„Everyone’s Irish on March 17th”
„17 березня кожен є ірландцем”

Народне прислів’я

17 березня, без перебільшення, увесь світ вдягається у зелений колір. Десятки, сотні мільйонів християн на всіх континентах Землі віддають шану пам’яті Святого Патрика – заступнику і покровителю всіх ірландців, а з ними – усіх християн - борців проти чужоземного панування, за свободу й незалежність рідної землі. Це свято вважається державним в Ірландії, Північній Ірландії на острові Монсеррат і в канадській провінції Ньюфаунленд і Лабрадор. Національним святом день Святого Патрика є в Нігерії, де працювало багато ірландських місіонерів, а також у Мексиці де воювала за незалежність цієї держави ірландська артилерійська бригада Святого Патрика.

То ким же був цей святий на чию честь щорічно 17 березня звучить бій барабанів і лунають звуки волинок?

Як каже передання, 17 березня 415 року в містечку Bannaventa Berniae в сім’ї римських громадян Кальфурніуса і Кончесси народився хлопчик, котрого назвали Maewyn Succat (Меіуайн Суккат). До наших днів невідомо де знаходилось це містечко, знаємо тільки, що на Британських островах.

У 16-тирічному віці хлопчика захопили в полон ірландські пірати й продали в рабство Мілхові, вождеві клану Далріада. Саме там, у неволі, юний Патрик пережив духовне відродження і справжнє хрещення Святим Духом. У своїй „Сповіді” він згодом писав: „Я молився багато разів на день. Любов до Господа і страх Божий все більше й більше приходили до мене й моя віра скріплювалась”.

Через шість років юнак, з Божою поміччю, утік з неволі та повернувся додому. Незважаючи на радість сім’ї з приводу повернення сина, Патрик твердо вирішив вибрати у житті духовний шлях. Знайомство з єпископом Германусом (Сен-Жерменом ) тільки укріпило цей намір. У віці до 45 років він повертається до Ірландії як місіонер за дорученням Папи Целестина І.

Сьогодні нам важко збагнути де легенда, а де бувальщина у тих переданнях, котрі дійшли до нас через шість століть. Але це й не важливо… Важливим є дух тих часів, віра, котра творила чуда і укріпляла Церкву Господню .

Свою першу проповідь Святий Патрик виголосив на річці Бойн і саме там сталося перше із чудес: поганин на ім’я Діху спробував мечем стяти голову Патрикові, але рука раптово заніміла й залишалася такою поки той не зрікся свого кривавого наміру. Це так вразило Діху, що той не тільки навернувся, але й свою велику комору, щоб улаштувати там церкву. Монастир, збудований на цьому місці так зветься Саул, що означає комора.

За тим Святий Патрик пішов до верховного короля Логайре в Тару. Саме у той час відзначалось Свято Тари. Згідно з традицією в краю належало загасити всі вогні й заборонялось їх розпалювати до того часу аж поки друїди не запалять світло у королівській залі. Святий Патрик зійшов на пагорб навпроти замку й запалив Великодній Вогонь. Друїди в паніці кинулись до короля й попередили його, що коли не загасити цей Вогонь, то він буде горіти в Ірландії вічно. Але королівські посланці нічого не змогли вдіяти зі святим полум’ям, аж поки не догоріли дрова… Наступного дня вже сам Патрик прийшов до королівського палацу в єпископському облаченні у супроводі урочистої процесії й переміг друїдів, протиставивши магії силу молитви.

Непохитна вірність Христові та мужність справили на короля таке враження, що він дозволив вільну проповідь Євангелії й дав можливість хрестити тих членів своєї родини, котрі цього захочуть. Цього ж дня був охрещений Конал, брат Верховного Короля, і в цій гілці роду прийшов на світ через декілька поколінь іще один ірландський святий – Святий Колумба, котрий проповідував християнство у Шотландії.

Але безперечним є те, що Святий Патрик навернув ірландців не так чудами, як життям у дусі Євангелії. Ірландці завжди були й залишаються ревним народом – як у бою, так і в благочесті. Серце Ірландії можна здобути тільки подвигом – Святий Патрик здобув його силою віри й силою духу!

Як розповідає легенда, якось Святий Патрик перебував у пості й молитві за Ірландію сорок днів на горі „Croagh Patrick”. Раптом його атакував рій чорних демонів в образі чорних птахів. Патрик мужньо витримав усе і тоді з’явився Ангел і сказав Святому, що в нагороду за його стійкість народ Ірландії так само стійко стане за віру.

Сини й дочки Ірландії, на всьому історичному шляху своєї нації, власною боротьбою, стійкістю у вірі, а часто й героїчною смертю довели правдивість цієї легенди. Але відчути в повній мірі реальність цієї легенди може тільки націоналіст, людина, для якої „Бог, Батьківщина, Свобода” - це не просто слова, а основа світогляду, кардинальні життєві цінності!

Є ще одна, дуже цікава версія цієї легенди… Під час Великого посту Святий Патрик постився на вершині цієї гори сорок днів та ночей. Господь злякався, що він може померти й залишити незавершеним своє життєве призначення тому попросив Патрика завершити свій піст. Покровитель Ірландії згодився на це за трьох умов: ірландці не повинні жити ні під чиїм гнітом, країна буде затоплена за сім років до кінця світу і щоб Святому Патрику було дозволено судити всіх в останній день…

Святому Патрикові посвячені більше 2000 соборів по цілому світу, найбільш відомий з яких – собор Святого Патрика в Дубліні, побудований у 1192 році. В деяких православних церквах 17 березня – це також день почитання Святого Патрика. І ще один, дуже цікавий факт… 17 березня 1452 року, християнські лицарі з іспанських міст Лорка і Мурсія розгромили в битві при Альпорчонах загін мавританських лицарів з мусульманської Гранади. Це був початок остаточного відвоювання християнських земель у мусульман, котре закінчилося у 1492 році здачою мусульманами Гранади. На знак того, що перемога Була отримана в день Святого Патрика, Папа Климент VII благословив спорудження у Лорці храму Святого Патрика, котрий і на сьогоднішній день є архітектурною перлиною міста.

Земний шлях Святого Патрика – це шлях, пройдений для більшої слави Божої. Витривалість у вірі, вірність своїй землі й рідній Церкві, честь і готовність боронити ці ідеали до останнього свого подиху – ось, що ми відчуваємо, коли 17 березня чуємо барабанний бій і хвилюючі звуки волинок!