50 років тому, 15 жовтня 1959-го о 13.05 на майданчику сходів першого поверху будинку на Крайтмаєрштрасе, 7 у Мюнхені, було знайдено вмираючого провідника ОУН — Степана Бандеру. У цьому будинку під прізвищем Попель він мешкав зі своєю сім’єю.

Через майже два роки, за день до початку будівництва Берлінської стіни, 12 серпня 1961-го, до західноберлінської американської поліції з’явилася молода пара втікачів із східної зони Берліна: громадянин СРСР Богдан Сташинський та його дружина. Згодом на судовому процесі в Карслруе Сташинський заявив, що він — співробітник КДБ і саме з наказу цієї організації він убив українського політика Степана Бандеру... Цивілізований світ вжахнувся від почутого: комуністична імперія, яка на словах боролася за мир в усьому світі, насправді в брутальний спосіб далі продовжувала фізично знищувати своїх політичних опонентів.

Чим саме був такий страшний цей невисокий зростом чоловік для совєтської імперії? Адже убивати його тоді начебто й не було особливої потреби. УПА розбита, а тисячі її бійців або симпатиків якщо не лежали в могилах, то сиділи в сибірських концтаборах. Однак у світі тривала «холодна війна», всі чекали, коли вона переросте у війну гарячу. Бандера тим часом залишався Бандерою: на всю Європу пропонував розчленувати Росію на малі держави. Такого противника залишалося тільки вбити...

До уваги наших читачів, подаємо текст одного з останніх аудіозаписів промови Степана Бандери в 1959 році, який показує, наскільки провідник ОУН був небезпечний для Москви.

«Уже минає 15-й рік з того часу, як большевицька Москва наново окупувала Україну під кінець Другої світової війни, — промовляв С. Бандера. — Відтоді большевики стараються стерти з лиця землі українську революційну боротьбу всіми силами свойого мілітарно-поліційного апарату, всіми засобами тоталітарної системи і всякими найбільш безоглядними рафінованими методами. УПА і ОУН і ціла українська нація склали в цій боротьбі дуже важкі жертви, але зламати змагання України за свою незалежність, ні знищити її керівної сили Москві так і не вдалося.
Революційно-визвольна боротьба ОУН—УПА стала загальновідомою не тільки серед українського народу, а й серед усіх інших народів, поневолених большевицькою Москвою, в СССР і поза його кордонами. Ця боротьба найсильніше причинилася до посилення і вкорінення ідей українського націоналізму як скристалізованого непримиренного протиставлення марксово-ленінізмові, большевицькій теорії і практиці. Вона вказала властивий шлях до всебічного національно-духового, політичного і соціально-економічного визволення від тоталітарного большевицького поневолення. Вона дала українській нації та іншим націям пориваючу програму і чітку концепцію поборення російського імперіалізму і безбожницького протиприродного і людоненависницького комунізму та змагання за правдиву і всесторонню волю народів і людини».

http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&no_cache=1&tx_ttnews[cat]=5&tx_ttnews[tt_news]=8133&tx_ttnews[backPid]=24