Коли Господь Бог дав людині наказ бути досконалою, як Він сам є досконалий, людина могла би жалітися: Господи, як я можу Тебе наслідувати в досконалості, коли Тебе не бачу і життя Твого не знаю. Але Господь Бог випередив цей закид, бо зіслав на землю свого Сина, щоби Він, прийнявши людське тіло, жив серед людей і був для них взором життя. Але і тепер людина знову могла би скаржитися: Боже, дякую Тобі за взір життя, яке Ти дав мені через Ісуса Христа, Твого Сина, але чи я зможу Його наслідувати, коли Він є всемогучістю і святістю, а я нужденністю і гріхом? І ці скарги людини Господь Бог передбачив, бо дав їй інший взір, в якому якнайточніше від ... Читати далі »

Мені пригадуються шкільні роки, як вранці на урок прийшов наш старенький директор школи, якого ми дуже поважали. Він був сам з Полтавщини і дуже любив людей нашого села. Закінчувалась осінь, і починалася зима. Нас він не називав учнями, а хлопчиками і дівчатками, тому говорив про вчорашній вечір:

- Було пізно, я йшов зі школи додому, бо перевіряв ваші перекази. Дуже багато помилок там знайшов. Мені було сумно, що я вас так і не навчив грамотно писати по-українськи. І здалося мені, що ви не хочете сприймати те, чого ми навчаємо вас. Але я почув, як ішли старші чоловіки з тяжкої роботи і співали чудову пісню на слова Леоніда ... Читати далі »