«Тоді ти зрозумієш правду й справедливість, прямодушність і всяку путь добру, бо мудрість увійде в твоє серце, знання буде відрадою душі твоєї» (Прип. 2:9-10).

Святе Письмо – путівник до Бога для кожного практикуючого християнина. Ця книга завжди й усюди була в пошані з огляду на те, що насамперед є книгою спасіння, яка через натхненного автора доносить до людини Боже слово, слово Сотворителя й Управителя всього сущого.

Нас оточує величезна кількість найрізноманітнішої інформації, тому ХХІ століття називають «інформаційним». З одного боку, це інформація корисна, здатна допомогти нам у повсякденному житті, а з иншого – дуже часто можемо натрапити на зайвий, хоча й привабливий витвір людської фантазії. Людина у ХХІ ст. стає наче кошиком, до якого часто потрапляє сміття, що здатне навіть докорінно змінити світогляд. Дуже важливо, щоб попри всі негаразди й шкідливі впливи «постмодерну» людина все ж таки реалізувала своє істинне покликання, і в цьому, без будь-яких заперечень, їй допоможе біблійна мудрість. Її застосування є надзвичайно потрібним у формуванні здорової, як духом, так і тілом, християнської цивілізації. Але чомусь стається так, що все важче й важче буває нести на своїх плечах хрест Спасителя, подібно як Симон з Киринеї. Багато скажуть, що зовсім непотрібно себе обтяжувати наукою якогось чоловіка з Палестини, який давно вже помер, дехто у своїй філософії буде вчити, що Бога немає, а вигадали Його слабкі, беззахисні люди, які не могли вижити під впливом могутньої влади, і тим самим шукали для себе певного сталого захисту. Часто забуваємо слова нашого Відкупителя, котрий говорив: «Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми» (Ів. 8:31-32). Більше, у ХІХ ст. популярним стає гасло: «Небо залишаємо ангелам, а ми хочемо раю на землі» (Ніцше), тобто, щоб спокусу повернути в закон, гріх-злочин у чесноту, занепад в успіх, фальш у правду…

Усі ці помилки і привели до фатальних наслідків, якими заповнений сучасний світ: гомосексуальні шлюби, венеричні хвороби, вільні стосунки, аборти, психічні розлади… Іноді складається таке враження, що світ не розвивається, а навпаки деградує, принаймні з огляду на моральний аспект. Постає питання: що робити, де знайти вихід? Біблія закликає нас словами, щоб ми покірно приймали пересторогу Господнього мудреця, не тому, що це суха теорія, як може декому видатись, а тому, що це пережитий життєвий досвід. «Бо той, хто легковажить мудрістю і повчанням, – нещасний, і марна його надія, і труди безкорисні, та й діла без пожитку» (Мудр. 3:11). То чому ми так часто нехтуємо словами Бога?

Стриманість, поміркованість, доброта. Ці чесноти чомусь все рідше прослідковуються у сучасному світі, а Святе Писання каже: «Хто живе чесно, той спасеться; а хто дорогами кривими ходить, той впаде в яму» (Прип. 28:18). Із цього стає зрозумілим, чому в наш час стільки зла, терпінь, несправедливости і жорстокої, лицемірної брехні. Ці життєві правди Господнього мудреця повинні стати нерозлучним провідником на життєвому шляху сучасної людини.

Господь цінує вірність, володіння собою, самовиховання, послух (це для того, щоб виховувати в своєму серці царицю всіх чеснот – покору) і мужній характер. Людська воля слабка, особливо в наш час, коли з усіх боків чуємо безліч голосів, які пропонують свої «оригінальні» шляхи та способи для осягнення щастя. Проте ми так і не можемо вибрати того шляху, який вповні би влаштовував наші не менш «оригінальні» смаки, вподобання. Тут знову на допомогу спішить Господній мудрець: «Горе серцям боязливим і рукам охлялим, та й грішникові, який двома стежками ходить... Киньмося в Господні руки, а не в руки людськії. Бо яка Його велич, таке й Його милосердя» (Сир. 2:12,18). Цей 12 стишок є найбільш вдалим відображенням стану оманливих навчань сьогодення, проте, як зазначається у 18 стишку, лише Господня наука є правдивою і гідною до наслідування. Але якщо ти захитався на Божій дорозі і зійшов з неї, то мерщій встань і піди до небесного Батька, і проси в нього прощення, бо лише Він може це тобі дати.

Зрозуміло, що кожен із нас не виховає характеру однаковим способом, бо не у всіх однакова вдача. Одні, наприклад, запальні, рухливі, веселі, инші ж вирізняються своєю сором’язливістю, вони спокійніші. Та для всіх найуспішнішим засобом у вихованні власного характеру корисним буде стримувати та опановувати набуті нахили – свої звички. Також важливо привчати свою волю до витривалости й терпеливости, що дозволить володіти власною думкою, своїм словом і ділом – внутрішніми спонуками, пристрастями, пожаданнями, які досить часто – не від Господа. Без внутрішньої боротьби зі собою, зі своїми хибами й нахилами, ніхто не сформує характеру, що є дуже важливою умовою, яку ставить сучасний світ. Святе Письмо приходить до молодої людини з такою порадою: «Слухай, сину мій, і будь мудрий, справляй серце твоє на путь праву». (Прип. 23:19).  Оці «повчання, – каже Господній мудрець, – приймай уже замолоду, то й знаходитимеш мудрість аж до сивини. Мов той орач або сіяч, приступай до неї і плодів її добрих очікуй» (Сир. 6:18-19). Як бачимо, характер й поведінку ізраїльського народу також гартує біблійна мудрість.

Вагоме місце у літературі біблійної мудрости займають повчання і про доброту. У книзі Приповідок знаходимо такі слова: «Нехай доброта і вірність тебе не покидають, прив’яжи їх собі на шию, напиши їх на таблиці серця. Тим знайдеш ласку й доброзичливість в Божих очах і в людських» (Прип. 3:3-4). Дорога, що веде до Господа, це дорога невпинної боротьби проти нашої природи, схильної до зла. Доброта – одна з головних християнських засад, що ідентифікує людську особистість. Отже, відсутність доброти рівнозначне відсутності людини.

Часто можна зауважити, що людина старається бути доброю. Підкреслюючи це, вона наче виставляє себе на показ, але чи ця вдаваність служитиме їй для вічного спасіння – важко сказати. Біблійна мудрість передбачила й такий розвиток подій, тому подає до роздумів цитату: «Хто чесно ходить, той ходить безпечно; хто крутить дорогою, той упіймається» (Прип. 10:9). Доброта в нас асоціюється насамперед із милосердям. Це, мабуть, пов’язано з тим, що того, хто дає милостиню, називають добрим. Святе Писання тісно пов’язує доброту з милосердям, воно вчить і подає приклад для наслідування наступним поколінням, коли говорить: «Отож, сину мій, слухай мене, не відступай від слова уст моїх» (Прип. 5:7). Біблійна мудрість заохочує чинити добро, насамперед ділами милосердя: «Не кажи ближньому: „Йди геть, потім прийдеш, дам узавтра”, – коли є у тебе щось» (Прип. 3:28). Також Святе Письмо чітко нам окреслює Бога як справедливого суддю, що згідне з церковним вченням: «Прокляття Господа в домі злого, а житло праведника він благо­словляє» (Прип. 3:33).

Зі сторінок Святого Письма можемо побачити, що кожна книга просякнута турботою Бога про людський рід. В книзі Ісуса Навина знаходимо уривок, де Господь до нього промовляє словами: «Нехай книга цього закону ніколи від твоїх уст не віддалиться, і розважатимеш над нею день і ніч, щоб пильно виконати все, що в ній написано; тоді бо матимеш успіх у твоїх справах і тоді буде тобі щастити» (Іс.Нав. 1:8). Без сумніву, ці слова стосуються і кожного з нас, кожного, кого відкупив своєю смертю на хресті Ісус, кожного, кому через Воскресіння Богочо­ловіка обіцяно вічне життя.

Тож хай надія і сподівання Божих ласк завжди живуть у нашому серці, щоб ми могли із щирою вдячністю черпати Божу мудрість з невичерпного і життєдайного джерела – Святого Писання, яке допоможе нам розкрити Божий план спасіння людства.

Ярослав ЗАРИЧАНСЬКИЙ