«Вітай, вся хороша і вся красна, любима Духа Святого». (К. 8, акаф Н. З.)
Коли запитали Вернадету, чи Пресвята Діва, що Її вона бачила в Люрді, була гарна, то вона відповіла: «О, Вона була, — без порівняння, Прекрасна!»
Митці-малярі, що хотіли намалювати Пресв. Діву таку, яку Її бачила маленька Вернадета, показали тій дівчинці, збірничок, де були зібрані всі найславніші малюнки-образи Божої Матері, але покірна дівчинка з виглядом перестраху відвернулася від них. «О,ні!» — сказала вона. — «Тут нема ані найменшої подібности». Вона ж була така Прекрасна!...»
І справді, — наша Небесна Ненька, Пренепорочна Діва, с прекрасна понад наші поняття!
І Господь Бог повинен був це Преблагословенне Сотворіння, вибране з усіх сотворінь, украсити не лишень невинністю і святістю, але також і всіми зовнішними принадами.
Вже кількадесят літ тому, як Пресвята Діва зволила також у Пельвоазіні) показатися дівчині Евстеллі Фагуетте. Дівчина ще досі живе. І коли ту дівчину відтак питали відносно краси обличчя й зовнішнього вигляду Божої Матері, то вона відповіла: «Пресвята Діва була так чудово-принадна, така захоплююча, що навіть не було змоги від Неї відвернути своїх очей!»
Чи це не пригадує тобі події з тим монахом, що то хотів на власні очі побачити бодай кутик неба. «Господи», молився він, — « покажи мені бодай на кілька хвилин рай!» І Господь Бог вислухав його молитву. Одної днини той монах був занятий в ліску, — аж тут нечайно перед ним з’явилася малесенька птичка пречудної краси.
Пташинка перескакувала з галузочки на галузочку, а монах у захопленні слідкував за нею своїм поглядом.
Але, — вмить, задля якогось шелесту, птичка щезла... Монах лишився сам, — враз зо своїм жалем... Почав довкруги себе оглядатися, а вже більш не міг пізнати ліска. Почав шукати свого монастиря, — і вкінці знайшов його. Ввійшовши туди, він поздоровив Братію, але нікого з них не пізнав. Потім він зажадав побачити о. Настоятеля; але ніхто навіть не пригадував собі, щоб про такого взагалі колись хто знав, або чував. Запитали про його ймення, та й поглянули до літописей з минувшини. Вкінці знайшли, що якраз сотню літ перед тим, жив у цьому монастирі монах з його йменням, — і той монах одного дня щез... у невідомий спосіб... Тоді він зрозумів: протягом цілого століття він захоплювався видом малої райської пташки.
Дорогий Читачу, дитя Марії! Якщо воно так є, то яким же ж тоді покажеться для нас небо, де ми відкрито побачимо цей Архитвір Бога. Цю Найгарнішу з усіх сотворінь, Діву дів, — у блиску Її Непорочної краси?
Що ж буде, коли побачимо Ту, що Її сам Господь Бог постарався так дуже украсити, що ні одне сотворіння не є спосібне отримати стільки ласк і принад!
Що ж то буде, коли то ми в часі свойого приходу до неба, побачимо Цю Божественну Діву, як Вона з любов’ю поспішатиме напроти нас, щоб нас пригорнути до Свого щиро-матернього Серця й нам сказати: «О, Моє дитя! З якою ж нетерпеливістю Я очікувала, щоб мати тебе коло Себе! Діставшись тепер в Мої обійми, ти вже ніколи мене не залишиш!»
О, які ж радощі і приємнощі зберіг для нас рай, якщо ми тут на землі перебуватимемо близько Тої, що Її Ісус зволив нам дати за матір!
Але Вона, навіть не буде ожидати, щоб тобі аж колись показатися в небі, — якщо ти звалиш Її любити.
Вона зніме з Себе заслону й покажеться тобі, але, безперечно, не перед твоїми очима тілесними, бо ми тут живемо під тінями Віри, — лиш твойому духові й твойому серцю. Вона зділає, що ти дещо зрозумієш із Її невисказаної краси та безмежної Її доброти. І ти зістанеш при Ній та вже ніколи Її не залишиш.
Вона навіть у многих случаях відкрила заслону, яка перед нами закриває Її красу, і прийшла показатися на землю, — а інколи й недовіркам з’явилася, щоб їх навернути. Так Вона зділала в Римі, уласкавлюючи недовірка, жида Ратісбона.
Однак, частіш, Вона той вселаскавий згляд зберігає для Своїх вірних слуг.
Раз св. Альфонс давав місію в церкві в Фоджджія; де Пресв. Ліва, на одній зо Своїх ікон, вже багато разів зволила показатися зібраним товпам народа.
Одного вечора, по проповіді, св. Альфонс, залишився у церкві. Товпа народа вже була розійшлася. І тоді то щиросинівське почування заволоділо Святим так, що Він забажав наблизитися до дорогої ікони. Отже, станув на крісло, — і міг розважати, находячись майже коло обличчя Пресвятої Діви.
Але, — вмить, —- Божа Мати оживила Свою ікону й показалася йому у цілій Своїй красі. Святий кілька хвилин з захопленням подивляв дороге обличчя своєї Предоброї Матері, а потім заспівав: «Величає душа моя Господа», — цього гимна подяки!
Справді! Божественна Діва є красна без границь. Вона була приманлива вже й тоді, коли ще жила на землі. Але тоді Вона жила укрито, Її краса була для самого Ісуса Від знакомства з людьми Вона тоді усунулася так, що лиш Один Господь Бог міг мати в Ній Своє уподобання.
А тепер, коли Вона вже у славі, Вона потягає душі праведників і грішників; однак ділає це не для Себе самої. Коли бажає Вона полонити людські серця Своїм чаром, то ділає це лиш у тій цілі, щоб їх оддати Ісусові.
Святі кажуть, що Господь Бог установи ь Її неначе б Божественну принаду, для того, щоб Вона Своєю незрівняною красою очарувала людські погляди та віддалювала їх від марних туземських красот, що нищать серце.
О., дитя Марії! Дозволь їй, щоб Вона також тебе очарувала; не прив’язуйся до сотворінь. Всяке сотворіння, що видасться тобі тут ніби то гарне, не є ніщо інше, ніж бридкість й погань у порівнянні з твоєю Матір’ю. То ж, не дозволь себе захопити туземською любов’ю, що звичайно є нестійна й обманлива!
Ніхто так тебе не любить, — і не може любити, — як Ісус і Марія.
Тільки в Них, знайдеш ти правдиве завдовілля в усіх твоїх бажаннях.
Люби Ісуса, люби Марію! Ти ж можеш їх любити без найменшого страху про пересаду. Ти ніколи не осягнеш такої степені любови, яку Вони самі тобі приносять.
Який же ж ти будеш щасливий, коли розпрощаєшся з усіми марнощами та безповоротно віддасиш своє серце, своїй Небесній Матінці, — Найкращій, Пренепорочній Діві Марії!

о. Йосиф Схрейверс ЧНІ "Моя Небесна Ненька"