|
 | | |
|
Головна » Християнська містика
Пилат, суддя малодухий та невпевнений, кілька разів промовив ці дивні слова: "Я не бачу Його провини та злочину, тому віддам Його на бичування і відпущу”. А євреї продовжували кричати: "Розіпни, розіпни Його!”
Пилат хотів віддати Спасителя на бичування згідно з римським звичаєм. Кати, озброєні новими сучкуватими палицями, провели Спасителя крізь розлючений натовп.
На північ від будинку Пилата, неподалік від сторожі палацу, була колона для бичування навпроти галереї, що прилягала до форуму.
Кати наблизилися до Спасителя з різками, бичами та мотузками, які вони кинули біля колони. Там було шість чоловік, темношкірих, невисокого зрост
...
Читати далі »
|
Усе вже злагодили для поховання! Іван підійшов до Пресвятої Діви Марії та попросив її відійти від Тіла Господа, щоб встигнути покласти Його в Гріб, адже наближалась субота. Пресвята Діва ще безліч разів цілувала Улюблене Тіло і прощалась з Ним. Йосиф та Никодим віднесли Тіло Господа разом з великою пеленою, на якій Воно лежало, на те місце, де мали закінчити помащення. Пресвята Богородиця, яка знайшла хоч якусь утіху в материнських турботах про Тіло Господа, тепер безсило впала на руки Своїх подруг. Марія Маґдалина простягнула у відчаї руки та якийсь час ішла за Йосифом та Никодимом, наче хотіла втримати улюбленого свого Господа. Потім повернулась до Пресвятої Богородиці
...
Читати далі »
|
Щойно вляглося хвилювання в місті, як до Пилата звернулися з набридливими заявами та проханнями. Вранці синедріон ухвалив прохання до Пилата наказати перебити гомілки розіп’ятим і зняти їх з хрестів, щоб тіла не залишались на хрестах у суботу. Пилат виконав прохання синедріону і направив катів на місце страти. Тоді ж я бачила, як Йосиф з Ариматеї вирушив до Пилата. Йосифа сповістили про смерть Спасителя, і вони з Никодимом вирішили покласти Тіло Господа до нової гробниці, що була в саду, неподалік від Лобного місця, і належала Йосифові з Ариматеї.
Мені здається, я бачила Йосифа перед тим, як він мав іти до Пилата, бачила, як, за його наказом, кілька слуг чист
...
Читати далі »
|
Хто може висловити безмежні страждання Богоматері, Тієї, Котру Церква справедливо називає Царицею Мучеників, Радістю всіх скорботних та стражденних... Сонце було затьмарене і його промені ще не досягали землі. Після землетрусу повітря було важким, але невдовзі посвіжішало.
Тіло Спасителя на Хресті не було відлякуючим. А вигляд обох розбійників був жахливим; обидва мовчали. Дісмас молився подумки. Було вже за третю, коли Спаситель віддав Богові Душу Свою.
Жах від землетрусу минався, і до деяких фарисеїв знову поверталась лють та нахабство. Вони навіть підійшли до тріщини, що утворилася в скелі Голготській,
...
Читати далі »
|
Уранці, до десятої години, поки Пилат не виголосив смертний вирок, йшов невеликий град. Потім, з десятої до дванадцятої години, виглянуло сонце. Пізніше його закрили хмари, імлисті та червонясті. О пів на першу (євреї не рахували час, день у них починався зі сходом сонця) сонце раптом затьмарилось!
"Мені було показано затемнення в усіх деталях, – згадувала Еммеріх, – на жаль, дещо я забула, а для того, що пам’ятаю, не можу підібрати відповідних слів.
Перш за все я була піднята над землею і побачила різні частини небосхилу та орбіти зірок, що перехрещувались в особливий спосіб. Раптом я побачила місяць, який рухався у вигляді величезної
...
Читати далі »
|
Несення Хреста
Коли Пилат зійшов з тераси Гаввати, частина його воїнів пішла, щоб вишикуватись перед палацом. Решта залишилась біля засуджених. Двадцять вісім озброєних фарисеїв, серед яких було шість лютих ворогів Ісуса, що брали участь в арешті Спасителя на Оливній горі, вирушили до форуму, щоб супроводжувати скорботну процесію до місця страти.
Кати вивели Спасителя на середину майдану. Якраз тоді, коли кілька рабів, які несли Хрест, вийшли на майдан із західних воріт і брутально скинули Хрест на землю до ніг Жертви.
Обидві перетинки Хреста були прив’язані мотузками до основи. Помічники катів несли дощечк
...
Читати далі »
|
Опівночі Господа привели в палац Анни. Його ввели до передпокою, відтак до зали, просторої, мов храм.
Анна, оточений дванадцятьма помічниками, сидів на помості, під яким був прохід, навпроти дверей. Сходи з кількох східців вели до тієї зали, з якою з’єднувалися інші приміщення палацу.
Кати втягнули Спасителя, оточеного воїнами, які схопили Ісуса, продовжуючи шарпати за мотузки. В залі були воїни, простолюди, вороги Христа, слуги Анни, нарешті лжесвідки, яких підшукали і які потім давали свої свідчення у Каяфи.
Анна з нетерпінням чекав на Спасителя. Сатанинська радість, хитрість, ненависть були на його обличчі. Він очолював особливий трибунал,
...
Читати далі »
|
Юда сподівався від своєї зради зовсім іншого, ніж те, що сталося. Зрадивши свого Учителя фарисеям, він хотів здобути їхню прихильлість, а також заробити на цьому гроші. Він і гадки не мав, що Спасителя засудять на смерть. Такого фіналу він не сподівався. Думав тільки про гроші. Юда вже давно спілкувався з фарисеями та саддукеями. Спритні та злі, непомітними лестощами вони довели його до зради.
Юді набридло мандрівне життя, постійні переслідування. Вже кілька місяців він готувався до зради, утримуючи для себе частину довірених йому грошей. Його захопила жадоба грошей, тому Юда і був роздратований щедрістю Маґдалини. Він завжди потайки сподівався, що Ісус Христос ста
...
Читати далі »
|
Після сумної зустрічі біля будинку Каяфи Богоматері зі Спасителем, Який знемагав під тягарем Хреста, Вона втратила свідомість. Іванна Хуса, Сусанна, Саломея та Іван разом з племінником Йосифа Ариматейського відвели її в будинок Лазаря. Богоматір знову розлучили з Її Улюбленим Сином, який знемагав під тягарем страждань!
Безмежна любов Божої Матері до Свого Сина, Її бажання бути разом з Ним, розділити Його страждання, не залишати Його, поки Він ще живий, випрохало Їй Небо.
Сумна процесія рушила до будинку Лазаря на околиці міста. Тут було також кілька святих жінок разом з Мартою та Марією Маґдалиною, що голосно ридала від горя.
З будинку Лазаря всі святі
...
Читати далі »
|
Чимало людей не вірять в ангелів. Нічого дивного, зрештою, це ж невидимі істоти. Однак Церква вчить, що світ ними аж переповнений. Ну то хто вони такі?
Початок осені — це «час ангелів» у літургійному календарі. 29 вересня ми відзначаємо свято Трьох Архангелів — Михаїла, Рафаїла і Гаврила, а 2 жовтня згадуємо Ангелів-Хранителів. Хто такі ангели? Дослідники кажуть, що це духовні істоти, створені Богом, аби служити людині. Кожен з нас має особистого ангела-хранителя, який допомагає у важчих ситуаціях, підтримує натхнення до доброго, а насамперед провадить нас до Бога.
...
Читати далі »
|
У Світлиці святі жінки навели лад, поскладали речі, які використовували під час поховання Спасителя. Потім одна з жінок запалила лампу, яка висіла посеред великої кімнати, і всі зібрались навколо Пресвятої Діви. Сповнені надзвичайної святої скорботи, святі жінки мовчки молилися, відтак трохи поїли. Прийшли Марта, Мароні, Діна та Мара, які були у Витанії. Лазар привів їх сюди, щоб усі були разом. З глибокою скорботою та сумом святі жінки розповідали їм про смерть та покладення в гріб Спасителя. В іншій залі дванадцять учнів Спасителя, зодягнені в біле і підперезані поясами, святкували суботу. Вони тихо читали та молилися, пошепки вітаючись із тими, хто заходив до них. Піз
...
Читати далі »
|
Була майже шоста година за нашим часом, коли первосвященики та фарисеї з’явилися перед палацом Пилата разом із Спасителем. Анна та Каяфа, а також члени синедріону зупинилися біля каміння, що було між форумом та входом до преторію. Кати волочили Ісуса вперед аж до сходів Пилата. У цей час Пилат був на терасі, що вела до форуму. Він напівлежав на ложі, оточений воїнами та римськими начальниками. Біля нього стояв столик на трьох ніжках з різними знаками його влади. Первосвященики та книжники не могли увійти в Преторію, бо боялися осквернитись, і зупинилися за вказаною межею. Коли Пилат побачив, що вони наближаються, то почав спостерігати, як вони поводяться з своїм
...
Читати далі »
|
Та мить, коли Спаситель промовив слова: "Я – Христос”, коли Каяфа розірвав свій одяг і коли почулися волання, які супроводжували сміх та лайка, та мить, урочиста й страшна, коли пекло вивергнуло всю свою ненависть та злість, мить жаху та скорботи була найважчою для Івана та Петра! Уже давно вони з безмежною скорботою були німими та безсилими свідками всіх страждань та образ, які витерпів їхній Учитель. Іван вийшов разом з іншими людьми і пішов до Пресвятої Діви, Матері Спасителя, яка була разом з іншими жінками в будинку Марти. Цей будинок стояв біля брами міста, поруч з будинком, що належав Лазарю в Єрусалимі. Петро надто любив Спасителя, щоб піти геть. Він ледве
...
Читати далі »
|
Анні та Каяфі негайно повідомили про арешт Спасителя, і вони відразу ж взялися за справу. Всі зали були освітлені, і біля кожних дверей стояла варта. Одночасно їхні посланці йшли різними кварталами міста, щоб скликати членів синедріону і всіх, хто мав право брати участь у суді. Зрештою, багато з них залишалися у Каяфи ще з часу зради Юди, чекаючи результату цього заходу. Також скликали старійшин різних верств. Та позаяк фарисеї, саддукеї, іродіани з усіх околиць уже кілька днів перебували в Єрусалимі з нагоди свята Пасхи, то первосвященики радилися з ними щодо наміру схопити Спасителя. Тепер первосвященики скликали тих, хто був найбільше озлоблений проти Спасителя, спові
...
Читати далі »
|
У печері Спасителя охопили всі Його скорботи. Він упав на землю з розпростертими руками і довго молився Небесному Отцю. І почалися нові муки, які тривали три чверті години. Ангели наблизилися до Спасителя і показали наслідки Його мук та Його Жертви. Показали велич людини до її падіння, коли вона була ще досконалою подобою Божою. Показали всю прірву людського гріха, падіння до останнього приниження. Показали всі наступні гріхи як наслідок первородного; природу хіті, її згубний вплив на тіло людини і на всі покарання за гріхи винуватців. Ангели показали Спасителеві всі майбутні Його фізичні та моральні страждання, які Він має витерпіти, щоб спокутувати гріхи людст
...
Читати далі »
|
Коли наш Господь Ісус Христос після встановлення Тайни Євхаристії покинув трапезну разом з одинадцятьма апостолами, Його душа була в сум’ятті, і жах, який охопив її, зростав. Спаситель пішов на Єлеонську (Оливну) гору не прямою дорогою, а через долину Йосафата. "Коли вони вирушили з дому, – казала Еммеріх, – я побачила місяць. Він був ще неповний, я бачила, як він виходив з-за гори”. Переходячи через долину Йосафата, Господь сказав, що настане день, коли Він повернеться в цю долину, але вже не бідним і смиренним. То буде день, коли Він судитиме живих та мертвих! Тоді злі, охоплені жахом, заволають: "Гори впадуть на нас!” Утім апостоли не розуміли Йо
...
Читати далі »
|
Ісус не відразу покинув Вечерника. У науці, призначеній лише для апостолів, повчав їх, як на спомин про Нього вони повинні відправляти цю Найсвятішу Тайну аж до кінця світу. Подав їм основні вказівки і пояснення, як відправляти й уділяти іншим цю Тайну, як поступово обережно ознайомлювати інших з цим таїнством. Визначив час, коли мають спожити решту освяченого хліба і вина, коли уділити Пресвятій Діві й коли їм самим, уже після зіслання Утішителя, можна буде освячувати. Далі Ісус говорив про священичу гідність, про помазання та приготування мира й олії. Я вже згадувала, що на столі стояли три посудини: одна порожня, дві з різними пахощами і миром; збоку лежала вата. П
...
Читати далі »
|
Уже багато сторіч у євреїв існував звичай ламати хліб і пити з однієї Чаші перед розлукою друзів чи під час зустрічі після довгої розлуки. Це було свідченням міцного єднання. Господь же в останній Свій вечір перетворив цей звичай у Велику Тайну. На прохання Спасителя розпорядник трапези встановив стіл, трішки піднявши його. Поверх килима, який покривав стіл, поклали червону скатертину, а поверх неї – білу, мереживну. Поставили Чашу з вином і ще одну – з водою. Петро та Іван принесли на підносі Чашу, яку отримали від Вероніки. Вона була прикріплена до підносу. Чашу поставили навпроти Спасителя. Тут же стояв таріль з подовгастими прісними хлібцями, на яких зверху бул
...
Читати далі »
|
Увечері у Велику Суботу апостол Іван прийшов відвідати святих жінок. Він плакав разом з ними і намагався їх заспокоїти. Через деякий час Петро та Яків Старший приєдналися до них. Потім святі жінки пішли у свої келії і, загорнені в жалобні покривала, перебували в скорботі. Пресвята Діва безперервно молилася, палко бажаючи якнайшвидше побачити Свого Божественного Сина. Раптом Вона побачила ангела. Він наблизився до Неї і сказав, щоб Вона пішла до брами Никодима, через яку Вони разом зі святими жінками повернулася в місто, бо Господь незабаром буде там! Почувши цю звістку, Свята Діва затремтіла від радості! Вона загорнулася у Свій плащ, не сказавши нікому, куди йде, й п
...
Читати далі »
|
З давніх-давен люцифер знав, що Бог має прийняти на себе людську природу, але поняття не мав, як має статися Воплочення. Відповідно до своєї запеклої гордості і зарозумілості він був повний суперечливих припущень і висновків. Позбавлений Божої ласки він часом вірив, що Христос - це Бог, задля Його великих чудес; а іншим разом - відкидав цю думку, бо бачив Його таким убогим, покірним, терплячим і втомленим. Ці сумніви морочили його аж до години Ісусової смерті на Хресті, коли він був остаточно звитяжений Спасителем.
Отже, лишень Господь прийняв на свої зранені святі плечі свій неймовірно тяжкий Хрест, люцифер і його
...
Читати далі »
|
Цього дня я перенеслася душею до Господа: Його душа зійшла в ад. Його зішестя я бачила детально та яскраво, але запам’ятала не дуже багато. Коли Спаситель вигукнув, віддаючи Свою Душу в руки Отця Небесного, я побачила, що Його Найсвятіша Душа спускається вздовж Хреста і, мов блискавка, проникає у землю в супроводі багатьох Ангелів, серед яких я впізнала Архангела Гавриїла. Божественність Спасителя залишилася з Його Душею, а також з Його Тілом, ще прибитим до Хреста. Простір, куди зійшов Спаситель, ділився на три частини, наче на три світи, відокремлені один від одного сферами, які їх оточують. Навколо раю був простір, заповнений світлом і зеленню, де повітря бул
...
Читати далі »
|
 Словом стиґматизація позначається комплекс містичних явищ, які мають
провідником конкретну особу – стиґматика. Одним з елементів цього
комплексу є поява стиґм, тобто ран, подібних до тих, які одержав Ісус
Христос від моменту ув’язнення до зняття Його тіла з хреста: на долонях
рук та ногах від цвяхів, на грудях від списа, на чолі від тернового
вінця, на плечах, спині та обличчі від несення хреста та бичування,
деколи кривавий піт чи сльози. Стиґми дали назву всьому явищу, але слід
ще раз підкреслити, що вони є лише одним з проявів стиґматизації. Буває
...
Читати далі »
|
Стародавня християнська легенда щодо походження Хреста Господнього, яка
лягла в основу молитов, піснеспівів та проповідей отців Східної
Апостольської Церкви, говорить про наступне: Праведний Лот,
небіж праведного Авраама, після своєї втечі з Содому, здійснив невільне
перелюбство з власними дочками. Прокинувшись і визнавши свій гріх, він
пішов до Авраама на покуту. Авраам на знак прощення дав три палиці, які
залишив йому Бог в іпостасях Святої Трійці, та сказав Лоту, щоб той
посадив ці палиці й поливав водою, а коли з’являться листочки й дерево
оживе - це буде знаменням його прощення. Близько 40 років Лот возив на
віслюку воду з Йордану та по
...
Читати далі »
|
Сьогодні
щораз частіше чути голоси безбожників: «Нема пекла, пекло видумали
священники, щоб ним лякати людей». Тим часом пекло – то не людська
видумка, але найпевніша і найочевидніша правда. Вона є оперта на
безпомилковому Божому Об’явленні, яке не можуть ослабити і захитати
ніякі людські видумки, правда, що спирається на багатьох найпевніших
випадках; а людський розум не тільки не може проти того нічого розумного
закинути, але ще навіть ясно пізнає, що мусить бути загробна кара за
гріхи, не спокутуванні гріхи тут, хоча ми не можемо тільки самим розумом
пізнавати і знати, якою є та кара.
&nb
...
Читати далі »
|
"Послання Варнави”, яке приписується супутнику і співпрацівнику св. ап. Павла, викликало значні розбіжності в думках серед православних патрологів. Так, наприклад, П. Преображенський, Н. Сагарда, архип. Філарет та інші, вважають автором його ап. Варнаву, супутника св. ап. Павла. Переконливі аргументи проти такої точки зору висловив проф.. И. Попов, який вказує, що, по-перше, саме послання "не видає себе за твір ап. Варнави. Автор ніде не називає себе по імені. Твір приписується Варнаві лише в надписанні рукописів і цитатах древніх християнських письменників. По-друге, в змісті послання є дані для заперечення його автентичності”.[1] Такої ж думки притримується проф. КДА С
...
Читати далі »
|
[...] Горою-пророчицею називає оповідачка (Анна Катерина Еммеріх) підвищену, понад усі гори, місцевість, до якої вона прибула у своєму мандрівничому видінні [...]. Там бачила вона пророчі книжки одкровень всіх часів і народів, які зберігалися в одному з наметів і перевірялись та керувались однією особою. Ця особа нагадувала їй або Івана-євангеліста, або Іллю-пророка. Особливо вона пригадує собі колісницю, з якою він покинув землю і, яку вона бачила тут, недалеко від шатра. Ця особа сказала їй, щоб вона всі книжки пророчого пізнання, які колись були передані людям, або передадуться, порівняла з наявною великою книгою, дещо закреслила, або кинула до палаючого вогню для зни
...
Читати далі »
|
Причиною всіх причин є Бог, що сотворив всі існуючі речі. Його
всевладна Рука дала буття всім речам і явищам у певний час і спосіб,
які Він собі вибрав. Мойсей описав початок і послідовність праці
Сотворення у вступній главі Буття. Оскільки Господь побажав цього, я
пригадаю її початкові слова: 1. "Напочатку сотворив Бог небо і землю.
2. Земля ж була пуста і порожня, та й темрява була над безоднею, а дух
Божий ширяв над водами. 3. І сказав Бог: "Нехай буде світло!" І настало
світло. 4. І побачив Бог світло, що воно добре, та й відділив Бог
світло від темряви. 5. Назвав же Бог світло "день", а темряву назвав
"ніч". І був вечір і був ранок - день перший." |
|
| |
| | |
|
Присвячений Святому Йосифу - Обручнику Пресвятої Богородиці
Відправляємо:
|
|
