Чи потрібна сучасності ідеальна родина? Де шукати зразок для своєї сім’ї і які загрози нині існують для християнських родин – саме про це зайшла розмова із о.Володимиром Совінським ОР, опікуном оази родин м.Фастова на Київщині.

Отче, чи існує ідеальна християнська родина?

Маєте на увазі родину таку, яка має бути, чи таку, в якій є Бог? В «ідеальній» родині ми не зустрінемо Бога. Світу під назвою «так має бути» не існує, і в ньому Бога нема. Бог є у світі «який є». Тобто Бога зустрічаємо у родині такій, яка існує. Вона може бути слабка чи навіть грішна, але в такій родині можна знайти Бога. Здавалося би, що в «ідеальній» сім’ї, якою була Свята Родина Ісуса, Марії та Йосипа все має йти гладко, без труднощів – а тим часом їхнє життя від початку позначене стражданням.

Гаразд. Як тоді будувати родину на Євангелії?

Запрошуючи Бога в своє життя і реалізуючи Його волю. Бог, якщо дає покликання до сімейного життя, то формує серце хлопця та дівчинки від початку. Прикладом може бути Пріснодіва Марія. Першим Даром, за допомогою якого Бог збагатив Її серце були батьки. Батьківський дім був місцем, де формувалася Її віра і любов. Якщо дитині забракне люблячих батьків – вона все життя носитиме в своєму серці сліди зранення. Другим даром був чоловік, св.Йосип. Жінка створена для любові. Раніше чи пізніше ця любов формується в стосунку до чоловіка. Не завжди це має бути подружжя, може бути життя в целібаті. Але все ж таки мусить бути свідомо визнаний цей чоловічий світ, який збагачує жіноче серце. Бог, знаючи, як багато залежить від того, яке серце чоловіка стане біля серця жінки, вибрав і приготував Марії прекрасного чоловіка. Таким чином Її серце через цю любов до св.Йосипа збагачувалося. Тут не йде про подружнє співжиття. Діва Марія зберегла дівоцтво до кінця свого життя. Це догма віри. Тут ідеться не про з’єднання тілесне, а про з’єднання сердець. Третім даром було материнство. Коротко кажучи: задля повноти зрілості жіночого серця є необхідний розвиток материнської любові.

Цікавою є таємниця у дозріванні Марії. Бог, бажаючи вдосконалити Її людське серце, разом із двома великими дарами – тобто зі св.Йосипом та Її Сином – виставляє це серце на випробування. Немовби хотів сказати, що неможливо вдосконалити своє серце без прийняття страждання. Це таємниця. Ми вважаємо, що коли Бог дає комусь спокійне життя без страждання, то обдаровує його благословенням. Однак це неглибокий підхід. Там, де страждання, – там і благословення, бо більшою є опіка Бога про вдосконалення людського серця. Людина, яка має тільки успіхи, – насправді слабка людина.

Покликанням жінки є материнство, а в такому разі чоловік покликаний Богом…

…передусім до батьківства. Кожен батько є потрібний Богу, щоби об’явити дитині батьківське обличчя Бога. Дитина протягом декількох років бачить Бога в очах земного батька. Переживає почуття безпеки і довіри Богу, коли її тримає в обіймах її тато. Це об’явлення, перше і найважливіше в житті чоловіка, теж є фундаментом доброго виховання дитини. Вона має розвиватися у промінні тепла батьківського серця. Покликання священика є покликанням батьківським. Може, в духовних семінаріях варто було б у підготовці до священства впровадити «тест зрілості» серця кандидата до духового батьківства. В парафії недостатньо самих лише знань, навіть на рівні докторського ступеню, тут потрібне любляче батьківське серце священика.

Яке завдання Ви б поставили перед представниками сучасної Церкви?

Якщо християни не стануть ґрунтовно на захист сім’ї, не так у розумінні декларацій, як у конкретній діяльності на користь сім’ї, і то у великому масштабі, то, гадаю, Бог може навіть зробити «інвестицію» в іслам. Тому що Божа благодать будує на природі. А що Богу перешкоджає в тому, щоби завтра послати до вірних ісламу сучасного Савла, який передасть їм Євангеліє в арабському вбранні, тобто на їхній спосіб мислення? Якщо вони приймуть Ісуса, то Він віднайде себе в їхніх сім’ях. Ми, сучасні християни, великою мірою відповідальні за майбутнє – як сім’ї, так і Церкви. Кількість нових мечетей, наприклад, у Франції зростає що не місяць, а одночасно закриваються католицькі храми. Вистачить трьох поколінь такої політики, і наші онуки будуть в оточенні людей, які згромаджені навколо мечеті, а не навколо християнської святині.

Дякую за розмову.

КРЕДО