"Чому ви перестали молитися до Святого Духа? Пам’ятайте, що Я просила вас молитися завжди і кожен час, щоб Святий Дух міг зійти на вас", - слова нашої любимої Матері Божої.
Молитва на Вервиці зародилася в глибоку давнину II століття. На Сході, у Сирії, християни, побудували перші монастирі, почали молитися там, нанизуючи сушені зернята ягід на шнурочки. Отож назва "вервиця" походить саме від слова "верв", що означає "шнурок, мотузка".

В період середньовіччя Латинська Церква перейняла Вервицю від Східної Церкви. З цього часу за допомогою Вервиці той, хто молився на ній, отримував Божі ласки, прощення своїх гріхів, укріплювалися у вірі.

Першими великим пропагандистом молитви на Вервиці був cв. Домінік (1170-1221). У Тулузі 1214 року перед ним з’явилася з Неба Матір Божа з трьома небесними дівами і попросила поширювати молитву на Вервиці поміж християнами. У XV столітті в Західній Європі, де молитва на Вервиці була майже забутою, бл. Алан де Рупе (1428-1475) допоміг відродити її. Пізніше місіонер cв. Людовік Гріньйон де Монфорт (1673-1716) у молитві на Вервиці доказав, що вона не тільки допомагає навертати і спасати людські душі силою молитов Отче наш і Богородице Діво, а є входженням у глибокі таїнства життя, смерті, і воскресіння і слави Ісуса Христа і Діви Марії. Він вважав, що Пречиста Діва Марія з усіх набожеств найбільше цінує Вервицю, бо через неї кожний християнин отримує прощення за провини, звільняється від гріха, прагнучи досконалості, зростає у ласці. Хто плаче, знаходить радість і спокій, хто в біді, - допомогу і розраду …

Того, хто входить у світ Вервиці, не мучать сумніви та помисли, не захоплюють пристрасті. Диявол і плоть стають безсилими перед силою вінчальної молитви, яка рятує світ від катастрофи війни, стихійних лих і хвороб. Ця чудодійна молитва стає провидінням для молитвеника, допомагає йому доторкнутись серцем до одвічних тайн і небесних доброчеснот любові та миру.

У розповідях про св. Франціска згадується такий випадок: один молодий чернець ревно відмовляв cв. Вервицю щодня перед обідом. Одного разу він не зумів її вчасно відмовити. Щоб не порушувати своєї обітниці, він просив дозволу в настоятеля на запізнення до обідньої трапези і пішов до монастирської каплички. Настоятель, зауваживши, що хлопця досить довго немає, послав до каплички іншого брата. Зайшовши туди , він побачив, як молодого ченця Матір Божу та двох ангелів огортало дивовижне сайво. На кожне Богородице Діво… з уст молодого монаха виходила біла троянда, її підхоплювали ангели та оздоблювали нею корону на голові Пречистої Діви Марії…

Тому Вервицю називають ще Рожанцем, що в перекладі означає корона троянд (рож). Блаженний Алан де Рупе говорив, що Вервиця із 150 Богородице Діво є великою короною із білих троянд для Марії, а Вервиця із 16 Отче наш– малою короною із червоних троянд для Ісуса.

Через серце Матері Божої лине молитва на Святій Вервиці – пісня любові, таїнств життя Ісуса Христа і Марії, джерело освячення, духовного збагачення християнського життя.
Полюбіть світ Вервиці
"Дитино Моя, яке невимовне захоплення переживаю Я, коли ви творите молитву святої Вервиці! Тоді Я щаслива, бо пізнаю Свої задуми у ваших серцях: коли ви творите Вервицю, Я бачу Ісуса, який сіє в серці кожного з вас любов! Я називаю вас, Своїми дітьми та об’єдную в мирі, бо ви тепер одно: Христос живе та зростає у вас."

Вервиця – таїнство, за своєю вагомістю друге після Служби Божої. Услід за євхаристійним – містичне втілення Царя в серці.

Полюбіть світ Вервиці!

Євхаристійне таїнство і Вервиця складуть повноту живої Євангелії, яка відкриється такою, якою її сьогодні бажає втілити в серцях ваших Всевишній.

Вервиця помістить вас у просторі Святая Святих, з’єднає Небо із землею, ангелів із святими, останніх із християнами. Вервиця полегшить скорботи тих, які страждають. Вервиця з’єднає в одне ціле ваші серця та дасть можливість Божим чеснотам і благодатним милостиням переходити від серця до серця, тайно, без слів, на далеких відстанях розмістить за одним трапезним столом тих, які живуть у різних частинах світу, зробить їх учасниками Пасхальної Трапези. Вервиця навчить читати в Найсвятішому Серці Ісуса Його скорботи та сльози, простертися перед Ним у любові, покірній жертві, служінні раба та благодаренні сина. Вервиця благословитиме душі Божі.
(із Послань Матері Божої в Меджуґор’ї, 29.09.1995 р.)
Папи Римські про св. Вервицю
Важливим чинником Марійської духовності є молитва на Вервиці. Деякі люди вважають молитву на Вервиці монотонною та застарілою, але віруючі сприймають її як одну з найбільш суттєвих та благодатних практик християнської набожності. Мати Божа обіцяє особливі ласки тим, хто молиться на Вервиці.

Папи вшановували молитву на Вервиці. Папа Пій IX так висловлювався про св. Вервицю: "Моїм найбільшим скарбом у Ватикані є Вервиця. Вона – моє Євангеліє." Папа Лев XIII говорив: "Католицький люде, люби Вервицю, католицький люде, молися часто і охоче на Вервиці." Пій Х у своєму тестаменті написав: "Поміж усіма молитвами Вервиця є найкращою, вона приносить найбільше ласк. Вона є молитвою, яка найбільше зворушує Серце Божої Матері. Хочете миру вдома, моліться на Вервиці у сім’ї … З Вервицею – в Серце Матері! Через Серце Матері – до Серця Спасителя! З Вервицею – до Неба!" Папа Пій XI так висловився про Вервицю: "Поміж молитвами, якими ми звертаємося до Божої Матері, Вервиця займає особливе місце. Вона є чудесним вінцем, прекрасною молитвою."

Папа Пій XII вітає Матір Божу титулом "Цариця Вервиці".

Папа Павло VI в апостольському посланні "Культ Марії" висловлює таку думку про Вервицю: "Вервиця здатна поглиблювати християнське життя та помножувати апостольську ревність."

Іван-Павло II називає Вервицю простим та багатим молінням, яке усім доступне: "Драбина, по якій піднімаються до Неба за допомогою руки Марії."
15 Обітниць Матері Божої тим, хто молиться на Вервиці
1. Кожен, хто вірно служитиме мені, відмовляючи Вервицю, одержить особливі ласки.
2. Обіцяю свій особливий захист і найбільші ласки всім, хто відмовлятиме Вервицю.
3. Вервиця стане потужною зброєю проти пекла; вона буде руйнувати зло, нищити гріх, і перемагати єресі.
4. Вервиця сприятиме процвітанню доброчесности та добрих трудів; вона отримає для душ щедре Боже Милосердя, вона відвертатиме серця людей від любови до світу і його марнот, і піднесе їх до прагнення вічних цінностей. О, щоб тільки душі себе тим способом освячували!
5. Душа, котра присвятить себе мені через молитву на Вервиці, не загине.
6. Хто побожно відмовлятиме Вервицю, заглиблюючись в розважання її святих Таїнств, того не подолає нещастя. Бог в Своєму правосудді того не каратиме; він не загине несподіваною смертю; якщо він буде справедливим, то залишиться в Божій ласці і стане достойним вічного життя.
7. Кожен, хто матиме правдиву набожність до Вервиці, не помре без святих Тайн Церкви.
8. Ті, що вірно відмовлятимуть Вервицю, будуть мати Боже світло і щедрі Божі ласки на протязі життя і в час смерти, а в хвилину смерти матимуть свою частку і заслугах святих у раю.
9. Я звільнятиму з чистилища тих, що з набожністю ставилися до Вервиці.
10. Вірні діти Вервиці заслужать на високій ступінь слави у небі.
11. Відмовляючи Вервицю, ви одержите все, про що мене попросите.
12. Кожному, хто поширює молитву на Святій Вервиці, я допомагатиму в їхніх потребах.
13. Мій Божественний Син запевнив мене, що кожен, хто пропагує молитву на Вервиці, матиме заступниками цілий Небесний Двір впродовж свого життя та в годину смерти.
14. Всі ті, що відмовляють Вервицю, є моїми синами, і братами мого єдиного Сина Ісуса Христа.
15. Любов до моєї Вервиці є важливим передвісником майбутньої долі людини.
(Подано cв. Домініку і блаженному Аляну де ля Рош)
bible-lessons.in.ua

Вервицю відмовляємо в намірені...

На хрестику:
Царю небесний, Утішителю, Душе істини, іже везді сий і вся ісполняяй, сокровище благих і жизни Подателю: прийди і вселися в ни і очисти ни от всякія скверни, і спаси, Блаже, душі наша.

На великому зернятку:
Вірую в єдинаго Бога Отца вседержителя, Творца неба і земли, видимих же всіх і невидимих.
І в єдинаго Господа Ісуса Христа, Сина Божія єдинороднаго, іже от Отца рожденнаго прежде всіх вік.
Світа от світа, Бога істинна от Бога істинна, рожденна, не сотворенна, єдиносущна Отцу, імже вся биша.
Нас діля человік і нашего ради спасенія сшедшаго с небес і воплотившагося (схиляємо голову) от Духа Свята і Марії Діви і вочеловічшася.
Распятаго же за ни при Понтійстім Пилаті і страдавша, і погребенна, і воскресшаго в третій день по писанієм.
І возшедшаго на небеса, і сідящаго одесную Отца і паки грядущаго со славою судити живим і мертвим, єгоже царствію не будет конца.
І в Духа Святаго, Господа, животворящаго, іже от Отца і Сина ісходящаго, іже со Отцем і Сином спокланяєма і сославима глаголавшаго Пророки.
Во єдину святую, соборную і апостольскую Церков. Ісповідую єдино крещеніє во оставленіє гріхов. Чаю воскресенія мертвих. І жизни будущаго віка.
Амінь.

На першому малому:
Слава Отцу, що нас сотворив, і нині і присно і во віки віков. Амінь.
Богородице Діво, радуйся обрадованная Маріє, Господь с Тобою, благословенна Ти в женах і благословен Плод чрева Твоєго, яко родила єси Христа Спаса Ізбавителя душам нашим.

На другому:
Слава Сину, що нас відкупив, і нині і присно і во віки віков.
Амінь.
Богородице Діво...

На третьому:
Слава Святому Духу, що нас просвітив і в Святій Католицькій вірі утвердив, і нині і присно і во віки віков.
Амінь.
Богородице Діво...

На великому:
Слава Отцу і Сину і Святому Духу, і нині і присно і во віки віков. Амінь.
Розважмо перше таїнство, як... (тут називаємо таїнство).
Ісусе наш, прости нам наші гріхи, захорони нас від пекельного вогню, провадь наші душі до неба, а вже найбільше тих, що потребують Твоєго милосердя.
Отче наш...
Богородице Діво на 10 малих зернятках
Після кожного десятка:
Свята Маріє, Мати Божа і Мати наша, молися за нами грішними тепер і в годині нашої смерти. Амінь.
На закінчення:
В наміренні Святішого Отця. Отче наш... Богородице Діво... Слава... І нині...

1. Ангел благовістив Пречистій Діві Марії, і Вона зачала от Духа Святого
Діву Марію з радісною звісткою відвідав святий Архангел Гавриїл — посланець самого Бога. Він привітав її: "Радуйся, благодатна, Господь з Тобою!" (Лк.1, 28).
Який славний зміст послання для Діви Марії! Вона має стати Матір'ю Месії. Діва Марія вражена, її бентежать слова Божого посланця. Не зі страху, а з покори. Вона не думає про Свою велич, якою нагороджена, а про покору, про обов'язок завжди служити Богові, і тому слухняно відповідає: "Ось Я, Господня слугиня: нехай зо мною станеться по Твоєму слову!" (Лк. 1, 38).
А Син Всемогутнього Бога понизив Себе в її лоні, прийнявши образ слуги. Справжня велич і покора стоять так само близько одна до одної, як духовна порожнеча і гордість.
2. Пречиста Діва Марія відвідує свою родичку св. Єлисавету
Діва Марія поспішає до святої Єлисавети. Йде, щоб допомогти їй.
На привітання св. Єлисавети відповідає співом: "Величає душа моя Господа", де возвеличує Господа, а Себе понижує: "Величає душа моя Господа і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм, бо він зглянувся на покору слугині Своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди. Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе Його ім'я" (Лк 1, 46-49). Про покору Марія мовить такими словами: "Милосердя Його з роду в рід на тих, які бояться Його. Він виявив потугу рамени Свого, розвіяв гордих у задумах їхніх сердець. Скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних; наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками" (Лк. 1, 50-53). Покора є умовою Божої любові. Якщо не хочу бути духовно бідним, маю бути покірним.
3. Пречиста Діва Марія народила Ісуса Христа
Найславнішу подію історії вінчає покора. Втілена покора лежить на соломі в яслах. Місце, приготоване для народження Божого Сина — хлів за містом. Покірна Діва, Божа Мати, стоїть на колінах разом зі святим Йосифом біля ясел. Вони з царського роду — а яке приниження!
Вночі народився Син Божий. Люди мирно сплять, нічого не знаючи. Життя у Вифлеємі йде, як і йшло. Ніби не сталося нічого, вартого уваги. Про прихід Сина Божого Ангел повідомив бідним, неписьменним пастухам, якими погорджували багаті та вчені люди.
Для багатьох на першому місці стоять слава та становище у спільноті, суспільстві. Але для Бога найголовніше — це покора. Тому проси про неї й старайся бути покірним.
4. Пречиста Діва Марія жертвує малого Ісуса в Єрусалимській Святині
Діва Марія підкоряється закону про очищення, хоча й після народження Ісуса Вона залишилася непорочною. Добровільно хоче бути в очах людей звичайною Матір'ю.
Марія покірно приймає майбутнє, яке пророкує Симеон про Ісуса: "Ось цей поставлений для падіння й для підняття багатьох в Ізраїлі; Він буде знаком протиріччя" (Лк. 2, 34). Йому буде віднято право на честь, добре ім'я, Його буде обсипано образами, як розбійника, бунтівника та спільника злого духа. Йому буде забрано й саме право на життя. Відтак Ісус стане безправним, найбільш приниженим.
Попри всі непорозуміння та щоденні труднощі, наслідуймо в покорі Ісуса та Діву Марію.
5. Пречиста Діва Марія зі Св. Йосифом віднаходять Ісуса Христа в Єрусалимському храмі
Діва Марія свідчить про покору Своєю тихістю після того, як у дорозі загубився Ісус. Вона не могла припустити, що Ісус покинув її, бо Вона перед Ним завинила. Та могла подумати, що не гідна жити так близько біля Божого Сина. Цим Вона дала нам приклад покори в годину втрати Божої втіхи.
Про покору Ісуса пише євангелист Лука: "І був їм слухняний" (2, 51). Цим реченням він охопив найдовший період життя Ісуса — приблизно 20 років. Це наука й для нас. Стараймося бути покірними своїм наставникам. Святий Йосиф згадується тут востаннє. Хоча він пережив повністю все те, що і Діва Марія, був для неї утішителем, опорою та помічником, все ж він покірно тримається позаду. Якби Діва Марія не поставила його першим, кажучи: "Ось батько твій і я, боліючи, тебе шукали", то ми б і не знали, що він ще жив тоді й опікувався Нею та Божим Сином.
Це приклад для тебе: не прагни даремно привертати увагу до себе.

1. Ісус Христос в Оливному городі кровавим потом заливався
Скільки прикладів покори дав нам Ісус на Оливній горі! Лежить долілиць перед Небесним Отцем, як великий злочинець, обтяжений всіма гріхами світу. Покірно взиває до Нього й підкоряється Йому в усьому, як людина. Зрікається Своєї волі та бажань. Понижується настільки, що шукає підтримки у Своїх учнів. Покірно приймає зрадницький поцілунок Юди, який продав Його за ціну раба. Віддає Себе на суд злих людей, дозволяє зв'язати Себе, мов злочинця. Він, Котрий має владу над усім світом.
Він закликає: "Навчіться від Мене, бо я лагідний і сумирний серцем".
2. Нашого Спасителя бичували
Бичування означало прилюдне позбавлення честі. Ісус, Який був гідний найвищої пошани, стає зневаженою людиною. Яке безчестя Він мусів терпіти, коли з Нього брутально стягли одяг і бичували, прив'язавши до ганебного стовпа! Цим незмірним і болючим стражданням та приниженням Ісус відкупив утрачену честь людини перед Богом, чистоту, яку людство заплямило ганебними гріхами тіла. Для невинних це відкуплення означає покірне витривання в чистоті. Ісус піддався жорстокості, щоб людина завжди підкорялася Божій волі. Він став рабом, щоб людина ніколи не була рабом гріха.
Від тебе також вимагається витривалість в дотриманні чистоти. Не відступись від цього, особливо в спокусах, щоб не впасти.
3. Христа коронували терновим вінцем
Цар вічної слави принижений. Стовп — ось Його трон. Знак влади — тростина. Корона приниження — терня. Насмішливе привітання "Радуйся, царю юдейський!" супроводжується побиттям та плювками.
В той час, як короною з терня ранять Божественну Голову, з вулиці долинає регіт натовпу, який наростає, а Ісус стає все тихішим та покірнішим. Тут покарана моя гордість. Прагнути трону означає прагнути першості. Корона — мої егоїстичні думки. Багряний плащ означає світські турботи. Жезл — моє прагнення панувати, гордовито показувати себе. Насмішливе привітання — мій егоїзм.
Убогий Ісусе, скільки Ти витерпів через мене! Допоможи мені, щоб ті Твої терпіння не були марними.
4. Ісус Христос двигав Хрест на гору Голгофту
Шлях до страти - це шлях ганьби. Цим шляхом іде Ісус із Назарета. Всі показують на Нього пальцем. Гляньмо ближче: ледве пересуває ноги, всіма покинутий. Перехожі кидають у Нього камінням. Лише п´ять днів тому Він входив у Єрусалим в славі. А сьогодні Його зганьбленого ведуть за місто на смерть.
Вся ця прилюдна ганьба падає і на Його Матір, яка йде за Сином. "Дивіться, ось мати цього злочинця!" Ісус іде мовчки, терпляче. Слідом за Ним — Діва Марія.
Як швидко я стаю нетерплячим під час труднощів, невдач, неуваги або злості з боку інших. Я загубив сліди тихого й покірного Ісуса. О Мати Божа, допоможи мені віднайти їх.
5. Ісуса Христа розп´яли
Хресна Дорога є вершиною Христового приниження. Ісуса вважають за злочинця. Яку неславу Він зносить! Сміються з Нього: "Інших спасав — Себе спасти не може!" Підозрюють Його у брехні: "Він цар Ізраїля: хай зійде тепер з хреста, і ми увіруємо в Нього. Він покладався на Бога, нехай же Бог визволить Його нині, якщо Він Його любить. Сам бо казав: "Я — Син Божий" (пор. Мр. 15, 29-32).
Так триває три години. Серце Ісусове переповнене приниженням. Ісус не борониться. Ніби підтверджуючи ті злі судження про Нього, скрикує: "Боже мій, Боже мій, чому Ти мене покинув?" (пор. Мр. 15, 34). Як Він виглядав в очах людських? Проклятий, який висить на Хресті. Знаючи про це, люди звисока судять про Ісуса. А як було Ісусовій Матері, яка стояла під Хрестом?
Якщо таке жахливе приниження Божого Сина і Його Матері не вилікує нашу гординю, то що спасе нас?

1. Ісус Христос воскрес із мертвих
Навіть славне Воскресіння Господа відбувається в покорі. Помирав привселюдно в ганьбі, а з гробу виходить у славі, але таємно. Не думає про славу цього світу.
Об'являється також не всім. А Його учні часто не впізнають Учителя. Сторожа не в змозі повірити в те, що сталося, і неправдиво свідчить, що тіло вкрали Його учні. Ісус допускає це, Він прославив Бога покорою. Як же був за це винагороджений! "Тому і Бог Його вивищив і дав Йому Ім'я, що понад усяке їм я, щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на Небі, на землі і під землею, і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця".
Так чинить Бог з усіма, котрі прославляють Його покорою. Будь покірний, і Він прославить тебе.
2. Ісус Христос у славі вознісся на небо
Для покірного Ісуса покора перемінюється в славу. Саме час вислухати заклик св. Павла: "...біжімо витривало до змагання, що призначене нам, пильно вдивляючись в Ісуса, засновника й завершителя віри, Який, замість радості, яка перед Ним була, витерпів Хрест, не звертаючи уваги на сором, і Який возсів праворуч Божого престолу". "Тож виходьмо до Нього за табір, несучи наругу Його, бо ми не маємо тут постійного місця, а майбутнього шукаємо. Через Нього принесім завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають Його Ім'я".
Ти хочеш знайти собі постійне місце? До нього веде і ним закінчується дорога покори. Це місце — вічна слава.
3. Ісус Христос зіслав Святого Духа
Неважко зрозуміти, про що говориться у цій таємниці. Апостоли з Дівою Марією витривало моляться, хоча довго не настає обіцяний прихід Святого Духа. Тут можемо побачити їхню терпеливість і покору.
Дух Святий вилився на них. Св. Петро проповідує, і три тисячі душ отримують ласку Св. Хрещення. Але як? Почувши його проповідь, багато людей визнало свою вину в смерті Ісуса.
Покора притягає Святого Духа і Його ласки.
4. Пречиста Діва Марія з тілом і душею взята до неба
Смерть є упокоренням людської природи, карою за гріхи. "Бо ти — порох і вернешся в порох" (Бт. З,19), — таким був вирок Бога в раю після скоєння гріха. Діва Марія була вільна від особистого й первородного гріха і вільна від смерти. Успіння Марії — риса її схожости з покірним Ісусом, який помер за нас і воскрес.
Покора Діви Марії була винагороджена. Благословенне її тіло не було віддане землі. У славі Марія взята до Неба; Та, Якою поряд з Ісусом люди так погорджували і Яка тихо, без нарікань, несла тягар життя, переповненого стражданням. Чи радію я зустрічі з Дівою Марією? До Неї веде шлях покори, тихости й терпеливости.
5. Пречисту Діву Марію коронували на Царицю неба і землі
Діва Марія жила в постійному зв'язку з Богом.
Вона, Мати Божого Сина, не привласнювала собі ніяких прав, ніякої винятковости. Мала звичай називати Себе слугинею Божою. Непомітно жила в Назареті. Покірно на самоті служила Богові. Так вірно, як ніхто на землі.
Мати Царя, Яка володієш усіма скарбами Бога, подай мені ласку покірно служити Господеві, бути Його слугою, щоб я міг зустрітися з Тобою в Божому Царстві.

Молитовник до Матері Божої Фатімської
старанням Священичого Братства Святого Священомученика Йосафата