Свята Церква від перших віків, аж до нині, постійно турбується і стереже гідність і незаплямованість інституту християнського Подружжя.
Канонічне розізнання особистого стану наречених розвивалося в історії поступово, в міру виникнення потреби чи необхідності.
Йдеться тут передусім про впевненість щодо вільного стану двох сторін, ствердження повної добровільності, виявлення можливого впровадження в блуд у справах дуже важливих для майбутнього Подружжя, викриття подружніх перешкод про існування яких, самі наречені можливо навіть не підозрюють.
Метою процедури розізнання є те, щоб Св. Таїнство Подружжя було (заключене) уділене згідно з наукою Церкви важно і законно.
І. Необхідність
К. 776 § 1 – Подружній союз, заснований Творцем і наділений Його законами, завдяки якому чоловік і жінка за невідкличною особистою згодою утворюють взаємну спільність усього життя, за своєю природою призначається для добра супругів та народження і виховання дітей.
§ 2 – З установи Христа правосильне Подружжя між хрещеними є отже Святим Таїнством, яким на зразок бездоганної злуки Христа з Церквою Бог об’єднує їх і вони немов освячуються та зміцнюються ласкою Таїнства.
§ 3 – Істотними прикметами є одність і нерозривність, які в Подружжі між хрещеними набувають особливої сили з огляду на Св. Таїнство.
К. 778 – Одружуватися можуть усі, яким право цього не забороняє.
Свята Церква від перших віків, аж до нині, постійно турбується і стереже гідність і незаплямованість інституту християнського Подружжя.
Канонічне розізнання особистого стану наречених розвивалося в історії поступово, в міру виникнення потреби чи необхідності.
Йдеться тут передусім про впевненість щодо вільного стану двох сторін, ствердження повної добровільності, виявлення можливого впровадження в блуд у справах дуже важливих для майбутнього Подружжя, викриття подружніх перешкод про існування яких, самі наречені можливо навіть не підозрюють.
Метою процедури розізнання є те, щоб Св. Таїнство Подружжя було (заключене) уділене згідно з наукою Церкви важно і законно.
Бо тільки важно і законно уділене Подружжя є нерозривне.
 Законодавець в К. 784 накладає обов’язок випрацювання норм приготування до Подружжя, і засобів для перевірки вільного стану на Єпархіальних єпископів Церков свого права.
 Законодавець в К. 785 сам обов’язок приготування наречених до Св. Таїнства Подружжя і встановлення факту вільного стану покладає на парохів.
 Компетентним душпастирем є парох постійного, або тимчасового місця проживання наречених:
– постійного місця проживання – К. 912 § 1 – тр. 5 років
– тимчасового місця проживання – К. 912 § 2 – тр. 3 місяці і більше.

ІІ. Протокол канонічної душпастирської розмови.
Канонічне переслухання наречених повинно відбуватися безпосередньо після подання парохові заяви про намір заключити Подружжя.
Переслухання повинно відбутися перед виголошенням оповідей, тому що факт наявності перешкоди або навіть легковажної заяви наречених може виявитись під час самого переслухання.
Ніколи не можна проводити переслухання в умовах, що змушують до поспіху, наприклад в неділю, коли парох зайнятий душпастирством у церкві.
Поспіх у вирішенні такої важливої справи, як переслухання наречених, негативно відіб’ється на вартості такого переслухання і не дозволить провести грунтовну душпастирську розмову з нареченими.
Відповідним місцем для переслухання наречених є парохіяльна канцелярія. Канцелярія, її внутрішній вигляд повинні сприяти проходженню довірливої, щирої і повної поваги розмови.
Канонічне переслухання наречених є важливою справою, яка вимагає від пароха не лише знання подружнього канонічного права, а й второпності та душпастирського такту. Тому це завдання не можна поручати світським особам навіть монахам чи монахиням.
Поручається, щоб парох кожну зі сторін переслуховував окремо і дуже обережно, з особливою увагою, коли йдеться про перешкоди та інші обставини (нюанси), які могли б спричинити знеславлення та осоромлення.
Деякі питання з протоколу треба ставити нареченим у відповідності до їхнього стану, рівня розумового розвитку і світосприймання.
Присутність наречених в канцелярії парохії парох повинен використати не тільки для залагодження передшлюбних формальностей, але також для їхнього духовного зросту.
Не дивлячись на те, що наречені скеровуються на передшлюбну катехизацію, парох, як пастир і батько, повинен з ними провести відповідну розмову. А саме: звернути нареченим увагу на серйозність рішення, котре приймають, на те, що вони повинні бути готові до зміни свого стану, заохотити їх належно підготуватись до Святого Таїнства Шлюбу.
Якщо парох бачить, що майбутнє подружжя може бути нещасливе з огляду на значну різницю характерів, моральних і релігійних поглядів, повинен сторонам по-батьківськи, ясно і об’єктивно це представити.
Дошлюбне переслухання слід задокументувати.

ІІІ. Посвідки свідоцтва про Хрещення та Миропомазання.
Очевидно, що саме свідчення сторін, записане в протоколі дошлюбного переслухання, є недостатнім для ствердження фактичного стану речей. Воно мусить спиратися на урядові документи. Тому передшлюбне слідство включає збір відповідних документів.
Свідоцтво про Хрещення
Свідоцтво про Хрещення є або повною випискою, або витягом з акту Хрещення, складеного в парохіяльній книзі охрещених.
Виписує його парох парохії, де відбулося Хрещення і де записано акт Хрещення даної особи.
Подання свідоцтва про Хрещення перед укладенням Подружжя є потрібне з наступних причин:
а) Згідно К. 675 § 2 – «Тільки після дійсного прийняття Хрещення людина стає здатною до прийняття інших Св. Таїнств».
б) Визначає вік наречених.
в) Відкидає перешкоду різниці віри, Богопочитання.
г) Вказує на обряд сторони.
д) Інформує про віровизнання сторони.
Свідоцтво про Хрещення може подати багато важливої інформації завдяки наявності в ньому особливих приміток.
Слід звертати особливу увагу на примітки, які записані в свідоцтві про Хрещення. Парох, який видає свідоцтво про Хрещення, має обов’язок зафіксувати в ньому всі примітки, які з часом накопичилися в акті Хрещення.
Це може бути:
– запис про одруження,
– прийняття свячень,
– складання вічних обітів,
– зміна обряду.
Для того, щоб не було сумнівів, треба виразно зробити запис про відсутність приміток у свідоцтві про Хрещення.
Для того, щоб свідоцтво про Хрещення відображало фактичний стан життя охрещеного, довідка, чи свідоцтво про Хрещення має бути видане, не пізніше, ніж шість місяців до шлюбу.
В наш час багато наречених не можуть подати свідоцтво про Хрещення, внаслідок того, що були хрещені таємно, і не було зроблено жодного запису.
У такому випадку для підтвердження прийняття Святого Таїнства Хрещення вистачає одного вірогідного свідка: батько, мати, хресні батьки, інші родичі, близькі сусіди, чи особа, що здійснила хрещення. Таке свідчення не мусить бути складене під присягою.
 Коли зацікавлена особа не має свідків, а Святе Таїнство Хрещення прийняла в зрілому віці, то таке зізнання слід прийняти під присягою.
Додатковими аргументами про Хрещення можуть бути: пам’ятка першого св. Причастя, релігійна атмосфера в родинному домі та інше.
ІV. Оповіді
Передшлюбні оповіді – це прилюдне душпастирське оголошення про намір укладення Св. Таїнства Подружжя конкретними особами в найближчому часі.
 Ціллю передшлюбних оповідей є виявлення можливих перешкод для укладення Подружжя при допомозі парохіяльної громади.
А також, для того, щоб поінформувати парохіяльну спільноту, до якої належать наречені, про заплановане укладення
Св. Таїнства Подружжя.
Одруження не може сприйматись як приватна справа, котра цікавить тільки наречених.
В ККСЦ немає окремого канону, який би встановив обов’язок оповідей (К. 784).
Також немає такої рекомендації в проекті партикулярного права нашої Церкви (К. 105).
 Але право виразно не забороняє такого способу проведення дошлюбного слідства.

V. Мішані подружжя.
– становлять перешкоду до заключення Св. Таїнства Подружжя.
Перешкода – це правова дискваліфікація, встановлена Божим, або людським (церковним, або державним) правом, яка не дозволяє людині укладати Св. Таїнство Подружжя.
К. 813 - Подружжя між двома хрещеними особами, з яких одна католицька, а друга некатолицька, без попереднього дозволу компетентної влади є заборонене.
К. 814 - Дозвіл з виправданої причини може дати місцевий ієрарх; але нехай його не дає, якщо не будуть виконані такі умови:
1. Католицька сторона повинна заявити, що вона готова відсунути від себе небезпеку втрати віри, і дати щиру обіцянку, що зробить усе залежне від неї, щоб усі діти були охрещені й виховані в Католицькій Церкві.
2. Друга сторона повинна бути своєчасно повідомлена про обіцянки, які дала католицька сторона, так щоб вона справді була свідома змісту обіцянки і зобов’язання католицької сторони.
3. Обидві сторони повинні бути ознайомлені з цілями й істотними особливостями Подружжя, яких не може виключити жодна сторона.

VІ. Неповноліття.
Згідно К. 909 § 1 – Особа, яка закінчила 18 років життя, є повнолітня; нижче цього віку – неповнолітня, незалежно від статі.
Згідно К. 910 § 1 – Повнолітній особі належить повне виконання своїх прав.
К. 910 § 2 – У виконанні своїх прав неповнолітня особа підлягає владі батьків, або опікунів.
– Тому для уділення Св. Таїнства Подружжя неповнолітнім потрібна письмова чи усна згода батьків.
– Коли неповнолітні хочуть заключити Подружжя без згоди батьків, або проти їхньої волі, необхідно отримати дозвіл місцевого ієрарха К. 789 п. 4.

http://icl.org.ua/