Науки для подругів
День вінчання – це для подругів
день великих ласк. Того дня вони одержують від Бога і Св. Церкви
благословення на заснування нової християнської родини. Як багато
залежить від того, чи наречені до цього дня ласк приготуються
по-християнськи та чи проживуть його по-Божому! Треба побоюватися про
дочасну й вічну будучність тих, що до подружньої присяги приступають з
виключно земськими думками.
Християнське подружжя – це постійний зв’язок. Святий
Дух наділяє християнських подругів ласкою, щоб вони могли вірно
виконувати свої обов’язки й разом служити Богові, заслуговуючи собі на
вічне життя.
Правдиво християнське подружжя – це човен, в якому
дві особи разом пливуть до небесної пристані.
Спільне життя та взаємна поміч для освячення себе –
це ціль подружжя, для якої Бог наділяє подругів Своєю ласкою. Муж
одержує ласку по-християнськи керувати родиною, як Христос керує Св.
Церквою. Жінка одержує ласку сумлінно виконувати волю мужа й своєю
лагідністю та добротою панувати над його серцем. Християнські подруги
одержують ласку виховувати дітей для Бога й для неба.
Люди світу найпершим і найважливішим обов’язком
вважають виховати дітей для світу. Правдиві християни найпершим і
найважливішим обов’язком вважають виховувати дітей для Бога, а опісля
для землі.
Християнські подруги одержують ласку зносити хрести
подружнього життя терпеливо та з користю для душі.
Джерелом хрестів подружнього життя є взаємні
нетерпеливості подругів. Більшими хрестами треба назвати недуги,
недостатки, клопоти, пов’язані з вихованням дітей. Звичайно, найтяжчим
хрестом є грішне життя одного з подругів. Хто ж дає подругам силу ці
прикрі хрестики й тяжкі хрести зносити терпеливо й з користю для душі?
Святий Дух у Святій Тайні Подружжя.
Тертуліан, що жив у перших віках християнства, так
описує правдиве щастя християнського подружжя: "Яке гарне співжиття
подругів, що мають одну й ту саму віру, одну й ту саму надію та одною й
тою самою дорогою прямують до одної й тої самої цілі! Вони разом
моляться, разом постять, однаково себе почувають, взаємно
перестерігаються і поступаються. Разом вони спішать до дому Божого,
разом приступають до Господньої Трапези, разом тішаться і разом сумують.
Одне перед одним з нічим не криється, одне одному не є тягарем. Обоє
охоче відвідують недужих, спішать з поміччю до потребуючих, подають
милостиню бідним. Вони не є собі перепоною в побожності, не скриваються
одне перед одним з благородними молитвами, не кладуть на собі знамена
св. хреста потайки, не відмовляють молитов перед їдою у скритості. Уста
обох співають псальми й похвальні пісні в честь Божу й обоє стараються
перевищити одне одного в ревній службі Богові. А Христос дивиться на них
з любов’ю, вислуховує й наділяє їх щедрими ласками”.
Молитовник християнської родини. –
Х.: Логос, 1991. – 680 с. – С. 332–334.
http://www.saintjosaphat.org.ua/
