Любов... Гроші... Влада... Слава... Насолода... Свобода... Спокій... Впевненість... Само­утвердження... Довіра... Повага...

Коли тобі небайдужі ці слова, тоді ці погляди саме для тебе. Ти можеш починати читати і, можливо, знайдеш відповідність із своїм життям, а тоді замислишся: «Для чого існують ті блага у світі?» Можливо тобі або твоїм близьким є зараз самотньо і не знаєте, як вийти із цієї проблеми. Тоді тобі, дорогий читачу, варто зупинитися на кілька хвилин і пережити ці промовлені слова до тебе у спокої або допомогти це зробити иншим.

Кожен із нас погодиться, що ми прагнемо до щастя, до пошуку чогось невідомого. Ми хочемо уникати проблем, відчувати насолоду від життя, дізнатися багато незнаного. Також ми шукаємо свободи, довіри. Ми потребуємо, щоб нас любили і поважали, ставилися до нас добре. І взагалі, ми ростемо до досконалости. Нам здається, що для цього потрібно зробити один єдиний крок – це заповнити наше життя різноманітністю. Так, на перший погляд немає в тому нічого поганого. Але запитаймо себе, чи ми багато знаємо про ці речі: любов, свободу? Переважно  відповідаємо стандартними визначеннями: «Любов – це бажання добра», «Свобода – це можливість робити те, що хочеться». Иншими словами можна сказати, що у наше життя увійшли такі поняття, як «вибирай по-модному», «твори свій стиль задоволення, бо життя коротке», «ти маєш мати гарний імідж».

У сучасному світі довкола нас є багато реклами з телебачення, газет, журналів, інтернету, рекламних щитів, книжок і розмов, що дають готові відповіді на найголовніші питання життя. А ми виступаємо у ролі споживачів, бо потрібно вибрати те, що є найбільш привабливим, огорнутим у приємність. У рекламі людина ніби є найвищою цінністю з правом вибору, а насправді за неї підсвідомо вирішують все, від найелементарніших потреб до найглибших духовних благ: як одягатися, як жити і як уникати проблем. Збоку можна побачити цю підміну понять: як можна вибрати те, що мені благо, коли за нас вже все вирішує мода? А що це таке, та мода, про яку багато говорять?

Мода (фр. mode, від лат. modus — міра, образ, спосіб, правило, розпорядження) — нетривале панування певного смаку в якійсь сфері життя чи культури. На відміну від поняття стилю, мода характеризує короткочасні і поверхневі зміни зовнішніх форм побутових предметів та мистецьких творів. У вужчому сенсі модою називають зміну форм і зразків одягу, що відбувається протягом порівняно коротких проміжків часу. Вживання словосполучення «вдягатися за модою» походить із XVII століття, коли французька придворна мода стала зразком для всіх європейських країн. Слово «мода» вживається також для позначення нетривкої популярности, яка швидко минає1.

Чому молода людина, слухаючи сучасну моду, як найбільшу цінність у світі вибирає дошлюбний секс, цигарки, наркотики, алкоголь? Чому молода людина шукає досконалого захисту у житті і чому вибирає як подарунок собі – розвагу? Відповіді на ці питання бувають різні: «Такі умови життя заставляють якось виживати», «Страх, що тебе не відкинуть», «Всі так роблять», «Життя є коротке, хочеться спробувати всього і багато», «Я хочу відчути насолоду», «Я хочу задовольнити свою цікавість», «Це допомагає уникати проблем»...
Але насправді існує лише одна причина, яка штовхає молодих хлопців і дівчат до такого пошуку – це порожнеча в душі.

Людина ХХІ століття завжди кудись поспішає, а турботу про власні блага, погляди, уподобання дає вирішувати комусь иншому і навіть не аналізує, які наслідки з того можуть бути. Реклама не дозволяє людині вільно мислити і не може дати того, що пропонує мода: легкого життя, домашнього затишку, любови від близьких людей, самоповаги, впевнености, добробуту, допомоги в кризових ситуаціях, полегшення в стражданнях. За її допомогою ніколи не подолаємо власних обмежень, не зробимо життя цікавішим і веселішим, не зробимо життя безпечним, не зникнуть труднощі і клопоти, докори сумління, не зреалізуємо себе у професії і не будемо собою. Нам здається на початку, що ми отримуємо те, що хочемо. Але ця ілюзія триває короткий час. А у власному покликанні до Царства Небесного, найпотаємнішому прагненні нашої душі, ми творимо пекло. Наше тіло стає рабом узалежнення. Тоді ми кажемо, що втратили все. Та не все. Бо хоч шукаємо за одним, та знаходимо зовсім инше – і це не є кінцем життя, але, можливо, початком життя иншого.

Так, до цього часу ми жили, щоб бути щасливими. Душевну порожнечу зовні якось старалися прикрасити модою, та  сховатися від неї не вдавалося. Тому причиною заповнення душі різним сміттям була порожнеча, яка утворилася від гріха. Колись ми образили Господа Бога, втратили освячуючу ласку, в якій відчували себе наповненими любов’ю, життєрадісністю і йшли дорогою життя для инших. Колись ми були дітьми своїх батьків. Та одного разу цей зв’язок невидимий закінчився для кожного з нас підміною того, що називається любов, і ми віддалилися від Бога. Ми не змогли осмислити тих речей, які є довкола нас. Ми засумнівалася в тому, що може існувати ідея вища від нашої земної реальности, радість більша від тілесної насолоди, життя істинне, щасливе, невидиме, але реально присутнє у нашій душі. Про це говорять слова Христа: „Царство Небесне є всередині вас” (Лк. 17,21).

Якби ми знали, що існує єдиний шлях зцілення порожнечі душі, чи ми би не скористалися? А цей вихід є від того, Хто є Любов’ю, – від Христа. Подивімося реально на картину нашого серця. Ми звикли перекладати відпо­відальність на всіх, тільки не на себе. Ми спихаємо відповідальність на рек­ламу, обставини життя, людей за те, що наше життя стає нестерпним і суціль­ною пустелею. Нам легко сказати погане слово, нарікати на всіх, не слухати думки людей, завдати болю ближньому, не виконувати своїх обов’язків, вказувати иншим на їхні помилки, занапастити своє життя і життя близьких людей зробити пеклом. Натомість важко докласти зусиль для добра дорогих нам людей, важко пробачити, стерпіти біль і нелюбов, прийняти себе такими, як ми є, думати про инших. Можливо, ми не вибираємо того, що відповідає нашому життю, поведінці, ставленню до людей. Потрібно вибрати свій стиль життя, який відповідає тому, що є в моїй душі. Стиль, який не перешкодить моєму спілкуванню з Богом, ставленню до моїх ближніх. Мої думки, бажання і вчинки тоді не завдаватимуть моєму серцю темряви і самотности. Єдиний лік є примиритися з Христом і поєднатися з Ним у  Євхаристії, щоб почати творити у своїй душі мир. Знайдімо час нарешті для себе і у спокійному місці просімо і навчімося говорити до Ісуса словами, що лежать на серці. Не живімо для себе, а віддаймося Христові і живім для инших. А живучи для ближніх – віднайдемо своє життя і зможемо вже не лякатися, коли нас стрінуть якісь страждання, терпіння, болі… Не сприймаймо страждання як щось неприємне. Може, коли ми навчимося жити з собою, то відчуємо справжній сенс життя, який божественний Спаситель у своїй любові запланував саме для нас.  Подивися на

Христа... Його стиль життя... розп’яття на хресті... відкрий...

Тобі вибирати: чи жити по-модному, чи творити свій стиль життя, який притаманний тобі?

Тарас ГОЛОТА