Церква не має звичаю святкувати день народження для землі Святих Божих, але їхній день народження для неба - день смерти. Виїмок становлять двоє найбільших Святих у Церкві: Пречиста Діва Марія і св. Іван Христитель. Ми святкуємо не тільки їхнє небесне, але й їхнє земне різдво.
Св. Євангелія записала нам дуже мало подій із життя Преч. Діви Марії. Тут нічого нема сказано про Її різдво, про Її молоді літа чи про Її св. Успіння, ані навіть не подано імен Її праведних батьків. Звідки ми про це все знаємо? Знаємо про це з традиції Церкви та апокрифів. Апокрифи це такі книги, що оповідають нам про деякі події із життя Ісуса Христа чи Його Пресв. Матері, а про що не говорить св. Євангелія. Хоча св. Церква не приймає апокрифів за автентичні книги ані за певне історичне джерело то все таки вони містять багато дечого з традиції та вірувань первісної Церкви.
Головне джерело вісток про життя Пресв. Богородиці це апокрифічна книга написана коло 170-180 року що зветься Протоєвангеліє Якова. Ця книга дала мотив до установлення таких празників: Зачаття св. Анни, Різдва Пресв. Богородиці, Введення в храм та свята в честь Якима й Анни. Звідси довідуємося про обставини різдва Преч. Діви Марії хто були її батьки та що вони звалися Яким і Анна.
Празник Різдва Божої Матері у Східній Церкві належить до дуже старовинних Богородичних празників, хоча не можна точно означити часу, коли він появився. Про нього згадують св. Іван Золотоуст, св. Прокл, св. Єпіфан, св. Августин і св. Роман Сладкопівець. Палестинське передання каже, що св. Єлена (330), мати цісаря Костянтина, збудувала в Єрусалимі храм у честь Різдва Пресв. Богородиці. В п'ятому сторіччі про цей празник згадує Служебник папи Гелясія (492-496).
Стихири і гимни на честь цього празника уложили патріярх Анатолій (449-458), Степан Єрусалимський (6 ст.), св. Андрій Критський і патріярх Сергій (7 в.) св. Іван Дамаскин і патріярх Герман (8 ст.) та св. Йосиф Студит (9 ст). Офіційне заведення цього празника у візантійському цісарстві приписують цісареві Маврикієві (582-602).
Проповідь
У своїх роздумах хочу запропонувати вам, дорогі брати і сестри, деякі міркування про видатну подію, яку наша Церква відзначає сьогодні, - Різдво Пресвятої Богородиці.
Пригадую, якось священик, розмовляючи зі своїми старшими співбратами, стурбовано сказав: «Іду готуватися до проповіді про завтрашнє свято (точно не пригадую про яке саме, однак мова йшла про Богородичне), бо, - продовжував молодий священик, - чомусь дуже важко мені говорити про свята Пречистої Діви Марії». Відразу ж після цих слів прозвучала дещо іронічна, хоча й весело-оптимістична репліка старшого священика: «Чим ви переймаєтеся, брате. Про Богородицю найлегше говорити, адже Вона породила Спасителя світу».
Почувши цей фрагмент розмови, я спочатку ніби теж був на боці старшого і досвідченого отця, однак згодом, глибше замислившись над цією темою, особливо згадавши свою особисту підготовку до проповідей чи написання газетних матеріалів, (і не лише про Богородицю), віддав перевагу власне стурбованості молодого проповідника.
Звичайно, я погоджуюся: говорити чи писати про видатну роль Богородиці, про її спасительну місію - тема багатоаспектна і різнопланова, але чи справді так легко це робити, у мене виникають сумніви. Ось взяти для прикладу свято, про яке сьогодні веду мову. На перший погляд, теж, здавалося б, нема чогось складного, адже прийшла у світ дівчинка, яка у майбутньому стане матір'ю самого Ісуса Христа, Спасителя людства. Погоджуюсь, але давайте роздумаймо над глибинною основою цього незвичайного народження, хоча добре розумію, що повністю осягнути обмеженим людським розумом надскладну природу цього Таїнства ми не зможемо, оскільки – це промисел Божий. Однак, запрошуючи вас до роздумів над подією Різдва Богородиці, пропоную спочатку поставити ось такі запитання і відразу ж спробуємо давати на них відповіді.
Для чого, з яким призначенням народилася ця, тоді ще нікому невідома дівчинка? Тут, і особливо враховуючи «оптимістичну легкість» згаданого священика у проповіді на цю знайому для всіх тему, все зрозуміло: вона народилася, щоб стати Богоматір'ю, привести у світ Месію. А що далі? Далі виникає ще одне запитання: від яких батьків народилася ця диво-дівчинка? Відповідь така, здавалося б, не є складною: від Йоакима і Анни і, зокрема, тих, які довго не мали дітей і були уже похилого віку. Хоча така відповідь не буде повною, оскільки для тих людей, які читають Святе Письмо і хоч трохи обізнані з книгами Старого чи Нового Завіту, добре відомо, що Бог всемогутній і те, що у людей неможливе, для Нього можливе. Так було з Авраамом і Сарою, Ельканою і Анною, Захарією і Єлизаветою – батьками Ісаака, пророків Самуїла, Івана Предтечі та й в інших випадках біблійної історії. Однак, для глибшого з'ясування суті поставимо ще одне запитання: скажіть, будь ласка, чому Бог вибрав саме цих, уже старших за віком людей? Звичайно, перша відповідь може бути лише такою: цього хотів Господь і, як сказано у святому Письмі, «Божі плани - не ваші плани, Божі задуми - не ваші задуми». Справді, це найосновніша і найправильніша відповідь, але не забуваймо, що Творець дав нам ще й волю і розум, дав науку Святої Церкви, книги святих Отців і Учителів.
А тепер, відповідаючи на останнє запитання, не забудьмо ось цю дуже важливу тезу, перефразовану зі Святого Письма: «Бо вони були святими і праведними». Іншими словами кажучи, ці всі праведні (вибрані) люди постійно перебували у контакті з Богом, у молитві, пості, покорі, твердій вірі у Боже змилування. І що найголовніше, всі вони, благаючи Господа послати їм дітей, обіцяли (і цю обіцянку дотримали) віддати їх Богові. Очевидно, тепер зрозуміємо, у чому полягає вибраність і здатність навіть у похилому віці народжувати дітей.
Окрім того, попросимо в Господа нашого Ісуса Христа допомоги Святого Духа з'ясувати ще одну дуже важливу у цьому контексті тему, назву якої висловлю ось цією короткою фразою: «І яких дітей!» Тобто вони народили незвичайних дітей, які стали світилами для всього людства. Зрозуміло, що у цьому таїнстві також є «Палець Божий». Однак, виникає наступне запитання: Чому саме у цих батьків народилися такі діти? Відповідь можемо дати словами із книги «Буття», у якій Господь, обіцяючи Ісаакові розмножити його потомство і благословити його всяким добром, зрозуміло сказав «...За те, що Авраам послухав Його голосу й зберігає Мої приписи, Мої заповіді, Мої постанови та Мої закони» (Бут. 26.2-5). Це ж саме можна сказати і про інших щасливих батьків з біблійної історії, зокрема про Йоакима і Анну, які, виконуючи Божі заповіді, постійно молилися, постили і дякували Богові за свою донечку.
А тепер давайте проведемо «паралель» на сьогоднішній світ, на нас усіх, на наші проблеми, особливо у контексті цих роздумів.
Скажіть, чи багато сучасних батьків дотримуються Божих приписів і законів, як це робили вони? Чи знаємо, скільки зла допущено у нашому роді: абортів, дошлюбної нечистоти, злоби, подружньої невірності, кривди, образи ближнього, скільки-то поганих, брудних слів, прокльонів звучало чи й досі звучить у нашому домі; скільки пропущено молитов, літургій, сповідей, причасть, чи зневажено постів, святих ікон, хрестів, храмів нашими предками або й нами? Може, саме тому ми й пожинаємо сьогодні ці плоди економічної і моральної деградації суспільства. І через те не тільки не народжуємо таких великих постатей, але й часто приводимо на світ дітей, хворих фізично і морально.
Тож нехай свято Різдва Пресвятої Богородиці допоможе і нам замислитися над своїм приходом у цей світ, народженням наших дітей і онуків. Що ми особисто зробили для їх щасливого народження і гідного життя?
Зрештою, у цьому ще раз нас переконує псалмоспівець: «Щасливі ті, що їх дорога бездоганна, що ходять за Господнім законом!» (Пс. 118.1). Амінь.
о. Орест Глубіш
"Сівач", вересень 2010 Ч. 9 (132) рік 12
Проповідь
«Із слова починається людина,
із мови починається мій рід»
(Ніна Рій, 14 років)
Слава Ісусу Христу!
«...І якась жінка, Марта на ім'я, прийняла Його у свій дім...» (Лк. 10, 38). Ця Євангельська розповідь спонукає нас, дорогі браття і сестри, в цей світлий празник Різдва Богородиці застановитися над історією Слова-Логоса.
Святкуючи Богородичний празник, Церква піснеспівами кличе: «Радійте, Якиме і Анно, радійте, бо від неплідної родиться Причина нашої радості і спасіння», адже цією жінкою, яка приймає Христа у «свій дім» є Марія - це вона, Богородиця, що має стати домівкою Христа, вмістилищем невмістимого Бога, і Він сам стане новим храмом. Все це станеться через втручання Бога, так що неплідна і похила віком її народить. Пізніше на пропозицію Бога з уст Марії буде відповідь «Так», і це початок нашого спасіння «бо слово стало тілом і оселилося між нами і ми славу його бачили...» (Ів. 1, 14). Сучасники Христа, захоплені Його славою і проповіддю, «сідали в ногах», «підносили голос споміж народу», виявляючи своє признання: «Щасливе лоно, що Тебе носило і груди, що Тебе кормили» (Лк. 11, 27), а відповідь Христа звучить на всі віки: «Блаженні ті, що слухають Слово Боже і зберігають його» (Лк. 11, 28).
Нашу особливу увагу в храмі привертають намісні ікони на іконостасі: Богородиця, тримаючи малого Ісуса на колінах або на руці, правою рукою вказує на Божого Сина, Котрий правою рукою благословляє, а лівою тримає сувій - вказівку на своє вчення, яке кожен із нас повинен приймати, слухати і втілювати його у життя. День Різдва, це не тільки день застанови над минулим, теперішнім і майбутнім — це День Надії!
Дорогі діти Марії! Ви – Надія Церкви!
Дорога молоде, ви надія ваших батьків, які ваше серце добром наливають. Бо добре серце – це заслуга і Богородиці. Це вона Мати в Україні ще оспівана Шевченком: «Молилася, турбувалася, день і ніч не спала, своїх діточок непевних звичаю навчала». Не потопчімо перл науки батька-матері, які будували нас на фундаменті Слова Божого, де б ми не були: на Батьківщині чи в розсіянні сущі. За десять років державотворення ми багато здобули і, в той же час, вислуховуємо нарікання на втрати, в своїй більшості, матеріальні, не зауважуючи суттєвого, згідно слів Григорія Сковороди: «Найбільша втрата - це втрата часу!».
Дорогі браття і сестри! Зараз дорогий для нас час становлення, час, коли від кожного з нас залежить чи наше суспільство відродить ті християнські і національні цінності, які притаманні нашому народові. Нехай кожен з нас, хто володіє пером, пензлем чи словом творить нового українця-християнина.
Пресвята Богородиця, Мати Слова Божого, вчини, щоб плоди нашого життя були благословенні, дай ласку слухання, дай ласку слова, яким би ми будували, а не руйнували, такого слова, від якого стає тепліше і світліше. Амінь.
о. Михайло Николин
"Сівач", вересень 2001 Ч. 9 (22) рік 3
