У критиків РПЦ популярним є визначення "атомні православні” – як символ крайнього злиття церкви з державними доктринами. Але скандал в Україні показав, що під рясою у православних функціонерів сьогодні, скоріше, газ. 19 березня українські та російські ЗМІ сколихнула міні-сенсація: стало відомо, що Російська православна церква просить уряд знизити ціну на газ для підприємств хімічної промисловості України.

Мотивування: вони підтримують Українську православну церкву Московського патріархату. У Московській патріархії пояснили, що всього лише переслали прохання хіміків в уряд РФ, і що чинять так з багатьма іншими проханнями, незалежно від статусу та багатства їх подавачів. Але прохання від прохання різниться. У клопотанні РПЦ запропоновано схеми здешевлення газу: толінґ і прямі постачання. Тобто, Російська православна церква виступила лобістом однією з найбагатших експортних галузей України перед "Газпромом”.

Всі знають, що українському хімпрому сьогодні погано. Сподіваючись на дешевий російський газ, власники десятиліттями не міняли обладнання на заводах, не витрачалися на енергозаощадливі технології, вважаючи за краще демпінґувати на світовому ринку і "витискати” прибуток в офшори. А коли ціни на сировину зросли, то галузь миттєво стала неконкурентоспроможною. І це незважаючи на пільги: якщо інші галузі української промисловості сплачують 2000 грн. за тисячу кубометрів газу, то хіміки – 1500 грн. Але ж хімпром поряд з металургією – основний постачальник валютної виручки в український бюджет, де нині немає ні копійки. Якщо "Газпром” вчергове не проспонсорує Україну, то їй доведеться підвищити тарифи на ЖКГ, які сьогодні нижчі від внутрішніх російських. А це загрожує партії Януковича проблемами на виборах до парламенту і до місцевих органів влади. Адже в Україні все ще є реальна опозиція.

"Великий бізнес потребує зниження цін на газ, – каже український політолог Вадим Карасьов. -” Рівнеазот "Фірташа (газовий король України і співвласник скандальної RosUkrEnergo) і Одеський припортовий завод, на який кинули оком українські та російські олігархи, не рентабельні, вони просто стоять. Тому РПЦ, з якою у нинішніх панівних бізнес-структур тісний зв’язок, використовують як таран проти "Газпрому” ".

Схема очевидна, погоджується російський економіст Нікіта Кричевський. Якби знижку попросили безпосередньо, то відразу виникли б питання про борги "Газпрому” і про те, куди йдуть наші гроші. А так церква просить допомогти благодійникам. "Цю схему треба використовувати всім релігіям Росії, – іронізує експерт. – Мусульмани можуть запропонувати Зубкову купувати газ в Узбекистану і Туркменістану дорожче, щоб допомогти одновірцям. Буддисти – попросити про дешеві постачання газу в Монголію. А юдеї – відразу попросити грошей, оскільки газ тут є явно зайвою ланкою”.

Але мова, зрештою, не про газ, а про те, в що перетворилася на наших очах Російська православна церква. Формально вона відділена від держави, але реально зв’язок між ними найтісніший. Клірики рвалися до влади з моменту розпаду СРСР і з божою допомогою зробилися її частиною. Нікого тут давно не дивує ані лицемірство спільних ритуалів чиновників з попами, ані масштаби біляцерковного бізнесу, ані мигалки на окроплених святою водою А8 і S500, ані кричуща розкіш церковних резиденцій посеред злиднів, ані показний гедонізм ієрархів. Ніякого стосунку до духовності все це не має.

Чому клірики стали частиною державної машини, загалом, зрозуміло. Національної ідеї немає, соціальні ліфти не працюють, суспільство, по суті, розколене на ізольовані прошарки. При цьому в цілому низи ненавидять "еліту”, а та зневажає "бидло”, не пов’язуючи особисте майбутнє з країною. Мало того, саме існування РФ з нинішньою структурою економіки позбавлене сенсу: для продажу сировини ні така велика територія, ні таку кількість громадян просто не потрібні. Але й до її розпаду світ на разі не готовий. Країну треба чимось скріплювати – але так, щоб, об’єднавшись, суспільство не змінило статус кво. Краще за релігію для цього нічого не придумано.

Звичайно, у XXI сторіччі тотальна клерикалізації суспільного життя виглядає дико. Вся ця сусальна архаїка в країні, де ще півстоліття тому запустили в космос перший супутник і першу людину, спричиняє подив. Але зниження рівня освіти обіцяє зробити цю картину прийнятною для більшість росіян. Поки економіка Росії залишається сировинною, злиття держави, бізнесу й церкви триватиме. Адже правда про себе часто неприємна, а клірик завжди втішить. Йому ж бо і треба небагато: ну, хіба, іноді попросити за добру людину.