На початку двадцять п'ятого року мого Понтифікату
доручаю це Апостольське Послання чуйним долоням Марії Діви, духом
впокорюючись перед її образом в чудовому санктуарії, збудованому для Неї
блаженним Варфоломієм Лонго, апостолом Вервиці. З радістю вимовляю його
зворушливі слова, якими він закінчує Супліку до Цариці Святої Вервиці:
"О, блаженна Вервице Марії, солодкий ланцюгу, що ти єднаєш нас з Богом;
узи любові, які єднають нас з Ангелами; вежо порятунку від напастей
пекла; безпечний проте в морській катастрофі! Ми вже ніколи тебе не
покинемо. Ти будеш утіхою нам у годину смерті. Тобі останній поцілунок
гаснучого життя. А останньою нотою наших уст буде Твоє солодке ім'я, о
Царице Вервиці з Помпеї, о дорога наша Мати, о Пристановище грішників, о
Володарко, Потішителько зажурених. Будь завжди благословенна, сьогодні і
завжди, на землі і в Небі".
Щоб Вервицю можна було вповні назвати скороченим
змістом Євангелія, після пригадування Втілення і прихованого життя
Христа (Радісні таємниці) й перед тим, як затриматися над стражданнями
(Страсні таїнства) і тріумфом Воскресіння (Славні таємниці), потрібно
розважати також над певними моментами публічної діяльності, які мають
особливу вагу (Таємниці світла).
Розподіл в часі
Згідно з нинішньою практикою понеділок і четвер
присвячують Радісним таємницям, вівторок і п'ятницю - Скорботним,
середу, суботу й неділю - Славним. Куди включити Таємниці світла?
Зважаючи на те, що Славні таємниці повторюються два дні поспіль, а
субота є днем, який має традиційно марійне забарвлення, видається
слушним перенести на суботу друге за тиждень розважання Радісних
таємниць, в яких присутність Марії є виразніша. Тоді четвер залишається
вільний саме для розважання над Таємницями світла.
Проте ця вказівка не повинна обмежувати належної
свободи особистого та спільнотового розважання, якщо брати до уваги
духовні та душпастирські потреби, а передовсім літургійні дати, які
можуть сприяти відповіднішому пристосуванню. Це є справою величезної
ваги, щоб Вервицю розуміли і переживали як дорогу споглядання. Завдяки
їй, як доповненню того, що звершується в Літургії, тиждень християнина,
зосереджений на неділі, дні Воскресіння, стає дорогою через таємниці
Христа, а Він об'являється в житті Своїх учнів як Господь часу та
історії.
Таємниці світла
Переходячи від дитинства і життя в Назареті до
проповідування Ісуса, споглядання веде нас до тих таємниць, які можна
назвати Таємницями світла. Насправді все таїнство Христа - це є світло.
Він є «Світло світу» (Йн. 8,12). Проте цей вимір особливо виділяється в
роки проповідування, коли Він проголошує Євангеліє Царства. Прагнучи
вказати християнській спільноті на п'ять знаменних моментів таємниць,
«повних світла» - цього періоду життя
Христа, зважаю, що ними можна слушно вважати:
1. Його Хрещення в Йордані;
2. Об'явлення Себе на весіллі в Кані Галилейській;
3. Проповідування Царства Божого і заклик до навернення;
4. Переображення на горі Тавор;
5. Встановлення Євхаристії, яка є сакраментальним вираженням пасхального таїнства.
Кожна з цих таємниць є об'явленням Царства, яке вже
прийшло в особі Ісуса. Таємницею світла є передовсім Хрещення й Йордані.
Тут, коли Ісус сходить до води як невинний, Той, Хто прийняв на Себе
гріх за нас (пор. 2 Кор. 5,21), відкривається Небо і голос Отця
проголошує Його улюбленим Сином (пор. Мт. 3,17 і пар.), а Святий Дух
сходить на Нього, щоб покликати Його до майбутньої місії. Таємницею
світла є початок знаків у Кані (пор. Йн. 8, 1-12), коли Христос, завдяки
Марії, першій з віруючих, перетворює воду і відкриває серця учнів до
віри. Таємницею світла є Христове повчання, під час якого Він проповідує
прихід Царства Божого і закликає до навернення (пор. Мр. 1, 15),
відпускаючи гріхи тим, хто підходить до Нього з довірою (пор. Мр.
2,3-13, Лк. 7,47-48) і даючи початок таємниці милосердя, яку Він сам
реалізуватиме аж до кінця світу, зокрема через доручене Церкві Таїнство
Примирення. Таємницею світла в повному значенні цього слова є
Переображення, яке, згідно з Традицією, сталося на горі Тавор. Обличчя
Христа пломеніє славою Божественності, коли Отець визнає Його перед
захопленими Апостолами, закликає їх слухати Його (пор. Лк. 9, 35 і пар.)
і готує їх до переживання з Ним болючого часу страждань, щоб вони
дійшли з Ним до радості воскресіння і життя, переміненого Святим Духом. І
нарешті, Таємницею світла є встановлення Євхаристії, в якій Христос зі
Своїми Тілом і Кров'ю під виглядом хліба і вина стає поживою, аж до
кінця даючи свідчення Своєї любові до людей (Йн. 13,50), заради спасіння
яких Він віддав Себе в жертву. У цих таємницях, за винятком Кани,
присутність Марії залишається прихована. В Євангеліях лише кілька разів
згадується її принагідна присутність у той чи інший момент Ісусового
навчання і нічого не сказано про те, чи була Вона у Вечернику під час
встановлення Євхаристії. Проте її роль у Кані Галилейській видима
впродовж всієї Христової дороги. Об'явлення, дане під час хрещення в
Йордані безпосередньо Отцем, яке озвалося луною в Йоані Хрестителі,
знаходимо на її устах у Кані і Воно стає великим материнським
нагадуванням, скерованим до Церкви всіх часів: «Що лиш скаже вам, —
робіть» (Йн. 2, 5). Таке нагадування добре вводить у слова і знаки
Христа під час Його проповідування, становлячи марійне тло для всіх
Таємниць світла.
www.promin-lubovi.narod.ru
