Останнього вівторка кожного місяця у церкві Св. Димитрія, що у селі Колодіївці Підволочиського району, відбуваються молитви за оздоровлення, на які з’їжджаються тисячі прочан з усіх куточків України.

Відправляють Службу Божу священики із монастиря Святого Теодора Студита, що розташувався поруч із храмом. Особливістю вівторкових молебнів є те, що після загальної відправи починається так звана "вичитка” – отці виганяють із душ прочан нечисту силу. Під час вичитки з деякими людьми коїться щось неймовірне – на вигляд цілком фізично і психічно здорові раптом починають кричати не своїми голосами, шиплять, виють, гавкають, кукурікають... На одній із вівторкових Служб побувала кореспондент "ВЗ”.

Монахи бачать людей наскрізь

— Сюди їдуть люди з проблемами, яким не можуть зарадити лікарі, - розповіла жителька Львівщини пані Надія. - Не кожен навіть із міцними нервами витримає те, що бачить. У Львові вигнанням нечистого займається отець Вороновський, але він це робить один, а у Колодіївці є багато монахів, які володіють великою силою. Вони бачать людей наскрізь. Коли людина приїжджає до Колодіївки, починає розуміти: все написане в Євангелії – не просто слова. Там сказано про людей, що говорять не своїми голосами. Ми боїмося зізнатися собі, що є інше життя, є добро і зло. Багато священиків не хочуть зачіпати цієї теми…

На під’їзді до невеликої церкви у псевдоготичному стилі, де вже розпочалася Служба Божа, – десятки автомобілів і автобусів із номерами половини областей України. Усі приїжджі не можуть вміститися в середині храму, більшість стоїть надворі. Багато людей приїхали із дітьми. Довкола церкви священики, сидячи на стільцях, сповідають прочан. Поки триває Літургія, розпитую місцевих жителів про їхнє ставлення до молитов за оздоровлення.

— Декого, особливо тих, хто живе поряд із церквою, моторошні вигуки із храму лякають, - каже Руслана Суха. - Коли людина здорова, то вона не розуміє хворого, який чіпляється за соломинку, щоб одужати.

— До нас усілякі люди приїжджають, і не всі – з добром, - каже 79-річна пані Мирослава. — Дехто робить капості – вішає на дерева якісь дивні предмети, підкидає на подвір’я колодки з ключами і без ключів… Ми не раді, що стільки різного люду до села з’їжджається…

Куди дівається нечисть?

Усе ж більшість колодіївців позитивно відгукуються про діяльність ченців-студитів. Люди зауважили: відколи вони тут оселилися (чоловічий монастир засновано 1995 року стараннями Глави Української Греко-Католицької Церкви Любомира Гузара), село перестали лихоманити природні стихії – грізні буревії і грози з блискавицями, від яких потерпають сусідні села. Спокій панує і на побутовому рівні. За десяток років, протягом яких відбуваються вичитки, селяни, правда, час від часу переймаються проблемою, "куди дівається” все те, що виганяють із хворих людей священики?

У поштовому відділенні розповіли: якось отець із монастиря зайшов розрахуватися за електрику, і його запитали, чи не затримується, бува, нечисть у селі? Священик відповів, що злі духи відправляються за "прямим призначенням” — у пекло. Поділився також секретом: гроші, які прочани жертвують на церкву, священики мусять очищувати спеціальною молитвою. "Бачили б ви, — повідомив отець, — як крутить портретами на деяких купюрах…”.

Почула я на пошті й про кілька випадків чудодійних зцілень. Дев’ятирічній доньці місцевих жителів відняло ноги, коли ступила на землю з водою, якою обмивають покійника. Лікував дівчинку священик із монастиря, і за кілька сеансів повернув дитині здоров’я. Другий священик допоміг селянинові у важкій хворобі, третій "вигнав біса” із жадібного до грошей 23-річного хлопця…

Подібних історій у Колодіївці можна почути безліч. Лише затяті скептики не вірять у силу зцілюючих молитов, більшість же людей їде до села, запасаючись терпінням і вірою, – головними умовами фізичного і духовного одужання.

Діти хворіють через… покемонів

Біля джерела Пресвятої Богородиці, що б’є із землі метрів за чотириста від церкви Св. Димитрія, львів’янка Анна "вигулювала” у студеній воді двох маленьких синів – 6-річного Дениска і 4-річного Максимка. "Ми два роки поспіль щомісяця приїжджаємо сюди з профілактичною метою, — відповіла жінка на запитання, чи не боїться застудити дітей. - Діти нічим не хворіють, бо у цій воді загартовуються й вдома п’ють цілющу воду”.

Буваючи не раз на вичитках, Анна часто спостерігала, які дива відбуваються у церкві із маленькими дітьми. "Вони блюють, плюються, тупотять ногами об підлогу, як коники, - згадала жінка. - Батьки не розуміють, що навіть неправильно підібраний одяг може вплинути на душевне здоров’я дитини. Раніше й сама про це не знала, а тепер впевнена: злі мультиплікаційні герої – покемони, бетмени на светриках, ріжки на шапочках – усе це шкодить дітям”.

Замахнулася на священика лавкою

Нарешті про вигнання злих духів. Спеціальна проповідь о. Йосафата тривала майже годину. Священик промовляв, диякон із кадилом обкурював передні ряди прочан. Хвилин через тридцять після початку Служби із натовпу у храмі почулися дивні звуки. Це не було кукурікання чи вовче виття, але й людські звуки мало нагадувало. Через тисняву роздивитися авторів моторошних вигуків і стогонів не вдалося, але видавали їх, судячи з усього, жінки. Втім, очевидці розповідають, що під час таких молитов голоси "втрачають” стать: буває, що юна дівчина реве до священика грубим басом, а кремезний чоловік "пускає півня”. Згадалася почута від жительки Колодіївки історія, коли молода гарна жінка, мов пір’їнку, схопила важку церковну лавку і замахнулася нею на проповідника. Така метаморфоза сталася із панянкою після того, як священнослужитель лише приклав до її губ розп’яття…

У Колодіївці напам’ять цитують слова харизматичного ігумена монастиря о. Григорія Планчака: "Бог закликає нас у ці часи великих труднощів і скорбот дивитися на все, що відбувається, духовними очима. Через кожну, навіть найстрашнішу подію, Бог до нас промовляє: "Я – двері. Хто ввійде крізь мене – спасеться”.