Чому Папа і Церква постійно піддаються нападкам з боку мас-медіа? Останнім часом це питання часто звучить як з вуст католиків, так і в інших колах. Тим часом, все частіше Святішому Отцеві виражають солідарність.

Змінюються часи і способи, але ціль залишається колишньою: виступати проти Папи, точніше проти Пап, і проти Церкви. І причина цього - не помилки, здійснені її членами, але те, що вона є. Цю думку все наполегливіше підкреслюють як представники Церкви, так і ті, хто знаходиться за її межами. Історик Андреа Ріккарді говорить про «несамовиті» нападки, які беруть початок ще до нинішнього понтифікату. Образ «жорстокого інквізитора», який ЗМІ надавали кардиналові Ратцінгеру, підготувала «грунт для непростого і практично завжди критичного відношення до нинішнього Папи», пише засновник Спільноти Св. Егидія. Єврейський інтелектуал Джон Хуарісті написав в іспанській газеті «Abc»: «необов'язково бути католиками», щоб зрозуміти дійсну мету нападок на Церкву: вигнати католиків з суспільної сфери. А на сторінках щоденної газети «Джерусалем Пост» колишній мер Нью-Йорка Ед Кох стверджує, що «постійні атаки мас-медіа» на адресу Папи і Церкви «перетворилися на антикатолицьку демонстрацію». Кох наполягає, що послідовність статей, присвячених антицерковній тематиці, «направлена не на інформування, а на помсту».

Солідарність з Папою виразили кардинали, єпископи, священики і рядові віруючі зі всіх куточків світу. За несправедливими звинуваченнями на адресу Папи, заявив держсекретар Тарчизіо Бертоне під час свого візиту в Чилі, стоять «погляди на сім'ю і на людське життя, несумісні з Євангелією». З Бертоне згодні в'єтнамські єрархи. Вони зазначають, що насильство, аборти і розлучення множаться по всьому світу, а деякі мас-медіа повідомляють лише про зловживання священиків. Спотворення правди і пряму брехню відносно Бенедикта XVI викриває архиєпископ Мумбаї кардинал Освальд Грасіас. Індійський єрарх на сторінках «Оссерваторе Романо» нагадує про близькість поглядів Івана Павла ІІ і тодішнього префекта Конгрегації віровчення Йозефа Ратцінгера стосовно серйозного і твердого підходу до ситуацій зловживань. Парадокс полягає в тому, що звинувачення звучать на адресу Войтили і Ратцінгера - саме тих, хто дав Церкві найбільш ефективні знаряддя для боротьби з педофілією.

Солідарність з Папою виразив і архиєпископ Неаполя кардинал Крешенціо Сепе. Він підкреслює, що навіть один випадок розбещення священиком малолітніх - це надто багато. Проте, засудження Бенедикта XVI, який завжди був непохитний перед тяжкою виразкою педофілії - про що, зокрема, свідчить його увага до подій в Ірландії -- невиправдані. Більшої пошани до Папи просить і кардинал Северіно Полетто. Архиєпископ Туринський констатує: «щодня нам пропонується нова серія», але Святий Престол вже «довів, що вся подія не ховається і не умаляється».

Нарешті, в заяві Римського вікаріату підкреслюється, що кардинал Агостіно Валліні, раніше єпископ Альбано, негайно втрутився у випадок можливого зловживання неповнолітніми з боку одного священика, що не належав до єпархіального духовенства. Священик ніс своє служіння в Помеції. Він був «негайно заборонений в служінні, а його священоначалію було пред'явлено вимогу перевести його в інше місце, без права служіння». У комюніке повідомляється, що дана міра викликала невдоволення віруючих Помеції, які вважали, що вона надто сувора, проте монс. Валліні не змінив свого рішення.

Milites Christi Imperatoris