Без
попущення спокус неможливо пізнати нам істину. Спокуси ж, котрі бувають
з Божого попущення на людей безсоромних, які в своїх думках
звеличуються перед добротою Божою, і ображають своєю гордістю Божу
добрість, є такі: явні демонської спокуси, що перевищують межі душевних
сил; відняття сили мудрості, яку мають
люди; палюче відчуття в собі блудної думки, що попускається на них для
смирення їх звеличування; швидка дратівливість; бажання влаштувати все
з своєї волі, сперечатися на словах, ганити; презирство серця;
цілковита облуда розуму; зневага Божого Імені; потворні думки, гідні
сміху, а краще сказати – сліз ; і те, що нехтують ними люди, зводиться
в ніщо їх честь і таємно, і явно, різними способами завдається їм сором
і наруга від демонів; бажання бути в спілкуванні та взаємодії зі
світом, безперервно говорити і нерозважливо пустословити, завжди
відшукувати собі новини, а також лжепророцтва; обіцяти багато понад
свої сили. Це і є душевними спокусами.
До числа тілесних спокус належать: хворобливі, постійні, заплутані,
важковирішувані події, повсякчасні зустрічі з людьми поганими і
безбожними; або коли людина впадає в руки ґвалтівників, або її серце
раптом і весь час без причини спричиняється до руху страхом; або коли
часто терпить вона страшні, нищівні для тіла падіння зі скель, з
високих місць і з чогось подібного, або, врешті, відчуває зубожіння в
тому, що допомагає серцю Божественною силою і надією віри; кажучи
коротко, все неможливе і таке, що понад сили стається з ними, і їм
близькими.
Поза спокусами не вбачається Промисел Божий, неможливо дістати
дерзновення перед Богом, неможливо навчитися премудрості Духу, немає
також можливості, щоб Божественна любов утвердилася в твоїй душі.
Другом гріха робиться тіло, яке боїться спокус, щоб не впасти йому до крайності і не втратити свого життя.
Обдарованість без спокус – погибель для тих, хто її приймає. Якщо ти
чиниш добро перед Богом, і Він обдарує тебе, благай Його дати тобі
пізнання, скільки личить для тебе змиритися, або приставити до тебе
сторожа над даром, або забрати його в тебе, щоб воно не було для тебе
причиною загибелі. Бо не для всіх нема шкоди при утриманні багатства.
Внаслідок любові, яку святі показали до Бога тим, що страждають за
ім’я Його, коли Він тримає їх у тісноті, але не відступає від улюблених
Ним, серце святих дістає дерзновення дивитися на Бога з непокритим
лицем і просити Його з надією. Велика сила сдерзновенної молитви. Тому
попускає Бог святому народу спокушатися всяким смутком – і, з іншого
боку, на досвіді отримувати доказ Його допомоги і того, скільки
промишляє про них Бог, тому що внаслідок спокус набувається мудрість.
У спокусах багато разів відчуваючи Божу допомогу, людина здобуває тверду віру.
Подвижники бувають спокушувані, щоб примножити їм своє духовне
багатство; розслаблені – щоб охоронятись їм від шкідливого; занурені в
сон – щоб приготуватися їм до пробудження; віддалені далеко – щоб їм
наблизитися до Бога; наближені до Бога – щоб радіти їм з дерзновенням.
Кожен ненавчений син отримує багатство з дому свого батька не на
користь собі. Тому-ось Бог спершу спокушає і утискає, а потім являє дар.
Слава Владиці, Який гіркими ліками приводить нас до можливості насолодитися здоров’ям!
УАПЦ
