Інколи здається, що увесь склад Революції Гідності опинився на східному фронті, за виключенням тієї частини, яка цілим життям увійшла у волонтерську працю і робить все можливе і неможливе для того, щоби фронт вистояв і Революція Гідності не щезла за обрієм, перетворюючись у епічні, сумні і урочисті, пісні.
Безумовно, що напруження фронтових трагедій використовується відморозками для того, щоби виправдати власну внутрішню бездіяльність там, де гідність потерпає найбільше: приховані в надрах областей психіатричні лікарні, інтернати для людей з особливими потребами, державні інтернати для покинутих і забутих старих людей, інтернати для дітей із затримкою психічного розвитку...
Бачите, дорогенькі мої, у чому людська - Божа! - логіка фронтової ситуації під час нападу чужинців: сильні йдуть захищати слабких; сильні і здорові йдуть віддати життя за слабких і хворобливих; найбільш моральні і мужні йдуть на смерть, щоби захистити тих, хто хитається, викручується, бо є переляканий і здеморалізований. За рахунок сильних, мужніх, моральних, відповідальних виживаємо ми з вами, бо на фронті нас нема. Згода, серед нас є ті, що день і ніч працюють на потреби фронту більше, скільки є сил і змоги, - вони теж на фронті.
Думаю про решту, яка за спинами рятується і вважає, що так і треба.
Може б і не думав, якщо би не побачив в стрічці запрошення на веселу розколяду з дискотекою, яку традиційно буде проводити львівська молодіжна організація Українська молодь Христові - зразкова молодіжна християнська організація. Дехто з її лав увійшов у чоту Героїв. І - кінець кінцем - я не проти веселої вечірки з приводу завершення коляди. Але все ж таки відчуваю такий дисонанс, що він болить і ниє, як той зламаний зуб...
Мені так пам'ятна комсючня, яка вміла говорити і підігрівати натовп: «Ви герої наших будень! Ти - герой, і ти - герой! Ми всі герої! А тепер - танцюють усі, бо ми того варті!» Здорові, сильні, тільки неморальні і боягузливі - і байдужі. З презирством наставлені до «дурного натовпу, що шукає розваг і пряників».
І ті, що погодилися бути натовпом, - бо скільки ж можна перейматися тими фронтовими подіями? Кінець кінцем, вони сидять там в окопах саме для того, щоби ми могли жити мирно і спокійно відриватися по повній програмі! Наша вечірка - це саме і є те, заради чого вони воюють!.. Якщо би не чув на власні вуха, вважав би такі слова цинічною фантазією. Але ж чув.
Бачиш, у чому справа, друже: якщо ти слабкий і не на фронті, то ти все ж таки мусиш знати, що поряд з тобою є ще слабкіші, які потребують захисту не менш, чим ти. І ти завжди можеш тримати свій блок-пост і відкрити свій фронт захисту слабих, що потерпають. Не менш небезпечний фронт, не менш трудний і напружений. Фронт, який теж буде вимагати ризику і пожертви, забере час і сили так, що буде вже не до відривних вечірок... Чому ти ще не на цьому фронті? Якщо скажеш, що з слабких ти є найслабший і з потерпаючих ти є найбільш страждальний - збрешеш. Тому і мовчиш злегка агресивно. І знаєш, що на відміну від фронту на сході країни, на цей фронт ніхто не буде викликати повісткою - лише через заклик сумління.
Як казав той безсмертний хлопчик серед крові на Грушевського: Отака вона, українська революція... весела...
о. Олесь Август Чумаков
ХАЙ СОНЦЕ НЕ ЗАХОДИТЬ НАД ВАШИМ ГНІВОМ
Події в Україні якось неймовірно нагадують події річної давності. Минулого року саме в часі Йордану українці зіткнулися з виявом державного тероризму режиму Януковича, який, мов маріонеток за ниточки, сіпав зловісний полковник КГБ з Кремля. І цього року відразу після Йордану московитські терористи розпочали акції масового терору. Невеличкі відмінності – московитська агресія проти України стала військовою і відвертою, а географія подій значно змістилася на Схід.
Перед московитською агресією, перед московитським тероризмом, знущанням московитів над пораненими та полоненими українськими вояками, перед розстрілами мирного населення та полонених, як рівно ж і перед лицемірством влади, яка ніяк не може назвати речі своїми іменами, розпочати реальні реформи, реальну боротьбу з корупцією та почати встановлювати елементарну справедливість, легко впасти у гнів, відчай, розпуку, безнадію.
З людського погляду – це цілком природна реакція нашої психіки. Це слабість нашої первородним гріхом зраненої людської природи. Знаючи про цю слабість і, очевидно, сам маючи доволі гострий темперамент, св. Павло нам каже: «Гнівайтеся, та не грішіте! Хай сонце не заходить над вашим гнівом» (Еф. 4, 26). Емоції не є гріхом.
Не є гріхом, коли у нашому серці з’являється гнів, відчай, розпука, безнадія. Гріхом усе це стає тоді, коли ми своєю волею даємо цьому простір у собі, коли починаємо зерна гніву, відчаю, розпуки, безнадії поливати і леліяти у собі, отримуючи урожай ненависті, непрощення, огірчeння.
Християни покликанні до викорінення таких речей з власного життя. Окрім цього, піддавшись негативним емоціям, ми руйнуємо себе, своє здоров’я, свої стосунки з іншими… Саме ворог людських душ намагається зараз посіяти свої отруйні зерна, щоб паралізувати нас – паралізувати у можливості надавати спротив агресору. Тільки наближення до Бога через молитву, піст, читання Святого Письма, приступання до Таїнств може нас вивести з цього стану, не дати ненависті, непрощенню, огірченню запанувати у наших серцях.
У теперішній непростий для нас усіх час ми покликані реально поставити молитву у фундамент і початок усякої своєї діяльності – волонтерської, щоденної, оборонної, допомоги пораненим і біженцям, допомоги родинам українських вояків, особливо тим, чиї близькі віддали своє життя за нашу свободу, за можливість вільно славити Творця. Тільки так, зберігши силу духа, зберігши близькість з Богом, ми зможемо дійсно отримати з Божих рук перемогу, яка нам так потрібна.
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв www.traducionalist.at.ua дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www.traducionalist.at.ua. Увесь матеріал, представлений на сайті www.traducionalist.at.ua, взятий з відкритих джерел. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій.
