Тримаю у руках Вервицю, яка в дивний спосіб знайшлася вдома після довгої «відсутності». Її знайшла моя донечка Софійка. Коли взяв у руки цю стареньку, мабуть ще з підпілля зроблену Вервицю, то пригадав, що саме вона стала моєю першою Вервицею подарованою парохом із села Петриків, що на Тернопільщині отцем Павлом Репелою. Він перший греко-католицький парох в нашому селі після виходу Церкви з підпілля. Пам’ятаю, коли ще на початках, ввечері я завітав до отця Павла. Дуже хвилювався, бо він уособлював для мене строгого священика. У розмові я переконався, що в серці нашого пароха знаходиться велика любов до Христа, Церкви і своїх духовних овець. Мої перші ґрунтовні знання про Церкву, Бога, молитву і Вервицю я отримав саме через нього. Хай Бог Благословить його священиче служіння!

     Саме через Вервицю Пречиста Діва Марія у видимий спосіб увійшла в моє життя. Ще до кінця я цього не усвідомлював. Бігли роки, завершувалась середня школа, згодом семінарія і саме на початку навчання група семінаристів, які мали їхати у Польщу на студії, присвятили своє життя Пречистій Діві Марії а через неї все на Славу Божу (за духовністю святого Людвіка де Монфорта). Дивлячись з перспективи років, переконуюсь, що від того часу Пречиста Діва Марія через свою молитву Вервиці, яку я старався промовляти, провадила мене дорогою священичого покликання. Мушу відверто сказати, що Вервиця для мене була непростою молитвою. Достатньо важко було молитись 5 «Отче Наш» та 50 «Богородице Діво» із зосередженням на розважанні Божих Таїнств. Тому Вервиця не була моєю регулярною молитвою, на жаль. Але наша Небесна Мама не залишила свого духовного сина на дорозі самостійного духовного пошуку і в різний спосіб «сприяла» тому, щоб молитва на Вервиці стала моєю улюбленою!

     Коли в літку 2007 року я вперше поїхав на міжнародні священичі реколекції до Меджугор’я то саме там, саме там – полюбив Вервицю любов’ю сина до Матері Марії й відчув що ця молитва є дуже короткою, якщо молитися із серцем та зосередженим на Господі розумом. Через Меджугор’є я глибше відчув присутність Марії в Зарваниці – «нашій духовній оселі Небесної Мами». Яскравим прикладом молитви та взірцем для мене був покійний владика Михаїл Сабрига. Коли його б не зустрів він завжди у руках тримав Вервицю. Сьогодні наш правлячий архиєрей владика Василій Семенюк, який особисто дуже любить Небесну Матір Зарваницьку є прикладом молільника на Вервиці. Одного разу на виклик єпарха я прибув у канцелярію єпископа. Завітавши у кабінет, помітив, що наш владика тримає на робочому столі Святу Вервицю. Це для мене стало ще більшим заохоченням до того, щоб із Пречистою Дівою (молитвою на Вервиці) крокувати за Ісусом.

     Вервиця – це духовний неприступний для диявола замок. Якщо помолимось одну частину Вервиці, будь-яку частину з Таїнств, тим самим чином Діва Марія «будує» охоронну стіну навколо нас. Сатана, що веде боротьбу проти дітей Божих цього не бачить і як «лев рикаючий» рветься, щоб нас пожерти. Коли він робить останній наскок на жертву, то «вдаряється» об ту стіну і мусить відступити, дихаючи ненавистю до Діви Марії. Йому приходиться зробити «більший розгін» щоб перескочити висоту стіни. Тут діти Божі моляться другу частину Вервиці і … - стіна стає ще вищою, але цього теж диявол не бачить. Він розігнався, щоб перескочити першу висоту стіни і не знає що «духовна стіна виросла» через молитву. З ним стається як за першим разом. Отже, хто молиться на Вервиці (бажано Повну Вервицю), той перебуває в неприступному замку охорони Пречистої Діви Марії. Із замку є лише один вихід - до Ісуса (Вервиця по колу розпочинається хрестиком і ним закінчується).

     Чи може знудитись ця молитва? «Ні!» – відповідає Оксана Небесна, яка молиться на Вервиці щодня. «Чим більше молишся на Вервиці – каже вона – тим більше хочеться на ній молитись!». Це правда, підтверджена багатьми людьми, яких я особисто знаю, та не в силах усіх тут подати. Не можу оминути дорогу мені людину, мою дружину Тетяну, яка задовго до нашого знайомства почала молитись на Святій Вервиці. На моїх очах Пречиста Діва Марія перемінила мого товариша Андрія Бакушевича, який через різні життєві ситуації прийшов до Бога саме через нашу Небесну Матір – Діву Марію. Він не уявляє собі день без молитви на Вервиці. Молитва приносить багато зцілень, оздоровлень, навернень. Основне, що у серце підчас цієї молитви приходить мир. Який мир? Мир Божий, адже Пречиста Діва сказала про себе: «Я – Цариця Миру!» . Вона приносить від Господа цей мир в наші серця, в наші оселі, в наші сім’ї. Полюбіть молитву на Вервиці і ви відчуєте наскільки радісно перебувати під опікою Небесної Неньки, яка вчить любити Господа всім серцем, усією душею всіма думками, вчинками, а ближнього свого як себе самого! Хто як не Вона найбільш досконало з людей, виконала Божу Волю – народила Споконвічне Слово і стала Святинею Бога Живого – «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!» (Лк.1,38). Тому найкоротший шлях до Бога це шлях через Пречисту Діву Марію – через молитву на Вервиці. Порада, яку сьогодні Вона дає нам - виконання її доручення слугам у Кані Галилейській щодо слів Ісуса: «Що лиш скаже вам, - робіть!» (Ів.2,5). Люблячи і молячись до Пречистої ми любимо і славимо Ісуса Христа - Її Сина нашого Спасителя. Промовмо всі слова з Святої Літургії: «Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію з усіма святими пом’янувши самі себе і один одного і все життя наше Христу Богові віддаймо! – Тобі Господи!» Амінь!