У погоні за щастям і накопиченням багатств люди часто не помічають, як гублять власну гідність і стають заручниками світу, котрий, щодня більше мінливий, утрачає свою ідентичність.

Одним натиском клавіші на комп’ютері у швейцарському банку можна закрити всі рахунки усіх бізнесменів Європи, одним натиском кнопки у військовому відомстві США можна зруйнувати половину всього світу чи одним поворотом важеля в Москві залишити без тепла всю Європу. Тобто гроші, влада, сила нині керують світом? На таке запитання пересічний житель вибере як відповідь один із цих трьох варіянтів, керуючись принципом, що той сильніший, у кого  більше грошей. Але чи ці людські вартості мають сенс без Бога? Де Він, котрий це все створив і дав у руки своєму найдорожчому створінню? Невже Господь втратив контроль над світом, бо навіть без Його волі людина може вирішувати свою долю чи навіть брати на себе відповідальність за життя чи смерть инших? Виглядає, що Бог для більшости з нас не є авторитетом. Він відійшов на марґінес суспільства, розчинившись серед вартостей сучасного світу.

Проте навіть без багатств Бог залишиться з нами і подарує найдорожче – свою любов і спокій в серці, навіть без тепла Бог нас зігріє і дасть нам правдиве багатство, котре жоден воїн чи зброя не зможуть від нас відібрати – вічну насолоду перебування у Його царстві. Там влади вже не мають ані гроші, ні зброя, ні сила, а добрі діла на землі. Господь не буде рахувати наші достатки, котрі ми накопичили на землі (нехай смертні їх рахують), навіть не запитає, скільки ми віддали свого багатства бідним (Христос же  сказав: «Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права, щоб твоя милостиня  була таємна, не труби перед собою, як роблять лицеміри по синагогах та вулицях щоб їх хвалили люди. Істинно кажу вам: вони вже мають свою нагороду» (Мт. 6,2-4), ані чи чесно ми їх заробили. Господь і без нас знає кожне серце і є справедливим Батьком, котрого неможливо підкупити чи дати Йому хабаря. Він запитає нас: «Чи напоїли ви Мене, коли я був спраглий, чи одягнули Мене, коли я був нагий, чи відвідали Мене, коли я був недужий?»

Тому в цій погоні за багатством чи славою спробуймо зупинитися і на хвильку задуматися, чи, бува, я не став полоненим власного збагачення і гордости? Невже багатство чи влада заволоділи мною настільки, що вже не маю можливости прислухатися до краси цього дивовижного світу і віддати частинку себе ближньому? Ні, не поділитися мільйоном, чи одним магазином, а просто віддати свою любов, щиру і довготерпеливу. Зрештою, про те, що багатство є гріхом, у Біблії ніде не сказано, однак йдеться про тих, хто вміло це багатство використовує і не є залежним від нього, а от грошолюбство належить до гріхів!

Але грошей не потрібно боятися, бо це не зло, а навпаки – у вмілих руках гроші є добром – знаряддям, яке будує прекрасні речі і людські цінності: милостиню, пожертву тощо. Ці речі за гроші не купиш і силою не здобудеш, але без них неможливе існування цього світу. «Без любови все – ніщо; обов’язок без любови робить людину без­церемонною; справедливість без любови робить людину жорстокою; правда без любови робить людину критичною; розум без любови робить людину хитрою; привітність без любови робить людину лицемірною; компетентність без любови робить людину непоступливою; влада без любови робить людину насильником; честь без любови робить людину зверхньою; багатство без любови робить людину жадібною».

Корінь любови є у пережитті Бога. Я не можу не любити иншого, коли мене любить Бог. Я є Божою дитиною, і Господь подарував мені цей світ, кожен новий ранок, кожне розчарування чи радість, але лише приймаючи це все з любов’ю, як Божий дар, намагаймося зберегти цей дар не себе, а для того, хто поруч зі мною: «Хто хоче спасти свою душу, той її погубить, а хто погубить свою душу ради мене та Євангелія, той її врятує». (Мр.8,35).

Любов – це найбільший дар, який Бог дав людині. Любов – основа людства і всього живого. Любов робить людину вільною, доброю, визволяє її від страху і земних пристрастей, скеровує до самовдосконалення. Любити – найбільший дар людини, що відрізняє її від усіх инших істот. Ми можемо прожити без рук і ніг, без язика чи слуху, але без любови – ні. Каже св. апостол Павло: «Якби я віддав своє тіло на спалення, але не мав би любови, то не мав би жодної користи» (І Кор. 13,3).

Світ створений з любови, кожен із нас живе й народжується з любови, тому очевидно, що світом керує любов, і неможливо жодною силою її подолати. Вона вічна, як вічний Бог. Світом керує любов через Отця, який подарував її кожному з нас, щоб ми берегли і ділилися нею з ближнім. Любов – це єдиний скарб, що помножується, це єдиний дар, що росте тоді, коли його роздають.