Ослик
Якось ослик одного фермера впав в стару криницю. Довго прийшлось йому жалісно кричати поки фермер думав що йому зробити. На кінець він вирішив, що ослик вже старий, а криницю все одно потрібно закопувати, а тому осел навіть не вартує тих зусиль, які потрібно затратити, щоб дістати його звідти.І ось, він покликав сусідів, щоб вони допомогли йому.

Притча по батька, сина та їх осла
Якось батько зі своїм сином і осликом у полудневу спеку подорожували по запилених вулицях міста. Батько сидів верхи на ослі, а син вів осла за вуздечку. "Бідний хлопчик”, — сказав перехожий, — "його маленькі ніжки ледь поспівають за ослом. Як ти можеш ліниво сидіти , коли бачиш, що хлопченя зовсім вибилось із сил?”. Батько прийняв його слова близько до серця. Коли вони повернули ріг чергового будинку, він зліз з осла і велів сину сісти на нього.

ПРИТЧА ПРО БАГАЧА І ЛАЗАРЯ
Про тих людей,які люблять багатство,а бідним не допомагають, Ісус Христос розповів таку притчу. Був один багатій, він одягався у порфиру (верхній одяг з коштовної червоної тканини) і висон (тонкий білий одяг) і бенкетував щодня. Був також один убогий, на ім`я Лазар, який лежав біля брами багача, вкритий струпами. Він бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача; пси приходили і лизали його струпи. Помер убогий, і був віднесений ангелами на лоно Авраамове (місце блаженства праведних, рай). Помер багач, і поховали його. І ось, терплячи муки у пеклі, він підняв очі свої і побачив здалеку Авраама і Лазаря з ним і став волати: "Отче Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, нехай умочить кінець пальця свого у воду та прохолодить язик мій, бо я мучусь у полум`ї цьому".

ПРИТЧА ПРО БЛУДНОГО СИНА
До Ісуса Христа приходили митарі і грішники, щоб послухати Його. Гордовиті фарисеї і книжники, вчителі єврейського народу, ремствували через це на Ісуса Христа і казали: "Він приймає грішників і їсть з ними". На це Ісус Христос розповів кілька притч, в яких показав, що Бог з радістю і любов`ю приймає кожного грішника, що кається. Ось одна з них: В одного чоловіка було два сини. Молодший з них сказав батькові: "Батьку, дай мені частину майна, що належить мені". Батько виконав його прохання. Минуло кілька днів, і молодший син, забравши все, пішов у далеку країну і там, живучи марнотратно і розпусно, розтратив усе своє майно. Саме тоді у тій країні настав великий голод, і син терпів велику скруту. Тому він пристав до одного з жителів тієї країни; а той послав його на поля пасти свиней. З голоду він був би радий харчуватися стручками, які їли свині; та ніхто не давав йому. Тоді, опам`ятавшись, він згадав батька, розкаявся у своєму вчинку і подумав: "Скільки наймитів у батька мого мають надлишок хліба, а я вмираю з голоду; встану, піду до батька мого і скажу йому: "Батьку! Згрішив я перед небом і перед тобою і вже недостойний зватися твоїм сином, прийми мене як одного з наймитів твоїх".

ПРИТЧА ПРО ДЕСЯТЬОХ ДІВ
Для того,щоб люди завжди були готові до зустрічі Господа, тобто до суду Божого, а отже, до смерті, бо смерть є початок суду Божого над людиною, Ісус Христос розказав притчу про десятьох дів. У цій притчі Господь уподібнив усіх нас десяти дівам, яких покликали на весілля. За східним весільним обрядом наречений ішов за нареченою, яка чекала на нього в домі свого батька. Подруги її, дівчата, із запаленими світильниками пізнього вечора повинні були зустріти молодого і привести до молодої.

ПРИТЧА ПРО ЗАКОНИ
Господь Ісус Христос,роз`яснюючи вчення про Царство Боже, сказав: "До чого уподібню Царство Боже?" Воно подібне до закваски, яку жінка, взявши, поклала на три міри борошна, аж поки не вкисне все". Проста і стисла ця притча, та глибокий подвійний зміст міститься в ній: загальноісторичний процес спасіння людей і особистий процес спасіння кожної людини.

ПРИТЧА ПРО ЗЕРНО ГІРЧИЧНЕ
Ісус Христос учив, що Царство Боже, Царство Небесне, початок і основу якому Він поклав на землі (тобто Церква Христова), спочатку мале, а потім пошириться по всій землі. Він сказав, що Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, яке людина взяла і посадила на землі своїй. Це зерно, хоча й менше за інші зерна, зійшовши, розростається і робиться більшим від усіх злаків і стає деревом, так що прилітають птахи небесні і ховаються у гілках його. Багато й інших притч розповідав Спаситель, навчаючи народ. (Див.: Мф 13, 31–32; Мк 4, 30–32; Лк 13, 18–19).

ПРИТЧА ПРО ЗЛИХ ВИНОГРАДАРІВ
Розмовляючи у храмі, Господь Ісус Христос звернувся до первосвящеників, книжників і старійшин народу і розповів їм таку притчу: Один чоловік насадив виноградник, обгородив муром, викопав у ньому виностік, спорудив вежу і, віддавши його виноградарям, від`їхав. А коли настав час збирання плодів, він послав своїх слуг до виноградарів, щоб забрати свої плоди. Але виноградарі, схопивши слуг його, кого побили, кого вбили, а кого побили камінням. Ще послав він інших слуг, більше, ніж першого разу. Але й з ними вони вчинили так само. Нарешті послав він до них єдиного сина свого, улюбленого, кажучи: "Посоромляться вони сина мого". Та виноградарі, побачивши сина, стали перемовлятися між собою: "Це спадкоємець, ходімо вб`ємо його, і заволодіємо спадщиною його". І, схопивши його, вивели за виноградник і вбили. Розповівши цю притчу, Спаситель запитав їх: "Отже, коли прийде господар виноградника, що він зробить з цими виноградарями?" Вони відповіли Йому: "Злочинців цих покарає смертю, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди вчасно". Господь Ісус Христос сказав: "Тому говорю вам, що відбереться у вас Царство Боже, і дане буде народові, який буде приносити плоди його". Тоді первосвященики і фарисеї з книжниками зрозуміли, що Спаситель говорив про них. У гніві вони хотіли схопити Його, та злякалися народу, бо народ шанував Його як пророка. (Див.: Мф 21; 33–46; Мк 12, 1–12; Лк 20, 9–16).

ПРИТЧА ПРО МИЛОСЕРДНОГО САМАРЯНИНА
Один єврей,законник,бажаючи виправдати себе (бо євреї вважали "ближніми своїми" тільки євреїв, а решту людей зневажали), запитав Ісуса Христа: "А хто ж мій ближній?" Щоб навчити людей вважати своїм ближнім усяку іншу людину, хто б це не був, з якого б народу не походив і якої б віри не був, а також щоб ми мали співстраждання і милосердя до всіх людей, подаючи їм посильну допомогу в їхній біді й нещасті, Ісус Христос відповів йому притчею. Один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до рук розбійників, які забрали в нього одяг, побили його і пішли, залишивши його ледь живим. Випадково тією дорогою ішов єврейський священик. Він подивився на нещасного і пройшов мимо. Так само і левит (єврейський духовний служитель) був на тім місці; підійшов, поглянув і пішов далі.

ПРИТЧА ПРО МИТАРЯ І ФАРИСЕЯ
Застерігаючи всіх нас,щоб не були гордими,не хвалилися, вважаючи себе праведними й кращими за інших, але щоб із смиренням, бачачи власні гріхи, каялися в них, нікого не осуджуючи, бо тільки смиренна людина підноситься душею до Бога, – Ісус Христос розповів таку притчу. Два чоловіки прийшли до храму помолитися. Один був фарисей, а другий – митар. Фарисей, ставши спереду, молився так: "Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар. Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю". А митар стояв віддалік. Він не смів навіть очей звести до неба; але, б`ючи себе в груди, говорив: "Боже, будь милостивий до мене, грішного!" Ісус Христос сказав: "Кажу вам, що цей (митар) пішов до дому свого виправданий більше, ніж той (фарисей): бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться". (Див.: Лк 18, 9–14).

ПРИТЧА ПРО НЕРОЗУМНОГО БАГАЧА
Ісус Христос учив: "Глядіть,остерігайтесь користолюбства (тобто бережіться любові до багатства, пристрасті до збагачення), бо життя людини не залежить від багатства її маєтку". А щоб люди краще зрозуміли це, Господь розповів притчу про нерозумного багача. В одного багатого чоловіка добре вродила нива. І він став міркувати про себе: "Що мені робити? Немає куди мені зібрати плодів моїх". І, вирішивши, сказав: "Ось що зроблю: зруйную житниці мої та збудую більші, і зберу туди хліб мій і все добро моє. І скажу душі моїй: "Душе, багато маєш добра, що лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселись!" Але Бог сказав йому: "Нерозумний! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе (тобто ти помреш); кому ж дістанеться те, що ти наготував?"

ПРИТЧА ПРО СІВАЧА
Ісус Христос,знаходячись в Капернаумі,прийшов на берег Галилейського озера. До Нього зібралось багато народу. Він ввійшов у човен і сів, а народ стояв на березі, і з човна почав навчати народ притчами. Ісус Христос сказав: "Ось вийшов сівач сіяти зерно своє, і коли сіяв, то одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небесні подзьобали його. А інше (зерно) впало на кам`янисте місце (де було мало землі); воно зійшло, але скоро всохло, тому що не мало коріння й вологи. А ще інше впало поміж терня, виросло терня і заглушило його. Інше ж упало в добру землю, і, коли зійшло, дало плід у стократ". Потім ученики запитали Ісуса Христа: "Що означає ця притча?" А пояснення таке:

ПРИТЧА ПРО ТАЛАНТИ
Ще одну притчу щодо лінощів і недбальства наших сказав Ісус Христос. Один чоловік, відбуваючи в чужу країну, покликав рабів своїх і доручив їм своє майно. Одному він дав п`ять талантів, другому два таланти, іншому ж один талант, кожному за його можливостями; і відразу ж виїхав. Той, хто отримав п`ять талантів, використав їх для справи і набув на них ще п`ять талантів. Так само вчинив і той, хто отримав два таланти, набувши на них ще два. Той же, хто отримав один, не побажав трудитися, пішов і закопав його в землю, і сховав срібло господаря свого. Після довгого часу повернувся господар рабів своїх і вимагав від них звіту. Той, хто отримав п`ять талантів, приніс ще п`ять і, підійшовши до нього, сказав: "Господарю, п`ять талантів ти дав мені; ось ще п`ять талантів, які я здобув на них". Господар сказав йому: "Гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря свого". Підійшов також і той, хто отримав два таланти, і сказав: "Господарю, два таланти дав ти мені; ось інші два таланти, що я здобув на них". Господар сказав йому: "Гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря свого". Підійшов і той, хто отримав один талант, і сказав: "Господарю! Я знав тебе, жорстоку людину, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав; і, побоявшись, пішов і заховав талант твій у землю; ось тобі твоє".

Чи усім потрібні поради?
Якось до преподобного Антонія прийшли кілька ченців, просячи його порад для спасіння душі. Він їм сказав: — Ви ж, брати, знаєте чому вчить нас Христос у Євангелії. Цього для вас досить. Але тому, що вони продовжували наполягати на тому, щоб він дав їм яку-небудь настанову, він їм сказав: — Виконуйте, те що заповів Спаситель: "Якщо вдарять тебе по правій щоці, підстав ліву”. Вони відповіли, що не мають досить сил для того.