Заснування М. І.

Засновником Лицарства Непорочної Діви був польський францішканин св. Максиміліян Кольбе (1894–1941).

1917 рік. В Римі Масонерія святкує двісті років з дня свого заснування. Всюди видно прапори і плакати що представляють святого Михаїла архангела переможеного тріумфуючим Люцифером, і на площі Святого Петра чути такі вигуки: "Сатана мусить царювати над Ватиканом, папа буде одним з його охоронців!”

Брат Максиміліян-Марія Кольбе, в цей час є студентом теології в Григорянському вищому закладі Риму. Обсервуючи ці демонстрації що загрожують Церкві, він ставить собі таке питання: "Як це можливо, що наші вороги застосовують стільки активності в цілі над нами панувати, тим часом як ми залишаємося бездіяльні, старанні лише в молитві без рішучих дій назовні? Чи ми не посідаємо зброї могутнішої котрої ми можемо сподіватися з Неба і від Непорочної Діви?”

Розважаючи книги Святого Письма і навчання Отців Церкви, надхнений доктриною великих Святих Марійських, таких як святий Людвік-Марія Гріньйон де Монфорт, враховуючи також догму про Непорочне Зачаття і об’явлення Матері Божої в Люрд, і нарешті цілу глибину практичну і соціяльну цих великих правд, він дійшов цього висновку: "Пречиста Діва переможна над усіма єресями не поступиться своєму ворогові що піднімає голову; якщо Вона знайде слуг вірних, послушних Її наказові, Вона здобуде нові перемоги, навіть більші ніж ми можемо собі уявити...”

В 1917 році в Римі , святкується також інша пам’ятна дата, це дата перемоги Непорочної Діви: блискавичне навернення жида Альфонса Ратісбоне, дякуючи ефективності Чудотворного Медалика. Отож це тоді брат Максиміліян започатковує ідею заснування Товариства Militia Immaculatae, котре візьме яко знак об’єднання і опіки своїх членів Чудотворний Медалик.

Отож, 16 жовтня 1917 року, в свято об’явлення святого Михаїла на горі Томбе, три дні після чуда сонця в Фатімі, брат Максиміліян і його шість співбратів за позволенням своїх настоятелів, засновує Лицарство Непорочно Діви, (або ж М. І.) Ця церемонія відбулася перед престолом Непорочної Діви, в каплиці Коледжу Серафимського.

Ціль і первинні правила М. І.

М. І. не є якимсь товариством що має за ціль формацію чи виховання якоїсь особливої категорії осіб: "М. І. є рухом котрий мусить вести за собою маси людей вириваючи їх від Сатани. Тільки ж, між цими душами що вже є під владою Непорочної Діви, є можливим виховати декількох котрі підуть аж до найвищого геройського віддання, в цілі розширення Царства Божого через Непорочну Діву. До М. І. можуть належати Монаші Чини і Конгрегації, а також всі товариства релігійні Церкви. Приналежність до М. І. дозволить кожному членові внести в апостолят все що він має кращого в собі самім, і досягнути в цей спосіб християнську досконалість в своєму особистому стані, чи в своїй професії.”

Візьмім до уваги: "Є необхідним щоб М. І. було рухом "переважаючим” а не "загальним”, то значить щоб він не став звичайною організацією такою як багато інших, але щоб він пройняв глибину всіх інших організацій.” (Лист. 31. 12. 1935.)

Отець Кольбе розрізняє три ступені в М. І., котрі є відповідні до ревності, здібностей і покликання членів:

1. "В першому ступені М. І. кожний посвячується Непорочній Діві окремо і намагається досягнути цілі Лицарства Непорочної Діви приватно, згідно своїх здібностей і своєї розсудливості.”

Це ступінь борця що молиться і діє сам.

2. В другому ступені М. І. особливі правила і програми єднають разом членів котрі об’єднуючи їх зусилля, хочуть скорше осягнути ціль.”

Це ступінь групи що молиться і діє, вона об’єднує декількох членів того самого закладу чи підприємства, вулиці або селища, тої самої парафії чи населеного пункту.

3. " В третьому ступені М. І. реалізовується безмежна консекрація Непорочній Діві. Так що Вона зможе чинити з нами все що захоче і як Вона захоче. Ми є цілковито в Ній і Вона в нас. Ми все чинимо з Її допомогою, ми живемо і працюємо під Її опікою.”

Це ступінь монашої спільноти, що є посвячена цьому апостолятові Непорочної Діви Марії.

"Отже, перший ступінь обмежується на дії особистій, другий додає дії соціальні, і третій розбиваючи всі межі, прямує до героїзму.” (Лист 25.5. 1920).

Головна ціль:

Старатися про навернення грішників, єретиків, схизматиків, жидів, і т. п. і особливо масонів; і освячення всіх під покровом і через посередництво Непорочної Діви Марії.

Декілька пояснень Отця Кольбе щодо М. І.

— Чому особливо треба удаватися до Непорочної Діви?

"Якщо ходить про навернення душ, то тільки через Марію і не інакше ми можемо це чинити. Бог в своїй безмірній доброті вчинив з Найсвятішої Матері Скарбничку своїх ласк і тільки через Неї зливає їх на світ. Слушно ж є через це щоб ми просили в Господа Бога ласк за посередництвом Непорочної Діви.” (Конф. 30. 5. 1933.)

— В чому полягає це "цілковите посвячення” Їй?

"Ми хочемо цілковито належати до Непорочної, щоби в нас нічого не залишалося що до Неї не належало б, щоби ми були якби затоплені в Ній, щоб ми були перемінені в Неї, щоб ми були одно з Нею, щоб не залишалася як лише Вона... Щоб ми були Її як Вона є Бога.” (Лист 12. 4. 1933.)

— Чи цей акт цілковитого посвячення вистачить?

"Любов до Непорочної Діви не полягає лише на тому щоб відмовити навіть і з великою ревністю акт посвячення, але на тому щоб терпіти недостатки, і для Неї працювати без перерви.” (Лист 10. 2. 1937.)

— Чи це посвячення відрізняється від "святого невільництва”?

"Кожне посвячення Марії, також і святого Гріньйона де Монфорта є з’єднане в дусі з М. І. Якщо хтось хоче віднайти якусь відмінність, то мусить поглибити вислови: "як Твою цілковиту власність”. Можна також сказати що невільник (вислів св. Гріньйона) має якесь особисте право, але не можна так сказати про "власність”. Якщо ж можна знайти інші вислови котрі підходять краще до сенсу жертвування себе самого, такі вирази будуть ще більше відповідати духові М. І. Тому що вислови: слуга, син, невільник, власність, є гарні; але ми хочемо ще більше, ми хочемо бути Її (Непорочної Діви) без жодної межі, і включаючи всі назви перечислені і інші котрі може ще віднайдуться , один вираз їх всіх єднає: "Бути Непорочної Діви”. (Лист 12. 4. 1933).

— Чи це посвячення є направду необхідне?

"В М. І. належить відрізняти дві речі: сутність і речі випадкові. До сутності не належить та чи інша форма організації, але посвячення себе самого Непорочній Діві, посвячення що не ставить ні умов ні меж; любов до Непорочної Діви аж до зовнішнього відблиску, до того ступеня щоб душі котрі нас оточують були запалені цим вогнем.” (Лист 12. 4. 1933).

— Чому носити і розповсюджувати Чудотворний Медалик?

"В цій праці що нам пропонує М. І. треба використовувати всі засоби позволені. І особливо треба вибирати ті засоби що Непорочна Діва нам вказує, Медалик Чудотворний є одним з них.” (R.N. 1937.) Роздаваймо Чудотворний Медалик всюди де це є можливо, як добрим так злим, як католикам так і тим що ними не є, бо якщо один з них проявляє цю маленьку пошану до Непорочної Діви що полягає на тому щоб носити Її Медалик, Вона його не покине і запровадить до Віри і до чинення покути: отже нам треба розповсюджувати Медалик і молитися до Непорочної Діви з ревністю за наше власне навернення і навернення інших. (Niep. XII 1925.)

— Чи ви маєте інші засоби апостоляту?

"Не тільки треба захищати Віру, причинятися до спасіння душ, але через сміливий наступ незважаючи на самого себе треба здобувати душі для Непорочної Діви, одну за одною, просуватися з одного місця до іншого, розгорнути своє навчання в видавництвах газет і журналів, в пресі, радіо і в телебаченню, в інститутах культури і літератури, в парламентах і сенатах, одним словом всюди, на всій земній кулі.” (Лист 21. 12. 1928).

— Чи в наш час є це ще реальним?

"Лицарство Непорочної Діви не є тільки для оборони але і для наступу. Для нас, захищати релігію це замало: але повні сили і довір’я до нашої Владичиці, ми підемо с-поміж ворогів щоб чинити полювання в серцях і їх завоювати для Непорочної Діви... Кожне серце що б’ється на землі і битиметься аж до кінця світу мусить бути здобиччю Непорочної Діви: такою є наша ціль. І це якнайшвидше. (Лист 23. 4. 1929).

— М. І. значить є лицарство що запрошує до боротьби?

"Терпіти, працювати і померти як лицарі, але не смертю "звичайною”, але наприклад від кулі в чоло щоб опечатати нашу любов до Непорочної Діви, проливаючи яко правдиві лицарі кров аж до останньої краплі щоб приспішити завоювання цілого світу для Неї.” (RN, 1939).

— Чому ж короткі молитви?

"Ми належимо до тих душ що є призначені мати руки підняті до молитви і в більшості майбутнє залежить від них. Стараймося додати до молитов щоденних багато молитов приватних, щоб краще вплинути на ті важливі справи. Жодна молитва, навіть найменший акт не є безрезультатний. Бог хоче щоб ми управляли світом через молитву.” (Конф. 10. 3. 1940).

— Чи М. І. організовує збори груп?

"В кожній місцевості може діяти група "М. І. 2”котрої важливість не залежить так від числа членів як від їх ревності; і навіть діятимуть різні групи згідно різниці соціальної, умов і обставин, що разом шукатимуть засобів щоб осягнути свою ціль, перевіряючи результати і їх покращуючи, практикуючи також різні дійові методи.” (Лист 2. 12. 1931).

— Чи ця організація є необхідна для апостоляту?

"Звичайно, дії зовнішні є добрі, але тим часом вони є другорядні і навіть більше як другорядні поглядом життя внутрішнього, життя совокуплення, молитви і особистої любові до Бога. В залежності від того як ми самі будемо щораз більше горіти цією любовю до Бога, ми зможемо тоді і інших запалити цією любов’ю.” (Лист 10. 9. 1940)

— Чи Пресвята Діва не просить також чинити покуту?

"З точки зору надприродності справи, то засобами її є молитва і терпіння.. Якщо би ми багато працювали, без особистого жертвування для цілі, вся та праця буде до нічого.” (Конф. 5. 3. 1938). "Треба приймати з рук Непорочної Діви все те що Вона сама зволить нам послати, коли і як Вона цього захоче, приємне чи теж неприємне. Хрести є необхідні, бо навіть Непорочна Діва перебувала на землі проходячи черех хрест, і Сам Ісус не вибрав іншої дороги.” (Лист 28. 12. 1934).

— Що ви можете нам сказати яко висновок?

"Чи ж це не гарний ідеал для життя? Боротьба щоб здобути цілий світ, серця всіх людей, і кожного особливо, починаючи від самого себе... Наша могутність полягає на тому щоб визнати нашу тупість, нашу слабість і нашу неміч, і довіритися без меж доброті і могутності Непорочної Діви.” (Лист 11. 12. 1930). "Під знаменом Непорочної Діви відбуватиметься велика боротьба і ми доб’ємося щоб Її прапори майоріли на фортецях духа тьми. Отож Непорочна Діва стане Царицею цілого світу і кожної душі зокрема...” (Лист 30. 5. 1931).

Зміна первинних правил внаслідок реформ ІІ-го Ватиканського Собору

1. Рух Militia Immaculatae змінив свою назву і також визначений своїм засновником напрям. Місія Непорочної Діви (актуальна назва) – є миротворчою і підлягає принципам релігійної вільності.
2. Нові його правила є переповнені цитатами виключно з ІІ-го Ватиканського Собору, папів Павла VI-го і Івана-Павла ІІ-го, і лише деколи працями святого Максиміліяна-Марії Кольбе.
3. Його ціль є цілковито змінена: більше не згадується за масонів, єретиків і ін... Отож молитва "О Маріє Непорочно зачата... є позбавлена кінця доданого святим засновником: ...і за тих що до Тебе не прибігають, особливо за масонів. "Навернення душ, відмова від неправди, повернення до лона Церкви, цих принципів більше не знаходимо в цих нових правилах. Ані одного слова за диявола, яко головного ворога Непорочної Діви і душ. В результаті, жодного натяку про спасіння душ, котрі треба за всяку ціну вирвати перед загрозою пекла.
4. Сама суть М. І.: Якщо і говориться ще за посвячення цілковите Непорочній Діві, то реалізація конкретна цього посвячення є абсолютно змінена: більше не говориться за послушеньство, апостольство є відвернене від головної цілі, то значить пропаганди правди за посередництвом Непорочної Діви, навпаки ж пропагуються дії соціальні котрі прагнуть надати гідності людській особистості і захистити право на життя.
5. Пречиста Діва Марія є представлена просто яко приклад і модель до наслідування. Є усунене те що святий Максиміліян –Марія називає "практичне застосування догми про Непорочне Зачаття”, то значить Її активну роль яко Посереднички всіх ласк (правда котра від ІІ-го Ватиканського Собору представляється яко припущення що має право до обговорення), особливо ласки навернення і освячення. Так заперечується те що засновник ставив як основу цілого свого діла: "Активність руху М. І. базується на цій правді що Марія є Посередничкою всіх ласк, і якщо б так не було ціла наша праця і всі наші зусилля були б надаремні.” (Конференція 6. 6. 1933).

2000 рік – М. І. офіційно відновлене згідно Духа і вчення її засновника св. Максиміліяна Марії Кольбе

Лицарство Непорочної Діви було офіійно відновлене згідно духа і вчення її первинних правил Настоятелем Братства Священничого Св. Пія Х в Польщі 6 травня 2000-го року, за позволенням його Генерального Настоятеля, Їх Екселенції Єпископа Fellay, згідно юридичного права на заступництво.

Отже, охочі вступити в ряди М. І. традиційного заховання можуть звертатися з проханням про це на адресу Братства у Варшаві.

Що потрібно щоб стати членом М. І.

1. Цілковите посвячення себе Преблагословенній Діві Марії Непорочній, яко знаряддя в Її непорочних руках.
2. Носити на собі Чудотворний Медалик.
3. Якщо можливо, принаймні один раз в день відмовляти слідуючу молитву: О Маріє Непорочно зачата молися за нас що до Тебе прибігаємо, і за тих що до Тебе не прибігають, особливо за масонів.
4. Використовувати всі законні засоби в міру можливості згідно відмінностей стану життя, умов і обставин кожного, діючи з ревністю і розсудливістю.
5. Особливо розповсюджувати Чудотворний Медалик.

Увага: Ці засоби є позначені яко рада, а не наказ.

Отож жодний з них не зобов’язує під карою гріху, навіть повседневного. Наше головне мотивування полягає в тому щоб якнайбільше число душ злучилося з Найсвятішим Серцем Ісуса через посередництво Непорочної Діви.