Під час розповіді про історію Ужгородського замку
відвідувачі часто цікавляться легендою про привид дівчини, котра блукає
ним зоряними ночами. ...Володарем замку був знатний лицар. І мав він
красуню-доньку, про вроду якої йшов поголос навіть у далеких
краях.Якось один воєвода вирішив завоювати замок. Щоб дізнатися, як
заволодіти укріпленням, він приїхав сюди і познайомився з донькою
лицаря. Вона закохалася у воєводу і розповіла йому, яка військова сила
міститься в цій споруді і де знаходяться таємні ходи.
Про цю
зраду дізнався батько і наказав замурувати доньку живцем у стінах
замку. І з тієї пори немає дівчині спокою. Опівночі з плачем вона
виходить зі своєї в'язниці й блукає по замку. І промайне біла сукня, в
коридорах палацу, галереї, бастіонах, поки не почне розвиднюватися. І
коли півні подадуть голос втретє, тільки тоді повертається вона у
відведену їй батьком в'язницю.
БІЛА ХМАРКА У ВИГЛЯДІ ЖІНКИБагато
є й інших інтерпретацій цієї легенди. Так, у східній частині замкового
подвір'я був розташований костьол. Під його долівкою у спеціально
спорудженому приміщенні - крипті - знаходилися поховання родини
Другетів, а пізніше - Оросі, Шеннеї, Барковці. Однак поховання виявлені
і поза храмовою спорудою, і всі вони були зміщеними. А по-друге, біля
південно-східного рову замку на старому кладовищі (тепер частина
експозиції музею народної архітектури та побуту) теж з'являються
примари.
Появу примар у замку і в сусідньому етнографічному
музеї не раз бачили і працівники. В одному із замкових підвалів була
розташована кочегарка. На початку 70-х років там працював молодий
кочегар. Одного разу вночі, підкинувши у вогонь дрова та вугілля,
вирішив відпочити. Але раптом він помітив на трубі чоловіка в чорному
одязі з капелюхом на голові. Тут же до останнього підійшла дівчина в
стародавньому одязі. Невідома пара почала обійматися. Кочегар спочатку
не зрозумів, що це за люди, і кинув у них гумовим скатом. Тієї ж миті
почалось щось неймовірне: у приміщенні почали літати дрова, труби,
скати. Кочегар вибіг на подвір'я і звернувся за допомогою до охоронців.
Чоловіки заспокоїли його і пішли подивитися, що ж там коїться. У
кочегарці все було перевернуто. Дочекавшись ранку, кочегар звільнився з
роботи.
А ось ще один випадок. У кінці 80-х років охоронець
музею чергував у невеликій прибудові, що знаходиться біля дерев'яного
мосту, який веде до головного в'їзду в замок. Близько півночі він почув
тихі кроки, які наближалися. Він вийшов із приміщення і побачив прозору
хмарку, що контурами нагадувала жіночу постать. Хмаринка важко зітхала.
Охоронець злякався і побіг до свого приміщення. Отямившись, розповів
колегам про побачене. Музейні вартові побігли на міст, але примара вже
зникла.
У другій половині 60-х років привид з'являвся студенту
музичного училища (нині науковому працівнику музею), коли той пізно
ввечері, готуючись до концерту, грав у замковому дворику - на той час у
замку був розташований студентський гуртожиток. Несподівано то в одній,
то в іншій залі палацу з'являлося загадкове слабке світло.
Ще
один приклад. На початку 70-х років на території етнографічного музею
під час нічного чергування охоронець побачив жінку, яка сиділа на пні і
розчісувала довге волосся. Він підійшов ближче і побачив, що вона...
зовсім прозора. Від переляку охоронець мало не зомлів. Усі примари, як
правило, з'являлися опівночі.
За матеріалами ua-reporter.com
_________________anomaly.pp.ua
