З дитинним довір'ям приходжу до Тебе, святий Йосифе, вірний Опікуне Ісуса, і в теперішній своїй потребі прошу Твого сильного заступництва й Твоєї помочі. Знаю, що Ти все можеш осягнути в Бога, бо Ти мав щастя на землі бути питателем і виховником Сина Божого.
Святий Йосифе, Ти захоронив малого Ісуса разом з Його Пречистою Матір'ю від злоби ворога, прийми і мене під свою опіку, подай мені помічну руку! Предобрий Ісус, що Тебе на землі так щиро любив і честовав, і на небі не відкине Твого прохання.
Святий Йосифе, Ти поміг уже багатьом душам, що в своїх бідах і потребах звернулися до Тебе. Ти багато разів доказав велику силу свого заступництва і щиру любов свою до бідних і опущених, свою утіху подав зажуреним. Тому і я покірно прошу Тебе, святий Йосифе, Обручнику Богоматері: випроси і для мене в Бога сповнення мого бажання. На Твоє слово поблагословить і мене милостивий Спаситель і потішить мою неспокійну душу. За це я радісно буду дякувати Тобі і славити Тебе.
Амінь
Отче наш... (З р.)
Богородице Діво... (Зр.)
Слава Отцю... і нині... (Зр)
Святий Йосифе, випроси мені передовсім ласку, щоб я глибоко зненавидів(ла) всі гріхи, а особливо гріх.., поліпшив(ла) своє життя й, щоб сповнилося і це моє прохання, яке тепер Тобі предкладаю: ...Вже наперед заявляю, що покірно піддаюся Провидінню Божому і приймаю зарядження волі Божої.
Амінь.

Розважання першого дня

Бажаючи розважати над чеснотами святого Йосифа, нагадаю собі премилу і красиву фіалочку.
Фіалка - це квітка весни. Серце святого Йосифа подібне до весни. Він ніколи не зазнав зими душевної, його серце, як це твердять учителі Церкви,.ніколи не зазнало морозу смертного гріха. І Святе Письмо називає святого Йосифа праведним. Від віків вибрало Боже Провидіння святого Йосифа, щоб став він опікуном Спасителя світа. А цього ми й подумати не сміємо, щоб опікуном Сина Божого був чоловік грішний. Як Мати Божа Пречиста Діва Марія ні на хвилину не була під владою диявола, і тому зачалася непорочно, тому зосталася дівою і після народин Ісуса Христа, - так святість Спасителя вимагала й цього, щоб і опікун Його був вільний від усякого гріха.
Весна панувала в серці святого Йосифа не лише в роках молодосте Його, але і в роках мужеських і старших.
Духовне життя святого Йосифа доказує його ревність, одушевлєність і велику охоту до праці. Ця весна його серця приносила все нові квіти чеснот; та й не могло бути інакше, бо перед очима в нього були святі приклади Пречистої Діви й Божого Дитяти.
О, коли б і моє життя було подібне, коли б і моя душа тішилася весною невинності!
Тому прошу Тебе, святий Йосифе, віджени від мене зиму гріхів, сон лінивства і холодносте. Лише так можу очікувати сповнення моїх просьб, коли перебуваю в ласці Божій. Тому прошу Тебе, святий Йосифе, випроси мені ласку щирого жалю за мої гріхи й ласки покаяння. Приверни мені ревність віри, теплоту надії і силу любові, щоб я не прив'язувався(лась) до земної втіхи, але щоб бажав(ла) жити з Христом і для Христа.
Святий Йосифе, принеси мені весну серця, принеси весну ревносте і побожносте, весну душевної обнови.
Амінь

Молитва

(Після розважання кожного дня)

О Святий Патріярху, прийми в свою опіку і мою справу; на Твоє батьківське серце кладу свою просьбу, предложи її Ісусові; нехай станеться з нею те, чого схоче Його Божа воля.
Приймаю все, як милосердне зарядження Бога, хоч би се були терпіння і хрести. Помагай мені, святий Йосифе, в цій моїй постанові, щоб я покірно віддався(лась) волі Божій, прикрості зносив терпеливо і щасливо закінчив(ла) життя своє, щоб колись у небі міг(ла) величати Божого Сина Твого разом з Тобою, на віки.
Амінь.

Мала фіалка - це одна з найкращих квіток весняних; гарний в неї цвіт як за формою, так і за гармонією барв. О, коли б і в наших серцях зацвіла фіалка любові, довір'я й одушевлення до Тебе, святий Йосифе!
Сьогодні хочу розважати над Твоїм високим достоїнством, що представляє повну красу й гармонію з Твоїми чеснотами.
За достоїнством Пречистої Діви Марії нема вищого на світі, як було Твоє. Бути Обручником Пречистої Богоматері та Опікуном Сина Божого - це таке високе гідності, що його людським розумом важко й зрозуміти. Тобі віддав Бог частину своєї царської власті, коли призвав Тебе до того, щоб Ти міг на руках носити, цілувати і сином називати - вічного Бога.
З повною покорою вклоняюся перед Твоїм високим достоїнством, святий Йосифе! Перед Тобою почуваю свою слабість, свою немічність, свою грішність. Але воднораз, коли подивляю Твоє високе призвання, довір'я наповняє моє серце. Коли Ти так високо поставлений, то Ти все можеш зробити й для мене. Не відмовить моїй просьбі Бог Отець, що в Твою опіку віддав самого свого Сина. Не відмовить Твоїй просьбі Бог Син, що йому Ти на землі так вірно служив. Не відмовить Твоїй просьбі і Бог Дух Святий, що в Твою охорону передав Матір Божу.
Тому з повною надією приходжу до Тебе, святий Йосифе, і предкладаю Тобі свою біду і свою просьбу.
Знаючи те, що Ти, святий Йосифе, вже багатьом поміг, ще з більшим довір'ям звертаюся до Тебе. Ти допомагаєш в усіх потребах. Це доказують оповіді про Твої добродійства в минулі століття і в наш час.
Коли над цим розважаю, почуваю, що в серці моїм розцвітає фіалка любові, довір'я й вдячності до Тебе. Моя глибока пошана і щире довір'я додають мені крила, що ними підношуся до Тебе з просьбою: о, коли б Ти випросив для мене ласку щирого покаяння і сповнення мого особливого прохання.
Амінь.

Фіалка має милий запах, який наповняє повітря так. що вже здалека його чуємо.
І в небі чесноти святих мають таку притягаючу силу, як милий запах фіялки. Яким милим і сильним мусить бути запах великих чеснот святого Йосифа!
Святе Письмо називає Його праведним. Вчителі церковні твердять, що слово "праведний" - це найвищий степінь побожности, християнської досконалосте, бо означає суму всіх чеснот. Святий Йосиф може бути прикладом нашим у наслідуванні всіх чеснот. Сєрафимський св. Франс визначався в любові до Бога; св. Вікентій з Павлі був взірцем у любові до ближнього; св. Людвік є прикладом чистоти... У цих та інших святих бачимо досконалість в одній чесноті, але св. Йосиф є взірцем у всіх чеснотах.
Коли розважаю над Твоїми славними чеснотами, бачу, що в своїй душі не знаходжу жодної чесноти. Почуваю це особливо тоді, як глибше стану судити своє дотеперішнє життя. Тому й відчуваю потребу розважати над Твоїми чеснотами, щоб бачив(ла) я і зрозумів(ла), що таке правдива чеснота. І цю дев'ятницю хочу використати для того, щоб піднятися до кращого, набожного життя. Святий Йосифе, їй учитель і заступник усіх, хто прагне до досконалішого життя, прошу Тебе, іспитуй мою душу, поможи мені пізнати перешкоди мого духовного життя і випроси мені ласку в Бога, щоб я дійшов(ла) не лише до постанови, але й до сильної волі наслідувати Тебе.
Покірно визнаю, що я не притягав(ла) до себе інших запахом чеснот, я був(ла) подібним(ою) до повної фіалки, яка має багато листків, але мало запаху. Часто думав(ла), що я можу похвалитися чеснотою, але коли порівняю себе до святих, а особливо до Тебе, святий Йосифе, тоді бачу велику недостачу в моїх чеснотах.
Тому прошу Тебе, святий Йосифе, помагай мені стати ліпшим(ою), милішим(ою) в Бога, до Тебе ж подібнішим(ою).
Амінь.


Пуп'янок фіалки дивиться на землю, вона не хвалиться своєю красою. Так покірно поводився і святий Йосиф. Покора - це одна з найкращих Його прикмет. Так і мало бути; покірним мав бути Обручник Діви, що сама назвала себе "рабинею Господньою", покірним мав бути Опікун Того, хто сказав: "Учіться від мене, бо я тихий і покірного серця".
Покірною була кожна думка святого Йосифа. Він не бажав собі ні слави, ні багатства, ні високого уряду; думками своїми досягав Він неба, а все-таки на землі вважав себе за найменшого. Святий Йосиф доказує своїм прикладом правдивість слів Господа: "Хто себе впокорює, той прославиться".
Покірним було кожне слово святого Йосифа. Він дуже мало говорив; лише тоді казав пару слів, коли це було Його обов'язком. Коли знайшли малого Ісуса в святині, то й тоді Марія говорила й за Нього: "Чому ти зробив так?" Слова святого Йосифа були милозвучні. Про себе Він ніколи не говорив, Його слова не про¬являли ні гордості, ні гніву, ні зависті, без причини не промовив Він жодного слова.
Покірним був кожний вчинок святого Йосифа. Своїм досвідом, своєю працею не хвалився. У Вифлеємі, як проста людина, просився на нічліг і там холодно й немилосердно відкинули його просьбу. І в Єгипті сам виконує всяку працю.
Подиву гідна покора святого Йосифа. Його приклад навчав нас, якою потрібною для духовної досконалості є чеснота покори.
Без покори не можна щиро молитися, не можна одержати ласки Божої. Як молитва фарисея не була вислухана, бо походила з гордого серця, а покірний митар вийшов з церкви оправданий, так і для нас потрібна покора, щоб наша молитва була приємна перед Богом, та щоб і ми одержали ласку Божу. Молитва і ласка Божа так для душі потрібні, як повітря і світло для тіла.
Святий Йосифе, Твій приклад приказує мені, щоб і я так високо цінив(ла) і для себе так гаряче бажав(ла) покори, як Ти. Прошу Тебе, обдаруй мене покорою, випроси мені цеї чесноти від Бога. Най покора пройме всі мої думки, слова і вчинки; най віддалить від мене всяку гординю і зарозумілість.
"Бог гордим противиться, а покірним дає свою ласку". Ці слова Святого Письма най наповняють мене й сьогодні, коли розважаю про Твою покору. Святий Йосифе, поможи мені побачити свою нікчемність і так стати гідним Божого милосердя.
Амінь.

Цвіт фіалки синій, а буває і темно-синій Темно-синій колір означає смуток і покаяння; ці почування належать також до прикмет св. Йосифа.
"Коли не покаєтеся, всі пропадете". Це сказав Ісус усім нам грішним. Але св. Йосиф жив невинно, його сумління було чисте, над серцем не панували жодні пристрасті. Та він все-таки є взором покаяння! Не для себе, - для інших. Він знав, що Боже Дитятко, Спасителя світа переслідуватимуть, що буде мати багато ворогів серед чужих і своїх. За всіх тих іродів і пилатів каявся Йосиф, щоб примирив справедливий гнів Божий і віддалив караючу руку Його від грішних людей.
Свята Бригіта твердить, що св. Йосиф багато молився, багато плакав над грішним світом, постив, умертвляв своє тіло, щоб охоронити себе й від найменшого гріха, щоб відбити від себе спокуси злого духа, що непокоїв і Його.
Життя св. Йосифа доказує й те, що земля - це долина плачу. Пережив і він багато смутку, труду й болісті. З передання знаємо, що на лиці св. Йосифа відбивались почування, смутку й поваги. Коли думав він на гріхи світа, на злобу противників Спасителя, на терпіння й смерть Сина Божого, не міг не відчувати болю. Коли ж думаємо, що св. Йосиф мусив утікати від гніву Ірода в чужину і там далеко від своїх, від своєї церкви тяжко працювати, тоді розуміємо, що св. Йосиф мав досить причин до того, щоб характер його був таким поважним і переповненим почуваннями болю. Він знав злобу книжників і фарисеїв, впертість і сліпоту жидів, знав, які переслідування чекають Ісуса, щоб міг доконати діла спасіння. Тому і твердить святе передання, що ніхто ніколи не бачив св. Йосифа, щоб сміявся. Радо вітав він і смерть, що йому, як втомленому подорожуючому, давала бажаний відпочинок.
Святий Йосифе, моє розважання над Твоїм покаянням викликає в мені свідомість моєї грішності й потребу найщирішого покаяння. Хоч і ходжу сповідатися, не поступаю в чеснотах! Часто впадаю знову в давні гріхи. Не маю досить смілості боротися проти злих нахилів. Але надіюсь на Тебе, що Ти поможеш мені щиро очистити мою душу і ступити на дорогу самовідречення і покаяння. Прошу Тебе, випроси для мене дар поважного думання, дар "духа владичного", дар святої боязні з того, що ласку Божу легко можна втратити. Часто хочу думати про те, що вузька дорога, що веде до неба, що багато покликаних, але мало вибраних, що царство небесне здобувають силою, й тому я зі страхом Божим маю працювати над спасінням своєї душі. Знаю й те, що життя людини повне терпіння і нещастя, тому прошу Тебе, святий Йосифе, розбуди в мені почування покаяння і страху Божого.
Амінь.


Під пуп'янком фіалки знаходиться гачок, подібний до остроги; острогу носять лицарі, вона означає боротьбу. І святий Йосиф був лицарем, а саме духовним лицарем. Це означає ім'я його, що виражає поступ, прибуток. Поступати в праведності, здобувати все нові чесноти, прямувати до досконалості - все це неможливе без боротьби. І ми повинні боротися, воювати, бо без боротьби нема перемоги. Боротися, як добрі воїни Христа; до цього нагадує нас св. апостол Павло, до цього кличе нас й мала фіалка, яка означає св. Йосифа, як лицаря.
Свята Церква на кожний день представляє нам для розважання життя святих, щоб прикладами святих того дня наштовхувала нас до доброго. Розважання над чеснотами святого Йосифа не лише наштовхує нас до доброго, але додає нашій боротьбі надзвичайну поміч його. Як з краю одежі Ісуса Христа виходила могутня сила, як тінь апостолів оздоровляла хворих, так і з почитання св. Йосифа випливає особлива ласка, чудесне благословення, що додає нам сили до перемоги.
"Життя людське на землі - це боротьба", - сказав праведний Йов. Отож, хто побожно хоче жити, той мусить боротися. І святий Йосиф боровся і переміг. Тому вручає нам прав. Ґерзон, щоб ми боролися під прапором святого Йосифа.
Як великий цісар Константан прапором, означеним знаком хреста, одушевляв своє військо так, що воно й перемогло противну силу поган, так має і нас одушевляти прапор святого Йосифа. Й ми під цим прапором переможемо, хоч би і більша сита стояла проти нас. Яким бадьорим мусив бути св. Йосиф, коли провадив до Єгипту Боже Дитя і Божу Матір, хоч на довгій дорозі стільки звірів і злодіїв могло на них напасти! Якою твердою мусила бути постанова св. Йосифа: обороняти Боже Дитя проти злоби й хитрості Ірода та його воїнів! І він, як правдивий лицар, переміг усякі перешкоди.
Святий Йосиф переміг і дальші внутрішні напади, спокусу підозріння проти своєї обручниці, спокусу всяких бід і недостатків, з якими зустрічався, коли мав
піклуватися про поживу для святої Родини. А якою сильною тугою придавлювала його серце в далекій чужині гаряча любов до своєї рідної землі, до своїх земляків і до своєї святої Церкви! Та святий Йосиф переміг усякі спокуси тіла й світа, його славна перемога над собою заслуговує на не меншу нагороду, як відвага мучеників.
І я маю боротися, і в цій боротьбі вибираю собі взірцем св. Йосифа. Святий Йосифе, ця моя дев'ятниця хай допоможе мені ступати дорогою чеснот. Моли Бога за мене, щоб я в боротьбі ніколи не охлявав(ла), але, щоб все далі й далі ступав(ла).
Амінь.

Мала фіалка має і лікувальну силу; коріння й листя її очищають тіло. І святий Йосиф має лікувальну силу, бо він віддаляє всяку нечистоту душі і тим додає їй сили й здоров'я.
Тіло людини - це дуже складний організм. Годинник перестане ходити, як лиш одне й найменше колісце попсується; так і людське тіло тратить своє здоров'я, коли лиш один, хоч і найменший орган перестане виконувати свою функцію. Тому й тіло наше наражене на численні хвороби й небезпеки. Але ще більше перешкод загрожує нашій душі.
Святий Йосиф допомагає нам у всяких бідах тіла й душі. Святий Вікентій з Павлі поручає особливо хворим, щоб вони зверталися до святого Йосифа. Нема такого лікаря на світі, щоб краще розумівся на лікуванні, як святий Йосиф; бо він на всяку хворобу має свої ліки. Доказом цього є багато випадків чудесного виздоровлення хворих за поміччю святого Йосифа. Сила святого Йосифа не лише зцілила хворих, не лише сліпим повернула ласку зору, німим - мову, але і мертвих воскресала. Тому називає і свята Тереса святого Йосифа найліпшим лікарем і радить усім хворим, щоб з повним довір'ям зверталися до святого Йосифа, що є лікарем душі, а водночас і тіла. Особливо хвороби душі святий Йосиф вміє швидко й певно віддаляти. О, скільки каменілих грішників одержало ласку покаяння заступництвом святого Йосифа! Він радо вислухає молитву грішника й охоче предкладає її милосердю Божому. Радо приймає й молитви побожних за грішників та вставляється за них у Бога через свою Пречисту Обручницю, яку зовемо Пристановищем грішників.
З повним довір'ям прошу Тебе, святий Йосифе, охороняй мій найбільший скарб - моє здоров'я; помагай і хворим, моїм ближнім та знайомим, випроси їм ласку терпеливості і здоров'я.
Прошу Тебе, святий Йосифе, випроси й душі моїй здоров'я! Вона хвора, бо слаба в неї ревність, невинна в неї любов, не вміє оборонятися проти всяких спокус.
Виздорови мою душу, святий Йосифе. Як провадив Ти Боже Дитя по дорозі з Єгипту до Назарету, так провадь і мене по шляху життя до пристановища царства небесного.
Амінь.

Мала фіалка росте в тіні, в тишині лісів, де цвіт її прикриває ще й власне її листя. І святий Йосиф любив самоту; втікав від гамору людського життя. Він молився в своєму тихому домі, щоб довільніше міг розмовляти з Богом. Він знав,. що в людських товариствах багато крику й пороху, та що там тяжче почути слово Господнє. Він лише з Богом і зі своєю родиною любив розмовляти, і коли мусив десь явно виступати, то це було для нього важким завданням. В Єгипті мало хто знає про нього. Так самітно жив він і в Назареті. Був він ніжним і приємним для інших, але в довгі розмови не пускався, швидко полагоджував свої справи та спішив додому. Там, у колі своєї малої родини, з Ісусом і Марією, почувався найщасливішим. Іншого щастя собі не бажав. Там працював, там зі своїми молився і відпочивав. Як у небі в безконечній славі перебуває свята Трійця, так у безконечному щасті перебувала в Назареті земна свята Трійця: Ісус, Марія і Йосиф.
Далеко від людського крику, в колі своєї родини, знаходив святий Йосиф і свій відпочинок. Ісус і Марія все робили, щоб святий Йосиф добре почувався вдома. Марія старанно приготовляла страву, в чистоті й порядку тримала скромну хату, а малий Ісус своїми щирими розмовами відганяв хмари смутку і жури в старенького Опікуна. В тому ж колі одержав святий Йосиф і вічний свій супочинок. Часто проливав сльози вдячносте за те, що Бог удостоїв його бути оборонцем Пречистої Діви та її Божого Сина. Він просив від Бога ще й тої ласки, щоб міг вмерти в присутності Ісуса і Марії. Так і сталося. Святий Йосиф заснув навіки на руках самого Господа Ісуса і Пречистої Діви Марії; заснув тихо, як тихим було ціле життя його. Оце справді: яке життя, така й смерть!
О святий Йосифе, заступнику вмираючих, випроси мені ласку, щоб і я в тіні Твоїх рук заснув(ла) навіки. Щоб і моя смерть була така тиха й солодка, як була Твоя. Щоб це так могло статися, прийми сьогодні мою постанову, що і я буду шукати тихої, невинної самоти, що буду втікати від грішного крику явного життя, від усяких нагод до грішних забав. І я хочу почуватися щасливим(ою) лише в тишині своєї родини, в тіні доброго сумління. Бо лише той може зватися щасливим, хто жиє в ласці Божій, що єдино може нам забезпечити вищий душевний мир.
Святий Йосифе. молися за мене, щоб мирним і спокійним було все моє сумління. Тоді з Твоєю поміччю надіюся, що й смерть моя буде спокійна і щаслива, що в Останній своїй годині надр мною будеш сторожити Ти зі Своєю Обручницею і Божим Дитятком.
Амінь.

Листя фіалки має форму, подібну до серця. Святий Йосифе, серце моє бажало відбути цю дев'ятницю в Твою честь. Сьогодні, в останній день набожносте, хочу розважати над Твоїм серцем.
б святий Йосифе, Твоє серце є дійсно досконалим серцем, якого Бог собі бажав. Серце, повне чеснот, серце людської досконалосте й святосте. Як бджілка зби¬рає мед з малої фіалки, так бажав(ла) би і я заглянути до Твого серця, щоб видобути з нього спасенне поучення.
Серце святого Йосифа в святій Родині було серцем старанного батька. Батько має в родині вищу повагу і владу. Батько повчає, сварить, а коли треба, то й карає членів родини. Але добрий батько є суворим передовсім для себе самого, і не лише суворим, але й справедливим. І святий Йосиф суворим був передовсім супроти свого тіла, яке підкорив вповні службі своєї душі; не дозволяв собі ні в страві, ні в супочинку жодного переступу; але постом і тяжкою працею впокоряв його.
Серце святого Йосифа до своїх було не лише суворим і справедливим, але й ніжним і повним любо-ви, було щиро батьківським серцем. Він почувався щасливим, коли для Ісуса або Марії міг чимось послужити, або спричинити їм радість. Старанно обороняє їх від усякої небезпеки. О, як засмутився, коли, вертаючись з Єрусалима, стратив Дитя Ісуса, і як радувався, коли знову знайшов Його. Не було й не могло бути у святій Родині жодної суперечки; що тішило одного, з того радів і другий, що боліло одного, те боліло й другого. Легко осягнути згоду там, де щира любов керує стосунками між членами родини.
Серце святого Йосифа є і для нас серцем найліпшого, найщирішого приятеля. Хто так любив своїх, не відмовить і нам, бо Син Його - це наш Спаситель, а Обручниця Його - це наша Мата. І Він справді любить нас, молиться за нас, обороняє нас, помагає нам у бідах і хворобах, і втішає нас на смертній постелі. Немає на землі такої людської біди й потреби, в якій святий Йосиф не поміг би; людське серце не має такої рани, якої не міг би загоїти святий Йосиф. Багато чудес є доказом великої сили й великої любові святого Йосифа.
Тому й ми повинні щиро і з повного серця любити святого Йосифа. Вручаймо йому, як діти, ціле своє серце! Будьмо послушними його дітьми і наслідуймо його приклад.
Сповняймо свої християнські обов’язки, особливо стережімося всякої провини проти волі Божої.
Святий Йосифе, я знаю, що ми щиро лише того наслідуємо й слухаємо, кого шануємо й любимо. Тому прийми сьогодні мою постанову, що я часто буду розважати над Твоїм прикладом, над Твоїм сильним заступництвом у небі.
Цвіт фіалки був обнятий багатьма зеленими листками, що мають форму серця. Тебе, святий Йосифе, обіймає багато вдячних людських сердець. О, коли б і моє серце між ними визначалося в послушності, прославі, довірі' та в щирій любові. Подай мені, святий Йосифе, свою поміч, щоб до того одержав(ла) я всі потрібні ласки від Бога.
Амінь.

Дозволь мені, святий Йосифе, щоб я ще раз звернувся(лася) до Тебе! Позволь, щоб я ще раз віддав(ла) себе й свою просьбу Твоєму заступництву. О, не відмов мені своєї сильної помочі; донеси покірну просьбу мою Синові Твоєму. А потім нехай буде воля Божа. Я знаю, що Бог є моїм найліпшим Батьком, що лише добра мені бажає. Тому покірно приймаю від Нього і хрести, і терпіння, лише того прошу Тебе, святий Йосифе, щоб Ти все при мені стояв у моїй боротьбі; випроси мені ласку, щоб я згоджувався(лася) з волею Божою й терпеливо зносив (ла) хрести. А коли прийде остання моя година, о святий Йосифе, особливо тоді не залиши мене; будь при мені й помагай мені, щоб я дістався(лася) до царства щасливих, щоб там разом з Тобою міг (могла) хвалити Господа Бога!
Амінь.
Ісусе, Маріє, святий Йосифе, Вам віддаю серце й душу свою!