших нужд і бід все визволяй нас. (Тропар Божої Матері Неустанної Помочі)
  Вже близько тисячі років минає від тієї величної події, коли побожний князь Ярослав Мудрий, син святого Володимира Великого, посвятив весь український нарід Пресвятій Богородиці. Ця посвята була актом вдячності побожного князя за чудесну поміч Божої Матері, за перемогу українського війська над грізними печенігами у 1036 р., що грозили знищенням Києва. Зараз наступного 1037 року відбулася та вдячна посвята. Ось опис цієї події нашого найстаршого літописця в "Повісті временних літ".
Року 6545 (1037) заснував Ярослав великий город , що має Золоті ворота, і вибудував митрополичу церкву святої Софії, Божої Премудрості, а далі - кам'яну церков Благовіщеня Пресвятої Богородиці на Золотих воротах, потім монастир святого Юрія і монастир святої Ірини. А це тому вибудував премудрий князь Ярослав церкву Благовіщеня на воротах, щоб завжди "була радість тому городові Благовіщеням Господнім і молитвою Пресвятої Богородиці й архангела Гавриїла..."
Знову найстарший нам знаний славний український проповідник, пізніший Київський митрополит Іларіон у своїй похвалі на честь святого Володимира ось як пояснює основну думку Ярослава Мудрого: "Дуже добрий свідок Твоєї побожності - Твій син Юрій (хресне ім'я Ярослава Мудрого), що Господь назначив його на твого наслідника у володінні. Він не порушив твоїх уставів, але скріпив їх, не зменшив основ твоєї побожності, але ще збільшив, не ткував, але причиняв. Чого ти не викінчив, він викінчив, як Соломон Давидові, що в премудрості збудував святий і великий Божий Дім на освячення і прикрасу твого города, він прикрасив його всякими окрасами, золотом, сріблом, дорогими каменями і святими посудинами, так, що ця церква дивна і славна для всіх довколишніх країв, бо другої такої нема ніде на цілій півночі земній від сходу до заходу. Славний же твій город Київ окружив величністю як вінком, я людей твоїх і город віддав в опіку Пресвятій Всеславній і скорій на поміч християнам Богородиці, що Їй і церкву збудував на великих воротах на ім'я першого Господнього празника Святого Благовіщеня, щоб Той самий привіт, що ангел дав Діві, було й цьому городові. Бо до Неї сказав: "Радуйся благодатна, Господь з Тобою", а до города: "Радуйся, побожний городе, Господь з Тобою!" Так отже вже скоро тисяча років минає, як Ярослав Мудрий посвятив столицю України і весь її народ скорій на поміч Богородиці, хоч Україна не знала ще тієї найбільш Чудотворної ікони тієї назви Божої Матері Неустанної Помочі.
Відколи Україна пізнала Ісуса і прийняла Його Святе Хрещення, відтоді віддає найглибшу, найсердечнішу пошану Його Пречистій Матері Марії й одержує Її скору, Неустанну Поміч.
Подібна подія сталася на західних землях України, в городі українських королів Данила і його сина Льва - у Львові. Читаємо в історії, що не в радісних часах перемоги, як князь Ярослав Мудрий, але в сумних часах переможного наїзду шведів, польський король Ян Казимир 1 квітня 1656 р. у Львівській Римо-Католицькій катедрі на колінах віддав Пресвятій Діві Марії свою корону і Польщу.
Вернімося до рідної історії. Пресвята Богородиця Діва Марія прийняла посвяту князя Ярослава Мудрого його держави і, як Владичиця-Цариця України, зберігала свій народ від всього злого і наш народ зберігав вірність для своєї найславнішої Володарки упродовж всіх віків до сьогодні. Але, коли Марія - Цариця України вже близько тисячі років, міг би хто подумати, чому ж не зберегла Вона наш народ від таких різних страшних нещасть, від кайданів неволі, від мук розпинання тіла і душі, від воєн руїни фізичної і духовної?
Відповідь ясна: як кожна людина зокрема винна свого нещастя, так теж, нажаль, й Україна винна сама всього зла, всієї руїни. Чи ж упродовж всієї історії України не в'ється чорною ниткою незгода, заздрість, ненависть, пиха, непослух, роздор, зрада і бунт проти своєї влади духовної, світської? Маленькі нужденні люди, однак великі надуті пихою і злобою пнуться, щоб керувати-руйнувати Церкву і народ. А яка велика байдужість, а то і злоба щодо Бога і Його святої Церкви, яке страшне й одчайдушне переступлення Божих заповідей, яка віроломність-невірність зложеним присягам у подружжі, народові, державі! Ця велика правда, що хто не має Бога за батька, Церкву за матір, цей продасть і рідного батька, матір і свою батьківщину.
Гляділа і терпіла Богородиця і Цариця України, і непорочне Її серце краялось з болю, бачачи ту невірність, безбожність, роз'єднаність, п'янства і розпусти своїх дітей, і як найліпша мати, не відкинула їх від себе, не опустила нашої батьківщини. Вона, однак, як мати найбільш любляча, наймудріша, не стримала караючої Божої руки. На народ впало строге, довготривале, але справедливе терпіння, виміряне нам із-за жалості і милосердя, щоб спам'ятати й навернути заблуканих .
Великі і малі сусіди кидались і на куски рвали нашу батьківщину, і цілі віки тривала неволя і недоля, кайдани, муки і смерть народу, священників, єпископів. Однак неволею наш народ не заломався під караючою рукою Божої справедливості, не забув хто він, не стратив своєї життєвої сили, ані почуття своєї гідності. Не застигла в ньому любов батьківщини, ні віра в Бога, ні прив'язання до Христової Церкви. Не ослабла надія, що жде його краща доля, ані довір'я, що Цариця народу, Котрій царюванню, чи не першій з усіх володарів, піддався, не відмовить Україні своєї Неустанної Помочі.
Вже в цьому показалося милосердя і Неустанна Поміч нашої Матері і небесної Цариці, що впродовж довгих віків Україна не загинула, хоча і її ім'я було викреслене з людської книги життя ("не было, нет и не будет"). Бо ж український народ, чи співаючи повною груддю "Пресвята Богородице спаси нас", чи проказуючи на вервиці без кінця "Богородице Діво", чи благаючи за всіх молишся "Благая", або " Під Твою милість прибігаєм", або "О спомагай нас Діво Маріє" в своїх церквах і домах, або, поспішаючи до Чудотворних Її ікон в Києво-Печерську Лавру, Почаївську Лавру, в Зарваницю, Гошів та в інших багатьох і багатьох місцях, завжди чув в серці, завжди був певний, що в Богородиці Марії знайде поміч, рятунок і витривалість.
Тому не дивно, що як тільки прийшла вістка з Риму на наші землі про те, що "Богородиця Діва сама назвала себе Матір'ю Неустанної Помочі", то ця вістка потрясла багатьох і звернула численні серця до тієї такої славної в Римі Чудотворної ікони. Якою дорогою прийшла ця вістка до нас? Знаємо вже, що 26. VІ. 1867 р. в часі коронації Чудотворної ікони Божої Матері Неустанної Помочі було в Римі дуже багато єпископів світу з нагоди 1800- ліття з дня смерті апостолів Петра і Павла, і між ними - наш митрополит Йосиф Сембратович, а також перший апостол почитання Божої Матері Неустанної Помочі на українській землі отець прелат Ізидор Дольницький. Ті перші самовидці й учасники коронації Чудотворної ікони Божої Матері Неустанної Помочі в Римі, наші рідні достойники перші поширювали Її набожність в західних областях України, що були тоді під Австрійською окупацією. Знову на східних українських землях, що були під Росією, нелегкий був доступ з Риму, навіть для доброї вістки, бо ж наш народ був насильно відірваний від Апостольської Столиці, від Католицької Церкви, і насильно прилучений до державної Православної Церкви. Але і там Богородиця Марія берегла в серцях невольничих дітей вогник віри, і вони почитали Її в різних премногих іконах, а також в іконі, цілком подібній до Чудотворної ікони Божої Матері Неустанної Помочі, яку називали Страждальна Божа Мати. Ця ікона особливо славилась в Мінську на Білій Русі. Сьогодні, хоч продавати і поширювати релігійні предмети не можна, карається законом, однак Чудотворна ікона Божої Матері Неустанної Помочі різними дивними дорогами дісталась у численні місця Східної України, славиться і в Києві. Маємо певну надію, що Богородиця Марія вже скоро своєю Неустанною Поміччю обійме і прийме під Своє ласкаве царювання всю Україну і весь народ, як колись 1037 р.
Тому взиваймо завжди: "Божа Мати Неустанної Помочі - спаси нас!"
ЩАСЛИВИЙ ІСПИТ
Ось що пише одна студентка, щоб виявити свою вдячність Божій Матері Неустанної Помочі: "Зближався час іспитів; у моєму серці із-за різних причин родився страх, чи матиму успіх. Найперше боліла мене рука так, що я не могла виконати потрібної для іспиту ручної праці. Дальше, я була так нервово розстроєна й ослаблена, що на жодне питання не могла дати доброї відповіді.
І вкінці, впродовж трьох тижнів перед іспитами я лежала тяжко хвора, в гарячці і не могла думати про науку, а тим паче - про іспит. Незважаючи на все, я уповала на поміч Пресвятої Богородиці і молилася невпинно з великим довір'ям. Це довір'я не підвело мене, я одержала чудесну поміч.
В неділю я вже мала стільки сил, що, хоч з трудом, встала і вислухала Святу Службу Божу, а в понеділок явилася на іспит. Наче новий дух вступив у мене, я відповідала з такою притомністю ума, що всі дивувалися. І хоч рука хвора, я змогла виконати потрібну роботу, з якої професори теж були вдоволені. Нехай слава і подяка буде на віки Божій Матері Неустанної Помочі!
БОЖА МАТИ НЕУСТАННОЇ ПОМОЧІ - СПАСИ НАС!
(100 днів відпусту)
  До тепер ми переглянули історію Чудотворної ікони Божої Матері Неустанної Помочі, особливо від часу привезення Її з острова Криту до Риму, де прославилася в церкві святого Матея. Потім ми подивляли чудні дії Божого Провидіння при виявлені пропавшої святої ікони і виставлені в церкві святого Альфонса, де спонукала усіх римлян до великої набожності. Вкінці ми глянули на скоре і дивне поширення набожності до Божої Матері Неустанної Помочі в цілій Божій Церкві. А тепер пізнаймо цю силу, що так скоро поширила цю побожність між вірними, що так сильно потягнула християн до тієї святої Чудотворної ікони. Ця сила є в самій іконі, що має в собі щось дуже милого і притягального так у самому виконанні, як і в глибоких думках, які відтворює.
І. Не тільки в церквах, але і в домах маємо правдиві копії Чудотворної ікони, тому пригляньмося тим подробицям, властивим нашій іконі, що надають їй чару й особливих рис.
Чудотворна ікона в Римі - невелика, Її розміри 52 см. висоти і 41 см. ширини, а вимальована вона на дошці з кипарисового дерева, на золотому тлі для ліпшого виділення осіб. Виконання свідчить про високе знання малярської штуки, як теж про набожність живописця, який вмів поєднати у своїй іконі дивну простоту з небесною чарівністю.
Богородиця зображена в постаті до половини, одягнена в червону сукню і в блакитний плащ з зеленою підшивкою. Тим плащем Вона приодягнена від голови до низу, а лазуровий завій прикриває Її волосся. На вищій частині плаща, над чолом, світить золота зірка, яку звичайно бачимо на всіх старих іконах Пресвятої Богородиці. Зліва від тієї зірки є маленький хрестик. Краї сукні і плаща є покриті золотими пасками, а збірки і згини шат означені золотими лініями. Божа Мати лівою рукою тулить Боже Дитятко, а правою, піднесеною біля грудей, держить рученята Господа Ісуса. Кругом голови Пресвятої Діви видніє широкий позолочений ореол, прикрашений різьблено-квітковим орнаментом, виритим в дошці, на якій вимальований образ. Дитятко Ісус має теж кругом голови золотий ореол із знаком хреста. По обох боках ореолу Пресвятої Богородиці бачимо грецькі букви, а саме першу й останню букву двох грецьких слів, що означають напис "Мати Бога".
Подібні написи бачимо на образах у катакомбах. Знову на правім боці обличчя Божого Дитятка уміщений скорочений грецький напис, що означає "Ісус Христос". Дитятко Ісус звертає головку в лівий бік і дивиться на знаряддя Його будучих катувань. Два ангели держать ці знаряддя, зображені по правім і лівім боці голови Богоматері. Грецькі букви над їхніми головами вказують, що справа Архангел Михаїл представляє хлоп'яткові Ісусові трираменний хрест і чотири цвяхи, а зліва - Архангел Гавриїл держить в руках посудину, з якої виступає спис, що пробив серце Ісуса, як теж тростина з губкою, якою подавали розп'ятому Ісусові жовч. З переляку перед страстями аж сандаля спадає з правої ноги Ісуса.
Ця Чудотворна ікона, хоч дуже старинна, заховала дотепер свіжість кольору.
Так виглядає сьогодні свята ікона, виставлена в Римі, в церкві святого Альфонса. Всі описані тут подробиці видні на копіях Чудотворної ікони, поширених по всьому світі. А на ці подробиці треба звернути увагу, бо вони надають іконі особливий характер й пригадують не одну глибоку правду нашої святої віри.
ІІ. Ось які глибокі думки правди криє в собі наша Чудотворна ікона.
1. Кожній образ Пресвятої Богородиці з хлоп'ятком Ісусом кладе нам перед очі цю святу правду, висловлену в символі віри такими словами: "І воплотився з Духа Святого і Марії Діви і стався чоловіком".
Пригадуючи цю правду, такий образ збуджує в наших серцях вдячність для Божого Сина, що стався чоловіком, збуджує любов до нашого Спасителя і Його Найсвятішої Матері. Тому теж й ікона Божої Матері Неустанної Помочі має нам служити для усвідомлення тієї великої правди, що " слово сталося тілом і замешкало між нами", що це сталося в тій хвилі, коли пресвята Діва Марія сказала: "ось я Господня слугиня: Нехай зо мною станеться по Твоєму слову!".
2. Але на іконі Божої Матері Неустанної Помочі незнаний нам художник, хіба з натхнення Святого Духа, відтворив ще другу правду, а саме, терпіння, що наповняли Найсвятіше серце Ісуса і Найсолодше серце Марії від першої хвилини втілення Божого Сина і Материнства Богородиці. І це якраз причина, що ця ікона так притягає вірних до себе, бо на її тлі неначе віддзеркалюється драма терпінь Ісуса і Марії, що тривали все життя.
Ось якими словами напророкував цар Давид з натхнення Святого Духа те, що мало діятися в Ісусовому серці впродовж Його життя: "І біль мій передо мною завжди". Тому теж святий Альфонс так пише: "Мука Господа Ісуса не почалася щойно перед Його смертю, але тривала від самого початку Його життя. Життя Господа Ісуса було безнастанним мучеництвом і навіть подвійним мучеництвом, бо ж мав стало перед очима терпіння, які мав зазнавати аж до смерті".
Якраз саме ту безнастанну муку, яку Ісус зазнавав від самого початку життя, зображує нам Чудотворна ікона Божої Матері Неустанної Помочі. Два архангели держать перед обличчям Божого Сина знаряддя Його майбутньої кривавої муки. Його очі звернені до святого Гавриїла, бачать ганебний хрест, на якому має зависнути і сконати. Вже тепер відчуває те, що пізніше на Оливній Горі висловить апостолам, кажучи: "Смуток у мене на душі аж до смерті". Смертна тривога проймає хлоп'ятко Ісуса, відрух Його людської природи так сильно потрясає Ним, як це видно на іконі, що здригається на руках Матері, ремінець сандалі розв'язується Йому і Він показує свою маленьку стопу, яка має бути колись прибита до хреста, наче б вже Його боліла. В цій тривозі і смутку буде кликати під кінець життя на Оливній Горі: "Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене", а тепер просить помочі у своєї Матінки. Бачимо це на іконі, як затривожений Ісус нахиляється до Її грудей, наче хотів би закликати до Неї: "Мамо, рятуй, бо гину". В Марії, отже, Небесний Отець дав Своєму Синові Потішительку, тому обличчя Богородиці, перейняте смутком, свідчить, що Її серце боліє над терпінням Дитяти Ісуса із-за безнастанного оглядання його кривавої муки. "Пресвята Діва і Мати", - пише святий Альфонс, - "читаючи завжди Святе Письмо, знала вже, які терпіння чекають Ісуса впродовж життя й особливо в годині смерті".
Але в хвилі, коли святий Симеон висказав до Марії ті слова:
"У Твою власну душу перейде меч", були об'явлені Їй всі найдрібніші обставини зовнішніх і внутрішніх терпінь, що мав перенести Її найдорожчий Син, тому стискає у своїй долоні рученята Ісуса, як це бачимо на іконі, наче відчуваючи, який страшний біль будуть ці ручки терпіти, коли проб'ють їх страшні цвяхи. Чудотворна ікона Божої Матері Неустанної Помочі виявляє цілу ту болючу драму з життя Ісуса і Матері. Тому побожні серця, молячись перед тією іконою чуються змушені до особливого почитання Богоматері Неустанної Помочі. Вони черпають в цій іконі силу до покаяння і любові.
Необхідно звернути увагу ще на одну обставину, виявлену на нашій святій іконі. Глядімо, які сумні очі Діви-Матері Марії, яке жалібне Її обличчя. Та не глядить Вона, як Її син Ісус, на знаряддя мук в руках ангелів, але Її зір звернений на нас. Тим сумним поглядом наче пригадує людям, що це їх численні і великі гріхи стали причиною терпінь і смерті Її Сина і Її власних страждань. Нагадує і здається благає, щоб ми опам'яталися, покинули гріхи. Тому святий Альфонс, роздумуючи про страждання Діви Марії, пише так: "О, не засмучуймо вже від тепер Тієї нашої найлюбішої Матері, що стільки витерпіла для нас. А коли ми часто своїм життям були причиною Її смутку, то сьогодні слухаймо Її голосу, бо кличе до нас словами пророка Ісаї: "Наверніться, грішники, до Серця!" Прибігайте грішники до Ісусового серця, яке ви поранили, тільки щиро наверніться до Нього, а Він прийме вас і пригорне до того Серця!
Матінко Неустанної Помочі, поможи нам змінити наше грішне життя!
ПОРВАНІ КАЙДАНИ!
Кілька років минуло, коли увійшов до церкви Богоматері Неустанної Помочі юнак, якого поведінка виявила, що живе далеко від Бога. Він пішов наперед, став перед святилищем і не молився, тільки кругом розглядався. Вкінці побачив ікону над престолом, приглядався Її довго і, здавалося, що не міг відірвати очей від неї. Вкінці раптово відвернувся та побачив у сповідальниці священика-монаха, наблизився до нього. Сильно розгублений, сказав: "Отче, я не прийшов до сповіді, я великий злочинець".
- Того було досить, - як оповідає той священник, - щоб у серці зродилося співчуття для нещасного юнака.
- Чи ти дійсно не хочеш сповідатися? - запитав священик.
- Ні, отче.
- А як довго ти не сповідався?
- Більше, ніж 10 літ.
- А як ти тут опинився?
- Так просто, з цікавості . Я бачив, що багато людей тут входило, я думав, що це Євангелистська Церква, і якось силою змушений, я сюди увійшов. Коли я побачив цю ікону, дивне почуття порушило моє серце. Я не зміг відірвати від неї своїх очей. Лиш з великим зусиллям я відвернувся і сам не знаю, як це сталося, що опинився тут, перед вами.
- Ця ікона, що ти не міг відірвати очей від Неї, це є Чудотворна Богомати Неустанної Помочі, що всі почитають Її в цій церкві. Ця предобра Мати глянула на тебе очима, повними смутку, тільки довіряй Їй. Вона поможе тобі вирватися з гріхів, Вона хоче дати тобі Свого Божественного Сина, щоб ти віддав йому своє серце. Мій сину, сповідайся!
- Отче, це неможливе для мене, бо ви не могли б дати мені розгрішення.
- Кожний грішник одержить милосердя, - відповів священик, - як тільки захоче змінити життя. Ти ж хочеш зірвати ці тяжкі кайдани гріхів, що тебе скували, чи ж не так?
- Так, отче!
- Отже, великодушно покайся, щоб спасти душу!
- Це неможливо, не маю до цього сили!
- Хочу порадити тобі в один спосіб, одну річ: чи обіцяєш, що виконаєш це, що тобі скажу?
- Так! Щоб лиш не було за тяжко, - відповів юнак.
- Сьогодні почни зо мною дев'ятницю до Богоматері Неустанної Помочі. Кожного дня проказуй дев'ять "Богородице Діво" і вкінці прийди до мене, тільки довіряй.
- Отче! Я це обіцяю, - сказав юнак.
Після дев'яти днів прийшов юнак та сказав: "Отче, я закінчив дев'ятницю і Божа Мати Неустанної Помочі вислухала мене. Виїжджаю з Парижа, і то далеко, бо, будучи близько, знову я міг би вгрузнути в ті гріхи. Божа Мати допомогла мені. Несподівано одна глибоко релігійна родина просила мене прийняти обов'язок домашнього вчителя двох хлопчиків і я згодився. За два дні їду з тією родиною на Схід, щоб там певніше спастися. Тепер прошу, отче, висповідайте мене".
"І висповідався", - каже цей священик, - "з надзвичайним розкаянням, з рясними сльозами в очах". За два дні прийшов знову цей хлопчина, кажучи: "Мій отче, я прийшов просити благословення на дорогу, молитви і прийняття до Архибратства Божої Матері Неустанної Помочі. Вона ж мене навернула, Вона дасть мені витривання в Божій любові. Сердечно дякую вам, отче, благословіть мене і моліться за мене!"
Через кілька місяців пізніше написав: "Мій отче, Богомати Неустанної Помочі опікується мною. Я заїхав щасливо, тут зустрів священика, у якого сповідаюся через кожних вісім днів, я дуже щасливий".
Чи ж тут не справджуються слова, що сказав святий Альфонс: "Милосердя Божої Матері, що вириває стільки душ з неволі диявола, є наче безконечне".
БОЖА МАТИ НЕУСТАННОЇ ПОМОЧІ - СПАСИ НАС!
(100 днів відпусту)

Повний текст матеріалу - http://www.ukrcenter.com/