Інтерв’ю з Головним командиром ВО „Тризуб” ім. С.Бандери полковником Дмитром Ярошем

Друже Командир, на країну насуваються чергові президентські вибори. Якою буде позиція Всеукраїнської Організації „Тризуб” імені Степана Бандери стосовно них?

І справді „насуваються”… Кожні вибори в Україні – це вибір між „бути – чи не бути” державі. Не є винятком і президентські перегони 2010 року. Ми, українські націоналісти, розцінюємо нинішнє державне утворення на частині українських земель як плацдарм для здобуття національної державності українців – Української Самостійної Соборної Держави. А отже, на цьому етапі боротьби вбачаємо своїм головним завданням оборону та захист цього стратегічного здобутку.

Для нас, тризубівців, ця кампанія буде проходити під гаслом „Не допустимо до вищої державної влади антиукраїнські сили!” Тобто, ми докладемо максимум зусиль, щоби Президентом держави Україна не стали кандидати, що представляють антиукраїнський табір.

Чи можете Ви конкретизувати прізвища цих кандидатів?

Так.

Насамперед – це найрейтинговіший московський холуй Віктор Янукович. Здобуття ним президентської булави – це подарунок Путіну та Мєдвєдєву і декілька кроків назад в історичному процесі для українського народу. Згортання національного відродження і посилення русифікації, особливо на Наддніпрянських землях; повне знищення зародків народовладдя та свободи слова; переслідування патріотів та спроби репресій проти націоналістів; віддача стратегічних галузей економіки під контроль Росії; остаточна ліквідація Збройних Сил; пролонгація договору про перебування в українському Криму окупаційного імперського флоту – і це ще далеко не повний перелік тих злочинних кроків, які планує здійснити лідер „ПР” на вищій державній посаді.

Звичайно, можна користуватися формулою „пережили Кучму – переживемо Януковича”, але чи варто так ризикувати національною перспективою, бо цей „двічі засуджений двічі прем’єр” є не самостійною політичною фігурою, а абсолютною маріонеткою Кремля.

Також наша Організація буде протиставлятися всіма доцільними методами і засобами іншим технічно-розрахунковим кандидатам, що вже озвучили свої антиукраїнські позиції, а саме:

• олігархічному „кіндерсюрпризу” А.Яценюку – будівничому „братської” імперії з росіян, білорусів та українців;

• червоним промосковським реваншистам П.Симоненку, О.Морозу, Н.Вітренко, що мріють про відродження новітньої радянської тюрми народів;

• українцю за походженням та чужинцю по духу В.Литвину, який обслуговує кремлівські інтереси та закликає лишитися „рятівний” чорноморський флот;

• А.Гриценку, І.Богословській, С.Тігіпку, М.Бродському, що послідовно відстоюють гасло „Україна не для українців!”

На цих виборах найголовніше для нашого народу – позбутися розчарування та дезорієнтації, що з’явилася за період правління демоліберального режиму Президента Ющенка: чітко уявляти, хто є ворогом, а хто ні; за кого треба віддати свій голос, а за кого – в жодному разі. Щоб не допустити ворогів до влади, нашому народу знову треба включити у своїй свідомості розпізнавальний код „Свій - Чужий” – тоді досягнемо певного успіху.

Ось цьому, в основному, „Тризуб” і буде присвячувати час і можливості виборчої компанії.

Тобто, друже Дмитре, на цих президентських виборах Ви не будете підтримувати жодного із кандидатів?

Прив’язуючись до нинішньої непевної політичної ситуації та перефразовуючи знаменитий вислів „Ніколи не кажи ніколи”, я б сказав „Ніколи не кажи нікого”. Так, у першому турі ми не бачимо доцільності підтримки якогось чітко визначеного кандидата, бо не бачимо тих людей, хто б стовідсотково відповідав нашим націоналістичним критеріям, а у другому турі – поживемо-побачимо.

Ви говорите про те, що немає серед кандидатів націоналістів, а як же пан Тягнибок?

Так, дійсно, серед претендентів на президентське крісло на цих виборах українських націоналістів немає. І це говорю не тільки я чи мої побратими-тризубівці, але і сам шановний пан Олег. Він завжди наголошує, що є соціал-націоналістом, а його партія, колишня СНПУ, а тепер „Свобода” є соціал-націоналістичним об’єднанням.

Справа у тому, що український націоналізм є повністю самодостатнім, він не потребує додатків або обмежень. Для нас – це аксіома. Для декого ж із провідного членства „Свободи”, мабуть, це теорема, що потребує доказів.

Наприклад, основоположник філософської складової українського націоналізму Дмитро Донцов беззаперечно довів, що націоналістичний рух за своєю природою не може бути партійним, а свободівці вважають, що може.

В основі українського націоналізму лежить ідеалістичний світогляд, а партія „Свобода” ставить на перше місце матеріалізм – вивищує соціальне перед національним, прикриваючись до того ж однією із праць нашого ідеолога Ярослава Стецька „Дві революції”. Такий шлях є хибним, бо вирвати із контексту цілісної ідеології щось окреме – це не націоналістичний, а сектантський підхід. Це ж саме роблять, наприклад „Свідки Єгови” з християнством. Куди це заводить – відомо.

Нещодавно один із провідних молодих „ідеологів” тягнибоківської партії у своїй статті про „соціал-національну революцію” на офіційному сайті „Свободи” дописався до того, що „національне – це мета, соціальне – шлях до цієї мети”. Тобто, з їх точки зору, шляхом соціальних (а, може, соціалістичних?) перетворень ми прийдемо до національної свободи. Таке вже було – під час визвольних змагань початку двадцятого століття ці тези пропонували українцям соціалісти винниченки, що знищили державу, продавшись своїм соціалістичним російським братам.

Ще приклад. Нещодавно на одній із імпрез в Києві, зорганізованих Д.Корчинським, виступав представник ще однієї соціал-націоналістичної структури „Патріот України”. Він, просто як адепт ідеологем Яценюка, закликав до побудови нової імперії, знову ж таки з „братів-росіян”, білорусів, українців. Це дитячі пустощі чи спланована проросійська акція? Наскільки відомо, „Патріот України” був створений тою ж Соціал-національної партією, спадкоємицею якої є зараз „Свобода”. Та й тепер керівник тернопільського „ПУ” є депутатом обласної Ради від партії пана Тягнибока – а вибори на Тернопіллі відбувалися менше року тому. Ось такі цікаві поєднання…

До того ж в цій партії на рівні внутрішньої пропаганди культивуються не християнські цінності, а поганство, що, на їх думку, має допомогти збудувати „велику соціал-національну Україну”. А це також концептуально різниться з основними ідеологемами традиційного українського націоналізму.

Зрозуміло, що в „Свободі” є чимало патріотів і націоналістів, але шкода, що їх дорогоцінна енергія витрачається на ефемерні соціал-націоналістичні доктрини, а не на боротьбу за державність і свободу української нації. Якщо так буде тривати і надалі, то горе-політикани, прикриваючись національною риторикою, знову заведуть частину пробудженого народу на соціал-націоналістичні чи націонал-соціалістичні манівці.

Наше ж, націоналістичне завдання – завадити цьому, не дати псевдонаціоналістам обдурити українців.

З публікацій у пресі видно, що деякі націоналістичні та національно-демократичні організації схильні до підтримки чинного Президента Віктора Ющенка, а деякі підтримують Прем’єр-міністра Юлію Тимошенко. А яке Ваше бачення цієї ситуації?

Я не політик. Я солдат української національної революції, тому у мене немає бажання влазити у непотрібні політичні колотнечі і тим самим підігрувати усякій мерзоті. Люди в Україні мудрі, вони самі розберуться за кого треба голосувати…

Ще раз повторюю: головне – не допустити до влади відвертих ворогів державності української нації, в першу чергу Януковича та його промосковську кримінально-олігархічну свиту.